Рішення № 8111963, 11.02.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.02.10           Справа № 15/303-09. за позовом Закритого акціонерного товариства “Агроекопродукт”, м. Канів, Черкаська область

до відповідача Виробничо-комерційного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГСЕРВІС”, м. Кролевець, Сумська область

про стягнення 208 882 грн. 07 коп.

СУДДЯ Резніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: Твердохлєбов О.В., довіреність №41 від 27.01.2009р.

Від відповідача: не з‘явився

В судовому засіданні 25.01.2010р. оголошувалась перерва до 11.02.2010р. о 10 год. 15 хв.

Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 208 882 грн. 07 коп. заборгованості по дистриб’юторському договору №2535/9 від 01.04.2009р., а саме: 206 454 грн. 94 коп. основного боргу та 2427 грн. 13 коп. пені.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги визнає частково в розмірі 176474 грн. 08 коп., а залишок заборгованості в сумі 29980 грн. 05 коп. не визнає, так як товар на цю суму не був реалізований відповідачем через те, що інформаційним листом ЗАТ «Агроекопродукт» було повідомлено ВКП ТОВ «Торгсервіс» про введення нового дистриб‘ютора на території Сумської області. При цьому, відповідачем було пояснено, що він має намір повернути нереалізований ним товар на суму 29980 грн. 05 коп. позивачу.

Крім цього, відповідачем в судове засідання 25.01.2010р. було подано зустрічний позов №25 від 25.01.2010р., в якому він просить: прийняти зустрічний позов для розгляду з первісним позовом; розірвати дистриб‘юторський договір №2535/9 від 01.04.2009р., укладений між ЗАТ “Агроекопродукт” та ВКП ТОВ “Торгсервіс”; спонукати ЗАТ “Агроекопродукт” до вчинення дій, передбачених при розірванні дистриб‘юторського договору №2535/9 від 01.04.2009р. (п. 7.3 дистриб‘юторського договору), а саме права ВКП ТОВ “Торгсервіс” на повернення нереалізованого товару при розірванні договору, поставленого ЗАТ “Агроекопродукт”, на загальну суму 29980 грн. 05 коп.

В судовому засіданні 25.01.2010р. для вирішення питання про прийняття зустрічного позову до розгляду оголошувалась перерва до 11.02.2010р. о 10 год. 15 хв.

Вказаний зустрічний позов не підлягає прийняттю до розгляду з первісним у відповідності до ст. 60 ГПК України, оскільки подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів, а при дослідженні вказаного зустрічного позову та додатків до нього судом було встановлено, що у зазначеному позові заявляються дві вимоги – розірвати дистриб‘юторський договір №2535/9 від 01.04.2009р. та спонукати ЗАТ “Агроекопродукт” до вчинення дій, передбачених при розірванні дистриб‘юторського договору №2535/9 від 01.04.2009р., хоча позивачем за зустрічним позовом не подано належних доказів сплати державного мита у встановленому законодавством розмірі, а саме:

Законом України №2505-ІУ від 25.03.2005р. “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України”, внесено зміни до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” та встановлено розмір державного мита із заяв, що подаються до господарських судів.

Так, у відповідності до п.п. “а” п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” зі змінами та доповненнями, із заяв майнового характеру, державне мито сплачується в розмірі 1 відсотку від ціни позову, але не менше 6 (шести) неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102 грн. 00 коп.) і не більше 1 500 (тисячі пятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян (25 500 грн. 00 коп.), а згідно п.п. «в» п. 2 ст.3 вказаного Декрету Кабінету Міністрів України вбачається, що із позовних заяв у спорах, що виникають під час укладання, зміни або розірвання господарських договорів державне мито сплачується в розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (85 грн. 00 коп.).

Позивач за зустрічним позовом квитанцією № 2128.391.1 від 25.01.2010 року сплатив 85 грн. 00 коп. державного мита, тобто тільки за вимогу про розірвання договору, а доказів сплати за вимогу про спонукання до вчинення дій позивач за зустрічним позовом суду не подав.

Тому, суд вважає, що відповідно до ст. 60, п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України зустрічна позовна заява не може бути прийнята та розглядатись з первісним позовом, а тому дана заява підлягає поверненню.

