Рішення № 81134158, 11.04.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 квітня 2019 року Справа № 280/591/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоузз О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166) про визнання протиправним та скасування податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкову вимогу №Ф-84119-51 від 16.11.2018 про нарахування недоїмки (штрафних санкцій) у розмірі 15819,54 грн.

Ухвалою від 18.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 14.03.2019. Відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду відзиву на адміністративний позов.

Ухвалою від 14.03.2019 відкладено розгляд справи до 09.04.2019.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 02.02.2019 ним отримано податкову вимогу ГУ ДФС у Запорізькій області № Ф-84119-51 від 16.11.2018 про застосування штрафних санкцій, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів та з урахуванням норм статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, за несплату, єдиного соціального внеску, у встановленому порядку. При цьому, позивач зазначає, що він зареєстрований як фізична особа-підприємець з 25.03.2003 та сплачував податки та збори у розмірах та строки встановлені законодавством. 16.07.2004 звернувся до державного реєстратора, щодо припинення своєї діяльності. Після припинення підприємницької діяльності, він звернувся до контролюючого органу, за місцем реєстрації, 16.07.2004 його знято з обліку в податковому органі, про що видано довідку від 16.07.2004 № 332/9/28-4. Відтак, оскаржувану податкову вимогу за нарахування зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальну суму 15819,54 грн. за 2017 та за 2018 роки вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

15 березня 2019 року представником відповідача подано до суду відзив на адміністративний позов (вх. №10318). На обґрунтування відзиву вказано, що з 01.01.2017 фізичні особи-підприємців - платники єдиного податку та фізичні особи підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до пенсію або соціальну допомогу. Станом на 01.01.2019 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 на рівні ДФС України відповідно до вимог чинного законодавства здійснено нарахування зобов'язань у сумі 15819,54 грн. У задоволенні позову просить відмовити.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд зазначає наступне.

Встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 (іпн: НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець 10.10.1996.

03.02.2014 державним реєстратором Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області здійснено запис: включення відомостей про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про її државну реєстрацію, вважається недійсним.

З цього приводу суд зазначає наступне, що згідно із частиною другою Прикінцевих положень Закону про реєстрацію (в редакції Закону від 15.05.2003) державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов'язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка.

Під час заміни свідоцтва про державну реєстрацію відомості про таких осіб включалися до ЄДР.

Верховною Радою України 1 липня 2010 року за № 2390 прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання» (далі - Закон № 2390).

Згідно із Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 2390 після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, уповноважені органи проводили звірення відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готували аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до встановленого строку не включені до ЄДР.

За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи на підставі наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 575/5 «Про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості про юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року і не включених до ЄДР вносились до нього на основі «відомостей інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року вважаються недійсними, без формування реєстраційної справи у паперовому вигляді.

Таким чином, відомості про реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 були включені державним реєстратором на основі «відомостей інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року вважаються недійсними, без формування реєстраційної справи у паперовому вигляді.

Таким чином, відомості з Єдиного державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не є належним підтвердженням здійснення підприємницької діяльності, оскільки відомості до нього відносно позивача було здійснено у 2014 році в автоматичному режимі без подання позивачем відповідних документів.

Як вбачається з матеріалів адміністративного позову та не заперечується відповідачем, 16.07.2004 позивач знятий з податкового обліку у зв'язку з ліквідацією за власним рішенням від 25.03.2003 №109, що підтверджується Довідкою про зняття з обліку платника податків №332/9/28-4 від 16.07.2004, виданої Бердянської МДПІ. Відповідно до вказаної довідки ОСОБА_2 не має заборгованості зі сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

16 листопада 2018 року ГУ ДФС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-84119-51, відповідно до якого станом на 31 жовтня 2018 року ОСОБА_3 має заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 15819,54 грн. Вимога сформована на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Не погодившись з вказаною вимогою, оскільки вона прийнята після припинення підприємницької діяльності, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Отже, дослідивши спірні правові відносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон).

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 4 Закону встановлено перелік осіб, які відносяться до платників єдиного внеску. Зокрема, відповідно до частини 4 пункту 1 вказаної статті до платників єдиного внеску відносяться фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до статті 5 Закону облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п'ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою.

Органи доходів і зборів повідомляють Пенсійний фонд про взяття на облік платників єдиного внеску із зазначенням органу доходів і зборів, в якому взято на облік платника. Порядок здійснення такого повідомлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом.

Розділом III Закону встановлено порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску. Відповідно до пунктів 2 та 3 статті 7 Закону єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, знятий з обліку платників податків у 2004 році. При цьому, Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» прийнято 08.07.2010.

Вказаним Законом чітко передбачено порядок взяття на облік платників єдиного внеску. Податковим органом не надано жодного доказу, що ОСОБА_2 є платником податків та єдиного внеску зокрема. При цьому, єдиний внесок нараховано за 2017 рік та за 1-ІІІ квартали 2018 року без надання доказів, на якій системі оподаткування знаходиться ОСОБА_2 та що стало базою для нарахування єдиного внеску.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасуванням вимоги ГУ ДФС у Запорізькій області №Ф-84119-51 від 16.11.2018 про нарахування ОСОБА_2 єдиного внеску у розмірі 15819,54 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити коригування індивідуальної картки платника податків з оскаржуваної податкової вимоги, шляхом виключення суми 15819,54 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 1 розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за №755/28881 (далі - Порядок №422) зазначено, що порядок визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Відповідно до п.п. 1 п. 1 розділу II Порядку №422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Облікові показники, які відображаються в ІКП, залежать від форми обліку відповідно до переліку форм інтегрованих карток для обліку податків, зборів та єдиного внеску, що відкриваються для юридичних та фізичних осіб (далі -Перелік форм ІКП).

Перелік форм ІКП затверджено наказом Державної фіскальної служби України від 10.04.2015Д №267 «Про організацію оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі - Наказ №267).

Пунктом 1 розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.201 за №755/28881, зазначено, що порядок визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Відповідно до п.п. 1 п. 1 розділу II Порядку №422 з метою обліку нарахованих і. сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Облікові показники, які відображаються в ІКП, залежать від форми обліку відповідно до переліку форм інтегрованих карток для обліку податків, зборів та єдиного внеску, що відкриваються для юридичних та фізичних осіб (далі -Перелік форм ІКП).

Первинними документами, на підставі яких в ІКП здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є, зокрема, рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання та пені / суми єдиного внеску за результатами судового оскарження).

Таким чином, оскільки підставою для зменшення суми податкового боргу з єдиного внеску є відповідне судове рішення, відтак, позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.І ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно- правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано жодного доказу, на підтвердження прийняття оскаржуваної вимогт, не надано данні інофрмаціної системи органів доходів та зборів, що стали підставою для прийняття вимоги, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією від 08.02.2019, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкової вимоги задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області №Ф-84119-51 від 16.11.2018 про нарахування недоїки з єдиного внеску у розмірі 15819 грн. 54 коп.

Зобовязати Головгне управління Дердавної фіскальної служби у Запорізькій області здійснити коригування індивідуальної картки платника податків ОСОБА_2 шляхом зменшення податного зобов'язання з єдиного внеску, нарахованого відповідно до податкової вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області №Ф-84119-51 від 16.11.2018.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, іпн: НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 768 грн (сімсот шістдесят вісім) 40 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст.255 КАС України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне текст судового рішення складено та підписано 11 квітня 2019 року.

Суддя О.О.Артоуз