Рішення № 81130465, 09.04.2019, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/2779/18

Провадження № 2/715/181/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року Глибоцький районний суд Чернiвецької областi

в складi: головуючого судді Григорчака Ю.П.

секретар судового засідання Майщук С.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши на попередньому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулася із позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за договором позики, вказавши в позові, що 10 квітня 2013 року відповідачка ОСОБА_3 отримала від неї в борг грошові кошти в сумі 70000 доларів США, про що свідчить письмова розписка. Відповідачка зобов’язалася повернути кошти до 10.04.2015 року. Через фінансові проблеми відповідачка вчасно не змогла повернути кошти, а повернула 21.04.2015 року частково суму боргу в розмірі 20 000 доларів США. Остання зобов’язалася повернути решту позики до 21.04.2016 року, про що вона зробила запис в оригіналі розписки, вказаний запис вони посвідчили своїми підписами. Однак станом на сьогоднішній день боргові зобов’язання не виконані. Оскільки ОСОБА_3 перебуває у шлюбі із ОСОБА_5, а позика була укладена в інтересах сім’ї, зокрема з метою здійснення будівництва їхнього житлового будинку, а тому просить суд позов задовольнити та стягнути із відповідачів в солідарному порядку на її користь суму боргу в розмірі 1 400 000 грн., а також понесені нею судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, підтвердив обставини, викладені в позовній заяві та просив суд позов задовольнити.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_2 позовні визнали в повному обсязі. ОСОБА_3 пояснила суду, що отримала в якості позики вказані в позовній заяві грошові кошти від своєї подруги – позивачки по справі, проте у зв’язку з складним матеріальним становищем повернула лише частину цих коштів. Зазначені гроші вона використала на будівництво житлового будинку по вул. Долинянська, 6-А в с. Коровія Глибоцького району Чернівецької області. Відповідач ОСОБА_5 знав, що вона отримала в борг від ОСОБА_4 70000 доларів США, проте безпосередньо не був присутнім при їх передачі

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання повторно не з’явився, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи, причини неявки суду не повідомив та не просив суд відкласти розгляд справи.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так, згідно розписки від 10.04.2013 року ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_4 в борг грошові кошти в розмірі 70 000 доларів США з терміном повернення до 10.04.2015 року. В зазначеному документі також йде мова про те, що 21.04.2015 року ОСОБА_3 повернула ОСОБА_4 20000 доларів США в рахунок виконання зобов’язань від 10.04.2013 року.

Зазначені вище обставини підтверджуються також претензією ОСОБА_4 про повернення боргу .

Згідно рішення Глибоцького районного суду 14 листопада 2017 року визнано за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/2 ідеально частку автомобіля марки «ВАЗ 21112», кузов ХТА21112070261654, д/н НОМЕР_1.

Відповідно до рішення Глибоцького районного суду від 20.03.2019 року, яке на момент розгляду справи не набрало законної сили, за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, мешканкою с. Коровія, вул. Долинянська, 6а, Глибоцького району Чернівецької області, визнано право власності на 1/2 частину нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Чернівецька область Глибоцький район село Коровія вул. Долинянська, будинок 6-А, та складається з: житлового будинку літера «А», загальною площею 149,5 кв.м., в тому числі житловою площею 60,7 кв.м., вбиральні літера «Б», колодязя №1, вигрібної ями №2, підпірної стіни №3, загальною вартістю 50000 (п’ятдесят тисяч) гривень, 00 копійок, атакож визнано за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, мешканкою с. Коровія, вул. Долинянська, 6а, Глибоцького району Чернівецької області, право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0564 га, що знаходиться за адресою: Чернівецька область Глибоцький район село Коровія, кадастровий номер 7321082700:01:003:0390, з цільовим призначенням – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. З тексту вказаного рішення вбачається також, що в обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 посилалася на те, що спірний житловий будинок с. Коровія, вул. Долинянська, 6а, Глибоцького району Чернівецької області є її особистою власністю і збудований за її особисті кошти, в тому числі й кошти отримані в якості позики від подруги, яка проживає за кордоном.

Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналіз змісту ст.ст.1046-1047 ЦК України вказує на те, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або такої ж кількості речей того ж роду або такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, а на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

При таких обставинах, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 є обґрунтовані та знайшли своє підтвердження при розгляді справи. Разом з тим, вирішуючи позовні вимоги до ОСОБА_5, суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Тлумачення частини четвертої статті 202, частини другої статті 626, статті 1046 ЦК України дозволяє стверджувати, що договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення договору позики всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За змістом частини четвертої статті 65 СК України той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов'язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім'ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов'язану особу (боржника). Тобто, на рівні закону закріплено об'єктивний підхід, оскільки він не пов'язує виникнення обов'язку другого з подружжя з фактом надання ним згоди на вчинення правочину. Навіть якщо другий з подружжя не знав про укладення договору він вважатиметься зобов'язаною особою, якщо об'єктивно цей договір було укладено в інтересах сім'ї та одержане майно було використано в інтересах сім'ї. Такий підхід в першу чергу спрямований на забезпечення інтересів кредиторів. Той з подружжя, хто не був учасником договору, не може посилатися на відсутність своєї згоди, якщо договір було укладено в інтересах сім'ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, позивачем в ході розгляду справи не надано будь-яких належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів щодо використання грошових коштів, одержаних ОСОБА_3, в інтересах сім’ї. Посилання представника позивача на рішення Глибоцького районного суду від 20.03.2019 року як на преюдиціальний факт на підтвердження своїх позовних вимог є безпідставними, оскільки вказане рішення суду на момент розгляду справи не набрало законної сили, позивачка ОСОБА_4 не приймала участі в розгляді справи, за результатами якої винесене це рішення, а сам текст рішення не містить чіткого формулювання щодо встановлення тих чи інших обставин укладення договору позики.

У відповідності до вимог ст. ст. 133, 141 ЦПК України суд вважає, що судові витрати у справі, понесені позивачкою у вигляді сплати судового збору, слід, з огляду на те, що позов задоволено в частині позовних вимог до ОСОБА_3, стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивачки. Розрахунку інших понесених позивачкою судових витрат суду не надано.

На пiдставi викладеного, керуючись ст.ст. 4-13, 19, 23, 76-81, 141, 259, 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_2, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованої в ІНФОРМАЦІЯ_5, суму заборгованості за договором позики від 10.04.2013 року в розмірі 1400 000 (один мільйон чотириста тисяч) гривень 00 копійок, а також судові витрати, пов’язані із сплатою судового збору, в розмірі 8810 (вісім тисяч вісімсот десять гривень).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 12.04.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Суддя: