Ухвала суду № 81134047, 10.04.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

10 квітня 2019 року Справа № 280/665/19 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі ОСОБА_2 до Пологівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 (далі - позивач) до Пологівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати незаконними дії відповідача щодо відмови позивачу у зарахуванні до спеціального стажу, роботу викладачем в Комунальному закладі «Оріхівська районна дитяча музична школа імені Марії Сокіл» за період з 30.08.1976 по 31.08.1977; з 09.02.1981 по 17.08.1981; з 15.08.1983 по 30.04.2018;

зобов'язати відповідача зарахувати період роботи з 30.08.1976 по 31.08.1977; з 09.02.1981 по 17.08.1981; з 15.08.1983 по 30.04.2018 до спеціального стажу, роботу викладачем в Комунальному закладі «Оріхівська районна дитяча музична школа імені Марії Сокіл» за період з 30.08.1976 по 31.08.1977; з 09.02.1981 по 17.08.1981; з 15.08.1983 по 30.04.2018;

зобов'язати відповідача виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій у зв'язку з тим, що позивач має педагогічний стаж більше ніж 35 років.

04 квітня 2019 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в якій відповідач вказав на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а обґрунтувань пропуску строку звернення до суду позивачем не наведено.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, розглянувши подане клопотання, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення поданого клопотання, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що відповідачем, на якого покладається обов'язок обґрунтувати подане клопотання, до клопотання про залишення позовної заяви без розгляду не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження дати отримання позивачем рішення про відмову у виплаті грошової допомоги.

Дійсно, позивачем в позовній заяві зазначено дату отримання рішення 11.07.2018, проте суд критично ставиться до зазначеної дати та зазначає наступне.

У разі якщо виходити з дати зазначеної позивачем в позовній заяві - 11.07.2018, то строк звернення до адміністративного суду сплив 12.01.2019, а позивач звернувся до суду з позовною заявою 14.02.2019 (передано до відділення поштового зв'язку), тобто строк звернення до суду пропущено приблизно на 1 місяць.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд зазначає, що у практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема, в справі «Делькур проти Бельгії» висловлена позиція, що в демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04 грудня 1995 року по справі «Беллет проти Франції», в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства» («STRETCH v. THE UNITED KINGDOM» №44277/98).

За таких обставин, зважаючи на те, що пропуск строку звернення до суду є незначним та становить близько 1 місяця, залишення такої позовної заяви без розгляду буде порушувати встановлені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод гарантії справедливого судочинства.

При цьому, розгляд адміністративної справи по суті не буде мати впливу на принцип правової визначеності.

Суд зазначає, що у рішенні «Меньшикова проти України» від 08 квітня 2010 року (заява №377/02), Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashmgdane v the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п 57, серія А, №93).

В даному випадку, з огляду на предмет спору - право позивача на отримання грошової допомоги у зв'язку із наявністю страхового стажу понад 35 років як педагогічного працівника, обмеження права на судовий розгляд питання правомірності відмови у виплаті такої грошової допомоги, у зв'язку із пропуском строку звернення до суду на місяць, буде суперечити пунктові 1 статті 6 Конвенції та шкодити самій суті права.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 122, 240, 241, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду з позовною заявою до Пологівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

У задоволенні клопотання представника Пологівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на рішення суду.

Суддя І.В. Новікова