Рішення № 81134797, 12.04.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/856/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораш В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - начальник 31 Прикордонного загону Західного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України Вовк О. О. про визнання протиправним наказу в частині та його скасування в частині, -

ВСТАНОВИВ:

05.09.2018 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Начальника 31 Прикордонного загону Західного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України Вовка Олега Омеляновича (відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати протиправним наказ начальника 31 прикордонного загону Західного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України Вовка Олега Омеляновича від 18.04.2018 року №671-аг "Про результати службового розслідування" в частині відрахування з грошового забезпечення капітана ОСОБА_1 зайво виплаченого грошового забезпечення в сумі 8697,93 грн. та скасувати даний наказ в цій частині.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, з урахуванням відповіді на відзив, вказувала, що не погоджується із оскаржуваним наказом в частині відрахування з грошового забезпечення капітана ОСОБА_1 зайво виплаченого грошового забезпечення в сумі 8697,93 грн, а тому просила його скасувати.

Позивач посилалась на те, що вона як військовослужбовець вибула у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно поданого письмового рапорту на підставі наказу начальника 31 прикордонного загону полковника О.О. Вовк. Зазначала, що її не було зобов'язано повідомити фінансово-економічний відділ загону про вибуття у відпустку по догляду за дитиною. Виплата їй грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.03.2018 року по 31.03.2018 року проводилася на підставі нарахування грошового забезпечення бухгалтером фінансово-економічного відділу загону.

Позивач вважає, що виплата коштів у сумі 8697,93 грн не може вважатися лічильною помилкою, оскільки службовим розслідуванням не встановлено, що було допущено неправильність в обчисленні, дворазове нарахування грошового забезпечення за один і той самий період.

Посилалась на те, що їй не відоме правове мотивування наказу №671-аг від 18.04.2018 року, але зазначала, що із відповіді на її звернення начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби позивач вважає, що начальник 31 прикордонного загону полковник О.О. Вовк керувався ст. 127 КЗОТ України, який не поширюється на військовослужбовців.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, надав суду письмовий відзив проти позову, а згодом й заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що оскільки наказ Чернівецького прикордонного загону від 06.03.2018 року №48-ос надійшов на опрацювання до фінансово-економічного відділу лише у третій декаді березня 2018 року, а виплата грошового забезпечення була здійснена 19.03.2018 року, то це призвело до невірного нарахування грошових коштів капітану ОСОБА_1 в розмірі 8697,93 грн.

Відповідач вказував, що у ході службового розслідування встановлено, що надмірне нарахування коштів позивачу у розмірі 8697,93 грн відбулось внаслідок лічильної помилки.

Крім того, посилався на те, що військовою прокуратурою Чернівецького гарнізону висновок службового розслідування та наказ №671-аг від 18.04.2018 року "Про результати службового розслідування" визнано такими, що відповідають вимогам нормативних документів.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - начальником 31 Прикордонного загону Західного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України Вовком О. О. подано до суду пояснення по справі, згідно яких наказ №48-ос від 06.03.2018 року про те, що капітан ОСОБА_1 вибула у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку надійшов для опрацювання у фінансову-економічну службу після перерахування грошового забезпечення на карткові рахунки військовослужбовців у третій декаді березня 2018 року. Вказував, що у березні 2018 року капітану ОСОБА_1 було нараховано грошовое забезпечення у розмірі 10048,66 грн (з 1 березня по 31 березня 2018 року), а мало бути нараховано, беручи до уваги 1350,73 грн (з 1 березня по 4 березня 2018 року), що призвело до лічильної помилки в сумі 8697,93 грн (з врахуванням податків 8567,46 грн).

Посилаючись на лист Чернівецького прикордонного загону від 19.04.2018 року №81/4360, вказував, що позивача повідомлялось про відрахування суми зайво виплачених коштів у розмірі 8697,93 грн.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.09.2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 18.10.2018 року 12:00 год.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 18.10.2018 року замінено відповідача по справі Начальника 31 Прикордонного загону Західного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України Вовка О.О. на Чернівецький прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Крім цього, даною ухвалою суду залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Начальника 31 Прикордонного загону Західного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України Вовка Олега Омеляновича.

