Рішення № 81133891, 10.04.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2019 року № 320/22/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1.) до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач або ГУ ДФС України у Київській області), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Київській області від 05.11.2018 №0013384001.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що контролюючий орган дійшов необґрунтованих висновків про порушення ним законодавства, що регулює обіг алкогольних напоїв та порядок їх реалізації. Стверджує, що магазин, у якому було проведено перевірку належить його дружині, тоді як у позивача з 24.04.2016 призупинена ліцензія на право здійснення роздрібної торгівля алкогольними напоями, що свідчить про те, що позивач не здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями, а тому в нього відсутній обов'язок щодо внесення будь-яких відомостей до Єдиного державного реєстру місць зберігань. З урахуванням викладеного позивач вважає, що контролюючий орган не мав правових підстав для застосування штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

29.01.2019 від представника відповідача через службу діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Стверджує, що під час перевірки контролюючим органом був виявлений факт зберігання алкогольних напоїв у місці зберігання, не внесеного до Єдиного державного реєстру місць зберігання. При цьому довідка, яка б свідчила про внесення місця зберігання в Єдиний державний реєстр місць зберігання у позивача відсутня, у зв'язку з чим контролюючий орган вважає, що обґрунтовано застосував штрафні санкції.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

28.03.2019 представником позивача через службу діловодства суду подано клопотання про розгляд адміністративної справи №320/22/19 у порядку письмового провадження.

28.03.2019 представником відповідача через службу діловодства суду подано клопотання про розгляд адміністративної справи №320/22/19 у порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 01.08.2010 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії ААВ №022780 від (а.с. 13).

Позивач з 01.08.2012 взятий на облік Миронівською міжрайонною ДПІ (Богуславське відділення) як платник податків, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 06.08.2019 №14030 (а.с. 15).

22.04.2015 ГУ ДФС у Київській області позивачеві видано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями серія АІ №619126 реєстраційний №1510036402629, терміном дії з 25.04.2015 по 24.04.2016 (а.с. 14).

28 вересня 2018 року відповідачем прийнято наказ за №2041, яким вирішено організувати проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання, перелік яких визначений у додатку №1 (а.с. 37).

Як вбачається з додатку №1 до вказаного наказу, 10.10.2018 контролюючим органом заплановано провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 тривалістю 10 діб з підстав, визначених у підпункті 80.2.5 пункті 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

10 жовтня 2018 року ГУ ДФС у Київській області заступнику начальника відділу Савченко О.Ф. та ГДРІ Костюку В.В. були видані направлення за №995 та №996 на фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 (а.с. 39-42).

10.10.2018 позивач відмовився від підпису у направленнях на перевірку №995 та №996, що підтверджується актом (а.с. 43).

10.10.2018 о 15:30 год. посадові особи ГУ ДФС у Київській області почали фактичну перевірку магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Результати перевірки оформлені актом про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції від 11.10.2018 №480/10-36-40/НОМЕР_1, у якому міститься висновок про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Зокрема, встановлено факт зберігання позивачем семи пляшок пива світлого "Зіберт Світле", об'ємом 1,25 л., міцністю 4,4%, виробництва ПрАТ "Оболонь" у місці, не внесеного до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Після завершення перевірки заступником начальника відділу Савченко О.Ф. та ГДРІ Костюк В.В були складені акти про відмову від підписання та отримання акта перевірки (а.с. 50,51).

На підставі акту перевірки від 11.10.2018 №480/10-36-40/НОМЕР_1, ГУ ДФС у Київській області було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 05.11.2018 №0013384001, яким на позивача на підставі абзацу 12 частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР накладено штраф у розмірі 17000,00 грн. (а.с. 52).

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 05.11.2018 №0013384001, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає наступне.

Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Абзацом 13 статті 1 Закону № 481/95-ВР, визначено, що роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Статтею 1 цього Закону визначено, що місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами доходів і зборів і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Відповідно до частини 14 статті 15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно з приписами статті 15 Закону №481/95-ВР зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.

Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Частиною 2 статті 17 вказаного Закону №481/95-ВР встановлена відповідальність за зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17 000 гривень.

З аналізу вказаних норм Закону слідує, що до відповідальності за зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місцях, не внесених до Єдиного реєстру, підлягає притягненню лише суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію на здійснення діяльності з роздрібної торгівлі алкогольними напоями/тютюновими виробами, і відповідні товари використовуються або плануються ним до використання в господарській діяльності підприємця.

Даний висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №814/152/17.

Тобто, для притягнення до відповідальності за порушення, зафіксоване актом перевірки 11.10.2018 №480/10-36-40/НОМЕР_1, встановленню, передусім, підлягає факт здійснення позивачем діяльності з роздрібної торгівлі алкогольними напоями/тютюновими виробами, товари для якої зберігаються підприємцем у невстановленому місці.

Проте, як убачається з матеріалів справи, ліцензія позивача на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 22.04.2015 реєстраційний №1510036402629 діяла у період з 25.04.2015 по 24.04.2016.

Наведене свідчить, що на момент проведення перевірки позивач не здійснював діяльності з роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

До того ж, перевіркою не зафіксовано факту продажу позивачем алкогольних напоїв, які виявлені податковим органом в магазині, розташованому за адресою: АДРЕСА_1

Судом встановлено, що перевірка проводилась у магазині розташованому за адресою: АДРЕСА_1. Зазначений магазин належить ОСОБА_4 (дружині позивача), що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 з 30.12.2009 зареєстрована як фізична особа - підприємець та з 31.12.2009 за №7253 взята на облік як платник податків, а з 01.01.2012 є платником єдиного податку другої групи (20%) (а.с. 16, 17, 18). У магазині розташованому за адресою: АДРЕСА_1, ФОП ОСОБА_4 здійснює роздрібну торгівлю продовольчого асортименту.

Суд також звертає свою увагу на пояснення ОСОБА_5, яка була допитана в якості свідка та підтвердила, що працює на ФОП ОСОБА_4. Стверджувала, що алкогольні напої, зокрема, пляшки пива світлого "Зіберт Світле", об'ємом 1,25 л., міцністю 4,4%, виробництва ПрАТ "Оболонь" наявність яких в приміщенні магазину зафіксовано актом перевірки, придбала для власних потреб, а тому зберігала їх у закритому відділенні холодильника, а не в холодильнику-вітрині, в якому зберігаються продовольчі продукти для реалізації покупцям. До того ж свідок стверджувала, що нею придбано та під час перевірки виявлено 3 пляшки пива, а не сім, як вказано в Акті перевірки.

Також суд приймає до уваги те, що матеріали перевірки не містять доказів придбання пляшок пива "Зіберт Світле", об'ємом 1,25 л., міцністю 4,4%, виробництва ПрАТ "Оболонь" саме позивачем з метою їх реалізації в магазині. Позаяк зберігання вказаних пляшок пива поряд із іншими продовольчими продуктами для реалізації покупцям не змінює мету їх придбання.

При цьому суд зауважує, що висновок контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що відповідачем безпідставно нараховано позивачу податковим повідомленням-рішенням форми від 05.11.2018 №0013384001, штраф у сумі 17000,00 грн. Відповідно, податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Надані відповідачем доводи правомірності своїх дій позивачем спростовано.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2018 №0013384001 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн. згідно з квитанцією від 21.12.2018 № 104.

Суд, керуючись ч. 1 ст. 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачу 704,80 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області 05.11.2018 №0013384001.

Присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_2) судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, адреса: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд 5А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 10.04.2019.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.