Рішення № 81120460, 20.03.2019, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9443/16-ц

Провадження № 2/369/1117/19

РІШЕННЯ

Іменем України

20.03.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

при секретарі Бугайовій М.В.,

за участю

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про припинення права власності на частку у спільному майні, визнання права власності на частку квартири, стягнення грошової компенсації,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про припинення права власності на частку у спільному майні, визнання права власності на частку квартири, стягнення грошової компенсації.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона є власником ј частини квартири АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 01.06.1994 року, виданого Виконавчим комітетом Вишневої міської ради народних депутатів.

Також співвласником вказаної квартири є ОСОБА_2, з яким позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з 15.06.1985 року. Шлюб між ними було розірвано згідно рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.11.1998 року.

В шлюбі в них народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Кожен із синів також має по ј частці права власності у вказаній квартирі.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 не проживає в спірній квартирі, створив іншу сім»ю, має інше житло.

ОСОБА_2 не користується своєю власністю, не несе витрати на її утримання та збереження.

У ОСОБА_2 наявна заборгованість по сплаті комунальних послуг за вказаною квартирою. Зокрема, станом на 01.10.2016 року у відповідності до довідки № 254 від 06.10.2016 року заборгованість ОСОБА_2 становить 2 956,54 грн..

Позивач посилалась на те, що вона самостійно несе витрати на утримання спірної квартири. Крім того, частка, яка належить ОСОБА_2 на праві власності, є незначною у порівнянні з ѕ частки квартири, якими володіє вона та діти.

Згідно проведеної експертної оцінки вартості частки ОСОБА_2 у спільній частковій власності його частка становить 48 916,75 грн..

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 16, 365 ЦК України, позивач ОСОБА_1 просила припинити право власності ОСОБА_2 на ј часину квартири АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_1 право власності на ј частини квартири АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_2; сплатити ОСОБА_2 вартість його частини квартири АДРЕСА_2, що становить 48 916,75 грн., стягнути з ОСОБА_2 судові витрати.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала та просила його задовольнити.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник позов не визнали та заперечували проти його задоволення.

У судове засідання треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не з»явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, надали суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши письмові докази, показання свідків, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом вставлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який згідно рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 1998 року був розірваний.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 01.06.1994 року, видане Виконавчим комітетом Вишневої міської ради народних депутатів, квартира АДРЕСА_3, належить на праві власності ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.

Згідно Звіту про оцінку майна 2-х кімнатної квартири загальною площею 54,90 кв.м., яка розташована, за адресою: АДРЕСА_4, складений оцінювачем ТОВ «Науковий центр незалежних експертиз» ОСОБА_9, станом на 11 жовтня 2016 року ринкова вартість об’єкту оцінки становить 195 667 грн., ј частка вказаної квартири становить 48 916,75 грн..

Відповідно до технічного паспорту БТІ від 21.04.1994 року квартира № 167 двокімнатна, загальна площа якої становить 54,9 кв.м., житлова площа – 29,3 кв.м., квартира обладнана лоджією приведеною площею 1,9 кв.м..

В матеріалах справи міститься довідка № 391 від 29.05.2017 року, видана КП «Управління міським господарством», в якій зазначено, що житловий будинок за адресою: м. Вишневе, вул. Південна, 3, знаходиться на балансі КП «Управління міським господарством». Первісна його вартість становить 7785481,07 грн., вартість на 01.04.2017 р. – 14497961,95 грн., знос на 01.04.2017 р. – 6126342,45 грн., залишкова вартість – 8371619,50 грн., дата введення в експлуатацію – 1992 рік.

Згідно ухвали суду від 17 липня 2017 року було задоволено клопотання відповідача ОСОБА_2 і позивача ОСОБА_1 про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