У зв'язку із заміною відповідача по справі та залучення у справі третьої особи розгляд справи відкладено на 13.11.2018 року.

У зв'язку із перебуванням судді Григораша В.О. у відпустці розгляд справи не відбувся. На цій підставі справу призначено на 18.12.2018 року.

Судове засідання призначене на 18.12.2018 року не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Григораша В.О. на лікарняному. Розгляд справи призначено на 31.01.2019 року.

18.12.2018 року позивачем подано до суду заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії наказу Чернівецького прикордонного загону від 18.04.2018 року №671-аг "Про результати службового розслідування" в частині відрахування з грошового забезпечення капітана ОСОБА_1 суми зайво виплачених коштів у розмірі 8697,93 грн та шляхом заборони Чернівецькому прикордонному загону вчиняти дії щодо відрахування із грошового забезпечення капітана ОСОБА_1 коштів на підставі наказу від 18.04.2018 року №671-аг.

Ухвалою суду від 22.12.2018 року вказану заяву позивача про забезпечення позову повернуто заявнику без розгляду на підставі ч. 7 ст. 154 КАС України.

В судовому засіданні, призначеному на 31.01.2019 року представник позивача підтримав позов у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача та представник третьої особи заперечували проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Після з'ясування обставин справи та дослідження доказів, сторонами в судовому засіданні подано заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України, суд вважає за можливе здійснювати розгляд і вирішення справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши та оцінивши в сукупності докази, якими вони обґрунтовуються, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Згідно посвідчення НОМЕР_2 від 13.07.2011 року ОСОБА_1 є старшим інспектором прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Мамалиґа» Чернівецького прикордонного загону (в\ч 2195 м. Чернівці вул. Герцена 2А), військове звання - капітан (а.с. 9).

Згідно витягу із наказу Начальника 31 Прикордонного загону Західного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України Вовка Олега Омеляновича №48-ос від 06.03.2018 року ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про відпустки" з 05.03.2018 року. Даним наказом визначено: до виконання службових обов'язків приступити 30.07.2019 року. Підстава рапорт від 06.03.2018 року №3225 (а.с. 11).

06.04.2018 року позивачем подано начальнику 31 Прикордонного загону Західного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України рапорт, в якому доповіла про те, що з 05.03.2018 року вибула у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. 19.03.2018 року на її зарплатну картку надійшло грошове забезпечення. 04.03.2018 року на її номер стільникового телефону надійшов вхідних дзвінок, з телефонної розмови бухгалтер фінансово-економічного відділу Чернівецького прикордонного загону в усній формі вимагала від неї повернути кошти в розмірі 8697,93 грн. до бухгалтерії. 05.04.2018 року прибувши до фінансово-економічного відділу загону на її прохання надати офіційний документ, в якому буде юридично обгрунтовано та роз'яснено, а також у фінансово-економічному плані аргументовано на якій підставі їй доведеться сплачувати грошові кошти, ніякого документу їй надано не було, а знову було запропоновано перерахувати дані кошти на розрахунковий рахунок 35215007004999. Зважаючи на викладені вище обставини та факти просила надати вказівку відповідним посадовим особам, щодо проведення по даному факту службового розбору та притягнення винних осіб до відповідальності. Про результати розгляду рапорту просила повідомити в межах строків встановлених чинним законодавством (а.с. 49).

Наказом Чернівецького прикордонного загону від 12.04.2018 року №622-аг призначено проведення службового розслідування по вказаному вище питанню.

За результатами службового розслідування складено висновок службового розслідування щодо обставин викладених в рапорті капітана ОСОБА_1 від 18.04.2018 року, в якому зазначено, що під час проведення службового розслідування встановлено що капітану ОСОБА_1 було нараховано (виплата здійснена 19.03.2018 року грошове забезпечення у розмірі 10048,66 грн (з 1 березня 2018 року по 31 березня 2018 року), а мало бути нараховано - 1350,73 грн (з 1 березня по 4 березня 2018 року), що призвело до лічильної помилки в сумі 8697,93 грн (з врахуванням податків - 8567,46 грн.).

