Рішення № 81115320, 04.04.2019, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/3604/17

Провадження № 2/211/110/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 квітня 2019 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді Ткаченко С.В ,

при секретарі Польчик Л.В.,

прдставника відповідача ПАТ «Криворіжгаз» ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

позивача ОСОБА_4

за відсутності позивачів: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_2, ОСОБА_22

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_2, ОСОБА_22 до Публічного акціонерного товариствіа «Криворіжгаз», третя особа, яка не заявляє самосійних вимог, на строні відповідача ОСОБА_23 з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» про визнання незаконними дій щодо збільшення норми використання природного газу, про визнання права на забезпечення та встановлення споживачам в квартирах індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів, -

встановив:

позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, вказавши, що на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2500 між ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16І, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_2, та ОСОБА_22 укладено Типовий договір постачання природного газу споживачам.

Відповідно до пункту 1.3 Типового договору розподілу природного газу, затвердженогопостановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633,634,641,642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор газорозподільної мережі (далі -Оператор ГРМ) направляє споживачеві інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплату рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Доказом факту приєднання всіх споживачів до Типового договору вважають щомісячне споживання ними природного газу та здійснення щомісячної сплати рахунків за спожитий природний газ. Позивачі зазначали, що права та обов'язки споживачів виникли з однієї підстави та що предметом цього спору є однорідні права та обов'язки.

Права та обов'язки споживачів чітко визначені Типовим договором, а саме розділом IV «Ціна, порядок обліку та оплати природного газу», розділом V «Права та обов'язки споживача» та розділом VІ «Права і обов'язки постачальника». Зміст Типового договору, викладений впостанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2500 передбачає, що права та обов'язки для всіх споживачів є ідентичними.

Згідно п. 2.1. даного договору, ТзОВ «Дніпропетровськгаз збут» взяло на себе зобов'язання постачати природний газ споживачам, в необхідних обємах (обсягах), а вони взяли на себе зобов'язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Вказують, що сумлінно виконуючи всі умови даного договору, споживачі регулярно оплачували послуги за договором в терміни, визначені в рахунках. Жодної заборгованості немають.

В листопаді 2016 року їм,споживачам ,стало відомо, що для них відповідач в односторонньому порядку з жовтня 2016 року збільшив норму використання природного газу з 7,1 куб.м. на 18,3 куб.м.

Після звернення до ПАТ «Криворіжгаз» було повідомлено,що працівниками ПАТ «Криворіжгаз» було складено акт про порушення, згідно якого, нібито, споживачі відмовились від встановлення лічильника газу за рахунок ПАТ «Криворіжгаз».

Даний акт про порушення було розглянуто на комісії з розгляду актів про порушення та визначення перерахунку (донарахування) або зміну режиму нарахування природного газу побутовому споживачу (фізичній особі) та споживачу, що не є побутовим. На комісії було винесено рішення про здійснення споживачам нарахувань за спожитий природний газ з 01.10.2016 року за граничними обємами споживання природного газу по формулі: 18,3 м3 х 6,879 грн. = 125 грн. 89 коп. на одну людину.

Копії акту про порушення та копію рішення комісії посадові особи ПАТ «Криворіжгаз» споживачам не надали для ознайомлення.

До вересня 2016 року для споживачів будинку № 17 по вул. Мухіної м. Кривого Рогу нарахування за спожитий природний газ здійснювались згідно ОСОБА_1 споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 року № 203, по формулі 7,1 м3 х 6,879 грн. = 48 грн. 84 коп. на людину. У звязку з цим вважають, що ПАТ «Криворіжгаз» необґрунтовано та незаконно в односторонньому порядку збільшив норму споживання природного газу для споживачів.

Своїми діями ПАТ «Криворіжгаз» фактично порушило права споживачів, визначені п. 21 Розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2496, на отримання природного газу в обсягах, визначених договором постачання природного газу, за умови дотримання його умов.

В листопаді 2016 року позивачами були проведені загальні збори співвласників багатоквартирного будинку, на яких було прийнято рішення щодо ініціювання звернення власників квартир, які не обладнані індивідуальними лічильниками газу до ПАТ «Криворіжгаз» з заявами про забезпечення та встановлення індивідуальних лічильників газу за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» на підставі статті 6 Закону №3533-VI.

