Вирок № 81120242, 12.04.2019, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/395/18

Провадження №1-кп/472/10/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2019 року смт. Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - Орленко Л.О.,

за участю секретаря

судового засідання - Крамарчук Л.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 2 в смт. Веселинове матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12018150180000165 від 11.04.2018 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Федорівка Веселинівського району Миколаївської області, освіта повна загальна середня, громадянина України, неодруженого, який не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України

Учасники судового провадження:

прокурор - Ложкар М.Л.,

обвинувачений - ОСОБА_1 ,

захисник - Чабанова А.О.,

представник потерпілого - Кавецька У. А ., ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що 08 квітня 2018 року приблизно о 22:00 годині, точний час судом встановити не вдалося, у ОСОБА_1 виник умисел на таємне заволодіння майна, а саме: - двох металевих плит розміром 0,5 м х 0,5 м., вагою 30 кілограмів кожна, що належали Веселинівському районному споживчому товариству та знаходились за адресою: АДРЕСА_2. Реалізуючи свій злочинний умисел, переслідуючи ціль незаконного збагачення, ОСОБА_1 проник на огороджену територію по АДРЕСА_2, де викрав дві металеві плити розміром 0,5 м х 0,5 м., вагою 30 кілограмів кожна, вартістю 180 гривень за одну металеву плиту, загальною вартістю 360 гривень, які виніс за межі даної території та в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 спричинив матеріальні збитки потерпілому Веселинівському районному споживчому товариству на загальну суму 360,00 (триста шістдесят) гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому злочині визнав частково, суду показав, що в квітні 2018 року приблизно о 22:00 годині він ніде не працював, в нього не було доходу та він вирішив піти до території хлібозаводу, що знаходиться по АДРЕСА_2, знаючи, що там лежать металеві плити з метою їх викрадення, щоб потім продати ці плити та купити собі сигарети. Коли він зайшов на територію хлібозаводу, ворота були відкриті, він взяв дві металеві плити, які лежали на подвір`ї даної території, після чого покинув територію і заніс дані металеві плити ОСОБА_3 та здав йому ці плити на металобрухт, за що отримав кошти приблизно 300,00 гривень. Потім він виявив, що залишив на території хлібозаводу свої сигарети та повернувся за ними. Коли він повернувся за сигаретами, його побачив ОСОБА_4 і сказав йому повернути металеві плити. Після цього він вирішив повернути на місце металеві плити, які взяв раніше з території хлібозаводу. Він зателефонував ОСОБА_3 , сказав йому, що хоче повернути металеві плити і вони домовились, що він повертає гроші, які отримав за плити, а ОСОБА_3 віддає йому металеві плити. Він попросив свого брата ОСОБА_5 про те, щоб той передав ОСОБА_3 гроші та забрав металеві плити. Після того як його брат передав йому металеві плити, він повернув їх на місце, де раніше взяв, тобто на територію хлібозаводу. Вину визнає частково, тому що вважає, що в його діях відсутня така кваліфікуюча ознака як "проникнення у сховище", оскільки на момент викрадення ворота на територію хлібозаводу були відчинені, його територія не охоронялася, тому він проник на територію хлобозаводу шляхом вільного доступу. Просить суд перекваліфікувати його дії з ч.3 ст.185 КК України на ч.1 ст.185 КК України.

Крім часткового визнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 , його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Показаннями представника потерпілого ОСОБА_6 , яка суду показала, що являється головою правління Веселинівського районного споживчого товариства, якому на праві власності належить колишній хлібозавод. 09 квітня 2018 року їй зателефонував ОСОБА_7 , який орендує у Веселинівського РСТ частину приміщень колишнього хлібозаводу по АДРЕСА_2, та сказав, що хтось викрав з території хлібозаводу дві металеві плити. Потім через деякий час він знову їй зателефонував та повідомив, що особою, яка викрала металеві плити, був ОСОБА_1 , який повернув ці плити на місце. Територія колишнього хлібозаводу огороджена кам`яним парканом та в`їзд (вхід) на його територію здійснюється через металеві ворота. Матеріальних та моральних претензій Веселинівське районне споживче товариство до обвинуваченого ОСОБА_1 не має в зв`язку з поверненням плит.

