Рішення № 81134718, 02.04.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2019 р. № 2040/7565/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чудних С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Хмелівської Н.М.,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Лук'янцева С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування вимоги та рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 червня 2018 року № 0007491315 на суму податкового зобов'язання 20623,96 грн та штрафної (фінансової) санкції 5155,99 грн;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 червня 2018 року № 0007511315 на суму податкового зобов'язання 1720,54 та штрафної (фінансової) санкції 430,14 грн;

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.06.2018 року № Ф-0000941315 в сумі 25329,85 грн;

- скасувати рішення від 23 червня 2018 року № 0007501315 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму штрафної санкції 3169,21 грн;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 червня 2018 року № 0007521315 на суму податкового зобов'язання 22940,51 грн та штрафної (фінансової) санкції 5735,13 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2018 № 0007531315 на загальну суму штрафу 11470,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що висновки, викладені в акті перевірки № 2170/20-40-13-15-07/НОМЕР_6 від 31.05.2018 року є помилковими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України, а тому винесені відповідачем на підставі зазначеного акту перевірки податкові повідомлення - рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимога є такими, що підлягають скасуванню, як протиправні, оскільки Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 жодним чином не порушувала положень податкового законодавства, а наявні у позивача первинні документи, повністю підтверджують здійснення нею господарських операцій.

Представник відповідача в письмовому відзиві зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству.

Ухвалою суду від 28.01.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 02.04.2019, внесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримала обставини, викладені в позовній заяві та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що фахівцями ГУ ДФС у Харківській області проведено планову документальну виїзну перевірку само зайнятої особи ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року.

В результаті проведення документальної планової перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 було складено акт № 2170/20-40-13-15-07/НОМЕР_6 від 31.05.2018 року про результати документальної планової виїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_3.

Не погоджуюсь з вищезазначеним актом, позивачем подано заперечення до акту. За результатами розгляду контролюючим органом заперечень до фізичної особи надісланий лист № 6376/ФОП/20-40-13-15-14 від 20.06.2018 про розгляд заперечення на акт перевірки, яким зменшені суми нарахування та обґрунтування порушень.

Відповідно до зазначеного листа, податковим органом встановлені наступні порушення:

- пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 20623,96 грн., в т.ч. за 2015 р. на суму 112,50 грн., за 2016 р. на суму 4779,60 грн., за 2017 р. на суму 15731,86 грн. і винесено податкове повідомлення-рішення від «23» червня 2018 року № 0007491315 на суму податкового зобов'язання 20623,96 грн. та штрафної (фінансової) санкції 5155,99 грн.;

- ст. 168 Податкового кодексу України, а саме встановлено не забезпечення виконання податкових зобов'язань платником збору по військовому збору всього у сумі 1720, 54 грн., у т.ч. за 2015 р. у сумі 11,25 грн., за 2016 р. у сумі 398,30 грн. , за 2017 р. у сумі 1310,99 грн. і винесено податкове повідомлення-рішення від « 23» червня 2018 року № 0007511315 на суму податкового зобов'язання 1720,54 грн. та штрафної (фінансової) санкції 430,14 грн.;

- пп.7.1.2 п.7.1 ст.7, п.9.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» донараховано єдиного внеску у сумі 25329,85 грн., у т.ч. за 2015 р.- 260,28 грн., за 2016 р. - 5841,74 грн., за 2017 р.- 19227,83 грн. і винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.06.2018 року № Ф-0000941315 в сумі 25329,85 грн. та рішення від 23 червня 2018 року № 0007501315 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму штрафної санкції 3169,21 грн.;

- п.44.1, ст.44, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, встановлено заниження суми податкового зобов'язання з ПДВ за грудень 2017 р. на загальну суму 22940,51 грн. і винесене податкове повідомлення-рішення від « 23» червня 2018 року № 0007521315 на суму податкового зобов'язання 22940,51 грн. та штрафної (фінансової) санкції 5735,13 грн.;

- п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, а саме встановлено порушення порядку реєстрації податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 22940, 51 грн., у тому числі за грудень 2017 р. у сумі 22940, 51 грн. і винесено податкове повідомлення-рішення від 23.06.2018 року № 0007531315 на загальну суму штрафу 11470, 26 грн.;

На підставі висновків вказаного акту перевірки ГУ ДФС у Харківській області винесено наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від « 23» червня 2018 року № 0007491315 на суму податкового зобов'язання 20623,96 грн. та штрафної (фінансової) санкції 5155,99 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від « 23» червня 2018 року № 0007511315 на суму податкового зобов'язання 1720,54 грн. та штрафної (фінансової) санкції 430,14 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.06.2018 року № Ф-0000941315 в сумі 25329,85 грн.;

- рішення від 23 червня 2018 року № 0007501315 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму штрафної санкції 3169,21 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від « 23» червня 2018 року №0007521315 на суму податкового зобов'язання 22940,51 грн. та штрафної (фінансової) санкції 5735,13 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2018 року № 0007531315 на загальну суму штрафу 11470, 26 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Згідно даних акту перевірки представниками контролюючого органу при перевірці правильності визначення, витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, встановлено, що до складу витрат позивачем включено: витрати пов'язані з закупівлею товарно-матеріальних цінностей, орендну плату за приміщення, послуг зв'язку та розміщення реклами в журналі, транспортні послуги, банківські послуги, ЄСВ за себе, канцтовари та інше.

