Ухвала суду № 81120075, 12.04.2019, Василівський районний суд Запорізької області

311/1948/17

12.04.2019 Провадження №1-кп/311/87/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2019 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Нікандрової С.О., секретар судового засідання Гончарова К.Ю., за участю учасників кримінального провадження: прокурора Петренко В.О., захисника – адвоката ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинувальними актами відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Василівського районного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження за обвинувальними актами відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України.

В судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання в порядку ч.3 ст.331 КПК України про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор просить запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 днів.

Захисник ОСОБА_1 заявив клопотання, підтримане обвинуваченим ОСОБА_2, про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт з 21-00 годин до 06-00 годин наступного дня за адресою: м.Василівка, вул.. Підгірна, 8, із покладенням на нього обов’язків – не відлучатися із міста без дозволу суду та повідомляти суд про зміну свого м’ясця проживання. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_2 перебуває під вартою з 01 вересня 2017 року, тобто більше ніж півтора роки, в силу ст.89 КК України раніше не судимий, має постійне місце проживання.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Потерпілий просив задовольнити клопотання захисника про зміну обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Суд, вивчивши матеріали кримінального провадження, вислухавши думки учасників судового розгляду, приходить до наступного.

В силу ст.ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Тримання під вартою, за нормами ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1, 2, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи

доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У відповідності до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Згідно матеріалів кримінального провадження, вперше запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обраний обвинуваченому ОСОБА_2 під час досудового розслідування кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Василівського районного суду Запорізької області від 01 вересня 2017 року.

Під час підготовчого судового засідання ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 12 жовтня 2017 року запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 був продовжений до 10 грудня 2017 року.

У подальшому в ході судового розгляду кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжувався ухвалами суду від 30.11.2017 року, 16.01.2018 року.

Вироком Василівського районного суду Запорізької області від 01 лютого 2018 року запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою залишений до набрання вироком законної сили.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 08 листопада 2018 року призначений новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції, запобіжний захід ОСОБА_2 залишений тримання під вартою до вирішення питання відповідно до положень гл.18 КПК України, але не більше ніж 30 днів.

Ухвалами Василівського районного суду від 29 листопада 2018 року, 18 січня 2019 року, 13 березня 2019 року запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 продовжений, строк запобіжного заходу спливає 12 травня 2019 року.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів, які віднесені до категорії злочинів середньої тяжкості, за які передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років, та тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 3 до 6 років. З матеріалів кримінального провадження

вбачається, що 26 липня 2017 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2,3 ст.185 КК України, а в період з 01 серпня по 16 серпня 2017 року він вчинив 8 епізодів аналогічних кримінальних правопорушень, які кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.2 ст.185 КК України. Одночасно з цим, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 має постійне місце проживання в м.Василівка, за місцем проживання характеризується задовільно, в силу ст.89 КК України раніше не судимий, офіційно не працює, на обліку у нарколога і психіатра не перебуває.

Суд приходить до висновку, що зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що продовжують існувати ризики переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, які були встановлені при прийнятті рішень про обрання і продовження запобіжного заходу.

Одночасно з цим, відповідно до вимог ч.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави для продовження тримання під вартою. Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

При вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор не довів, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків.

Відповідно до практики ЄСПЛ існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії» від 24.07.2003, заяви № 46133/99 і 48183/99). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення у справі «Вренчев проти Сербії» від 23.09.2008, заява № 2361/05).

Суд враховує, що сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності продовження тримання особи під вартою.

На думку суду, ризики переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були підставою обрання і продовження обвинуваченому найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовжують існувати, однак враховуючи тривалий час перебування обвинуваченого під вартою, не є настільки суттєвими, та зазначеним ризикам можливо запобігти, застосувавши до обвинуваченого на стадії судового розгляду запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Враховуючи зазначені вище обставини, дані про особу обвинуваченого, суд

приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання захисника та доцільність зміни обвинуваченому ОСОБА_2 раніше обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, з покладенням обов'язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України, який буде достатнім на даній стадії кримінального провадження, забезпечить виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків та буде запобігати ризикам, передбаченим п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Керуючись ст.ст. 177,178, 182, 183, 194, 331 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Змінити обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною покидати місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, у період часу з 21 години 00 хвилин до 06 годин 00 хвилин наступного дня, строком на 60 днів, тобто до 11 червня 2019 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 додаткові обов’язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати до суду за першою вимогою на визначений час;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований без дозволу суду;

- негайно повідомляти суду про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утриматися від спілкування зі свідками та потерпілими.

Контроль за виконанням даного запобіжного заходу покласти на Василівський ВП ГУНП в Запорізькій області.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_2, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на неї зобов’язань.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.О.Нікандрова