Рішення № 81130012, 11.04.2019, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/4324/18

номер провадження 2/695/514/19

11 квітня 2019 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого – судді Середи Л.В.,

за участю секретаря – Оніщенко Н.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Злорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку, –

ВСТАНОВИВ:

12.09.2011 року помер батько позивача ОСОБА_2, після смерті якої відкрилась спадщина на майно, до складу якої серед іншого, входить житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: вул. Благовісна, 3, с. Зорівка Золотоніського району Черкаської області, та земельні ділянки, площею 0,2500 га, яка розташована по вул. Благовісна, с. Зорівка Золотоніського району Черкаської області, кадастровий №7121584701:02:005:0026, а також земельна ділянка, площею 0,1501 га, яка розташована по вул. Благовісна, с. Зорівка Золотоніського району Черкаської області, кадастровий №7121584701:02:005:0027.

Позивач спадщину після смерті свого батька прийняла та виявила намір належним чином оформити свої спадкові права, подавши до нотаріальної контори відповідну заяву.

Однак позивач не може оформити свої спадкові права, оскільки відсутні документи, що посвідчують право власності спадкодавця на вказаний вище житловий будинок, окрім того у державних актах на право власності на вказані земельні ділянки містяться виправлення, що не допускається. За таких обставин нотаріус, постановою від 19.12.2018 року, відмовив позивачу у вчиненні нотаріальної дії, а тому остання була змушена звернутися до суду із відповідним позовом про визнання права власності на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а також земельні ділянки в порядку спадкування за законом.

У судове засідання позивач не з’явилась, однак від її представника за довіреністю ОСОБА_3 до суду надійшла заява, згідно з якою представник позивача просив розгляд справи проводити за його відсутності та відсутності позивача, на задоволенні позовних вимог наполягав у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 сільської ради Золотоніського району Черкаської області в судове засідання не з’явився, направивши до суду заяву, в якій просив суд справу розглянути без участі представника сільської ради, позовні вимоги визнали у повному обсязі.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього Кодексу.

Так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, а відповідач позовні вимоги визнав повністю, суд вважає за можливе у підготовчому судовому засіданні розглянути справу за відсутності осіб, що беруть участь у справі та прийняти рішення на підставі доказів, що знаходяться у ній.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення.

При цьому суд виходить з наступних підстав.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, визнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту прав, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Згідно з ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається після смерті особи.

Відповідно до свідоцтва про смерть (серії 1-СР № 175372 від 14.09.2011 року) ОСОБА_5 помер 12.09.2011 року, про що зроблено відповідний актовий запис №14.

Нормами ст. 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до свідоцтва про народження (серії І-СР №262954 від 03.05.1973 року) позивач по справі народилася 22.04.1973 року, а її батьком зазначено ОСОБА_2.

Таким чином судом встановлено, що позивач є спадкоємцем першої черги відповідно до норм ст. 1261 ЦК України.

Відповідно до загальних норм закріплених в ст. 1216 та 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Так згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.12.2018 року районною державною нотаріальною конторою відмовлено позивачу у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою вул.. Благовісна, 3, с. Зорівка Золотоніського району Черкаської області та земельні ділянки площею 0,2500 га, яка розташована по вул.. Благовісна, с. Зорівка Золотоніського району Черкаської області, кадастровий №7121584701:02:005:0026, а також земельна ділянка площею 0,1501 га, яка розташована по вул.. Благовісна, с. Зорівка Золотоніського району Черкаської області, кадастровий №7121584701:02:005:0027, у зв’язку із відсутністю правовстановлюючого документа на вказаний вище будинок, а також наявності в державних актах на право власності на вказані земельні ділянки виправлення, що нормами чинного законодавства не допускається.

Згідно з даними довідки, виданої виконкомом ОСОБА_4 сільської ради від 08.11.2018 року №433, на підставі запису в погосподарській книзі за 2011-2015 року №3, особовий рахунок №0212-1 за ОСОБА_2 числиться житловий будинок 1969 року побудови, з надвірними будівлями в с. Зорівка Золотоніського району Черкаської області, вул. Благовісна, 3. Будинок розміщений на земельній ділянці, наданій ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,25 га, та приватизованій померлим.

Суд бере до уваги, що “Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української РСР”, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов’язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п.20 Інструкції).

Тобто, записи у погосподарських книгах визнавалися в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 року № 449 “Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів державного замовлення” (втратила чинність) було вперше встановлено порядок та умови прийняття я експлуатацію об’єктів будівництва. Тобто, до 05 серпня 1992 року не була передбачалася процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні прав власності.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутата ухвалювалися рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад і додатками списків громадян, яким ці будинки належали. Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).

Оскільки сам будинок був побудований в 1969 році, а в сільській раді наявний відповідний запис в погосподарській книзі про власника вказаного будинку, суд приходить до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 належав житловий будинок з надвірними будівлями в с. Зорівка вул.. Благовісна, 3, Золотоніського району Черкаської області, який розміщений на земельній ділянці, наданій ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,25 га., хоча за життя він і не отримав відповідного свідоцтва про право власності на вказаний житловий будинок.

