Рішення № 81124189, 03.04.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.04.2019 Справа №607/18050/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Братасюка В.М.

присяжних ОСОБА_1,

ОСОБА_2

за участю секретаря Созанської Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, –

в с т а н о в и в :

Заявник ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про визнання ОСОБА_4 безвісно відсутнім, мотивуючи тим, що він є співвласником належної заявнику квартири, який понад 20 років тому виїхав на територію Російської Федерації і не повернувся до м. Тернополя. Оскільки в 2018 році заявник не може отримати субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, так як в квартирі зареєстрований ОСОБА_4, то виникла необхідність про визнання його безвісно відсутнім.

Заявник ОСОБА_3 та її представник – адвокат ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилися, однак подали заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Представник заінтересованої особи Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, в судове засідання не з’явилася, подала клопотання про розгляд справи у відсутності представника.

Суд, розглянувши матеріали справи, встановив наступне.

02 березня 2017 року ОСОБА_3 набула право власності на 1/2 частину квартири №7 в м. Тернопіль по вул. Довженка, 9, на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Співвласником іншої 1/2 частини квартири є ОСОБА_4, що стверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 30 березня 1995 року, виданим згідно з розпорядженням від 27.03.1995 року №10435 Тернопільського міського бюро технічної інвентаризації.

Згідно довідки Дочірнього підприємства «Наш дім 2» приватного підприємства «Наш дім» №7730 від 07.09.2018 року та акту обстеження житлових умов про фактичне проживання від 07.09.2018 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2, однак фактично не проживає за вказаною адресою.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що ОСОБА_4 не проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3 понад 20 років. Приблизно в 1995 році він виїхав на територію Російської Федерації та не повертався до м. Тернополя.

Відповідно до рішення Управління соціальної політики Тернопільської міської ради з 01.05.2018 року ОСОБА_3 не призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на підставі абз.6 п.9 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою КМУ від 21.10.1995 року № 848.

Згідно абз.6 п.9 Положення про порядок призначення житлових субсидій, у разі коли у складі домогосподарства кількість фактично проживаючих зареєстрованих членів домогосподарства є меншою за кількість членів домогосподарства, зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку), за рішенням комісії соціальні норм житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування розраховуються на фактично проживаючих зареєстрованих за даною адресою членів домогосподарства. Рішення комісії в такому випадку приймається з урахуванням норм, зазначених в абзаці десятому пункту 7 цього Положення.

В абз.10 п.7 Положення про порядок призначення житлових субсидій зазначено, що житлову субсидію за рішенням комісії не може бути призначено у разі, коли члена домогосподарства або у члена сім`ї особи із складу домогосподарства доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії, були такими, що зазначені в абзацах другому – четвертому підпункту 3 пункту 6 цього Положення, і такі особи перебували за кордоном сукупно більше 60 днів протягом періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (окрім випадку, зазначеного в абзаці четвертому пункту 7 цього Положення).

Оскільки в 2018 році заявник не змогла отримати субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, так як в квартирі зареєстрований ОСОБА_4, то виникла необхідність про визнання його безвісно відсутнім.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» однією із підстав зняття з реєстрації місця проживання особи є судове рішення, яке набрало законної сили про визнання особи безвісно відсутньою.

У відповідності до статті 43 Цивільного кодексу України, фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

За таких обставин, за матеріалами справи та показаннями свідків суд прийшов до переконання, що в даному випадку ОСОБА_4 слід визнати безвісно відсутнім.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦК України на підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою нотаріус за останнім місцем її проживання описує належне їй майно та встановлює над ним опіку.

Тому, суд на виконання приписів статті 44 Цивільного кодексу України направляє рішення суду для здійснення нотаріусом передбачених дій, визначених вказаною статтею Кодексу.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 43, 44 ЦК України, ст.ст. 81, 263, 265, 268, 273, 293, 294, 305-308, 352, 354 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Заяву ОСОБА_3, заінтересована особа Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання фізичної особи безвісно відсутньою – задоволити.

Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, останнє відоме місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5 – безвісно відсутнім.

Головному територіальному управлінню юстиції в Тернопільській області через органи нотаріату здійснити дії щодо опису та встановлення опіки над майном, належного особі, визнаною безвісно відсутньою – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, останнє відоме місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному п. 15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддяОСОБА_8

Присяжні ОСОБА_1

ОСОБА_2