В дане судове засідання від позивача надійшла заява №27/3 від 10.02.2010р. про зменшення позовних вимог, в якій він зазначає, що відповідачем було повернуто частину товару на суму 29303 грн. 36 коп., тому сума основного боргу зменшилася і складає 177151 грн. 58 коп. Згідно заяви №27/3 від 10.02.2010р. про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 179578 грн. 71 коп. заборгованості по дистриб’юторському договору №2535/9 від 01.04.2009р., а саме: 177 151 грн. 58 коп. основного боргу та 2427 грн. 13 коп. пені. Відповідно до ст. 22 ГПК України заява №27/3 від 10.02.2010р. про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Крім цього, від відповідача в дане судове засідання надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв‘язку з неможливістю явки його представника в судове засідання у зв‘язку з хворобою.

Представник позивача категорично заперечує проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає з огляду на наступне:

-          до клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не додано жодного доказу, що підтверджує неможливість його представника прибути в дане судове засідання;

-          ст. 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено судом у строк не більше ніж 2-х місяців від дня одержання позовної заяви. Позовна заява по справі була одержана 16.12.2009р.;

- згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов‘язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав та охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об‘єктивного дослідження всіх обставин справи;

-          відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами процесу.

Тобто, задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи призведе до затягування розгляду справи та порушення вимог Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, оскільки всім учасникам судового процесу була надана можливість в установлений законом термін обґрунтувати свою позицію, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 01.04.2009р. був укладений дистриб’юторський договір №2535/9, за умовами п. 2.1. якого постачальник (позивач) на умовах, передбачених цим договором, поставляє товар дистриб‘ютору (відповідачу), а дистриб‘ютор здійснює його продаж клієнтам за цінами, зазначеними у прайс-листах постачальника, і здійснює своєчасну оплату отриманого від постачальника товару.

Згідно п. 2.1 договору постачальник зобов‘язується поставити дистриб‘ютору товар згідно умов, що передбачені у цьому договорі та додатків до нього. Поставка здійснюється окремими партіями на умовах DDU, склад дистриб’ютора, відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2000, адрес поставки: 41300, Сумська область, м. Кролевець, вул. Кооперативна, 4. Кількість та дата поставки визначаються відповідно до попередніх домовленостей сторін.

Територія, на яку поширюється повноваження дистриб‘ютора: м. Суми, Сумська область. Дистриб‘ютор максимально представляє товар на території вищевказаного регіону, а також не виходить із даним товаром за його межі (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору дистриб‘ютор зобов‘язаний здійснювати оплату за поставлений товар протягом 30 календарних днів з моменту його поставки.

Строк дії договору№2535/9 від 01.04.2009р. становить 5 років, цей договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.03.2014 року (п. 11.1 договору).

Таким чином, по витратним накладним за період з 20.09.2009 року по 30.11.2009 року позивач передав відповідачу за договором продукцію на загальну суму 262 209 грн. 21 коп., за яку відповідач у встановлений договором строк оплати розрахунок повністю не провів.

Факт отримання відповідачем продукції за договором підтверджується матеріалами справи, а саме витратними накладними, на яких міститься підпис представника відповідача, довіреностями на отримання товару. Копії вказаних документів долучені до матеріалів справи (а.с. 14-29). Крім цього, вказаний факт представником відповідача в судовому засіданні 25.01.2010р. не заперечувався.

Але, як пояснив представник позивача, відповідач розрахунки з позивачем повністю не провів, ним по накладним була проведена тільки часткова сплата боргу у сумі 55754 грн. 27 коп., тому позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Правовідносини, що виникли між сторонами за дистриб’юторським договором №2535/9 від 01.04.2009р., за своєю правовою природою є майново-господарськими зобов’язаннями.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Відповідач в судове засідання 25.01.2010р. подав заперечення на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги визнає частково в розмірі 176474 грн. 08 коп., а залишок заборгованості в сумі 29980 грн. 05 коп. не визнає, так як товар на цю суму не був реалізований відповідачем через те, що інформаційним листом ЗАТ «Агроекопродукт» було повідомлено ВКП ТОВ «Торгсервіс» про введення нового дистриб‘ютора на території Сумської області. При цьому, відповідачем було пояснено, що він має намір повернути нереалізований ним товар на суму 29980 грн. 05 коп. позивачу.