Листом ПАТ «Криворіжгаз» від 27.12.2016 року № Кд 1.44332-ЛВ-737-1216 споживачів було повідомлено про те, що ПАТ «Криворіжгаз» не передбачено фінансування робіт із встановлення індивідуальних лічильників газу в кожній квартирі будинку №17 по вул. Мухіної м. Кривого Рогу. Проте позивачі вважають таку позицію ПАТ «Криворіжгаз» неправомірною, оскільки побутовим споживачам було відмовлено в забезпеченні та встановленні індивідуальних газових лічильників за рахунок ПАТ «Криворіжгаз». Вважають, що забезпечити комерційний облік природного газу кожному споживачу будинку зобов'язане саме газорозподільне підприємство - ПАТ «Криворіжгаз» у термін до 01 січня 2018 року.

Так, ПАТ «Криворіжгаз» є суб'єктом господарювання, що здійснює розподіл природного газу. Згідно зі структурою тарифу для споживачів на послуги розподілу природного газу ПАТ «Криворіжгаз» у період з 2011 року до теперішнього часу закладається встановлення квартирних лічильників газу, що передбачено статтею 3 Закону №3533-VI, де визначено, що фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, тобто покладено на ПАТ «Криворіжгаз». Просять визнати незаконним акт ПАТ «Криворіжгаз», визнати незаконним та скасувати рішення комісії ПАТ «Криворіжгаз», зобовязати ПАТ «Криворіжгаз» поновити режим нарахування природного газу по нормі 7,1 куб.м. на людину, визнати за ними право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» та визнати, що ПАТ «Криворіжгаз» відповідно до ст. 6 Закону України «Про забезпеченнякомерційного облікуприродного газу»(далі - Закон №3533-VI) зобов`язано за свій рахунок у термін до 01 січня 2018 року здійснити встановлення в їхніх квартирах індивідуальних газових лічильників як побутовим споживачам.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали у повному обсязі покладаючись на обставини виколдаені у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

В судовому засіданні представник відповідача ПАТ «Криворіжгаз» ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення позовнихвимог.

Разом з тим, представником відповідача були надані письмові заперечення на позов, згідно з якими відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Так, ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» на суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, покладено обов'язок забезпечити встановлення лічильників газу для населення до 1 січня 2018 року. При цьому, поняття лічильник охоплює як індивідуальний, так і загальнобудинковий прилад обліку газу. Зазначає, що інвестиційною програмою ПАТ «Криворіжгаз» на 2016 рік, яка включена до Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ "Криворіжгаз" на 2016-2025 роки, передбачено встановлення загальнобудинкових лічильників газу та індивідуальних лічильників газу для споживачів, у яких не передбачено встановлення загальнобудинкових вузлів обліку газу, в тому числі і за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17.

Посилаючись на вищезазначене, представник Відповідача зазначила, що підприємство відповідача діяло в межах наявних у нього повноважень та відповідно до закону, а тому відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог.

Також представник відповідача зазначила, що після внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», позивачі не зверталися до ПАТ «Криворіжгаз» із заявами про встановлення індивідуальних лічильників газу і підприємство не заперечує проти обов'язку встановити їм такі лічильники за власний рахунок, однак в строк до 01.01.2021 року.

Щодо позовної вимоги, про визнання за позивачами права на встановлення індивідуальних лічильників газу саме за рахунок ПАТ «Криворіжгаз», представник Відповідача зазначила, що така вимога є завчасною, адже невідомо, яке саме підприємство буде здійснювати господарську діяльність з розподілу газу в наступні роки, а тому таке рішення, можливо, взагалі неможливо буде виконати.

Крім того, просила врахувати, що вимоги позивачів не відповідають способам захисту прав, передбачених ст.16 ЦК України, а позивачі не обґрунтовують свої вимоги та не вказують які саме норми матеріального права на їх думку порушено.

Пізніше представник відповідача надала письові пояснення, в яких зазначила про те, що згідно ч.1 ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2021 року.

Постановою НКРЕКП від 31.03.2016 №547 було схвалено План розвитку газорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз» на 2016 - 2025 роки.

До складу вказаного вище Плану розвитку включено Інвестиційну програму ПАТ «Криворіжгаз» на 2016 рік, якою передбачено встановлення загальнобудинкових лічильників газу та індивідуальних лічильників споживачам, у яких не передбачено встановлення загальнобудинкового ВОГ.

Будинок, розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17, включено до переліку будинків, в яких заплановано встановлення загальнобудинкового ВОГ.

Однак, мешканцями будинку не було допущено працівників ПАТ «Криворіжгаз» до будинку для встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу, у зв'язку з чим представниками відповідача були складені акт про порушення п.3 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ - відмова від встановлення лічильника газу (загальнобудинкового) за рахунок ПАТ «Криворіжгаз».

Також зазначила, що 07.09.2017 року мешканцям будинку № 17 по вул. Мухіної в м. Кривому Розі в тому числі і позивачам, було змінено режим нарахування природного газу з граничних об'ємів споживання природного газу населенням відповідно до ОСОБА_1 споживання №203, у зв'язку з чим, вважає, що спір з цього питання відсутній, а тому вимога позивачів про зобов'язання ПАТ «Криворіжгаз» поновити позивачам режим нарахування природного газу за нормою 7,1 м.куб. на одну особу відповідно до ОСОБА_1 споживання №203 є необґрунтованою, неактуальною та такою, що не підлягає задоволенню.

Крім того, зазначила, що ЗУ від 21 грудня 2017 року N 2260Л/ІІІ було внесено зміни до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», які набрали чинності 19.01.2018. Згідно зі ст.2 цього Закону постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку: для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі - з 1 січня 2021 року. З метою забезпечення комерційного обліку природного газу для населення, суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, оснащують споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) індивідуальними лічильниками газу. Загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному ст.10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Однак ст.3 даного Закону передбачено, що побутові фізичні особи можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних лічильників з подальшою компенсацією понесених витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу, в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення), які встановлять лічильники протягом 2018 року, відповідна компенсація здійснюється протягом 12 місяців.

За змістом ч.1 ст.6 Закону, суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2021 року.

У разі невстановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення пильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Якщо співвласниками багатоквартирного будинку не надано згоди на встановлення загальнобудинкового лічильника газу, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється.

Посилаючись на вищезазначене, представник Відповідача зазначила, що підприємство відповідача діяло в межах наявних у нього повноважень та відповідно до закону, а тому, оскільки строк забезпечення населення індивідуальними лічильниками газу встановлено до 01.01.2021 року, вважає, що на даний час предмет спору відсутній, як і відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог.

Позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, та ОСОБА_22 у судове засідання не зявились, але надали до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд розглянути справу за їх відсутності.

Представник третьої особи ОСОБА_23 з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» до суду не з`явився.

Суд, вислухавши позиції позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_4, представника ОСОБА_3, та представника ввідповідача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку письмовим доказам щодо їх належності, допустимості та достатності в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16 квітня 2015 року №1274 про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, ПАТ «Криворіжгаз» видано ліцензію на господарську діяльність з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м. Кривого Рогу (крім житлового масиву «Інгулець» Інгулецького району в м. Кривому Розі) та Криворізького району Дніпропетровської області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні ПАТ «Криворіжгаз».

Так, позивачі у справі є або власниками, або зареєстровані та проживають у будинку №17, розташованому по вул. Мухіної в м.Кривому Розі Дніпропетровської області, та є споживачами послуг з газопостачання за вказаною адресою.

11.11.2016 року позивачами були проведені загальні збори співвласників багатоквартирного будинку, на яких було прийнято рішення щодо ініціювання звернення власників квартир, які не обладнані індивідуальними лічильниками газу до ПАТ «Криворіжгаз» з заявами про забезпечення та встановлення індивідуальних лічильників газу за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» на підставі статті 6 Закону №3533-VI.

Однак, листом ПАТ «Криворіжгаз» від 19.12.2016 року Кд 1.44332-ЛВ-737-1216 позивачам було повідомлено про те, що планом не передбачено фінансування робіт із встановлення індивідуальних лічильників газу в кожній квартирі будинку №17, розташованого по вул. Мухіної в м. Кривому Розі, за кошти ПАТ «Криворіжгаз» та запропоновано врегулювати відносини щодо встановлення вузла обліку природного газу шляхом укладання відповідного договору.

12.10.2016 року працівниками ПАТ «Криворіжгаз» було складено акт про порушення № 91, згідно якого за адресою: вул. Мухіної, 17, встановлено порушення Кодексу газорозподільних систем, а саме: відмова від встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу за рахунок ПАТ «Криворіжгаз». Даний акт про порушення 18.10.2016 року було розглянуто на засіданні діючої комісії ПАТ «Криворіжгаз» з розгляду актів про порушення та визначення перерахунку (донарахування) або зміну режиму нарахування природного газу побутовому споживачу та прийнято рішення про здійснення зміни режиму нарахування згідно граничних обємів споживання природного газу населенню за адресою: вул. Мухіної, 17, у кількості 95 квартир.

