Рішення № 81120210, 08.04.2019, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/4970/18

Провадження № 2/361/654/19

08.04.2019

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 квітня 2019 року Броварський міськрайонний суд Київської області

в складі: головуючого - судді Селезньової Т.В.,

при секретарі Корніюк К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін №112» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

встановив:

Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача з підстав , передбачених ст.ст.115, 116 КЗпП, заборгованість по заробітній платі в сумі 31653,61грн. за період з 01.01.2007 р. по 17.07.2017р., а також за статтею 117 КЗпП середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 139160грн. за період з дня звільнення по день подання позову до суду 13.08.2018р. (звернення до суду з первісним позовом). Позов вмотивований тим, що він працював у ТОВ «Мостобудівельний загін № 112», 17.01.2017р. був звільнений за згодою сторін. У день звільнення остаточний розрахунок з ним не проведено. На момент пред'явлення позову невиплаченою залишилась заборгованість із заробітної плати в сумі 31653,61грн., при звільненні розрахунок не проведений і вказана сума заборгованості звільненому позивачу не була виплачена; тому вважає, що є підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з ним, виходячи з середньої заробітної плати позивача перед звільненням, яку він обрахував – при відсутності відповідної довідки відповідача - за даними з персоніфікованого обліку з ПФУ.

Позивач двічі зменшував розмір позовних вимог, виходячи з отримання ним частково виплаченої відповідачем заборгованості по зарплаті в рахунок вказаної у позовній заяві.

В редакції останньої заяви про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення заборгованості із заробітної плати у зв’язку з частковою виплатою відповідачем після подання позову, позивач просить стягнути заборгованість із заробітної плати у розмірі 26 653,51 грн., і вказану у позовній заяві суму середнього заробітку за ас затримки розрахунку.

Відповідач неодноразово і з причин, що не визнані судом поважними, не з’явився в судове засідання, і суд ухвалив справу розглянути у його відсутності. Суд не вбачив підстав для подальшого відкладення судових засідань з причин чергової неявки представника відповідача, враховуючи, що даний спір є трудовим і передбачає скорочені строки розгляду справи. Разом з тим, даний розгляд не вважається заочним, передбаченим статтею 280 ЦПК України, оскільки від відповідача надійшов відзив.

Позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Тому справа розглядається без участі сторін.

Дослідивши подані докази та проаналізувавши всі аргументи сторін, викладені у позовній заяві та у відзиві, суд встановив такі обставини і дійшов таких висновків:

З копії трудової книжки встановлено, що позивач працював у ТОВ «Мостобудівельний загін № 112». Згідно запису трудової книжки позивач звільнений на підставі наказу від 17.01.2017р. №9-к за ст.36 КЗпП.

З виписки з індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5) за період з січня 2007 р. по 17.01.2017 р. позивачу ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» нараховано заробітної плати 820 896,89грн. З урахуванням обов'язкового утримання із заробітної плати податків і зборів за вказаний період до виплати 684647,48 грн.

З виписок по картковому рахунку позивача для виплати заробітної плати встановлено, що з 14.02.2007р. і по день подання позову до суду відповідачем перераховано позивачу 652993,87 грн.

Факт нарахування заробітної плати, а також відсутності нарахувань за періоди, коли Позивач перебував у трудових відносинах з Відповідачем підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу наданих Пенсійним фондом України.

Факт часткової виплати заробітної плати підтверджується виписками з банківського рахунку.

Відповідач не подав суду довідки про наявну заборгованість і про результати проведеного зі звільненим позивачем розрахунку, і у своєму відзиві не оспорив такого розміру заборгованості, наведені позивачем факти та обставини не спростував. .

Позивач надав розрахунок заборгованості на підставі достовірних відомостей, що містяться в письмових доказах, суд такий розрахунок, як не оспорений відповідачем і підтверджений письмовими доказами, приймає як достовірний.

Таким чином, суд встановив, що заборгованість із заробітної плати станом на день пред’явлення позову склала 31 653,61 грн. Даний факт відповідачем не спростований, і не подано відомостей про інший розмір заборгованості по виплаті заробітної плат (як станмо на день подання позову позивачем, так і на даний час). Тому суд виходить з того, що станом на день пред’явлення позивачем позову заборгованість із заробітної плати становила 31 653,61 грн.