В дане судове засідання від позивача надійшла заява №27/3 від 10.02.2010р. про зменшення позовних вимог, в якій він зазначає, що відповідачем було повернуто частину товару на суму 29303 грн. 36 коп., тому сума основного боргу зменшилася і складає 177151 грн. 58 коп. Згідно заяви №27/3 від 10.02.2010р. про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 179578 грн. 71 коп. заборгованості по дистриб’юторському договору №2535/9 від 01.04.2009р., а саме: 177 151 грн. 58 коп. основного боргу та 2427 грн. 13 коп. пені. Відповідно до ст. 22 ГПК України заява №27/3 від 10.02.2010р. про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Як додаток до вказаної заяви про зменшення позовних вимог позивачем прикладено копію накладної №KR-0000028 від 28.01.2010р. на повернення постачальнику товару на суму 29303 грн. 36 коп., яка підписана повноважним представником відповідача та скріплена його печаткою.

Пункт 7.1 дистриб’юторського договору №2535/9 від 01.04.2009р. передбачає, що повернення товару здійснюється за згодою сторін в присутності їхніх відповідальних представників на підставі накладних на повернення товару.

Таким чином, оскільки при подачі позовної заяви позивач ставив вимогу про стягнення 206 454 грн. 94 коп. основного боргу, у заяві про зменшення позовних вимог позивач ставить вимогу про стягнення 177 151 грн. 58 коп. основного боргу (206454 грн. 94 коп. – 29303 грн. 36 коп. = 177151 грн. 58 коп.), тобто позивач зменшує суму боргу на суму повернутого йому відповідачем товару.

Відповідач у запереченні на позовну заяву визнає основний борг у сумі 176474 грн. 08 коп. із розрахунку, що сума нереалізованого товару, яку він має намір повернути позивачу становить 29980 грн. 86 коп. (206454 грн. 94 коп. – 29980 грн. 86 коп. = 176474 грн. 08 коп.), хоча як вбачається з накладної на повернення №KR-0000028 від 28.01.2010р. ним був повернутий товар тільки на суму 29303 грн. 36 коп., а не на суму 29980 грн. 86 коп.

Таким чином, на день розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем по основному боргу складає 177 151 грн. 58 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, факт отримання від позивача продукції по договору та не повна її оплата відповідачем визнається, тому позовні вимоги щодо стягнення 177 151 грн. 58 коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України.

Крім цього, згідно заяви про зменшення позовних вимог, позивачем заявлені вимоги по стягненню з відповідача пені в сумі 2427 грн. 13 коп.

Пункт 10.1 дистриб’юторського договору №2535/9 від 01.04.2009р. встановлює, що сторона, що не виконала (неналежно виконала) свої зобов‘язання за цим договором, несе відповідальність за таке невиконання (неналежне виконання).

Відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов‘язання у вигляді стягнення пені передбачена п.10.2 дистриб’юторському договору, за яким у випадку, якщо дистриб‘ютор у термін, зазначений у п. 4.3 цього договору, не оплатив отриманий товар, він зобов‘язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 2427 грн. 13 коп., передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 60, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Виробничо-комерційного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГСЕРВІС” (41300, Сумська область, Кролевецький район, м. Кролевець, вул. Кооперативна, 4, код 30033501) на користь Закритого акціонерного товариства “Агроекопродукт” (19000, Черкаська область, м. Канів, вул. Дорошенка, 1, код 24372924) 177 151 грн. 58 коп. основного боргу, 2427 грн. 13 коп. пені, 2088 грн. 82 коп. витрат по держмиту, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Матеріали зустрічного позову на 3-х аркушах, з додатками на 17 арк., в тому числі: квитанція №2128.396.3 від 25.01.2010р. на 1 арк., квитанція №2128.396.1 від 25.01.2010р. на 1 арк., - повернути заявнику – Виробничо-комерційному підприємству Товариству з обмеженою відповідальністю “ТОРГСЕРВІС”.

4.          У клопотанні Виробничо-комерційного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГСЕРВІС” про відкладення розгляду справи – відмовити.

5.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ О.Ю.Резніченко

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 15.02.2010р.

Суддя