Ухвала суду № 8112578, 03.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2010 р. м. КиївК-18414/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСергейчука О.А.

СуддівКонюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

секретар судового засіданняСватко А.О.

за участю представників:

позивача: Грінченко В.В., Кравченко О.Б.;

відповідача: Ілюшко О.П., Лапенко Т.П., Ясніцька Т.С.;

Генеральної прокуратури України: Зарудяна Н.О.;

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

на постанову Господарського суду Миколаївської області від 03.12.2008 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2009 р.

у справі №6/343/08

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон»

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

за участюПрокурора Миколаївської області

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон»(далі по тексту позивач, ТОВ СП «Нібулон») звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі по тексту відповідач, СДПІ у м. Миколаєві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 03.12.2008 р. у справі №6/343/08 (головуючий суддя Ткаченко О.В., судді Васильєва Л.І., Семенчик Н.О.), яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2009 р. (головуючий суддя Джабурія О.В., судді Бітова А.І., Бойко А.В.), задоволено позовні вимоги повністю. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення №00010040/0 від 05.06.2008 р., №00010040/1 від 27.06.2008 р., №00010040/2 від 25.07.2008 р.

СДПІ у м. Миколаєві, не погоджуючись з постановою Господарського суду Миколаївської області від 03.12.2008 р. та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2009 р. у справі №6/343/08, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати їх та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга СДПІ у м. Миколаєві не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.06.2008р. СДПІ у м. Миколаєві прийнято податкове повідомлення-рішення №00010040/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 5414523,36 грн., у тому числі: 1804841,12 грн. основний платіж та 3609682,24 грн. штрафні (фінансові) санкції

За наслідком неодноразового адміністративного оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення №00010040/0 від 05.06.2008 р. до ДПА у Миколаївській області та ДПА України, скарги позивача залишені без задоволення та прийняті податкові повідомлення рішення №00010040/1 від 27.06.2008 р., №00010040/2 від 25.07.2008 р.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті СДПІ у м. Миколаєві на підставі акту «Про результати виїзної планової перевірки ТОВ СП «Нібулон»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р.»від 27.05.2008 р. №395/40/14291113 (далі по тексту Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено, що позивач не утримував та не сплачував податок з доходів іноземних юридичних осіб при виконанні кредитних договорів: №SА-1 від 14.12.2006 р. укладеним між ТОВ СП «Нібулон»та «Nibulon SA»(Швейцарія), №SG 2006-1 від 31.10.2006 р. між ТОВ СП «Нібулон»та банком «Societe Generale»(Франція) та Договір №1 від 29.09.2006 р. між ТОВ СП «Нібулон»та банком «Natexis Banqes Populaires S.A.»(Франція).

Відповідно до висновків Акту перевірки, внаслідок порушення вимог п. 1.21 ст. 1, пп. «а»п. 13.1, п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 2 ст. 11 Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал, п. 2 ст. 11 Конвенції між Урядом України та Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід та майно, п. п. 4, 8 постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. №470 позивачем занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 1804841,12 грн.

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Згідно з п. 13.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Пунктом 18.1 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Законом України №2929-ІІІ від 10.01.2002 р. ратифіковано Конвенцію між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал (далі по тексту Конвенція 1). А Законом України №150-98 від 03.03.1998 р. ратифіковано Конвенцію між Урядом України і Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (далі по тексту Конвенція 2).

Відповідно до вимог п.4 ст. 11 Конвенції 2 та п. 5 ст. 11 Конвенції 1, термін «проценти»при використанні в цій статті означає доход від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і зокрема, доход від урядових цінних паперів і облігацій чи боргових вимог, включаючи премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій або боргових зобов'язань.

Згідно п. п. 1-3 ст. 11 Конвенції 1 проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись в цій другій Державі.

Однак, такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10 процентів загальної суми процентів.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що Конвенцією 1 не вказано певного порядку оподаткування процентів, які виплачуються резидентом України на користь резидента Швейцарії, і не визначено, хто є платником та суб'єктом справляння такого податку. Крім того, не передбачено обов'язкового оподаткування процентів саме в країні їх виникнення.