Протягом часу після звернення позивача з даним позовом до суду відповідач йому частково виплатив заборгованість, і тому сума загальної заборгованості по зарплаті зменшилась, у відповідності з чим позивач зменшував розмір позовних вимог, приводячи їх у відповідність до актуальної заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП України).

Згідно ст.117 КЗпП - в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ст. 233 КЗпП України).

Факт невиплати своєчасно заробітної плати та факт непроведення своєчасного остаточного розрахунку зі звільненим працівником відповідач не заперечує, суд даний факт вважає встановленим.

З урахуванням виплачених відповідачем позивачу за вказаний період (знаходження справи у суді) коштів в рахунок заборгованості по заробітній платі, - заборгованість із заробітної плати станом на день розгляду справи складає 18 353,51грн.

Дана заборгованість підлягає стягненню за рішенням суду, позов в цій частині обгрунтований і підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, то суд виходить з наступного:

Для обчислення середньої заробітної плати застосовується Порядок, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, в редакції Постанови № 542 від 29.07.2015, п.1 у випадку : а) виплати компенсації за невикористані відпустки; є) виплати вихідної допомоги; з) вимушеного прогулу; л) в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати. п.2: У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Порядок нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, розписаний у п.8 даного порядку, зокрема нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

Враховуючи, що розрахунок повинен був бути проведеним у день звільнення, і не був проведений, то першим днем затримки розрахунку став наступний день, тобто 18.01.2017 року.

Позивачем здійснено розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до довідки з Пенсійного фонду України заробітна плата за листопад 2016 року складала – 8520,00 грн., за грудень 2016 року – 7100,00 грн.

З 01.11.2016 року по 31.12.2016 року було 44 робочі дні.

Середньоденна заробітна плата складає (8520,00+7100,00)/44=355,00 грн.

З дати звільнення, тобто з 17.01.2017 року по 13.08.2018 року пройшло 574 дні, з яких 392 робочих.

Тобто, середній заробіток за весь час затримки до дати подання позову складає:

355,00 грн. *391 дні= 139 160,00 грн.

Суд не в повній мірі погоджується з періодом, за який виникла затримка розрахунку. Так, з матеріалів справи встановлено, що позивач був звільнений 17.01.2017 року, роботодавець мав здійснити повний розрахунок із позивачем в день звільнення, але цього не зробив, тому право на отримання середнього заробітку за затримку розрахунку у позивача виникло з наступного дня за днем звільнення, тобто з 18.01.2017 року.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку з позивачем при звільнені має розраховуватися з урахуванням зазначених судом обставин, які позивачем не враховано, тобто 355,00 грн (середньоденна заробітна плата) *391 (кількість робочих днів з 18.01.2017 року по 13.08.2018 року)=138 805,00 грн.

Підстав для звільнення відповідача від виконання вимог статті 117 КЗпП в даному випадку не встановлено. Відповідач у відзиві визнає факт затримки розрахунку із звільненим позивачем. Не встановлено факту ухилення самого працівника від отримання вказаних розрахункових сум. Не виявлено обставин, які б вказували на існування спору щодо вказаних сум і їх розміру станом на день звільнення і станом на день, коли такий розрахунок мав би бути проведений. Не встановлено інших поважних причин затримки розрахунку з працівником, які б могли бути розглянуті як підстава для звільнення відповідача від обов’язку та наслідків, покладених на нього ст.117 КЗпП.

Таким чином, позов є обґрунтований і підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі у розмірі 18 353,51 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні 138 805,00 грн

Керуючись ст.ст. 21,115, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 12,13, 259, 263-265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково;

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін №112» (код ЄДРПОУ 22202218, Київська область, м. Бровари, вул. Щолківська, 2) на користь ОСОБА_2, (РНОКПП НОМЕР_1, 03186, м. Київ, Чоколівський бульвар, 19, кв .58) заборгованість по заробітній платі у розмірі 18 353,51грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні 138 805,00грн., всього стягнути 157158,51грн. (сто п’ятдесят сім тисяч сто п’ятдесят вісім гривень 51 копійок).

Рішення суду в частині стягнення заборгованості із заробітної плати в межах сплати платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Київської області безпосередньо, або - згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - через суд першої інстанції, який розглянув справу».

Суддя Т.В. Селезньова