Рішення № 81134065, 11.04.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.000694

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я.

розглянувши у спрощеному провадженні у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про:

- визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати пенсії позивачу за періоди червень-липень та вересень-жовтень 2018 року;

- зобов'язання відповідача виплатити пенсію за періоди червень-липень та вересень-жовтень 2018 року з врахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати";

- стягнення 4000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги позивач аргументує тим, що причиною невиплати пенсії за періоди червень-липень та вересень-жовтень 2018 року, є те, що механізм призначення (відновлення) виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам проводиться відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Проте, статтею 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено виключний перелік підстав для припинення виплати пенсії. Таких підстав для припинення виплати пенсій як постанова Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за №365 законом не передбачено. Також, позивач вважає, що він має право на виплату компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати». Окрім того, позивач вважає, що неправомірними діями відповідача йому була завдана моральна шкода.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає про те, що як вбачається із матеріалів пенсійної справи позивач перебуває на обліку в головному управлінні як непрацюючий пенсіонер, внутрішньо переміщена особа, одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Після опрацювання списків наданих СБУ виплату пенсії позивача припинено з 01.06.2018. Позивач 11.06.2018 року звернувся до головного управління із заявою про поновлення виплати пенсії. Відповідно до рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Сихівській районній адміністрації м. Львова від 25.06.2018 року виплату пенсії відновлено з 01.06.2018 року. У відомості серпня 2018 було нараховано пенсію за серпень 2018, яка була виплачена позивачу згідно дати виплати. За наслідками проведеної верифікації Мінфіном надано інформацію про те, що 28.04.2017 року позивачем був здійснений перетин кордону України в пункті перетину «Хутір Михайлівський" і станом на 30.08.2018 року в головному управлінні відсутня інформація про в'їзд на територію України. Таким чином на підставі розпорядження відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №6 від 03.09.2018 року виплату пенсії позивачу було припинено з 01.09.2018 року. 13.09.2018 року позивач звернувся до головного управління із заявою про поновлення виплати пенсії. На підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам при Сихівській районній адміністрації м. Львова від 28.09.2018 року виплату пенсії відновлено з 01.09.2018 року. У відомості листопада 2018 року було нараховано пенсію за листопад 2018 року, яка була виплачена позивачу згідно дати виплати. Разом з тим, згідно п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за №365, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Ухвалою суду від 12.03.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, судом встановлено такі обставини.

Згідно з довідки від 30.07.2018 року за №619, ОСОБА_1 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа.

ОСОБА_1 звернувся до органу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з вимогою пояснити причину невиплати пенсії та виплатити суму недоотриманої пенсії за періоди червень-липень та вересень-жовтень 2018 року.

Листом від 07.12.2018 року за №4744/Д-20/07.05.-06 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача, що після опрацювання списків наданих СБУ виплату пенсії позивача припинено з 01.06.2018. Позивач 11.06.2018 року звернувся до головного управління із заявою про поновлення виплати пенсії. Відповідно до рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Сихівській районній адміністрації м. Львова від 25.06.2018 року виплату пенсії відновлено з 01.06.2018 року. У відомості серпня 2018 було нараховано пенсію за серпень 2018, яка була виплачена позивачу згідно дати виплати. За наслідками проведеної верифікації Мінфіном надано інформацію про те, що 28.04.2017 року позивачем був здійснений перетин кордону України в пункті перетину «Хутір Михайлівський" і станом на 30.08.2018 року в головному управлінні відсутня інформація про в'їзд на територію України. Таким чином на підставі розпорядження відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №6 від 03.09.2018 року виплату пенсії позивачу було припинено з 01.09.2018 року. 13.09.2018 року позивач звернувся до головного управління із заявою про поновлення виплати пенсії. На підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам при Сихівській районній адміністрації м. Львова від 28.09.2018 року виплату пенсії відновлено з 01.09.2018 року. У відомості листопада 2018 року було нараховано пенсію за листопад 2018 року, яка була виплачена позивачу згідно дати виплати.

Разом з тим, відповідач повідомив позивача, що згідно з п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за №365, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Спірні правовідносини виникли у зв'язку із невиплатою позивачу суми нарахованої пенсії.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року за №1706-VII, з наступними змінами та доповненнями, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Частиною 1 даної статті передбачено, що для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року за №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», з наступними змінами та доповненнями, припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», з наступними змінами та доповненнями, комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворені районними, районними у мм. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад, приймають рішення про відновлення або про відмову у відновленні соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, довідки яких недійсні на дату набрання чинності цією постановою, відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого цією постановою, за умови отримання внутрішньо переміщеною особою нової довідки відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10. 2014 року за № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб».

Як вбачається із змісту листа відповідач від 07.12.2018 року за №4744/Д-20/07.05.-06, позивачу було нараховано пенсію за періоди червень-липень та вересень-жовтень 2018 року, однак не було її виплачено на підставі п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за №365.

Дані обставини сторонами не заперечуються, а тому, у відповідності до ч.1 ст.78 КАС України, такі не підлягають доказуванню.

Згідно з п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за № 365, з наступними змінами та доповненнями, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, відповідачем здійснено нарахування позивачу пенсії за періоди червень-липень та вересень-жовтень 2018 року, однак не проведено її виплату у зв'язку з відсутністю порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Однак, суд не може погодитись із вищенаведеними діями відповідача з огляду на наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року за №1058-IV, з наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до ч.1 ст.7 даного Закону, загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, та обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.

Пунктом 9 ч.1 ст.16 цього ж Закону передбачено, що застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

З аналізу вищенаведених норм можна прийти до висновку, що порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.

Відповідно до ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Тому, відмовляючи позивачу у виплаті нарахованої пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Відповідно до п.3 і п.8 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача з відмови у виплаті пенсії за періоди червень-липень та вересень-жовтень 2018 року є протиправними, оскільки не відповідають зазначеним критеріям правомірності.

Як наслідок, задоволенню підлягають вимоги про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання здійснити виплату нарахованої пенсії.

Що стосується вимог позивача щодо компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року за №1058-IV, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Виходячи з вищенаведеного суд дійшов висновку, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Застосування вищенаведених правових норм у наведений спосіб відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 21.06.2018 року у справі № 523/1124/17, а тому суд, у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України, враховує такий при вирішенні даної справи.

З огляду на викладе, суд вважає підставними вимоги позивача про нарахування компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

З приводу вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 4000 грн. 00 коп., то, на думку суду, така не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не наведено жодних доказів заподіяння такої шкоди.

За таких обставин, позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частині визнання протиправною бездіяльності та про зобов'язання виплатити пенсію за періоди червень-липень та вересень-жовтень 2018 року з врахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", а тому позов в цій частині підлягає задоволенню. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Окрім того, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у порядку ст.382 КАС України, оскільки позивачем не надано доказів в підтвердження обставин, які б свідчили про можливе ухиляння відповідача від виконання рішення суду.

Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі підлягають стягненню на користь позивача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за періоди червень-липень та вересень-жовтень 2018 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській виплатити ОСОБА_1 пенсію за періоди червень-липень та вересень-жовтень 2018 року з врахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що проживає за адресою АДРЕСА_1), 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 11 квітня 2019 року.

Суддя В.Я.Мартинюк