Показаннями свідка ОСОБА_3 , який суду показав, що приблизно навесні 2018 року він купив у ОСОБА_1 дві металеві плити для підставки під машину. Потім, приблизно через два дні ОСОБА_1 зателефонував йому та попросив повернути йому ці плити. Вони домовились, що ОСОБА_1 повертає йому кошти за плити, а він повертає йому плити. Потім знайомий ОСОБА_1 прийшов до нього, віддав йому гроші та забрав металеві плити, які він купив у ОСОБА_1

Показаннями свідка ОСОБА_7 , який суду показав, що орендує частину приміщень по АДРЕСА_2 у Веселинівського районного споживчого товариства. Вказав, що це закрита територія з двома воротами, які зачиняються, головні ворота зачиняються на ціпок, приблизно їх висота біля 2 м., а ширина біля 4 м., а металеві ворота, через які він здійснює в`їзд (вхід) на територію, зачиняються за замок. Сама територія хлібозаводу освітлена та огороджена парканом по периметру. Про крадіжку він дізнався від працівника поліції ОСОБА_8 , який йому повідомив, що з території хлібозаводу було викрадено дві металеві плити. На території хлібозаводу на той момент постійно перебував ОСОБА_4 , який ремонтував там машину.

Показаннями свідка ОСОБА_4 , який суду показав, що в квітні 2018 року перебував на території хлібозаводу по АДРЕСА_2, де ремонтував машину. Вночі чув гавкіт собак та вийшов на вулицю. ОСОБА_9 сказав йому, що бачив, як ОСОБА_1 щось ніс з території хлібозаводу. Через деякий час він сам побачив ОСОБА_1 на території хлібозаводу, який йому сказав, що потім йому зателефонує та все пояснить. На ніч ворота зачиняються, якщо нікого не має, а якщо є хтось, то не зачиняються. Пояснив, що було зірвано приблизно три металеві плити.

Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 10.04.2018 року, відповідно до якого старший слідчий Веселинівського відділення поліції капітан поліції ОСОБА_11 прийняв заяву у гр. ОСОБА_6 , яка заявила, що 08 квітня 2018 року приблизно о 22:00 годині з території колишнього хлібозаводу по АДРЕСА_2 було викрадено дві металеві плити.

Протоколом огляду місця події від 10 квітня 2018 року та фототаблицями, які додані до нього, згідно з яким старший слідчий Веселинівського відділення поліції капітан поліції ОСОБА_11 провів огляд місця події, яким встановив, що об`єктом огляду являється: територія колишнього хлібозаводу, яка знаходиться по АДРЕСА_2, дана територія по периметру огороджена кам`яним парканом. В`їзд на дану територію здійснюється через металеві ворота, які пофарбовані в синій колір. Ліворуч після входу на дану територію знаходяться одноповерхові будівлі, поряд з якими на підлозі виявлені металеві плити розміром 0,5х0,5 м. Далі йде подвір`я, на якому є дві металеві плити. Вага однієї плити складає 30 кілограмів. З місця події дані металеві вироби не вилучались, а залишені на зберігання орендарю ОСОБА_7 .

Заявою голови правління Веселинівського районного споживчого товариства ОСОБА_6 . від 18.04.2018 року, відповідно до якої цивільний позов по кримінальному провадженні №12018150180000165 від 11.04.2018 року заявляти не буде, претензій до ОСОБА_1 не має, викрадене майно повернуто.

Заявою голови правління Веселинівського районного споживчого товариства ОСОБА_6 від 18.04.2018 року, відповідно до якої остання повідомила, що викрадені дві металеві плити з території колишнього хлібозаводу в смт. Веселинове, входять до цілісно-майнового комплексу, які передано в оренду. Вартість викраденого майна просить визначити як вартість металобрухту.

Довідкою про вартість майна, яка видана Веселинівському відділенню поліції, відповідно до якої вартість одного кілограма брухту чорного металу станом на квітень 2018 року становить 6 (шість) гривень.