Належність спадкових земельних ділянок померлому ОСОБА_2 стверджується державними актами на право власності на земельні ділянки серія ЯЕ № 380735, ЯЕ № 380736 виданими на підставі рішення ОСОБА_4 сільської ради Золотоніського району від 24.12.2008 року № 22-6/5 та зареєстрованими в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування земельною ділянкою 09.10.2009 року за № 010978400043 та № 010978400044.

Вказані земельні ділянки зареєстровані в Державному земельному кадастрі, що стверджується витягами з ДЗК про земельну ділянку № НВ-7107809632018 та №7107753682018 виданими Міськрайонним управлінням у Золотоніському районі та м. Золотоноші Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 29.11.2018 року та 14.12.2018 року.

Разом з тим підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказані земельні ділянки стала наявність виправлень у вказаних державних актах.

Відповідно до п. 2.9 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 04.05.1999 року № 43 (яка діяла на момент видачі вищевказаного державного акта на право власності на земельну ділянку), заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою покладалося на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, регіональні, районні та міські центри державного земельного кадастру, їхні структурні підрозділи та інші землевпорядні підприємства та організації. Всі записи мали бути зроблені державною мовою, чітко і розбірливо, виправлення не допускаються. Заповнення вказаних документів здійснюється з використанням комп'ютерної техніки.

Землевпорядна організація, що виготовила державні акти (заповнювала їх), мусила списати зіпсовані бланки і виготовити нові за власний кошт, адже державний акт повинен оформлюватися без виправлень, тим більше в графі «прізвище, ім’я, по батькові» власника земельної ділянки.

Разом з тим суд враховує, що вказані державні акти видані на підставі рішення ОСОБА_4 сільської ради та виготовлені відповідною державною організацією, зареєстровані у відповідній книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі. Окрім того вказаним земельним ділянками присвоєні окремі кадастрові номери, що стверджується відповідними витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, окрім іншого, належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього кодексу.

Окрім того суд, при вирішенні вказаної справи бере до уваги, що згідно ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

ОСОБА_4 сільська рада, як відповідач по справі та орган місцевого самоврядування, що здійснює представництво територіальної громади позовні вимоги визнала повністю, а отже визнала і факт належності вказаних земель померлому ОСОБА_2.

Таким чином вбачається, що ОСОБА_2 мав право на вказані земельні ділянки, а наявність помилки у правовстановлюючих документах не може слугувати підставою для позбавлення можливості спадкоємцям на оформлення своїх спадкових прав.

Згідно із ст. 346 ЦК України однією з підстав припинення права власності є смерть власника, то первинна реєстрація права власності в такому випадку не може бути проведена на померлого, оскільки власник спадкового майна помер, а за життя право власності не було зареєстровано в належному порядку, то визначення належності зазначеного майна повинно проводитись шляхом визнання права власності за спадкоємцем, який подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини чи іншим чином має право на спадщину.

У відповідності до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Як вбачається з повідомлення Золотоніської районної державної нотаріальної контори від 17.01.2019 року за № 54/01-16, після смерті ОСОБА_2 заведена спадкова справа №60/2012. Підставою для її заведення були подані заяви про прийняття спадщини від дочки ОСОБА_1 та заява про відмову від спадщини від дружини померлого ОСОБА_6. 18.09.2012 року на ім’я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на майно померлого.

Нормами ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач належним чином прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2, а оскільки оригінал правовстановлюючого документа відсутній, а власник помер, вбачається обмеження прав позивача у можливості прийняття та належного розпорядження своїм спадковим майном, а тому позов, враховуючи наявність законних підстав, суд задовольняє позов у повному обсязі.

На підставі зазначеного та керуючись

ст., ст. 346, 1268 ЦК України та ст. 76,

ст., ст.264,265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Злорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку – задовольнити повністю.

Визнати право власності на житловий будинок з господарськими будівлям та спорудами, що знаходяться за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с. Зорівка, вулиця Благовісна, 3 (три), за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після померлого 12 вересня 2011 року її батька ОСОБА_2.

Визнати право власності на земельну ділянку, площею 0,2500 (нуль цілих дві тисячі п'ятсот десятитисячних) га, кадастровий номер 7121584701:02:005:0026, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована: Черкаська область, Золотоніський район, с. Зорівка, вул. Благовісна (до перейменування вул. Комсомольська) за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після померлого 12 вересня 2011 року її батька ОСОБА_2.

Визнати право власності на земельну ділянку, площею 0,1501 (нуль цілих одна тисяча п'ятсот одну десятитисячну) га, кадастровий номер 7121584701:02:005:0027, надану для ведення особистого селянського господарства, що розташована: Черкаська область, Золотоніський район, с. Зорівка, вул. Благовісна (до перейменування вул. Комсомольська) за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після померлого 12 вересня 2011 року її батька ОСОБА_2.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення в порядку визначеному ст.,ст. 354-356 ЦПК України.

Суддя: Середа Л.В.