Рішення № 81128138, 12.04.2019, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/11999/18

Провадження № 2/750/1032/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2019 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді Карапута Л.В.,

секретаря Пишенко М.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

08.11.2018 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 16513 грн. 16 коп. за кредитним договором №б/н від 18.12.2007 року, яка складається з: заборгованості за кредитом – 951 грн. 44 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом – 1602 грн. 05 коп., заборгованості за пенею – 12935 грн. 23 коп., штрафу (фіксована частина) – 250 грн. 00 коп., штрафу (процентна складова) – 774 грн. 44 коп., а також судові витрати.

Ухвалою від 19.11.2018 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.01.2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» заборгованість за договором б/н від 18.12.2007 в розмірі 154888 грн. 72 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом – 951 грн. 44 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом – 1602 грн. 05 коп., заборгованості за пенею 12935 грн. 23 коп.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.03.2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено. Скасовано заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.01.2019 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 12.04.2019 року на 12 год. 40 хв.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, в поданій позовній заяві просив розглянути справу за відсутності представника.

Представник відповідача подав заяву про застосування строку позовної давності та просив відмовити в задоволенні позову з підстав його необґрунтованості.

Фіксування судового засідання технічним записом не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст.626, ст.627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Як випливає з матеріалів справи (а.с. 8-23), 18.12.2007 року відповідач звернувся до позивача із Заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (далі – Умови), яка в сукупності з цими Умовами, а також Тарифами позивача та Пам’яткою клієнта складає Договір про надання банківських послуг, з видачею кредитної картки та встановленим кредитним лімітом 2000 грн. Базова процентна ставка за кредитом 3% на місяць.

Посилаючись на невиконання відповідачем умов ОСОБА_2 про надання банківських послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість станом на 22.10.2018 року в сумі 16513 грн. 16 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом – 951 грн. 44 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом – 1602 грн. 05 коп., заборгованості за пенею – 12935 грн. 23 коп., штрафу (фіксована частина) – 250 грн. 00 коп., штрафу (процентна складова) – 774 грн. 44 коп.

Разом з тим, в Заяві та Умовах не визначено строк кредитування, порядок та строки розрахунків, наслідки порушення термінів розрахунків.

Згідно наданої банком виписки вбачається, що у жовтні 2016 року з відкритого рахунку відповідача без його відома та згоди, без картки та відповідного смс-повідомлення з банкомату АТ КБ «Приват Банк» м. Червоноград Львівської області проведено поповнення рахунку мобільного телефону та в цей же день відбулося зняття готівки з банкомату без картки в сумі 1802 грн., проте за зверненням відповідача вказаний рахунок було заблоковано.

17.11.2016 року за даним фактом Чернігівським ВП ГУНП в Чернігівській області на підставі заяви відповідача про кримінальне правопорушення внесено дані до ЄРДР №12016270010010832, по якому досудове слідство триває.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач вказані приписи Кодексу не виконав. Зокрема, він не надав суду:

- документальне підтвердження звернення відповідача із заявою про надання кредиту та фактичного надання кредиту позивачем;

- копію Пам’ятки клієнта, яка згідно Анкети-заяви є невід’ємною частиною договору, і таким чином не довів у суді сам факт укладення з відповідачем ОСОБА_2 про надання банківських послуг.

- інформацію щодо перевипуску кредитної картки за договором №б/н від 18.12.2007.

Крім того, із заповненого особисто відповідачем стандартного формуляра бланка Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку та самих цих Умов неможливо зрозуміти до яких саме умов і правил приєднався відповідач: якщо це умови та правила надання банком кредиту – то в цих документах не визначена ані сума кредиту, ані процентна ставка за користування кредитними коштами, а ні строк кредитування та наслідки порушення термінів розрахунків.

До справи приєднано витяг з Умов і ОСОБА_3 позивача від 2009 року, які не підписані відповідачем, що могло б свідчити про підтвердження ним факту ознайомлення зі змістом цих документів і згодою на їх виконання.