Постановою про визнання та долучення до справи речових доказів від 11.04.2018 року, відповідно до якої старший слідчий Веселинівського відділення поліції капітан поліції ОСОБА_11 . визнав як речові докази дві металеві плити вагою 30 кілограмів кожна, які виявлені були 10.04.2018 року під час огляду місця події в смт. Веселинове Миколаївської області, та постановив залишити їх на зберіганні свідку ОСОБА_7 , який орендує приміщення по АДРЕСА_2.

Зберігальною розпискою ОСОБА_7 від 10.04.2018 року, який отримав від працівників поліції дві металеві плити розміром 0,5 м. х 05 м. вагою 30 кілограмів кожна та зобов`язався зберігати їх до прийняття судового рішення.

Сторона захисту просила суд перекваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_1 з ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 185 КК України, посилаючись на відсутність в діях обвинуваченого такої кваліфікуючої ознаки як проникнення в інше сховище.

При вирішенні цього питання слід брати до уваги те, що чинний КК не містить законодавчої дефініції поняття «сховище», однак його тлумачення дається в усталеній судовій практиці та в доктрині кримінального права.

Так, у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 6 листопада 2009 року, під сховищем пропонувалося розуміти «певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо), а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо».

Схоже визначення поняття «сховище» міститься у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2013 року в справі №5-33кс12: «під поняттям «сховище» слід розуміти певні місця чи ділянки території, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які обладнані огорожею чи технічними засобами або забезпечені іншою охороною: пересувні автолавки, рефрижератори, контейнери, сейфи та інші сховища».

Відповідно до усталених у доктрині кримінального права підходів сховище - це завжди певне місце або територія, які використовуються для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей та мають будь-які засоби охорони від доступу сторонніх осіб (наприклад, огорожа, наявність охоронця, сигналізація), що унеможливлюють (суттєво ускладнюють) вільне та безперешкодне потрапляння на них сторонніх осіб.

З огляду на це, належним чином "огороджена територія", яка використовується для постійного чи тимчасового зберігання майна, як правило, може бути визнана сховищем.

Огороджена територія може бути віднесена за своїми ознаками до поняття «сховище», виходячи з характеру огорожі (розміру, конструкції, цілісності тощо), наявності інших пристосувань, засобів (охорони, сигналізації, собак, освітлення, засувів, гачків, замків на воротах і хвіртках тощо), які об`єктивно перешкоджають вільному доступу сторонніх осіб, а також інших ознак, які дозволяють ідентифікувати вказану територію як таку, що має призначення постійного або тимчасового зберігання матеріальних цінностей (тобто є сховищем).

При цьому в кожному конкретному кримінальному провадженні, де обвинувачення за ч. 3 ст. 185 КК (ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК) включає кваліфікуючу ознаку «проникнення у сховище», належить встановити об`єктивні обставини, які дозволяють ідентифікувати відповідне місце чи територію як «сховище». Ці обставини, з огляду на положення ст.ст. 91-94 КПК України, підлягають обов`язковому доказуванню, а зібрані та надані суду докази - відповідній оцінці.

Такий правовий висновок Верховний Суд виклав в постанові Об`єднаної Палати Касаційного суду Верховного Суду в справі № 205/5830/16-к від 19 листопада 2018 року.

Доводи сторони захисту про те, що на території хлібозаводу не має охорони, що обвинувачений пройшов на його територію через відкриті ворота, тобто шляхом вільного доступу є безпідставними, виходячи з сукупності досліджених в судовому засіданні доказів.

Протоколом огляду місця події та фототаблицями, які додані до нього встановлено, що територія хлібозаводу, звідки обвинувачений ОСОБА_1 вчинив крадіжку металевих плит, що він сам і підтвердив, являється територією колишнього хлібозаводу, яка знаходиться по АДРЕСА_2, дана територія по периметру огороджена кам`яним парканом, в`їзд на дану територію здійснюється через металеві ворота, які пофарбовані в синій колір.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показав, що це закрита територія з двома воротами, які зачиняються, територія освітлена та огороджена по периметру парканом.

Представник потерпілого Веселинівського районного споживчого товариства ОСОБА_6 підтвердила суду, що територія колишнього хлібозаводу огороджена кам`яним парканом та в`їзд (вхід) на його територію здійснюється через металеві ворота.