За висновком експерта № 8929 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи та оціночно-будівельної експертизи від 24.11.2017 року було встановлено, що: 1) виділ ј частини квартири АДРЕСА_5, що належить ОСОБА_2 не вбачається можливим, у зв’язку з нестачею площі для влаштування двох відокремлених квартир; 2) ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на час проведення дослідження становить 795 721 грн.; 3) ринкова вартість належної ОСОБА_2 ј частини квартири АДРЕСА_2, станом на час проведення дослідження, становить 198 930 грн.; 4) встановити ринкову вартість квартири АДРЕСА_2 на момент приватизації в цілому та ј частини кожного із співвласників не вбачається можливим, у зв’язку з відсутністю на час проведення дослідження інформаційних даних щодо аналогів продажу та оренди аналогічних об’єктів станом на 01.06.1994 року; 5) ринкова вартість квартири № 167 в будинку № 3 по вул. Південна в м. Вишневе, станом на час проведення дослідження становить 795 721 грн.. Ринкова вартість ј частини квартири АДРЕСА_2, що належить кожному із співвласників, станом на час проведення дослідження становить 198 930 грн.; 6) встановити, на яку суму збільшилась вартість квартири АДРЕСА_5, з урахуванням її поліпшень, внаслідок проведення ремонтних робіт, які проводились за рахунок позивача ОСОБА_1 з 1999 року по дату проведення оцінки, не вбачається можливим, оскільки: акт обстеження технічного стану квартири АДРЕСА_6 до початку проведення ремонтно-будівельних робіт (поліпшень) за рахунок ОСОБА_1, з детальним описом характеристик опорядження, покриття підлоги, заповнення отворів та інженерних систем, або іншу документацію, в якій наявний детальний опис (та/або фотофіксація) технічного стану конструктивних елементів вказаної квартири станом до початку ремонтно-будівельних робіт; акти на закриття прихованих робіт, акти виконаних робіт форми КБ-2в з відомостями ресурсів на ремонтно-будівельні роботи (поліпшення) в квартирі АДРЕСА_7, Києво-Святошинський район, Київська область, які проводились за рахунок ОСОБА_1 не отримано; 7) встановити, на яку частку змінилась ринкова вартість квартири АДРЕСА_8, з урахуванням поліпшень, які були проведені за рахунок позивача ОСОБА_1, не вбачається можливим, оскільки: акт обстеження технічного стану квартири АДРЕСА_6, до початку проведення ремонтно-будівельних робіт (поліпшень) за рахунок ОСОБА_1, з детальним описом характеристик опорядження, покриття підлоги, заповнення отворів та інженерних систем, або іншу документацію, в якій наявний детальний опис (та/або фотофіксація) технічного стану конструктивних елементів вказаної квартири станом до початку ремонтно-будівельних робіт; акт на закриття прихованих робіт, акти виконаних робіт форми КБ-2в з відомостями ресурсів на ремонтно-будівельні роботи (поліпшення) в квартирі АДРЕСА_6, які проводились за рахунок ОСОБА_1.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, які є рідними синами позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2, надали показання про те, що ремонтні роботи в спірній квартирі проводились за кошти матері ОСОБА_1. Батько кошти на ремонт не надав.

Позивач ОСОБА_1 була допитана в судовому засіданні в якості свідка, яка надала показання про те, що ремонт в спірній квартирі вона проводила самостійно, на який вона витратила 15 000 доларів США. Вона замінила вікна в квартирі, двері, встановила лічильники на воду та газ. ОСОБА_2 кошти на ремонті роботи не надавав.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_10, який є представником позивача, а також рідним братом позивача, надав показання про те, що позивач ОСОБА_1 за власні кошти здійснювала ремонт у спірній квартирі. ОСОБА_1 витратила особисто на ремонт понад 15 000 доларів США. Відповідач ОСОБА_2 кошти на на ремонті роботи не надавав.

Допитаний у судовому засіданні судовий експерт Незалежного інституту судових експертиз ОСОБА_11, який надавав висновок № 8929 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи та оціночно-будівельної експертизи від 24.11.2017 року, надав пояснення про те, що при проведенні експертного дослідження він вивчав матеріали справи № 369/9443/16-ц. На шосте і сьоме питання не були надані відповіді, оскільки відсутні були дані, коли і ким проводились поліпшення в спірній квартирі. Експерт посилався на те, що для того, щоб розуміти скільки коштують поліпшення, треба розуміти про які конкретно поліпшення йде мова.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 травня 2018 року по даній справі № 369/9443/16-ц за клопотанням представника позивача та позивача ОСОБА_1 була призначена повторна судова будівельно-технічна експертиза, проведення якої доручено експертам Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр судових експертиз».

За висновком експерта ТОВ «Український центр судових експертиз» ОСОБА_12 № 2-14/11 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 14.11.2018 року встановлено, що: 1) встановити ринкову вартість квартири АДРЕСА_2, на момент приватизації в цілому та ј частини кожного із співвласників не вбачається можливим, у зв»язку з відсутністю на час проведення дослідження інформаційних даних щодо аналогу продажу та оренди аналогічних об»єктів станом на 01.06.1994 року; 2) ринкова вартість квартири АДРЕСА_9, на дату оцінки 07.11.2018 року складає – 635 268 грн. Ринкова ватість ј частки квартири № 167, що знаходиться в буд. № 3 по вул. Південня в м. Вишневе станом на дату оцінки 07.11.2018 року складає 158 821 грн.; 3) різниця між ринковою варітстю нерухомого майна з поліпшенянми - квартири АДРЕСА_10, станом на дату оцінки 07.11.2018 року з урахуванням проведених ремонтно – оздоблювальних робіт та ринковою вартістю нерухомого майна без поліпшень квартири АДРЕСА_10 станом на 07.11.2018 року могла становити 122 111 грн.; 4) визначити як змінились частки ринкової вартості квартири АДРЕСА_10, з урахуванням поліпшень, які були проведені проведені за рахунок (вкладених коштів) позивача ОСОБА_1, не вбачається можливим, оскільки: акт обстеження технічного стану квартири АДРЕСА_11 до 1999 року – початку проведення ремонтно-будівельних робіт з описом характеристик опоряджувальних покриттів підлоги, стелі, стін, технічного стану інженерних комунікацій, або іншу документацію, в якій наявний детальний опис технічного стану конструктивних елементів вказаної квартири, станом до початку ремонтно-будівельних робіт, які проводились за рахунок ОСОБА_1; кошторисну документацію, а саме акти виконаних робіт форми КБ-2в з відомостями ресурсів на ремонтно-будівельні роботи (поліпшення), акти на закриття прихованих робіт в квартирі АДРЕСА_12, які проводились за рахунок ОСОБА_1.

Згідно вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов»язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності. Таке ж положення містить і норма ст. 368 ЦК України.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом, що передбачено ст. 63 СК України.

Як передбачено ч. 4 ст.71 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним Кодексом України.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у статті 317 ЦК України.

Згідно з нормою статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам'яток історії та культури; 6) викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю; 7) викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене; 8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Згідно вимог ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до вимог ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно до вимог ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Згідно вимог ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею позовних вимог.

Звертаючись з позовом до суду, позивач ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на ј частини квартири АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_2, а йому сплатити вартість його частини квартири АДРЕСА_2, що становить 48 916,75 грн..

Однак, слід зазначити, що згідно висновку експерта ТОВ «Український центр судових експертиз» ОСОБА_12 № 2-14/11 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 14.11.2018 року, яка була призначена судом за клопотанням самої ж позивачки ОСОБА_1, експертом встановлено, що найбільш вірогідна ринкова вартість квартири № 167, що знаходиться в будинку № 3 по вул. Південна в м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, загальною площею 54,9 кв.м., яка знаходилась в доброму стані в рамках порівняльного підходу, станом на дату оцінки 07.11.2018 року складає 635 268 грн.. Ринкова вартість ј квартири № 167, що знаходиться в будинку № 3 по вул. Південна в м. Вишневе Києво-Святошиснького району Київської області, станом на 07.11.2018 року складає 158 821 грн..

Враховуючи, що реальна варітсть ј частини спірної квартири згідно висновку експерта становить більшу вартість (158 821 грн.), ніж та, що вказана позивачкою у позові (48 916,75 грн.), тому суд не вбачає підстав для сплати позивачкою відповідачу ОСОБА_2 48 916 грн. 75 коп., в якості грошової компенсації за ј частки спірної квартири, і тому суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині вимог.

У зв»язку з цим вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на ј частину квартири, що належить ОСОБА_2, і припинення права ОСОБА_2 на ј частини спірної квартири також не підлягають задоволенню.

Щодо поданої заяви позивача про відшкодування компенсації понесених витрат, повязаних з розглядом справи, в якій позивач просила стягнути з ОСОБА_2 понесених нею судових витрат, пов»язаних з розглядом справи, які складаються з судового збору – 551,21 грн., витрат, які були понесені за проведення 2-х експертиз на суму 28 080,00 грн. та оплат за проведення висновку експерта вартості житла, яка проводилась до подання позову, витрати на правову допомогу адвоката ОСОБА_10 у розмірі 200 000 грн., то вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України судові витрати складються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплавти встановлюються законом. До витрат, повязаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; повязані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експерті та проведенням експертизи; пов»язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов»язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою ; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В обґрунтування заяви про стягнення витрат на правову допомогу позивачем було надано: розрахунок витраченого часу адвокатом ОСОБА_10 по справі № 369/9443/16-ц; Угода (договір) про надання правової допомоги з наданням всіх повноважень як представнику та захиснику від 01.02.2018 року; акт прийому-здачі виконаних робіт (надання адвокатських послуг) до Угоди (договору) про надання правової допомоги з наданням всіх повноважень як представнику та захиснику від 01.02.2019 року датований 28.01.2019 року; квитанцію до прибуткового касового ордера № 01 від 28.01.2019 року.

Однак, в порушення вимог ст. 137 ЦПК України, ні позивачем, ні її представником не надано детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Також, з наданих документів неможливо встановити, які саме позивачу були надані конкретно юридичні послуги, з чого вони складалися. В матеріалах справи відсутній погодинний розрахунок наданих послуг із зазначенням їх вартості.

З огляду на викладене, суду неможливо встановити, що витрати на професійну правничу допомогу, яку просить стягнути відповідач та його представник, підлягають стягненню у порядку вимог ст. 137 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд також зазначає, що з огляду на вимоги ст. 141 ЦПК України судові витрати позивача не підлягають задоволенню, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову позивача в повному обсязі.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обгрунтованими та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Керуючись ст. ст. 60, 71 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 15, 16, 317, 319, 321, 346, 355, 356 ЦК України, ст. ст. 4, 12,13, 81, 133, 137, 141, 258, 263, 264 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про припинення права власності на частку у спільному майні, визнання права власності на частку квартири, стягнення грошової компенсації відмовити.

Повне рішення складено 11 квітня 2019 року.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Ковальчук Л. М.