Перевіркою встановлено надмірне нарахування коштів у розмірі 8697,93 грн ОСОБА_1 внаслідок лічильної помилки.

У зв'язку із цим запропоновано, зокрема до 19.04.2018 року видати наказ Чернівецького прикордонного загону про відрахування з грошового забезпечення капітана ОСОБА_1 суми зайво виплачених коштів у розмір 8697,93 грн (а.с.50-53).

На цій підставі, 18.04.2018 року Чернівецьким прикордонним загоном Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України прийнято наказ про результати службового розслідування №671-аг, п. 2 якого наказано головному бухгалтеру - начальнику фінансово-економічного відділу підполковнику Грасовніку О.Ю. провести відрахування з грошового забезпечення капітана ОСОБА_1 суми зайво виплачених коштів у розмірі 8697,93 грн (а.с. 42-43).

Листом від 19.04.2018 року №81/4360 Прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України повідомив позивача про те, що у відповідності до статті 127 Кодексу законів про працю України, п. 24 Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13, п. 28.16 наказу Адміністрації держприкордонслужби України від 28.02.2018 року №155 "Про затвердження інструкції про організацію фінансового господарства в органах Державної прикордонної служби України" та листа Міністерства праці та соціальної політики України від 23.10.2009 року №248/06/186-09 з грошового забезпечення буде проведено відрахування суми зайво виплачених коштів у розмірі 8697,93 грн (а.с. 14, 54).

02.05.2018 року позивач звернулася до військового прокурора Чернівецького гарнізону Західного регіону України із заявою, в якій просила внести відомості до ЄРДР щодо вчинення окремими посадовими особами Чернівецького прикордонного загону злочину щодо неї, що призвело до порушення її прав; притягнути винних осіб до передбаченої законодавством кримінальної відповідальності з метою відновлення її порушених прав та інтересів (а.с. 15).

Листом №02-1224вих.-18 від 05.05.2018 року військовою прокуратурою Чернівецького гарнізону Західного регіону України повідомлено позивача про те, що відомості зазначені й поданій нею в заяві не містять усіх ознак складу злочину, які б могли кваліфікуватись як кримінальне правопорушення, а саме заява не відповідає вимогам ст. 214 КПК України. Повідомлено про те, що з метою перевірки викладених у заяві фактів та обставин останню направлено за належністю до Західного регіонального управління державної прикордонної служби України, про результати розгляду якої буде повідомлено додатково (а.с.16).

Згідно листа Західного регіонального управління державної прикордонної служби України №11/П-77 від 31.05.2018 року адресованому позивачу та військовій прокуратурі Чернівецького гарнізону Західного регіону України висновок службового розслідування від 18.04.2018 року та наказ Чернівецького прикордонного загону від 18.04.2018 року №671-ос "Про результати службового розслідування" щодо відрахування зайво виплаченого грошового забезпечення в сумі 8697,93 грн з капітана ОСОБА_1 вимогам нормативних документів не суперечить. Разом із цим, Західне регіональне управління державної прикордонної служби України повідомило, що не уповноважене вносити відомості до ЄРДР щодо вчинення на думку позивача, окремими посадовими особами Чернівецького прикордонного загону злочину, та вважає, що в діях зазначених посадових осіб немає складу кримінального правопорушення (а.с.17-18).

Не погоджуючись із наказом начальника 31 прикордонного загону Західного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України Вовка Олега Омеляновича від 18.04.2018 року №671-аг "Про результати службового розслідування" в частині відрахування з її грошового забезпечення зайво виплаченого грошового забезпечення в сумі 8697,93 грн, позивач звернулась до суду з даним позовом.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження визначає Закон України "Про Державну прикордонну службу України" від 03.04.2003 року №661-IV (далі - Закон №661-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.1 Закону №661-IV на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Згідно ст. 3 Закону №661-IV основними принципами діяльності Державної прикордонної служби України є: законність; повага і дотримання прав та свобод людини та громадянина; позапартійність; безперервність; поєднання гласних, негласних та конспіративних форм і методів діяльності; єдиноначальність; колегіальність при розробці важливих рішень; взаємодія з органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями при здійсненні покладених на Державну прикордонну службу України завдань; відкритість для демократичного цивільного контролю.

Частиною 1 статті 14 Закону №661-IV визначено, що до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.1-3 ст.1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України

Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 указаної вище статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є старшим інспектором прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Мамалиґа» Чернівецького прикордонного загону, якій відповідно до наказу Начальника 31 Прикордонного загону Західного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України Вовка О. О. №48-ос від 06.03.2018 року надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Водночас, судом встановлено, що наказ №48-ос від 06.03.2018 року надійшов для опрацювання у фінансово-економічну службу Чернівецького прикордонного загону вже після перерахування ОСОБА_1 грошового забезпечення - заробітної плати на картковий рахунок, а саме у третій декаді березня 2018 року.

Вказане призвело до того, що позивачу з 01.03.2018 року по 31.03.2018 року відповідачем нараховане грошове забезпечення - заробітну плату у розмірі 10048,66 грн, а повинно бути нараховано 1350,73 грн за період з 01.03.2018 року по 04.03.2018 року.

Тобто, відповідачем нараховано заробітну плату ОСОБА_1 за період, який враховуючи наказ №48 від 06.03.2018 року не повинен враховуватись для нарахування заробітної плати.

Факт не вірно нарахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 встановлено службовим розслідуванням та підтверджується складеним за його результатами висновком службового розслідування від 18.04.2018 року.

Згідно п.28.3 Інструкції про організацію фінансового господарства в органах державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації державної прикордонної служби України від 28.02.2006 року №155 виплата грошового забезпечення (заробітної плати) особовому складу провадиться у строки, що встановлюються начальниками (командирами) органів Держприкордонслужби за погодженням з місцевими органами державного казначейства України військовослужбовцям - один раз на місяць - у період з 15 по 20 число за поточний місяць.

Відповідно до пункту 28.16 Інструкції фінансово-економічним органом можуть провадитися відрахування з грошового забезпечення чи заробітної плати лише у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування з грошового забезпечення чи заробітної плати військовослужбовців та працівників для покриття їх заборгованості органу Держприкордонслужби, де вони проходять військову службу (працюють). Можуть провадитися за наказом (розпорядженням) начальника (командира) органу Держприкордонслужби чи вищого керівництва: для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення не витраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншого органу Держприкордонслужби; для погашення не витраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на господарські потреби, якщо військовослужбовець (працівник) не оспорює підстав та розміру відрахування.

Порядок повернення відрахувань із заробітної плати визначає стаття 127 КЗпП України.

Так, згідно указаної статті відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, зокрема для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок.

Як зазначалось вище, факт не вірно нарахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 у сумі 8697,93 грн відбувся внаслідок лічильної помилки.

Відповідно до листа Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 19.04.2018 року №81/4360 ОСОБА_1 повідомлено, що відповідачем допущено помилку при нарахуванні їй заробітної плати, а саме в березні 2018 року їй безпідставно нараховано та виплачено заробітну плату у розмірі - 8697,93 грн. Крім цього, повідомлено про проведення відрахування вказаної суми.

Таким чином, внаслідок лічильної помилки допущеної працівниками відповідача ОСОБА_1 в березні 2018 року було помилково нараховано та виплачено заробітну плату в розмірі 8697,93 грн про що відповідачем була складена рохрахунково-платіжна відомість №119 за березень 2018 року, яка містить відомості про нарахування та виплату заробітної плати ОСОБА_1 за березень 2018 року з врахуванням виявленої лічильної помилки.

Враховуючи викладене, суд погоджується з твердженням представника відповідача, що під час нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 в березні 2018 року фінансово-економічним відділом Чернівецького прикордонного загону було допущено лічильну помилку, а саме при нарахуванні та виплаті заробітної плати позивачу в березні 2018 року, що призвело до зайво нарахованих коштів у сумі 8697,93 грн.

Відтак, враховуючи зайве нарахування ОСОБА_1 заробітної плати внаслідок лічильної помилки у сумі 8697,93 грн, то суд беручи до уваги ст. 127 КЗпП України вважає, що відповідач наділений законодавством правом на відрахування вказаної суми.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуваний позивачем наказ начальника 31 прикордонного загону Західного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України Вовка О.О. від 18.04.2018 року №671-аг "Про результати службового розслідування" в частині відрахування з грошового забезпечення капітана ОСОБА_1 зайво виплаченого грошового забезпечення в сумі 8697,93 грн прийнятий у відповідності до норм чинного законодавства.

В свою чергу, як встановлено судом, цим же наказом начальника 31 прикордонного загону Західного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України Вовка О.О. від 18.04.2018 року №671-аг за порушення вимог пункту 5.3.8 «Інструкції з діловодства в Державній прикордонній службі України»,затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.05.2004 року №400 начальника відділу кадрів підполковника Васильєва Михайла Леонідовича притягнуто до дисциплінарної відповідальності та відповідно до пункту "б" статті 68 Дисциплінарного Статуту Збройних сил України оголошено дисциплінарне стягнення "догана".

Начальника відділу кадрів підполковника Васильєва Михайла Леонідовича притягнуто до дисциплінарної відповідальності за те, що наказ Чернівецького прикордонного загону від 06.03.2018 року №48-ос надійшов на опрацювання до фінансово-економічного відділу лише у третій декаді березня 2018 року, що призвело помилкового нарахування та зайвої виплати фінансово-економічним відділом капітану ОСОБА_1 грошового забезпечення в сумі 8697,93грн.

Отже, беручи до уваги встановлені обставини, суд вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а отже задоволенню не підлягають.

Суд не бере до уваги твердження позивача, що нарахування грошового забезпечення у більшому розмірі не може вважатися лічильною помилкою, через те, що службовим розслідуванням не встановлено, що було допущено неправильність в обчисленні, дворазове нарахування грошового забезпечення за один і той самий період, оскільки такі посилання спростовуються тим же висновком, в якому підтверджено факт зайво нарахованих коштів у сумі 8697,93 грн. саме внаслідок лічильної помилки.

Крім цього, суд звертає увагу позивача на те, що військовою прокуратурою Чернівецького гарнізону Західного регіону України встановлено, що відрахування із заробітної плати зайво виплачених коштів внаслідок лічильних помилок не містять ознак складу злочину, які б могли кваліфікуватись як кримінальне правопорушення, про що свідчить лист військової прокуратури Чернівецького гарнізону Західного регіону України №02-1224вих.-18 від 05.05.2018 року.

Поряд із цим, згідно листа Західного регіонального управління державної прикордонної служби України №11/П-77 від 31.05.2018 року висновок службового розслідування від 18.04.2018 року та наказ Чернівецького прикордонного загону від 18.04.2018 року №671-ос "Про результати службового розслідування" щодо відрахування зайво виплаченого грошового забезпечення в сумі 8697,93 грн з капітана ОСОБА_1 вимогам нормативних документів не суперечить.

Згідно частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої - третьої статі 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про правомірність дій та рішення відповідача, а отже і про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування наказу начальника 31 прикордонного загону Західного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України Вовка Олега Омеляновича від 18.04.2018 року №671-аг "Про результати службового розслідування" в частині відрахування з грошового забезпечення капітана ОСОБА_1 зайво виплаченого грошового забезпечення в сумі 8697,93 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - начальник 31 Прикордонного загону Західного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України Вовк О.О. про визнання протиправним наказу в частині та його скасування в частині - відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1).

Відповідач - Чернівецький прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (ко. ЄДРПОУ 14321682, вул. Герцена, 2-А, м. Чернівці, Чернівецька область, 58000).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - начальник 31 Прикордонного загону Західного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України Вовк О. О. (вул. Герцена, 2-А, м. Чернівці, Чернівецька область, 58000).

Суддя В.О. Григораш