07.09.2017 року на засіданні діючої комісії ПАТ «Криворіжгаз» з розгляду актів про порушення та визначення перерахунку (донарахування) або зміну режиму нарахування природного газу побутовому споживачу та споживачу, що не є побутовим було додатково переглянуто акт про порушення від 12.10.2016 року №91 з приводу відмови від встановлення ВОГ на багатоквартирний будинок за адресою: вул. Мухіної, буд.17, та вирішено скасувати вищезазначений акт та рішення комісії від 18.10.2016 року. Крім того, комісією було відмінено нарахування за граничними нормами з 01.10.2016 року та виконано перерахунок згідно затверджених норм споживання природного газу у кількості 95 квартир. Отже, фактичний обєм спожитого природного газу за адресою позивачів визначається за нормами споживання природного газу.

Згідно ч. 1 ст.5 Закону України «Про захистправ споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

За змістомстатті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Відповідно до п. 3, 4, 7 ч. 1ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який був чинним на час звернення позивачів до суду з цим позовом та розгляду справи, цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Відповідно дост. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

- виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

- засіб обліку - прилад, технічний пристрій для обліку кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги, який має нормовані метрологічні характеристики;

- комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;

- норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

- споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.

Згідно ст.3 Закону України «Про житлово-комунальніпослуги» предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб'єктами цього Законує органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбаченихзаконом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Тарифи на газопостачання відносяться до першої групи.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (частини перша, другастатті 20 цього Закону).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Як зазначено у ч. 1 ст. 30 Закону України «Про житлово-комунальніпослуги» державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС Оператор ГРМ - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Так, ПАТ «Криворіжгаз» є Оператором ГРМ.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно з положеннями ст. 6 ЗаконуЗаконом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року №259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу», газорозподільні підприємства зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року (відповідно до абзацу четвертого підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 6 зі змінами, внесеними згідно із Законом від 21 грудня 2017 року «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», - тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року).

Як убачається з матеріалів справи, позивачі є споживачами природного газу, а відповідач - Оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.

Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на не визначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

У пункті 1.4 Типового договору вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: «споживач» - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об'єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про ринок природного газу» та Кодексі ГРС.

Судом установлено, що позивачі приєднались до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживають природний газ та щомісячно сплачують рахунки за спожитий природний газ.

Права та обов'язки споживачів чітко визначені Типовим договором, а саме розділом IV «Ціна, порядок обліку та оплати природного газу», розділом V «Права та обов'язки споживача» та розділом VІ «Права і обов'язки постачальника».

Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору ПАТ «Криворіжгаз» взяло на себе зобов'язання постачати природний газ споживачам в необхідних об'ємах (обсягах), а позивачі взяли на себе зобов'язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

У частині першій статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За положеннями постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28 грудня 2011 року №150 «Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу» (з 2011 року по 31 травня 2017 року) до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб. м природного газу.

Згідно з додатком № 1 до вказаної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 куб. м природного газу, які становили 6,96 грн., а згідно з додатком № 1 до постанови від 27 вересня 2016 року №1625 у структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 куб. м становлять 25,20 грн.

Зважаючи на те, що позивачі виконували обов'язок щодо сплати отриманих послуг, у тариф яких включено і вартість та роботи зі встановлення індивідуальних лічильників газу населенню, частково такі роботи відповідачем було здійснено, суд вважає, що вимоги статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»мають вищу юридичну силу, ніж рішення Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Ці вимоги зобов'язують відповідача забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі.

Отже, за змістом ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» вбачається обов'язок встановлення відповідними суб'єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов'язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу.

Відмова відповідача встановити індивідуальні лічильники позивачам суперечить вимогам законодавства, порушує права позивачів. З урахуванням вимогстатті 5 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» волевиявлення позивачів на встановлення індивідуальних лічильників газу не може бути порушеним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що задоволення вимог позивачів буде відповідати зазначеній державній політиці у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивачів з отримання послуги по газопостачанню, встановлення позивачам індивідуальних лічильників забезпечить оплату кожним з них саме того об'єму газу, який ним спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства, як справедливість.

Аналогічна позиція зазначена в постанові Верховного Суду у справі №214/2435/17 від 07 листопада 2018 року.

Вирішуючи питання про те, за чий рахунок повинно проводитись фінансування робіт з оснащення лічильниками газу, суд уважає за необхідне керуватися частиною першою статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», згідно з якою фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Відтак, саме на відповідача покладений обов'язок встановлення лічильників газу і лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт, а покладання такого обов'язку на споживачів є неправомірним. Разом з тим, як установив суд, відповідач не вживав жодних заходів для фінансування таких робіт за рахунок будь-якого бюджету.

