Постанова № 8113241, 03.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2010 р.                               м. Київ                                        К-13921/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі: Андрюхіній І.М.

за участю представників:

позивача: Шевченко О.О.

відповідача 1: не з’явився.

відповідача 2: Губернського А.С.

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства «Злагода-98»

на постанову Господарського суду м.Києва від 03.04.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2007

у справі № 46/141-А

за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєлія», 2) Приватного підприємства «Злагода-98»

про визнання договору недійсним, -

                                                   ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м.Києва від 03.04.2006, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2007, позов ДПІ у Подільському районі м.Києва задоволено. Визнано договір купівлі-продажу №27 від 25.11.2003, укладений між ТОВ «Сєвєлія»та ТОВ «Злагода-98», недійсним з підстав передбачених ст.49 ЦК УРСР, при наявності умислу у однієї із сторін –ТОВ «Сєвєелія». Зобов’язано ТОВ «Сєвєлія»повернути ТОВ «Злагода-98»грошові кошти у сумі 70560 грн. Стягнуто з ТОВ «Злагода-98»до державного бюджету вартість товару отриманого за договором купівлі-продажу №27 від 25.11.2003 на загальну суму 70560 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-2, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Позивач та відповідач-1 правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористались.

Відповідач-1 представників у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПП «Злагода-98» (покупець) та ТОВ «Сєвєлія»(продавець) укладено договір №27від 25.11.2003 про поставку товару, а саме заготовок ситала СО-115М на загальну суму 70560,00 грн.

Виконання договору підтверджується рахунком-фактурою №15 від 26.11.2003, накладною №14 від 01.12.2003 на суму 70560,00 грн., податковою накладною №15 від 26.11.2003, оплата проведена в повному обсязі згідно платіжного доручення №177 від 26.11.2003 на загальну суму 70560,00 грн., у т.ч. ПДВ –11760,00 грн.

Позивачем проведено позапланову документальну перевірку ПП «Злагода-98»з питань взаємовідносин з ТОВ «Сєвєлія»за період з 01.11.2003 по 31.12.2003, за результатами якої складено акт №054/26-7/25406039 від 06.09.2004.

За висновками перевірки ПП «Злагода-98» порушено пп.7.4.5 п.7.4 та пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв’язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту в листопаді 2003 року податку на додану вартість у розмірі 11760,00 грн. за операцією з придбання товару у ТОВ «Сєвєлія».

Підставою для таких висновків, стало рішення Броварського міськрайонного суду від 15.06.2004 яким визнано недійсними статут, установчий договір та свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Сєвєлія»з моменту реєстрації, а також визнано недійсним реєстрацію ТОВ «Сєвєлія» в якості платника ПДВ.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги дійшли висновку про підтвердження факту умислу з боку відповідача-1 на досягнення мети, суперечної інтересам держави і суспільства при укладанні спірної угоди, а саме на ухилення від сплати податків, з огляду на наявність рішення суду про визнання недійсними його установчих документів, у зв’язку з чим спірна угода має бути визнана недійсною на підставі ст.49 ЦК УРСР.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій судова колегія не погоджується, виходячи з такого.

Для визнання угоди недійсною необхідно встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною. Наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів цієї сторони договору недійсними та скасування реєстрації платника ПДВ, оскільки предметом дослідження у цивільній справі була, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб’єкта.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За відсутності доказів того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства, наявності у відповідачів податкових зобов’язань або податкового боргу, що виникли внаслідок виконання спірного договору, чи обвинувального вироку, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів, висновки судів попередніх інстанцій помилково ґрунтуються на обставинах, які не мають правового значення для справи.

Сама по собі оскаржувана угода не є такою, що суперечать інтересам держави та суспільства, на час її укладення та виконання сторони були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість, якщо контрагент за договором не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету чи подачі звітності до податкових органів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, і не є підставою для визнання недійсними укладених з ним угод.

Крім того, розглядаючи позовні вимоги податкового органу про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, судами не враховано відсутність у позивача підстав для подання позову на підставі ст.49 ЦК УРСР, який втратив чинність з 01.01.2004 відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Цивільний кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2004, серед правових наслідків вчинення правочину, який порушує публічний порядок, не містить санкцій аналогічних тим, які були встановлені ст.49 ЦК України (в редакції 1963).

За змістом ч.2 ст.5 ЦК України Кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом’якшує або скасовує відповідальність особи.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції доходить висновку, що судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Злагода-98»задовольнити.

          Постанову Господарського суду м.Києва від 03.04.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2007 скасувати.

Прийняти нову постанову. В задоволенні позову відмовити.

          Постанова набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук                                                   О.А.Сергейчук

О.І.Степашко