Рішення № 81116573, 20.11.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

20.11.2018 Єдиний унікальний номер 205/1008/18

Єдиний унікальний номер 205/1008/2018

Провадження № 2/205/2526/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку занального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «ПриватБанк» 14 лютого 2018 року звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалю судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2018 року вищезазначений позов був залишений без руху, а позивачу запропоновано усунути недоліки у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали, з додержанням вимог п.п. 2, 4, 5 ч. 3 ст. 175, ч. 1 ст. 177 ЦПК України та роз'яснено, що у разі невиконання ухвали в зазначений термін, позов буде вважатися не поданим та буде повернутий позивачу.

Ухвалю судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2018 року позовну заяву було повернуто позивачу.

Постановою суддів Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2018 року ухвалу судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2018 року було скасовано, справу направлено для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції.

Ухвалю судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2018 року позов був залишений без руху, а позивачу запропоновано усунути недоліки у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали, з додержанням вимог п. 5 ч. 3 ст. 175, ч.ч. 1, 4 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких 25 липня 2018 року позивачем поштою було направлено до суду виправлений позов, який надійшов до суду 26 липня 2018 року, але недоліки у позовній заяві було усунуто не в повному обсязі.

Ухвалю судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2018 року позов повторно був залишений без руху, а позивачу запропоновано усунути недоліки у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали, з додержанням вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких 10 серпня 2018 року позивачем було подано виправлений позов.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2018 року вирішено питання про заочний розгляд справи.

Позивач у своєму позові посилався на те, що 27 жовтня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 9 400 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг складає між ним та банком договір. Разом з тим, відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 21 січня 2018 року склав 27 784 гривні 07 коп. Позивач у своєму позові просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором у сумі 27 784 гривень 07 коп., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 5 461 гривні 34 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 11 932 гривень 05 коп., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 8 591 гривні 44 коп., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 гривень 00 коп., штрафу (процентна складова) у розмірі 1 299 гривень 24 коп., а також судовий збір у розмірі 1 762 гривень. У своїй заяві до суду представник позивача просила справу розглядати за її відсутності, ухваливши рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 130 ЦПК України, у судове засідання не з'явився. На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача. Будь-які заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 жовтня 2010 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір шляхом отримання кредитного ліміту на платіжну карту, про що свідчить його особистий підпис (а.с. 102). Даний договір був укладений шляхом підписання анкети-заяви клієнта на оформлення кредитного ліміту на платіжну картку.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин першої, другої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов’язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Суд наголошує на тому, що особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає й погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов’язки виникають у кожного контрагента.

У даному разі Умовами та правилами надання банківських послуг, що були надані позивачем до суду у даній справі, встановлено, що такі Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису ОСОБА_1 У матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували, що саме з даними Умовами та тарифами банку був ознайомлений відповідач, підписуючи заяву позичальника.

Доказів того, що позивачем був наданий кредит в розмірі та на умовах, передбачених вищезазначеним кредитним договором, та що саме вищезазначені умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами договору і що саме зазначені умови та правила надання банківських послуг мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву, та відповідно, чи брав на себе зобов’язання відповідач з повернення кредиту, зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов’язання з повернення кредиту, не надано.

Окрім цього, з наданої до позову копії анкети-заяви не можливо встановити, яку саме картку було надано відповідачеві, її номер, та з яким встановленим кредитним лімітом, оскільки такий документ містить лише особисту інформацію відповідача, а саме: прізвище, ім'я по-батькові, серію та номер паспорту, дату народження, ідентифікаційний код, адресу проживання, адресу реєстрації, номери засобів зв'язку, тощо. Тобто, підписана 27 жовтня 2010 року від імені відповідача ОСОБА_1 анкета-заява № 0802020900179611044 не містить тих істотних умов кредитного договору, з яких було б можливо встановити умови, на яких він укладався.

Разом з тим, доказів укладення між сторонами саме кредитного договору (у анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відсутня позначка про видачу кредитної картки «Універсальна» або будь-якої іншої картки) матеріали справи не містять.

Таким чином, посилання позивача, що відповідач був належним чином ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, своїм підписом приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах і правилах надання банківських послуг, тарифах банку, що складають договір банківського обслуговування, є неправомірними, оскільки позивачем не надано до суду належних доказів укладення сторонами договору та досягнення ними згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, саме сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З наведених норм процесуального закону вбачається, що суд не має збирати докази за власною ініціативою, оскільки це обов'язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

У даному випадку стороною позивача не надано суду будь-яких доказів, які б відповідали вищевказаним критеріям щодо їх достатності, належності та допустимості, що підтверджують обставини укладання кредитного договору АТ КБ «Приватбанк» із відповідачем, саме на тих умовах які заявлені позивачем.

Окрім цього, згідно з наданим АТ КБ «Приватбанк» розрахунком заборгованості за спірним кредитним договором, станом на 21 січня 2018 року заборгованість становить 27 784 гривні 07 коп., з яких 5 461 гривня 34 коп. – заборгованість за кредитом, 11 932 гривні 05 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 8 951 гривня 44 коп. – заборгованість за пенею, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг у розмірі 500 гривень 00 коп. (фіксована частина), 1 299 гривень 24 коп. (процентна складова).

Виходячи із змісту ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», документами, які можуть підтвердити факт проведення розрахункових операцій, є такі види розрахункових документів, як платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер.

Згідно з п. 17.1 ст. 17 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» обов'язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами НБУ. Постановою Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року встановлені вимоги до оформлення вищезазначених розрахункових документів.

АТ КБ «Приватбанк» не надав суду належним чином оформлений первинний бухгалтерський документ, який підтверджує факт видачі/перерахування кредитних коштів відповідачеві, та згідно з яким можливо встановити розмір кредитних коштів, які позивач надав/перерахував відповідачеві згідно із анкетою-заявою № 0802020900179611044 від 27 жовтня 2010 року, та ідентифікувати поточний рахунок, на який були перераховані вищезазначені кредитні кошти, його належність саме ОСОБА_1

Враховуючи зазначені норми закону, суд приходить до висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, саме: судовий збір.

На підставі ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Враховуючи результат розгляду справи, а саме, що АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено у задоволенні позовних вимог, понесені ним судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 762 гривень 00 коп., залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 610, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 1054 ЦК України, ч. 1 ст. 133, ч. 1 ст. 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265, ч. 4 ст. 268, ч. 1 ст. 280, ст.ст. 281, 282 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимогАкціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № 29092829003111, МФО 305299) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 49000, АДРЕСА_1, кім. 1, 5, 7) про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення позивачем може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Суддя: