Рішення № 81134769, 11.04.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року справа № 2340/4822/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання рішення протиправним і його скасування, зобов'язання здійснити нарахування та доплату пенсії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просить:

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 10.10.2018 №971010308872, яким здійснено перерахунок пенсії позивачу;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити нарахування та доплату пенсії позивачу за рішенням від 04.05.2018 №308872 розпочинаючи з жовтня 2018 року.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що з 19.10.2017 позивач отримує пенсію по інвалідності. На підставі заяви позивача від 25.04.2018 йому здійснено перерахунок пенсії відповідно до ч. 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII. Однак відповідач за відсутності підстав з 01.10.2018 припинив виплату пенсії за вказаним законом і перевів його на пенсію згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність в позивача необхідного стажу роботи на прокурорських посадах. Тому вважає такі дії протиправними і такими, що суперечать нормам чинного законодавства, грубо порушують його конституційне право на соціальне забезпечення.

На підставі наведеного позивач вважає, що його позов підлягає задоволенню.

В судовому засіданні 26.03.2019 представник позивача позовні вимоги підтримував та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у відзиві на адміністративний позов зазначив про передчасність позовних вимог, оскільки із заявою про перерахунок пенсії позивач не звертався.

В подальшому представником відповідача подано до суду клопотання про закриття провадження у справі, мотивоване тим, що позивачу здійснено перерахунок пенсії на підставі вимог Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, а її виплата буде здійснена в добровільному порядку. Справу просив розглядати без участі відповідача.

В судовому засіданні 26.03.2019 представник позивача заперечив проти закриття провадження у справі, зазначивши, що вимоги адміністративного позову стосуються не тільки нарахування, а й виплати пенсії, тому відповідач у повному обсязі не усунув порушення права позивача.

Дослідивши письмові докази, за відсутності клопотань учасників справи про подальший розгляд справи в судовому засіданні суд постановив ухвалу від 26.03.2019 відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, із занесенням до протоколу судового засідання, про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що позивач з 27.04.2007 по 18.07.2007 працював на посаді виконуючого обов'язки, а з 18.07.2007 на посаді старшого слідчого прокуратури Соснівського району міста Черкаси; 25.07.2007 призначений помічником прокурора Соснівського району міста Черкаси; 07.05.2008 призначений на посаду старшого слідчого прокуратури Соснівського району міста Черкаси; 02.11.2010 призначений на посаду старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Черкаської області; 29.03.2012 призначений на посаду заступника начальника слідчого відділу прокуратури Черкаської області; 23.11.2012 у зв'язку із зміною структури прокуратури Черкаської області призначений начальником відділу здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих слідчого відділу слідчого управління прокуратури Черкаської області; 25.10.2013 призначений на посаду начальника відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією прокуратури Черкаської області; 20.03.2014 призначений на посаду начальника відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення у кримінальному провадженні прокуратури Черкаської області; 12.01.2016 у зв'язку із зміною структури прокуратури Черкаської області призначений начальником відділу нагляду за додержанням територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Черкаської області; 11.07.2016 призначений на посаду старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Черкаської області; 07.05.2018 у зв'язку із зміною структури та штатного розпису прокуратури Черкаської області призначений на посаду прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Черкаської області; 14.12.2018 у зв'язку із зміною структури та штатного розпису прокуратури Черкаської області призначений на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Черкаської області.

Згідно наказу прокуратури Черкаської області від 31.05.2017 №3076 позивачу надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 2 червня 2017 року по 8 лютого 2020 року.

З липня 2017 року позивачу призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

На підставі заяви позивача від 25.04.2018 йому призначено пенсію по інвалідності відповідно до ч. 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII на підставі розпорядження відповідача №308872 від 04.05.2018

Відповідно до рішення від 10.10.2018 №971010308872 позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.10.2018. У ньому зазначено, що вид його пенсії - «пенсія по інвалідності», умови призначення - відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Призначено пенсію щомісячно з 01.01.2018 довічно у розмірі 6060 грн. 28 коп.

Відповідно до рішення від 28.02.2019 №971010308872 позивачу здійснено перерахунок пенсії з 25.04.2018. У ньому зазначено, що вид його пенсії - «пенсія по інвалідності», умови призначення - відповідно до ЗУ «Про прокуратуру». Призначено пенсію щомісячно з 25.04.2018 по 30.06.2018 у розмірі 13730 грн. 00 коп., з 01.07.2018 по 30.11.2018 у розмірі 14350 грн., з 01.12.2018 по 30.06.2019 у розмірі 14970 грн., з 01.07.2019 по 30.11.2019 у розмірі 15640 грн., з 01.12.2018 довічно у розмірі 16380 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що згідно ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII пенсія прокурорам призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Частиною 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII передбачено, що прокурорам, визнаним особами з інвалідністю I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

Відповідно до п. 5 Перехідних положень Закону №1697-VII положення цього Закону, в тому числі статті 86, що регулює пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури, поширюється на слідчих органів прокуратури до початку діяльності державного бюро розслідувань.

Відповідно до ст. 15 Закону №1697-VII прокурором органу прокуратури є: 1) Генеральний прокурор України; 2) перший заступник Генерального прокурора України; 3) заступник Генерального прокурора України; 4) заступник Генерального прокурора України - Головний військовий прокурор; 5) керівник підрозділу Генеральної прокуратури України; 6) заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України; 7) прокурор Генеральної прокуратури України; 8) керівник регіональної прокуратури; 9) перший заступник керівника регіональної прокуратури; 10) заступник керівника регіональної прокуратури; 11) керівник підрозділу регіональної прокуратури; 12) заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури; 13) прокурор регіональної прокуратури; 14) керівник місцевої прокуратури; 15) перший заступник керівника місцевої прокуратури; 16) заступник керівника місцевої прокуратури; 17) керівник підрозділу місцевої прокуратури; 18) заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури; 19) прокурор місцевої прокуратури.

Проаналізувавши вищенаведені норми суд дійшов висновку, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення з інвалідності незалежно від віку за наявності на день звернення стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

Проте, суд вважає, що під час вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для зарахування періодів роботи на таких посадах до прокурорського стажу, підлягають застосуванню норми законодавства, чинні на час роботи особи на відповідних посадах.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.09.2018 у справі №263/13789/16-а.

Під час роботи позивача на цих посадах з 27.04.2007 по 13.06.2012 чинними були положення Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 5 листопада 1991 року, статтею 56 якого надано роз'яснення поняття «прокурор», а саме: під поняттям «прокурор» у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 46-1, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 50-1, частині п'ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 17 травня 2012 року №4711-VI внесено зміни до статті 56 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, які набули чинності 13.06.2012.

Після внесених змін під поняттям «прокурор» у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, третій, п'ятій і сьомій статті 46, статті 46-2, статтях 46-3, 46-4, частині першій статті 47, статтях 48, 48-1, 49, 50, 50-1 та 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники та помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), їх перші заступники, заступники, міжрайонні прокурори, прокурори міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх перші заступники і заступники, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах своєї компетенції.

Статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ визначалось право на пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури.

Частиною 6 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ визначено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими.

У відповідності до ч. 9 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ прокурорам і слідчим, що визнані інвалідами I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

Із системного аналізу наведених вимог Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, чинними до 15.07.2015, слідує висновок, що періоди перебування позивача з 18.07.2007 по 20.03.2014 на посадах слідчого прокуратури, помічника прокурора, начальника відділів, заступника начальника відділів прокуратур, повинні були враховані відповідачем при вирішенні питання про призначення пенсії, як прокурорський стаж.

Період роботи на посаді виконуючого обов'язки слідчого з 27.04.2007 по 18.07.2007 не може бути зарахований як прокурорський стаж тому, що це не передбачено вимогами Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ.

В свою чергу ч. 6 ст. 86 Закону №1697-VII передбачає, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Період роботи позивача на посадах начальника відділів прокуратури Черкаської області з 20.03.2014 по 10.07.2016 також зараховується до прокурорського стажу, оскільки перебування на посаді начальника відділів визначено, як прокурорський стаж обома Законами №1697-VII та №1789-ХІІ.

При цьому, перебування на посаді слідчого після набрання чинності Закону №1697-VII не дає права на зарахування періоду роботи з 11.07.2016 по 06.05.2018 до прокурорського стажу, з метою призначення пенсії по інвалідності, оскільки це не передбачено нормами Закону №1697-VII.

Подальше перебування позивача на посаді прокурора відділів з 07.05.2018 повинен враховуватись відповідачем при вирішенні питання про призначення пенсії, як прокурорський стаж.

Таким чином, позивач на момент звернення до відповідача із заявою від 25.04.2018 про призначення пенсії по інвалідності не мав достатнього десятирічного стажу роботи на прокурорських посадах, тому що його стаж роботи на прокурорських посадах складав 8 років 11 місяців 23 дні.

Зазначеного права позивач не набув і 28.02.2019 під час проведення перерахунку відповідачем розміру його пенсії, тому що його стаж роботи на прокурорських посадах на цю дату склав 9 років 9 місяців 14 днів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач не набув права на перерахунок пенсії на підставі вимог Закону №1697-VII.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно абз. 4, 5 ч. 15 ст. 86 Закону №1697-VII з 1 січня 2018 року пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

З аналізу зазначених вимог Закону слідує висновок, що у період перебування на посадах, які визначені Законом України «Про прокуратуру» №1697-VII пенсія виплачується в розмірі, визначеному Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Виплата пенсії поновлюється лише після звільнення із займаної посади.

Враховуючи, що позивач перебуває на посаді прокурора, яка визначена Законом України «Про прокуратуру» №1697-VII, останній набуде права на виплату пенсії в розмірі в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати прокурора, виключно після звільнення.

До цього часу, позивач навіть за умови перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, повинен отримувати пенсію в розмірі, визначеному Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя В.В. Гаращенко