Рішення № 8112135, 17.02.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" лютого 2010 р.Справа № 15/2385 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арта-Агро" м. Ізяслав

до Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського с. Нове село Ізяславського району

про стягнення 231994,16 грн.

Суддя

Представники сторін:

від позивача           Власюк С.М. - за довіреністю від 05.01.2009р. (в судовому засіданн 28.01.2010р., 11.02.2010р.)

від відповідача Лошатецький В.В. - за довіреністю №12 від 12.01.2010р.

Рішення приймається 17.02.2010р., оскільки в судовому засіданні 28.01.2010р. та 11.02.2010р. оголошувалась перерва.

Суть спору:

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 231994грн. 16коп., з якої 226000грн. 01коп. - заборгованості по оплаті за отриманий товар, 3783грн. 68коп. - інфляційних втрат, 2210грн. 47коп. - 3% річних. Наголошує на тому, що позовні вимоги підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, а саме накладною №309 від 13.08.2009р., довіреністю ЯПО №844081 від 13.08.2009р.

Також позивач просить суд відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати, зокрема витрати на оплату послуг юриста в сумі 15000грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн., витрати по оплаті державного мита в сумі 2319грн. 94коп.

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечують. Наголошують на тому, що домовленість між попереднім керівником позивача та відповідачем була усною на поставку насіння ріпаку у розмірі, що відповідає із розрахунку (3,5кг./1гектар) 600 гектарам посівної площі на суму 120000гривень. У відповідності із довіреністю №844081 від 13.08.2009року на отримання товарно-матеріальних цінностей представник Відповідача був уповноважений на отримання насіння ріпаку у кількості 120 посадкових одиниць. При цьому представник по довіреності не був уповноваженим відповідачем домовлятися про зміну вартості товару, а тому не був проінформованим про ціну правочину, що випливає із змісту вказаної вище довіреності. Виходячи з відносин з попереднім керівником позивача, керівник відповідача мав намір, отримавши оперативно товар, оформити правочин у письмовій формі за попередньою домовленістю, але новий керівник позивача вирішив, не маючи на те правових підстав змінити в односторонньому порядку ціну товару, що суперечить нормі ст.188 ГК України. Наголошує, що оскільки у відповідності з приписами підпункту 1 п.1 ст.208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі і доказом його вчинення є підпис особи, уповноваженої на це установчими документами відповідача (директором) або довіреністю, як то передбачено нормою п. 2 ст. 207 ЦК України, то у зв'язку з відсутністю укладеного в письмовій формі правочину і повноважень на його укладання у представника по довіреності №844081 від 13.08.2009р., позивач не має правових підстав стверджувати про укладання правочину (договору) у письмовій формі. Зазначив, що у відповідності з нормою п.4 ст.203 ЦК правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, тобто у відповідності із підпунктом 1 п.1 ст.208 ЦК. Таким чином у відповідності із нормою п.3 ст.215 ЦК відповідач заперечує чинність правочину щодо поставки позивачем відповідачу 120 посівних одиниць насіння ріпаку («Оділа», «Опус», «Оксана») на загальну суму 226000,1 гривень і обґрунтовує його недійсність нормами п.1 ст.215 ЦК та п. 4 ст.203 ЦК та просить суд визнати цей правочин недійсним. Наголошує, що оскільки у відповідності з нормами п. 1 ст.174 ГК, підпункту 1 п. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є саме письмовий договір, що випливає з норм пунктів 1,2 ст. 712 ЦК, п.5 ст.265 ГК (поставка), а договір, на який посилається позивач суперечить вимогам закону і тому є недійсним, вважає, що у позивача немає правових підстав посилатися на норми, ч.2 ст. 530 ЦК, ч. 2 ст. 625 ЦК, п. 2 ст„ 343, ГК, п. 2 ст. 226 ГК, п.1 ст.229 ГК. Також повідомив, що оскільки у позивача відсутні правові підстави вимагати у відповідача сплати на його користь 226000,01грн. основного боргу, 3783,68грн. індексу інфляції, 2210,47грн. річних а також оплати доходів його юриста. Зазначив, що у позивача немає правових підстав посилатися на довіреність №844081 від 13.08.2009року та накладну №309 як на доказ акцепту відповідачем пропозиції позивача укласти з останнім договір поставки на умовах 120 посадкових одиниць - ріпаку за ціною 226000,1гривень, тому що у розумінні норм: п.3 ст. 237, пунктів 1,2 ст. 241 ЦК ані на підписання договору, ані на підписання накладної №309 представник відповідача по вказаній довіреності не уповноважувався, тим більш на умовах, про які вказує у позові позивач. Зауважує, що представник уповноважувався лише на отримання товарно-матеріальних цінностей за усною домовленістю щодо тої ж кількості товару. На підставі зазначеного просить суд припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Згідно усної домовленості ТОВ "Арта-Агро" за накладною №309 від 13.08.2009р. по довіреності серії ЯПО №844081 від 13.08.2009р. передало, а ТОВ імені Черняховського прийняло товарно-матеріальні цінності, а саме насіння ріпаку "Оділа" на суму 60000грн., 40 посівних одиниць насіння ріпаку "Опус" на суму 64166,67грн., 40 посівних одиниць насіння озимого ріпаку "Оксана" на суму 64166грн. 67коп. Всього поставлено товарно-матеріальних цінностей на суму 226000грн. 01коп.

Відповідач оплату отриманих товарів не провів.

На час розгляду справи заборгованість відповідача перед ТОВ "Арта-Агро" становить 226000грн. 01коп.

За прострочення виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано відповідачу 3783грн. 68коп. - інфляційних втрат, 2210грн. 47коп. - 3% річних, які останні просить суд стягнути з відповідача.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне:

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Існуючі між сторонами правовідносини носять ознаки правовідносин купівлі-продажу.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Як вбачається з наявних у справі доказів, а саме накладної №309 від 13.08.2009р. та довіреності серії ЯПО №844081 від 13.08.2009р., 13.08.2009р. ТОВ "Арта-Агро" передало, а ТОВ імені Черняховського прийняло товарно-матеріальні цінності на загальну суму 226000грн. 01коп.

Відповідач своїх зобов'язань в частині оплати отриманих товарів не виконав.

Станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Арта-Агро" м. Ізяслав становить 226000грн. 01коп.

Згідно ст.525, ст. 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, позовні вимоги щодо стягнення 226000грн. 01коп. - заборгованості по оплаті за отриманий товар, 3783грн. 68коп. - інфляційних втрат, 2210грн. 47коп. - 3% річних обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача з приводу недійсності укладеного між сторонами договору купівлі-продажу, судом до уваги не приймаються, оскільки останнім не дотримано передбаченого законодавством порядку оспорювання договору. Крім того, суд зважає на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю імені Черняховського виконано умови договору щодо прийняття товарно-матеріальних цінностей. При цьому судом також враховується, що з часу прийняття товарно-матеріальних цінностей до моменту пред'явлення позову від Товариства з обмеженою відповідальністю імені Черняховського будь-яких претензій щодо вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арта-Агро" не надходило.

Зважаючи на викладене, у заявленому відповідачем клопотанні про припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України необхідно відмовити.

Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу необхідно покласти на відповідача, відповідно до ст.49 ГПК України.

Вимоги позивача щодо відшкодування витрат на оплату послуг юриста в сумі 15000грн. задоволенню не підлягають, оскільки останні не підтверджені належними доказами. Крім того судом враховується, що дані витрати не є судовими витратами на оплату послуг адвоката, які відшкодовуються відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1,4,5,12,15,33,35,43,44,49,80,82-85,116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

У клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського с. Нове Село Ізяславського району про припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України відмовити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Арта-Агро" м. Ізяслав до Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського с. Нове Село Ізяславського району про стягнення 231994,16 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського (Ізяславський район, с. Нове Село, вул. Леніна, 68, код ЄДРПОУ 30906275) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арта-Агро" (м. Ізяслав, вул. Шевченка, БОС 14, к.1, код ЄДРПОУ 31208071) 226000грн. 01коп. (двісті двадцять шість тисяч 01коп.) заборгованості по оплаті за отриманий товар, 3783грн. 68коп. (три тисячі сімсот вісімдесят три гривні 68коп.) інфляційних втрат, 2210грн. 47коп. (дві тисячі двісті десять гривень 47коп.) 3% річних, 2319грн. 94коп. (дві тисячі триста дев'ятнадцять гривень 94коп.) витрат по оплаті державного мита, 236грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя                     

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу. помічник судді