Рішення № 81130427, 12.04.2019, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/327/19

Номер провадження2/701/204/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2019 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого – судді - І. Д. Калієвського

за участю секретаря - Г.І. Байдужої

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом ПАТ старахова компанія "ПЗУ Україна", в особі представника: ТОВ "Бізнес АССІСТ" до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків завданих в результаті ДТП,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся в суд з позовом до відповідача про відшкодування матеріальних збитків завданих в результаті ДТП.

На підставу своїх вимог спирається на те, що 8 серпня 2016 року о 08 год. 01 хв. ОСОБА_1 в м. Києві на вул. Флоренції, буд. 5, керуючи транспортним засобом КІА Carens, державний номер НОМЕР_1, не впевнився в безпеці руху, не витримав безпечний боковий інтервал, внаслідок чого зіткнувся з автомобілем Audi А8, державний номер НОМЕР_2, водієм якого був ОСОБА_2. Крім того, ОСОБА_1, залишив місце пригоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди були спричинені механічні пошкодження та заподіяна матеріальна шкода транспортним засобам. Зазначені обставини та факт вини ОСОБА_1 підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва справа №755/17771/16-п, від 23.12.2016 року, якою визнано останнього винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Цивільну відповідальність водія автомобіля КІА Carens, державний номер НОМЕР_1, на момент ДТП, було застраховано ОСОБА_1 в ПрАТ СК «ПЗУ Україна» за полісом АІ/8888441. Згідно з Актом виконаних робіт №60034476 та Страховим актом №UA2016080800021/L01/04 від 01-02-2017 року ПрАТ СК «ПЗУ Україна» сплатила страхове відшкодування у розмірі 12 719,68 гривень (платіжне доручення №741 від 02 лютого 2017). Таким чином, сума регресної вимоги до відповідача становить 12 719,68 грн. Погашення вказаної вище заборгованості відповідачем та заявлені ними вимоги до останнього обґрунтовується наступною правовою позицією.

У відповідності до вимог пункту в). ч. 1 ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлює, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо - транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди. Відповідач залишив місце пригоди. Таким чином відповідач порушив вимоги пункту в). ч. 1 ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за заподіяні збитки.

За правилами ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, загальна сума коштів, що підлягає стягненю з відповідача складає: 12 719, 68 грн., що і змусило представника позивача звернутися з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 22.03.2019 року по справі призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, але в своєму позові просить справу розглядати у його відсутності та підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з"явився, але згідно письмової заяви просить справу розглядати у його відсутність та визнає позовні вимои в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з’явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

У зв’язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини:

8 серпня 2016 року о 08 год. 01 хв. ОСОБА_1 в м. Києві на вул. Флоренції, буд. 5, керуючи транспортним засобом КІА Carens, державний номер НОМЕР_1, не впевнився в безпеці руху, не витримав безпечний боковий інтервал, внаслідок чого зіткнувся з автомобілем Audi А8, державний номер НОМЕР_2, водієм якого був ОСОБА_2.

Крім того, ОСОБА_1, залишив місце пригоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди були спричинені механічні пошкодження та заподіяна матеріальна шкода транспортним засобам.

Зазначені обставини та факт вини ОСОБА_1 підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва справа №755/17771/16-п, від 23.12.2016 року, якою визнано останнього винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. (а.с.30).

Цивільну відповідальність водія автомобіля КІА Carens, державний номер НОМЕР_1, на момент ДТП, було застраховано ОСОБА_1 в ПрАТ СК «ПЗУ Україна» за полісом АІ/8888441. (а.с.28).

Згідно з Актом виконаних робіт №60034476 та Страховим актом №UA2016080800021/L01/04 від 01-02-2017 року ПрАТ СК «ПЗУ Україна» сплатила страхове відшкодування у розмірі 12 719,68 гривень (платіжне доручення №741 від 02 лютого 2017). (а.с.32,48).

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлює, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо - транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди. Відповідач залишив місце пригоди.

Суд вирішуючи даний спір зазначає, що відповідно до норм ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за заподіяні збитки.

Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За правилами ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до положень частини першої статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як роз'яснено у пунктах 26, 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», до страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ЦПК України визначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно положень ст. 81 ЦПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповіднодо ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно положень ст. 13 ЦПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність в матеріалах справи поданих представником позивача достовірних доказів, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи та достатність доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, що дає суду можливість дати відповідну належну оцінку доказам та ухвалити законне, обгрунтоване рішення по суті спору, тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,12, 13, 76- 81, 95, 133, 137, 141, 209, 211, 223, 247, 258-268, 276 ЦПК України, ст. ст. 11, 1166, 1187, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст. ст. 22, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_3 вул. 40-річчя Перемоги, буд. 2, с. Іваньки Маньківського району Черкаська області) на користь Приватного акціонерного товариства страхова компанія «ПЗУ Україна» (вул. Січових Стрільців (Артема), буд. 40, м. Київ, п/р 26508455000018 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528, код ЄДРПОУ 20782312) кошти в сумі - 12 719 грн. 68 коп., (дванадцять тисяч сімсот дев’ятнадцять гривень шістдесят вісім копійок) - сума страхового відшкодування, як затрати які були понесені внаслідок дорожньо транспортної пригоди.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: 000 вул. 40-річчя Перемоги, буд. 2, с. Іваньки Маньківського району Черкаська області) на користь Приватного акціонерного товариства страхова компанія «ПЗУ Україна» (вул. Січових Стрільців (Артема), буд. 40, м. Київ, п/р 26508455000018 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528, код ЄДРПОУ 20782312) судовий збір у розмірі 1 921 грн. 00 коп., (одну тисячу дев’ятсот двадцять одну гривню 00 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Черкаської області через Маньківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя І.Д.Калієвський