Крім того, свідок ОСОБА_4 показав, що на території хлібозаводу були собаки, і що він вийшов з приміщення саме на гавкіт собак.

При вирішенні питання про наявність в діях обвинуваченого кваліфікуючої ознаки "проникнення в сховище" суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року (справа №569/1111/16-к), відповідно до якого "проникнення" як кваліфікуюча ознака передбачає, що особа потрапила в житло, інше приміщення чи сховище назаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому назаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому під час вчинення злочину. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки "проникнення" не має.

Отже, територія хлібозаводу має всі ознаки сховища, а саме: дана територія освітлена та огороджена кам`яним парканом, в`їзд (вхід) до якої здійснюється через металеві ворота, що обмежує та утруднює доступ сторонніх осіб, тобто режим доступу до даної території є обмеженим, а тому враховуючи обставини справи, обвинувачений потрапив на її територію незаконно, за відсутності права перебувати на цій території, де знаходилося чуже майно.

Отже, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до переконання, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, доведена і суд вважає можливим дії обвинуваченого кваліфікувати за ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням в інше сховище.

Таким чином, 08 квітня 2018 року приблизно о 22:00 годині, точний час судом встановити не вдалося, ОСОБА_1 , переслідуючи ціль незаконного збагачення, проник на огороджену територію по АДРЕСА_2, де таємно викрав дві металеві плити розміром 0,5 м. х 0,5 м., вагою 30 кілограмів кожна, вартістю 180,00 гривень за одну металеву плиту, загальною вартістю 360,00 гривень, які виніс за межі даної території та в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, спричинивши своїми умисними протиправними діями потерпілому Веселинівському районному споживчому товаристу майнову шкодуа на загальну суму 360,00 (триста шістдесят) гривень.

При призначенні обвинуваченому виду і міри покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого.

Згідно зі ст. 12 КК України вчинений обвинуваченим ОСОБА_1 злочин відноситься до категорії тяжких злочинів.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, не одружений. Перебуває на обліку у лікаря нарколога з приводу синдрому залежності від алкоголю.

Відповідно до характеристики Веселинівської селищної ради від 13.04.2018 року скарг, заяв та зауважень від жителів селища щодо поведінки ОСОБА_1 до селищної ради не надходило, на засіданні адміністративної комісії селищної ради не розглядався.

Відповідно до досудової доповіді, складеної на обвинуваченого ОСОБА_1 , вбачається, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній. На думку органу пробації виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та обвинувачений не становить високої небезпеки для суспільства.

На підставі наведеного, суд з урахуванням ступеня та характеру суспільної небезпечності вчиненого злочину, даних про особу обвинуваченого, вважає, що ОСОБА_1 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, характеризується посередньо за місцем проживання, приймаючи до уваги відомості досудової доповіді на обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, а також ту обставину, що зі сторони потерпілого будь-яких претензій до обвинуваченного не має, майно, яке було викрадено, обвинувачений повернув, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 без відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, та в зв`язку з цим вважає за необхідне звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов`язки.

Речові докази у даному кримінальному провадженні: дві металеві плити вагою 30 кілограмів кожна, які виявлені 10.04.2018 року під час огляду місця події в смт. Веселинове Миколаївської області та які знаходяться на зберіганні у свідка ОСОБА_7 , який орендує приміщення по АДРЕСА_2 , необхідно передати потерпілому Веселинівському районному споживчому товариству, як власнику майна.

Також судом встановлено, що у даному кримінальному провадженні процесуальних витрат не має, запобіжний захід не обирався, цивільний позов не заявлявся.

Суд вважає, що до набрання вироком законної сили підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу не має, так як відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 373-374, 376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч.1, п.4 ч.2 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Речові докази у даному кримінальному провадженні: дві металеві плити вагою 30 кілограмів кожна, які виявлені 10.04.2018 року під час огляду місця події в смт. Веселинове Миколаївської області та які знаходяться на зберіганні у свідка ОСОБА_7 , який орендує приміщення по АДРЕСА_2 , передати потерпілому Веселинівському районному споживчому товариству, як власнику майна.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Веселинівський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору, а учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, - не пізніше наступного дня після ухвалення судового рішення.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко