Рішення № 81122969, 02.04.2019, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/2384/15-ц

Провадження № 2/591/109/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2019 року Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого в особі судді - Клименко А. Я. при секретарі - Устименко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2

про стягнення заборгованості -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом і свої вимоги мотивує тим, що 11.03.2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитно-заставний договір № SUH2AE00000097, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 21638,43 дол. США: на придбання автомобіля у розмірі 19677,93 дол. США, на оплату коштів за реєстрацію предмета застави в Державному реєстрі у розмірі 6,76 дол. США, на оплату перших страхових платежів за договорами страхування на перший рік дії кредиту у розмірі 1 560,18 дол. США, на оплату винагороди за надання фінансового інструменту, що сплачується в момент видачі кредиту у розмірі 393,56 дол. США, а також у розмірі 7 800,89 дол. США на сплату страхових платежів у випадку та згідно порядку, передбачених п. 3.4 кредитно-заставного договору, зі сплатою 0,88 % на місяць (10,56 % річних) на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди за резервування ресурсів (комісії) в період сплати у розмірі 2,04% річних від суми зарезервованих ресурсів, зі строком користування до 08.03.2013 року включно. На забезпечення виконання зобов»язань за вищевказаним кредитно-заставним договором, 11.03.2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за умовами якого останній зобов»язався нести солідарну відповідальність з ОСОБА_1.

В зв»язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов»язань по кредитно-заставному договору, банк був вимушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 18.10.2011 року, у справі № 2-1695/11, яке постановою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області від 20 грудня 2017 року змінено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» суму заборгованості по кредитному договору в сумі 182593 грн. 47 коп., а також судові витрати. Також, позивач вказує, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 не сплачена в повному обсязі, відомості щодо повного або часткового виконання вищевказаного заочного рішення, відсутні. А тому, остаточно уточнивши позовні вимоги, просить суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість у розмірі 1665,11 дол. США, з якої: заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами – 1386,75 дол. США, заборгованість по винагороді за резервування ресурсів (комісії) - 278,36 дол. США та пеню за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором у розмірі 487752,45 грн. та в дольовому порядку судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд позов задоволити повністю.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_2, представник відповідача ОСОБА_5 до суду не з»явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали даної цивільної справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного:

Судом при розгляді справи встановлено, що 11.03.2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитно-заставний договір № SUH2AE00000097, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 21638,43 дол. США: на придбання автомобіля у розмірі 19677,93 дол. США, на оплату коштів за реєстрацію предмета застави в Державному реєстрі у розмірі 6,76 дол. США, на оплату перших страхових платежів за договорами страхування на перший рік дії кредиту у розмірі 1560,18 дол. США, на оплату винагороди за надання фінансового інструменту, що сплачується в момент видачі кредиту у розмірі 393,56 дол. США, а також у розмірі 7800,89 дол. США на сплату страхових платежів у випадку та згідно порядку, передбачених п. 3.4 кредитно-заставного договору, зі сплатою 0,88 % на місяць (10,56 % річних) на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди за резервування ресурсів (комісії) в період сплати у розмірі 2,04 % річних від суми зарезервованих ресурсів, зі строком користування до 08.03.2013 року включно.

Відповідно до договору відповідач прийняв на себе зобов»язання щомісячно сплачувати кредит, відсотки та винагороду за резервування ресурсів (комісію).

П. п. 14.2, 14.3 кредитно-заставного договору сторони погодили нарахування пені у розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не менше 1 грн..

На забезпечення виконання зобов»язань за вищевказаним кредитно-заставним договором, 11.03.2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за умовами якого останній зобов'язався нести солідарну відповідальність з ОСОБА_1.

В зв»язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов»язань по кредитно-заставному договору, АТ КБ «ПриватБанк» у березня 2011 року зверталося до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитно-заставним договором з позичальника ОСОБА_1.

Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 18.10.2011 року, у справі № 2-1695/11, яке постановою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області від 20 грудня 2017 року змінено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» суму заборгованості по кредитному договору в сумі 182593 грн. 47 коп., а також судові витрати.

Судом з»ясовано, що вказане заочне рішення не виконане та заборгованість за спірним кредитно-заставним договором відповідачем не сплачена.

У зв»язку з існуванням станом на 27 січня 2015 року непогашеної заборгованості за кредитно-заставним договором, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з новою позовною заявою про солідарне стягнення з боржника та поручителя 1 665,11 дол. США, з яких: заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами – 1 386,75 дол. США, заборгованість по винагороді за резервування ресурсів (комісії) - 278,36 дол. США та пені за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором - 487752,45 грн..

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов»язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України,якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов»язання може забезпечуватися порукою (частина перша статті 546 ЦК України).

Частинами першою, другою статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов»язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов»язання частково або у повному обсязі.

Порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов»язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди ( стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Тобто, порука є додатковим (акцесорний) способом забезпечення виконання зобов»язань, а тому такі правочини щодо встановлення забезпечення матимуть юридичне значення тільки тоді, коли мають юридичну силу основні зобов»язання.

Відповідно до п. п. 17.1.9 кредитно-заставного договору відповідач в період з 21 по 25 число кожного місяця зобов»язаний сплачувати Банку щомісячний платіж для погашення заборгованості за кредитно-заставним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді (комісії).

Згідно з пунктами 2, 4 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов»язків за кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання боржником обов»язків за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно з п. 11, п. 12 договору поруки останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов»язань за кредитно-заставним договором, а порука за цим договором припиняється після закінчення 5-ти років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Умовами спірного кредитно-заставного договору встановлено щомісячну сплату (з 21 по 25 число кожного місяця) процентів за кредитом у розмірі 10,56% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий до 08 березня 2013 року включно (пункт 17.1 цього договору).

Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання. За змістом статей 550, 551ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов»язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Також, поряд із порукою, за своєю правовою природою акцесорним характером володіє і неустойка, яка, будучи цивільно-правовою санкцією, у всіх випадках є елементом самого забезпеченого зобов»язання.

АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов договору, реалізував своє право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та неустойки (штрафу, пені) за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку, звернувшись 16 березня 2011 року до суду з позовом до позичальника про дострокове повернення кредитних коштів та стягнення заборгованості за кредитно-заставним договором №SUH2AE00000097 від 11.03.2008 року, не лише простроченої заборгованості, а і тієї яка підлягала сплаті в майбутньому.

Дана обставина встановлена заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 18.10.2011 року, у справі № 2-1695/11, яке змінено постановою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області від 20 грудня 2017 року та набрало законної сили. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов»язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який задовольнив заявлені позовні вимоги. Отже, звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред»явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Саме такі висновки містяться у постановах ОСОБА_6 Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 14-154цс18 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивачем обраний невірний спосіб захисту своїх порушених прав відповідно до статті 16 ЦК України, оскільки заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 18 жовтня 2011 року з відповідача вже була стягнута в повному обсязі заборгованість за тілом кредиту, заборгованість за процентами за користування кредитними коштами та за винагородою за резервування ресурсів (комісією), а також неустойка(штраф, пеня). Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов»язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов»язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України. Вимоги до відповідачів про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання, а також трьох процентів річних від простроченої суми на підставі положень статті 625 ЦК України не заявлялись, а суд відповідно до статті 13 ЦПК України зобов»язаний дотримуватись принципу диспозитивності цивільного судочинства, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог.

З урахуванням вищенаведеного доводи АТ КБ «ПриватБанк» про те, що банк мав право нараховувати передбачені договором проценти, винагороду за резервування ресурсів (комісію) та пеню після пред»явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України по суті є необґрунтованими.

Відтак суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованості за кредитно-заставним договором у вигляді передбачених договором процентів за користування кредитними коштами та винагороди за резервування ресурсів (комісії), а також, пені за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором слід відмовити повністю. Оскільки, у задоволенні позову відмовлено, судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 509, 525, 526, 546, 549, 550, 551, 598, 599, 610, 611, 625, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 11, 12, 13, 81, 133, 141, 223, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитно-заставним договором № SUH2AE00000097 від 11.03.2008 року - відмовити за необгрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 12 квітня 2019 року.

СУДДЯ А.Я.КЛИМЕНКО