Рішення № 81133928, 08.04.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2019 року № 320/769/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про визнання постанови протиправною,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни, в якому просить суд:

- зупинити виконавче провадження ВП № 58136060, яке відкрите 21 січня 2019 року Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяною Леонідівною;

- визнати протиправною постанову ВП № 58136060 від 21.01.2019 про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни від 21.01.2019 року, виданої на підставі виконавчого напису №11910 виданого 10.12.2018 року виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» коштів в розмірі 21378.88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона зареєстрована та проживає у с. Лісовичі Таращанського району Київської області, а відповідач діє лише в межах виконавчого округу міста Києва. Отже, при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження відповідач перевищила свої повноваження, оскільки має право приймати до виконання виконавчі документи лише за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи в межах територіального округу, яким згідно з статтею 24 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" є територія міста Києва. Тому, відкривши провадження щодо особи, яка проживає за межами виконавчого округу міста Києва, відповідач вчинила протиправно, вийшла за межі наданих повноважень і з цих підстав винесена постанова підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що стягувачем було подано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) - карткового рахунку №29094028985319, відритого в Публічному акціонерному товаристві "Перший Український Міжнародний Банк", який розташований за адрескою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4. Згідно з приписами статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Тому у даному випадку виконавчий документ було прийнято до виконання та відкрито виконавче провадження за місцезнаходженням майна боржника - коштів на рахунку боржника в банку у м. Києві.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 27.03.2019.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.03.2018 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Позивач зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1, виданого Таращанським РВ ГУМВС України в Київській області 08 листопада 2002 року.

На підставі заяви про примусове виконання рішення відповідачем 21.01.2019 відкрито виконавче провадження ВП №58136060 щодо примусового виконання виконавчого напису №11910, виданого 10.12.2018 року приватним нотарісом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» коштів в розмірі 21378.88 грн.

Згідно з довідкою № 101 від 14.01.2019 року, наданою ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», за позивачем обліковуються рахунок: - НОМЕР_2.1ІАН від 22.08.2014 року у валюті гривня.

21 січня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. у виконавчому провадженні ВП №58136060 при примусовому виконанні виконавчого напису №11910, виданого 10.12.2018 року приватним нотарісом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., винесено постанову про звернення стягнення на основну винагороду у сумі 2137,88 грн.

Не погоджуючись із постановою про відкриття виконавчого провадження від 21.01.2019 ВП №58136060з підстав її протиправності, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлено виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до вимог ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з вимогами ч. 1, ч. 2 ст. 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016 №1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII) виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Частиною 1 статті 27 Закону №1403-VIII встановлено, що фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".

Разом з тим, ч. 1 та ч. 2 ст. 24 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону №1404-VIII право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Це означає, що Законами України "Про виконавче провадження" та "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено певні вимоги (критерії) до місця відкриття виконавчого провадження.

При цьому, згідно з вимогами ч. 3 ст. 25 Закону №1403-VIII право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 25 Закону №1403-VIII виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Для правильного з'ясування місця виконання приватним виконавцем виконавчих документів суд бере до уваги наступне.

Як вже зазначалося, стаття 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначає, що приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

При цьому, приписами ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" визначено дві підстави для прийняття приватним виконавцем до виконання виконавчих документів: 1) за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи; 2) за місцезнаходженням майна боржника. Ці підстави для прийняття виконавчих документів приватним виконавцем до виконання є окремими і в законі визначаються за критерієм їх віднесенням до особи чи до майна: 1) за місцезнаходженням особи боржника (фізичної чи юридичної); 2) за місцезнаходженням майна боржника.

Це означає, що приватний виконавець має передбачені законом повноваження відкривати виконавче провадження і за місцезнаходженням майна боржника, як про це вказує відповідач. Тому суд визнає, що твердження позивача щодо права приватного виконавця на відкриття виконавчого провадження виключно лише за місцезнаходженням особи боржника є помилковими і не відповідають дійсності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує постанову ВП № 58136060 від 21.01.2019 про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни від 21.01.2019 року, виданої на підставі виконавчого напису №11910 виданого 10.12.2018 року виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» коштів в розмірі 21378.88 грн.

При цьому, підставою для оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.01.2019 ВП № 58136060 , на думку позивача, є порушення відповідачем вимог щодо територіальної компетенції.

Для з'ясування наявності такої компетенції суду також необхідно перевірити чи знаходилося на території виконавчого округу відповідача майно боржника - позивача у цій справі.

Судом при цьому взято до уваги таке.

Так, згідно з приписами ст. 177 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У главі 13 Цивільного кодексу України (Речі. Майно) надано перелік речей та майна як об'єктів цивільних прав. У цій главі законодавцем розміщено статті 179, 190, 192.

Статтею 179 ЦК України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до вимог статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Статтею 192 ЦК України ("Гроші (грошові кошти)") передбачено: законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, відповідно до цих норм ЦК України гроші (кошти) відносяться до категорії майна як об'єкта цивільних прав.

Згідно з вимогами пункту 1.27 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 №2346-III (далі - Закон №2346-III) платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону №2346-III визначено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Частинами 7.1, 7.1.4, 7.1.5 статті 7 Закону №2346-III визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та коресподенстські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Отже, безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об'єктом права власності, що передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку.

Аналогічна правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №905/3542/15.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Крім того, в частині шостій статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" зазначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що безготівкові кошти позивача, які перебувають на рахунку у банку, є об'єктом права власності і відносяться до категорії майна особи.

Частиною 4 статті 24 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходження грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах, про що також зазначається і в роз'ясненні Міністерства юстиції України від 11.06.2018 №23123/16620-33-18/20.5.1.

Зі змісту заяви про примусове виконання рішення за вих. №82334 судом встановлено, що представником стягувача адресу місця реєстрації боржника вказано: Таращанський район, с. Лісовичі, вул. Молодіжна, буд. 48, Місцезнаходження майна боржника (грошових коштів) зазначено таке: картковий рахунок №29094028985319, відкритий в АТ "Перший Український Міжнародний Банк", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.

Таким чином, на момент відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №11910 виданого 10.12.2018 року виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» коштів в розмірі 21378.88 грн. відповідач керувалася тим, що кошти позивача, які знаходяться на картковому рахунку, відкритому в ПАТ "ПУМБ", є майном боржника, фактичним місцезнаходженням якого є адреса фінансової установи на території виконавчого округу у місті Києві.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача відкритого рахунку №29094028985319 у ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", суд дійшов висновку, що відкриваючи виконавче провадження ВП № 58136060, відповідач діяла на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Враховуючи викладене, суд визнає, що відповідач, прийнявши рішення про відкриття виконавчого провадження, діяв відповідно до норм чинного законодавства України, вірно застосувавши норми ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" і статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", та дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи було спростовано відповідачем. Натомість, відповідачем доведено суду правомірність та законність дій та рішень, що оскаржувалися позивачем.

З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.