
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
29 листопада 2018 року №826/10244/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1.) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі також - відповідач, ГУ ДФС у Київській області), в якому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.04.2017 №1667-0000.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем невірно визначено розмір орендної плати за земельну ділянку, яку орендує позивач, внаслідок чого безпідставно донараховано податкове зобов'язання з орендної плати за землю з фізичних осіб в сумі 52 869,06 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити. У судовому засіданні та в письмовій відповіді на заперечення відповідача щодо позову представник позивача зазначив про те, що договором оренди земельної ділянки передбачено можливість перегляду орендної плати в залежності від зміни коефіцієнта індексації, визначеного в передбаченому законодавством порядку, але відповідно до умов договору при зміні розміру орендної плати сторонами складається окрема додаткова угода. Така угода між сторонами не укладалась, тому підстави для зміни розміру орендної плати відсутні.
Відповідач у письмовому запереченні на позовну заяву та його представник у судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позову, стверджуючи про його необґрунтованість, стверджуючи про правильно обрахований розмір орендної плати відповідно до пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України.
В установленому порядку розгляд справи продовжено у порядку письмового провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору оренди від 26.05.2010, укладеного між ОСОБА_1 та Макарівською районною державною адміністрацією, позивач є орендарем земельної ділянки, розташованої в межах Небелицької сільської ради Макарівського району Київської області, загальною площею 1,1935 га, кадастровий номер НОМЕР_2. Земельну ділянку передано орендарю для комерційного використання, а саме для обслуговування деревообробного цеху, код УКЦВЗ 1.11.6. Термін дії договору 49 років з моменту з його державної реєстрації.
У липні 2017 року позивач отримав податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 04.04.2017 №1667-0000, яким йому донараховане податкове зобов'язання з орендної плати за землю з фізичних осіб в сумі 52 869,06 грн.
Не погоджуючись із таким податковим повідомленням-рішенням ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок суми орендної плати відповідно до договору оренди, яка складає 31 322,32 грн., та надати йому нове податкове повідомлення-рішення.
Відповідь на вказане звернення позивач не отримав, тому не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішення звернувся з адміністративним позовом до суду, при вирішенні указаного позову суд виходить із наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом (стаття 17 Земельного кодексу України).
Згідно з частиною третьою статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (частина перша статті 124 Земельного кодексу України).
Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України визначено, що платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Відповідно до підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Розмір та умови внесення орендної плати відповідно до пункту 288.4 цієї ж статті встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Податковий кодекс України у пункті 288.5 статті 288 визначає тільки обмеження щодо максимального та мінімального розміру орендної плати за землю. За цим виключенням, питання щодо розміру орендної плати регулюються виключно договором оренди.
Інші елементи механізму справляння орендної плати за землю - податковий період, порядок обчислення орендної плати, строку сплати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно до пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України встановлюються статтями 285-287 цього кодексу.
Пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено індексацію нормативної грошової оцінки земель, відповідно до якого для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Відтак, нормами Податкового кодексу України не передбачено проведення індексації орендної плати, натомість індексації підлягає нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 15 зазначеного Закону визначені істотні умови договору оренди, серед яких є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідності до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.
Таким чином, законодавством України чітко визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, Податковий кодекс України регулює лише строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, податковий період, порядок обчислення орендної плати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною другою зазначеної статті, зокрема, визначена така підстава виникнення цивільних прав і обов`язків як договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України встановлений принцип «свободи договору», відповідно до якого на підставі статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Поряд з цим в частині першій статті 651 Цивільного кодексу України зазначається, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічна правова норма міститься і в Законі України «Про оренду землі»: орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін (частина перша статті 23 Закону України «Про оренду землі»).
При цьому статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту
Судом встановлено, що відповідно до п. 26 договору оренди від 26.05.2010, укладеного між позивачем та Макарівською районною державною адміністрацією Київської області, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. При цьому пунктом 8 цього договору конкретно визначено, що про зміну розміру орендної плати сторонами складається додаткова угода сторін
Тобто одностороння зміна умов договору не допускається.
Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства.
Таким чином, зміна індексації нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Проте, зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання з орендної плати за 2017 рік за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.
Така позиція суду у цій справі узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.06.2018 у справі №813/3819/17.
Відповідно до частини першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення про донарахування позивачу податкового зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 52 869,06 грн., що є підставою для визнання протиправним і скасування податкового рішення ГУ ДФС у Київській області від 04.04.2017 №1667-0000.
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 1600,00 грн., що підтверджується дублікатом квитанції від 14.08.2016.
Отже, на підставі статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку із задоволенням позову стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 1 600,00 грн.
Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючись статтями 72-73, 76-77, 143, 243-246, 255 , Окружний адміністративний суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Київській області (03151, м.Київ, вул. Народного ополчення, 5а, код ЄДРПОУ 39393260).
2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 04.04.2017 № 1667-0000.
3. Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень нуль коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Шрамко
Судове рішення № 81134857, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 29.11.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 826/10244/17. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: