Рішення № 81134747, 05.04.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2019 року Справа № 580/329/19

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенко В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України в Черкаській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.10.2018 за № Ф - 492-55, яка пред'явлена Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Черкаській області до ОСОБА_1 про сплату недоїмки - 13 529 грн. 87 коп., штрафу - 401 грн. 15 коп., пені - 683 грн. 96 коп., а всього 14 614 грн. 98 коп.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що зареєстрований як фізична особа підприємець, при цьому є пенсіонером за віком та отримує пенсію.

Позивач стверджує, відповідачем всупереч ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.10.2018 №Ф - 492-55 через заборгованість зі сплати єдиного внеску.

Від представника відповідача надійшов позов, в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог зазначивши, що позивач є пенсіонером, якому призначена пенсія за віком на пільгових умовах до досягнення 60 років, а тому він не звільняється від сплати єдиного внеску за себе.

Позивач користуючись приписами ст. 163 КАС України подав відповідь на відзив, в якому спростував доводи відповідача вказавши, що факт призначення позивачу пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку для її отримання, ніяким чином не змінює вид та підстави призначених пенсійних виплат, на які така особа має право та впливає на обсяг прав і обов'язків, пов'язаних із набуттям такого статусу.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 12 жовтня 2018 року Головним управління ДФС у Черкаській області винесено по відношенню до ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-492-55 на підставі ст. 25 Закону України №2464-VI та даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Позивач не погоджуючись з такою вимогою, звернувся за захистом своїх прав до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закону України №2464)

Відповідно до пп. 2 ч. п. ст. 1 Закону України №2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

При цьому приписами ч. 4 ст. 4 Закону України №2464 встановлено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З викладеного вбачається, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов:

- по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда;

- по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

В свою чергу ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України №1058) визначає, що пенсіонер, - це особа, яка відповідно до цього закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Судом встановлено, що пенсія призначена позивачу за віком на пільгових умовах на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №769-ХІІ (далі - Закону України №769-ХІІ).

Частиною 1 ст. 55 Закону України №769-ХІІ унормовано, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу:

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України №796 для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Отже, Законом України №796 встановлені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Відповідно до наданого посвідчення серія В-П №523875 від 02.03.2011 позивач є особою, яка постійно проживала на території зони посиленого радіологічного контролю з 1986 року (категорія 4).

Пенсійним фондом України 26.10.2009 р. позивачу видано пенсійне посвідчення №1978707613, в якому вказано вид пенсії «за віком».

Таким чином, наявні документи підтверджують статус позивача як особи, яка отримує пенсію за віком та користується у зв'язку з цим встановленими законодавством пільгами, зокрема, і в частині сплати єдиного внеску до Пенсійного фонду України.

Крім того суд зазначає, що пенсія позивачу призначена на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку для її отримання, ніяким чином не змінює вид та підстави призначених пенсійних виплат, на які така особа має право, та не впливає на обсяг прав і обов'язків, пов'язаних з набуттям такого статусу.

Отже, з викладеного вбачається помилкове нарахування відповідачем позивачу боргу зі сплати єдиного соціального внеску, а тому спірну вимогу слід скасувати.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні даної справи суд врахував позицію Верховного Суду, що викладена в постанові від 20.03.2018 №805/2195/17-а.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку про необхідність задоволення даного позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 77, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.10.2018 за № Ф - 492-55.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, Черкаська обл., 18002, код ЄДРПОУ 39392109) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) сплачений судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім ) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя В.В. Гаращенко