За таких обставин, додані позивачем до позовної заяви документи, а саме: Анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також витяги з Умов і ОСОБА_3 позивача в сукупності не визначають умови кредитного договору між сторонами та не підтверджують наявність у позивача права нараховувати відсотки за користування коштами, надання яких нічим по справі не підтверджено, а також неустойку як наслідок порушення відповідачем договірного зобов’язання.

Дійсно, підписуючи дану Анкету-заяву ОСОБА_1 погодився з тим, що заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та Банком кредитний договір. Анкета-заява містить лише особисті дані відповідача. В ній передбачено, що ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанку, клієнт виявляє бажання оформити на своє ім'я одну з карток, проте не зазначено, яку саме картку мав намір отримати ОСОБА_1, з яким саме кредитним лімітом та з якими умовами.

Одночасно, у суду відсутня можливість встановити, яка саме кредитна карта обрана відповідачем та яка була йому надана.

В той же час, зазначені в ОСОБА_3 банку суду надані не були, тому встановити на яких умовах отримано, та чи взагалі отримано, кредитні кошти неможливо.

Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг також не підтверджує факту надання кредитних коштів відповідачу (а.с.9-23).

Жодних інших доказів про отримання відповідачем у 2007 році будь-яких карток на підставі підписаної відповідачем анкети-заяви від 18.12.2007 року та що останній розпоряджався відповідними коштами на умовах даного конкретного кредитного договору - позивачем не надано.

Згідно виписки по рахункам відповідача вбачається, що останній має наступні картки №4149********3588 з датою обробки 29.01.2012 року, №4149********7463 з датою обробки 18.12.2007 року, №5168********5558 з датою обробки 09.11.2015 року.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Також позивачем до суду надано Розрахунок заборгованості за договором б/н від 18 грудня 2007 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 станом на 31 травня 2015 року (а.с. 5, 6), де заборгованість за кредитом складає 90 грн. 05 коп, заборгованість за процентами 4 грн. 74 коп., в тому числі несплачені проценти на поточну заборгованість 4 грн. 74 коп.

З Розрахунку заборгованості за договором б/н від 18 грудня 2007 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 станом на 22 жовтня 2018 року вбачається, що заборгованість становить 16513 грн. 16 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом – 951 грн. 44 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом – 1602 грн. 05 коп., заборгованості за пенею – 12935 грн. 23 коп., заборгованість по судовим штрафам 1024 грн. 44 (а.с.7).

Таким чином, суду не можливо встановити строк дії картки за договором б/н від 18 грудня 2007 року, та чи здійснювався її пере випуск на яких умовах, в зв’язку з чим суд не може визначити дійсний розмір заборгованості за даним кредитним договором.

Виходячи з вищевикладеного, пред’явлений позов не підтверджується належними та беззаперечними доказами.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За частинами першою, п’ятою статті 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору встановлено окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Відповідно до статті 266 та частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Поняття виконання зобов’язання шляхом списання коштів з рахунку відповідача та вчинення дії – погашення боргу, яка свідчить про визнання боргу – це різні юридичні дії за своїми правовими наслідками.

Судом встановлено, що банком в односторонньому проводилися операції по автоматичному списанню коштів, відповідач жодних проплат за період з 31.12.2011 року не здійснював, із заявою про списання банком будь-яких сум з його карткового рахунку на погашення заборгованості не звертався в цей період, таке списання банк зробив за власною ініціативою, тому таке списання не може свідчити про визнання відповідачем боргу в повному обсязі, та про переривання строку позовної давності.

Крім того, суд вважає, що так як останній платіж був здійснений 14.12.2011 року, а наступного місяця, платіж не був здійснений, отож перебіг строку позовної давності розпочався щодо сплати відсотків з наступного місяця року, отож перебіг позовної давності розпочався з 01.01.2012 року.

Дії щодо автоматичного списання заборгованості вчинені позивачем починаюи 30.09.2013 року не переривають строк позовної давності. Так як сплив строк позовної давності спливом до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Враховуючи наведене, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» (місце знаходження: вул. Грушевського, 1 Д, м. Київ 01001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) до ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.В. Карапута