Таким чином, на підставі наведеного вище, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивачів щодо визнання за кожним з них права на забезпечення індивідуальними, безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» є обґрунтованими, а пропозиція ПАТ «Криворіжгаз» щодо врегулювання відносин із встановлення вузла обліку природного газу, зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку газу шляхом укладання відповідного договору є такою, що суперечить вимогамстатті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Разом з тим, позовні вимоги позивачів щодо зобов'язання ПАТ «Криворіжгаз» за свій рахунок здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників у термін до 01 січня 2018 року, задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Згідно з положеннямист. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року №259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу», газорозподільні підприємства зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року.

Між тим, 19 січня 2018 року набрав чинності Закон України №2260-УІІІ від 21 грудня 2017 року, яким були внесені зміни до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку газу»щодо встановлення споживачам індивідуальних лічильників природного газу, зокрема, передбачено встановлення індивідуального лічильника споживачам, у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі, до 01 січня 2021 року.

Таким чином, оскільки на момент ухвалення рішення по даній справі відбулась зміна терміну встановлення таких лічильників для вказаної категорії осіб, у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання ПАТ «Криворіжгаз» за свій рахунок здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників саме у термін до 01 січня 2018 року, належить відмовити.

Крім того, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним акту ПАТ «Криворіжгаз», що засвідчує відмову позивачів від встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу на обєкті по вул. Мухіної, 17 у м. Кривому Розі, визнання незаконним та скасування рішення комісії ПАТ «Криворіжгаз» з розгляду актів про порушення та визначення перерахунку (донарахування) або зміну режиму нарахування природного газу для позивачів, як побутових споживачів, та зобовя'зання ПАТ «Криворіжгаз» поновити позивачам режим нарахування природного газу по нормі 7,1 куб.м. на людину, оскільки 07.09.2017 року на засіданні діючої комісії ПАТ «Криворіжгаз» з розгляду актів про порушення та визначення перерахунку (донарахування) або зміну режиму нарахування природного газу побутовому споживачу та споживачу, що не є побутовим акт про порушення від 12.10.2016 року №91 з приводу відмови від встановлення ВОГ на багатоквартирний будинок за адресою: вул. Мухіної, буд.17, було скасовано, а також скасовано рішення комісії від 18.10.2016 року. Крім того, комісією було відмінено нарахування позивачам за граничними нормами з 01.10.2016 року та виконано перерахунок згідно затверджених норм споживання природного газу. Отже, фактичний об"єм спожитого природного газу за адресою позивачів визначається за нормами споживання природного газу. Таким чином, предмет спору в даній частині позовних вимог на даний час відсутній.

Отже, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивачів.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись 15, 16 ЦК України, ст.ст.5,21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.3, 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», ст.ст. 2, 5, 12, 141, 209, 263-268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати за побутовими споживачами природного газу ОСОБА_5 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/79), ОСОБА_6 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/80), ОСОБА_4, (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/115), ОСОБА_7, (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/122), ОСОБА_8, (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/73), ОСОБА_9, (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/108), ОСОБА_10, (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/111), ОСОБА_11, (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/114), ОСОБА_12, (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/3), ОСОБА_13, (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/4), ОСОБА_14, (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/19), ОСОБА_15, (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/28), ОСОБА_16, (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/41), ОСОБА_17, (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/53), ОСОБА_18, (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/63), ОСОБА_19, (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/71), ОСОБА_20 , (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/72), ОСОБА_21, (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/74), ОСОБА_2, (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/109), ОСОБА_22, (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/133), право на забезпечення індивідуальними лічильниками за рахунок Публічоного акціонерного товариства «Криворіжгаз» (юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Металургів, буд.1, код ЄДРПОУ 03341397).

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Криворіжгаз» (юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Металургів, буд.1, код ЄДРПОУ 03341397) , за свій рахунок, в строк до 01 січня 2021 року,здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників побутовим споживачам ОСОБА_5 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/79), ОСОБА_6 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/80), ОСОБА_4, (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/115), ОСОБА_7, (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/122), ОСОБА_8, (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/73), ОСОБА_9, (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/108), ОСОБА_10, (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/111), ОСОБА_11, (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/114), ОСОБА_12 ОСОБА_24, (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/3), ОСОБА_13, (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/4), ОСОБА_14, (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/19), ОСОБА_15, (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/28), ОСОБА_16, (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/41), ОСОБА_17, (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/53), ОСОБА_18, (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/63), ОСОБА_19, (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/71), ОСОБА_20, (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/72), ОСОБА_21, (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/74), ОСОБА_2, (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/109), ОСОБА_22, (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Мухіної, 17/133).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» (юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Металургів, буд.1, код ЄДРПОУ 03341397) на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім ) гривень 40 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: ОСОБА_25

Повний текст рішення складено 11.04.2019 року