Статтями 1 та 2 Конвенції 1 передбачено, що її дія спрямована на врегулювання питань оподаткування доходів резидентів однієї держави, отриманих в іншій державі.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно того, що ТОВ СП «Нібулон», як резидент України, який на підставі кредитного договору нараховував та виплачував дохід підприємству «Nibulon SA», яке є резидентом Швейцарії, не отримує доходу, тобто не є особою, яка отримує дохід від таких виплат.

Крім того, Першим договором про зміни від 10.01.2007 р. до Кредитного договору №SА-1 від 14.12.2006 р. встановлено, що проценти, комісії та інші платежі, що виникають у зв'язку з виконанням цього Кредитного договору і сплачуються підприємству «Nibulon SA», будуть оподатковуватися у Швейцарії.

За вказаних обставин, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції відносно того, що будь-яка вимога про сплату податку на прибуток з процентів, які виплачуються нерезиденту на підставі кредитного договору, виключно на території України, суперечить Конвенції 1, а платником податку з процентів, які позивач сплатив на користь підприємства «Nibulon SA», є резидент Швейцарії, а саме «Nibulon SA».

Також відповідно до п. п. 1, 2 ст. 11 Конвенції 2 проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись тільки в цій другій Державі.

Однак стосовно будь-якого контракту, що стосується процентів, згаданих у пункті 1, який укладається на або після дати, коли ця Конвенція набуває чинності, будь-які такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і у відповідності до законодавства цієї Держави, але, якщо фактичний одержувач є резидентом другої Договірної Держави, то податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати: а) 2% валової суми процентів, що сплачуються: у зв'язку з продажем у кредит будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання чи продажем або наданням у кредит будь-яких виробів чи послуг одним підприємством другому; чи за будь-якими позиками будь-якого виду, що надані банком або будь-якою іншою фінансовою установою; b) 10% валової суми процентів у всіх інших випадках.

Тобто, вказаними вище нормами передбачено, що дія цієї конвенції також спрямована на врегулювання питань оподаткування доходів резидентів однієї держави, отриманих в іншій державі.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що Конвенція 2 не передбачає обов'язкового оподаткування процентів в країні їх виникнення, а позивач, як резидент України, який на підставі кредитних договорів нараховував та виплачував дохід банкам, які є резидентами Франції, не отримує доходу, тобто не є особою, яка отримує дохід від таких виплат.

Суд касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій в тому, що диспозитивність правових норм, закріплених у п. 2 ст. 11 Конвенції 2 вказує на те, що право вибору держави, в якій оподатковуватимуться проценти, може належати виключно одержувачу процентів, який саме і є суб'єктом, що підлягає оподаткуванню - платником податку.

Крім того, згідно офіційного повідомлення банку «Societe Generale»від 07.04.2008 р. проценти, комісії та інші платежі, які сплачуються банку «Societe Generale»згідно кредитному договору №SG 2006-1, оподатковуються виключно у Франції. А відповідно до доповнення № 2 додаткової угоди № 2 до статті 12 кредитного договору №1 від 15.12.2006р. між ТОВ СП «Нібулон»та банком «Natіxis»проценти, комісії та інші платежі, що виникають у зв'язку з виконанням кредитного договору №1 від 29.09.2006 р. і сплачуються позикодавцю, будуть оподатковуватись у Франції.

Відповідно до п. 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. (далі Порядок), підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 4 цього Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що банки «Natіxis»та «Societe Generale»є резидентами Франції, а підприємство «Nibulon SA»є резидентом Швейцарії, підтвердженням чого слугують довідки від 04.01.2007 р. та від 20.09.2007 р. видані Головним податковим управлінням великих підприємств податкових органів Франції та Сертифікатом резиденства від 27.09.2007 р. виданим Управлінням оподаткування юридичних осіб Швейцарії, у звязку з чим суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства при сплаті процентів по вказаним вище кредитним договорам.

Беручи до уваги наведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в тому, що прийняті відповідачем податкові повідомлення рішення є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, зроблених відповідно до вищезазначених правових норм.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Миколаївської області від 03.12.2008 р. та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2009 р. у справі №6/344/08 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві постанову Господарського суду Миколаївської області від 03.12.2008 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2009 р. у справі №6/343/08 залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Миколаївської області від 03.12.2008 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2009 р. у справі №6/343/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.