Так, контролюючим органом було встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб у зв'язку з не підтвердженими первинними документами витратами на придбання товарів а саме: до складу витрат у 2015-2017 р.р. віднесено витрати на закупку товарно-матеріальних цінностей у сумі 114702,55 грн у таких контрагентів: ТОВ «Джура ЛТД» №079 від 11.05.2017 р. лента БРКМЦ 3-1 б 1,0х250 ГОСТ 4748-92 у кількості 19,8 кг на суму 7425,0 грн. без ПДВ; НВП "Пласт" №719 від 24.04.2017 р. лента бронз. БРОФО0.7х250 у кількості 54,6 кг на суму 15943,20 грн. без ПДВ; ТОВ "Стилайс" №27 від 18.01.2017р. лист 12х18н10т товщ. 15 мм у кількості 349 кг на суму 34551,0 грн. без ПДВ; ТОВ «Стилайс» №23 від 22.01.2016р. лист ДПРНТ 0,7х250нд БрОФ 6,5-0,15 у кількості 75.5 кг на суму 26553,35 грн. без ПДВ; ТОВ «Стилайс» №375 від 31.08.2015р. різець розточ. (скріз. отвор.) Т15К6 16х16х170 у кількості 10 шт. на суму 750,0 грн. без ПДВ; ТОВ "Ольга" №3818 від 15.05.2017р. стрічка БрОФ 0,3х300тв, у кількості 51,5 кг на суму 18025,0 грн. без ПДВ; ПАТ "Інерсоюз» №215 від 11.05.2017р. стрічка ДПРНТ 0,8х250 нд БрОФ нд у кількості 13,6кг на суму 3570,0 грн. без ПДВ; ТОВ «Стилайс» №249 від 27.04.2017р. стрічка ДПРНТ БрОФ 0,7х300 нд у кількості 4 кг на суму 1660,0 грн. без ПДВ;ТОВ «Стилайс» №264 від 16.05.2017р. стрічка ДПРНТ 1*250 нд БрКМц 3-1 у кількості 17,2 кг на суму 7086,40 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось представниками сторін в судовому засіданні, підставами для донарахування податковим органом спірних сум грошових зобов'язань стало порушення позивачем порядку формування складу валових витрат у 2015-2017 роках.

В свою чергу, відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Згідно статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту та формування валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженогоНаказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зокрема: документи, що підтверджують факт надання послуг іншою особою та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (чинного на момент здійснення спірних господарських операцій) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп."а" п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пп. 174.4.1 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати (пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України).

Таким чином, за приписами ПК України підставами для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Як встановлено в ході судових засідань та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_3 здійснювала придбання ТМЦ, які враховані позивачем на законних підставах та належним чином відображені у податковому обліку, адже весь товар по вказаним накладним був позивачем реалізований у перевіряємому періоді та відповідно у періоді отримання доходу від продажу цього товару позивач відніс до складу витрат витрати на придбання товару.

Під час розгляду справи, представником відповідача не спростовано та не доведено факту відсутності або фіктивності наданих до перевірки первинних документів, а твердження про наявність невідповідності назви товару, яка відображена у податкових накладних на отримання товару не може бути підставою для визнання нереальності господарських операцій.

Враховуючи наведене, суд вважає, що витрати позивача належним чином підтверджені первинними документами, які надані у повному обсязі до перевірки та до матеріалів справи та в повній мірі спростовують висновки акту перевірки щодо заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 32771,15 грн та висновки листа про заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 20623,96 грн. та відповідно незаконність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 23 червня 2018 року № 0007491315 на суму податкового зобов'язання 20623,96 грн. та штрафної (фінансової) санкції 5155,99 грн.

Відсутність окремих документів сама по собі не може бути підставою для визнання конкретної господарської операції такою, що не відбулась. Податковий орган зобов'язаний під час перевірки операцій платника досліджувати, акцентувати і враховувати всю наявну у нього інформацію та надані документи за перевіряємий період у їх сукупності, оскільки лише в такому випадку висновок про наявність або відсутність порушення вимог податкового законодавства суб'єктом господарювання буде обґрунтованим.

Враховуючи отримані під час проведення перевірки відомості щодо позивача, суд приходить до висновку, що в даному конкретному випадку надані під час перевірки первинні документи підтверджують і розкривають суть та внутрішню сторону господарських операцій їх реальність, економічну вигоду і ділову мету.

Крім того, з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає вищенаведеним вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці.

З огляду на наведене, позивач правомірно визначив свій чистий оподатковуваний дохід за 2015-2017 роки, з врахуванням п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України.

Щодо порушення ст. 168 Податкового кодексу України, а саме встановлено не забезпечення виконання податкових зобов'язань платником збору по військовому збору всього у сумі 1720, 54 грн., у т.ч. за 2015 р. у сумі 11,25 грн., за 2016 р. у сумі 398,30 грн. , за 2017 р. у сумі 1310,99 грн, суд зазначає.

Згідно вимог законодавства військовий збір нараховується на чистий прибуток підприємця на загальній системі оподаткування. Оскільки суд прийшов до висновку про правомірність визначення доходу підприємця та ані актом перевірки, ані листом не встановлено окремих порушень позивача щодо нарахування військового збору, то як наслідок винесене податкове повідомлення-рішення від 23 червня 2018 року № 0007511315 на суму податкового зобов'язання 1720,54 грн. та штрафної (фінансової) санкції 430,14 грн є незаконним.

Щодо порушення пп.7.1.2 п.7.1 ст.7, п.9.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за яке донараховано єдиний внеск у сумі 25329,85 грн., у т.ч. за 2015 р.- 260,28 грн., за 2016 р. - 5841,74 грн., за 2017 р.- 19227,83 грн. і винесеної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.06.2018 року № Ф-0000941315 в сумі 25329,85 грн. та рішення від 23 червня 2018 року № 0007501315 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму штрафної санкції 3169,21 грн, суд виходить з наступного.

Статтею 6 Закону України "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що платник єдиного внеску, зокрема, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 вказаного закону єдиний внесок нараховується для платників, визначених, зокрема, у п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального єдиного внеску за місяць.

Згідно із ст. 9 закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджуються нарахування (обчислення) виплат доходу, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Як вже зазначалось, відповідно до п.177.2 ст.177 ПКУ об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

З аналізу вказаних норм права вбачається, що для вирахування ЄСВ необхідно вирахувати чистий дохід, який безпосередньо залежить від суми документально підтверджених витрат.

Суд також приходить до висновку, що оскільки розрахунок суми ЄСВ безпосередньо прямо залежить від суми чистого доходу, то винесену на підставі листа вимога про сплату боргу (недоїмки) від 23.06.2018 року № Ф-0000941315 в сумі 25329,85 грн.; рішення від 23 червня 2018 року № 0007501315 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму штрафної санкції 3169,21 грн. є також вважає незаконними.

Щодо порушення п.44.1, ст.44, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, встановлено заниження суми податкового зобов'язання з ПДВ за грудень 2017 р. на загальну суму 22940,51 грн. і винесеного податкового повідомлення-рішення від « 23» червня 2018 року № 0007521315 на суму податкового зобов'язання 22940,51 грн. та штрафної (фінансової) санкції 5735,13 грн, також необхідно зазначити.

Податок на додану вартість донараховано у зв'язку з наявністю різниці між придбанням певного виду товару та його реалізацією. Таким чином, у листі зроблено висновок, що товар було продано, але не відображено у податковому обліку та нараховано податкові зобов'язання з ПДВ на умовний продаж цього товару.

Суд звертає увагу, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, ані в акті перевірки ані під час судового розгляду не доведено факт порушення з боку позивача.

Щодо порушення п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, а саме порушення порядку реєстрації податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 22940, 51 грн., у тому числі за грудень 2017 р. у сумі 22940, 51 грн. і винесеного податкового повідомлення-рішення від 23.06.2018 року № 0007531315 на загальну суму штрафу 11470, 26 грн суд також зазначає, що з урахуванням вказаного вище, винесене повідомлення-рішення від 23.06.2018 року №0007531315 на загальну суму штрафу 11470, 26 грн, що пов'язано з несвоєчасною реєстрацією податкових зобов'язань з ПДВ також незаконне та безпідставне.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_6) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 39599198) скасування вимоги та рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 23 червня 2018 року № 0007491315 на суму податкового зобов'язання 20623,96 грн та штрафної (фінансової) санкції 5155,99 грн, від 23 червня 2018 року № 0007511315 на суму податкового зобов'язання 1720,54 та штрафної (фінансової) санкції 430,14 грн, від 23 червня 2018 року № 0007521315 на суму податкового зобов'язання 22940,51 грн та штрафної (фінансової) санкції 5735,13 грн та від 23 червня 2018 року № 0007531315 на загальну суму штрафу 11470,26 грн.

Скасувати вимогу Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 23.06.2018 № Ф-0000941315 в сумі 25329,85 грн.

Скасувати рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 23 червня 2018 року № 0007501315 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму штрафної санкції 3169,21 грн.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_6) судовий збір в розмірі 965 (девятсот шістдесят п'ять) грн 76 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 39599198).

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_6) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 7500 (сім тисяч п'ятсот) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 39599198).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 12 квітня 2019 року.

Суддя С.О.Чудних