Рішення № 8111497, 19.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.10                                                                                           Справа№ 25/26

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека Біокон” (м.Київ)

до відповідача:Приватного підприємства “Біо-Захід” (м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі 5 745,84 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Не з”явився

від відповідача :Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека Біокон” (м.Київ) до Приватного підприємства “Біо-Захід” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 5 745,84 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.02.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 12.02.2010 року. Ухвалою від 12.02.2010 року розгляд справи відкладено до 19.02.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 03.02.2010 року, про відкладення від 12.02.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

11.02.2010 року за вх.№2697 від позивача надійшло клопотання позивача, згідно якого підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розглянути справу у відсутності представника позивача за наявними в справі матеріалами.

18.02.2010 року за вх.№3263 від позивача надійшло клопотання про зменшення суми заборгованості, у зв”язку з частковою оплатою боргу відповідачем в розмірі 999,71 грн. та про розгляд справи у відсутності представника позивача за наявними в справі матеріалами.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 03.02.2010 року, про відкладення від 12.02.2010 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоч і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №5200395 від 04.02.2010 року, №5159123 від 12.02.2010 року, а явка останнього була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

Позов розглянуто за відсутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 19.02.2010 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Аптека Біокон” (надалі –позивач) та Приватним підприємством “Біо-Захід” (надалі –відповідач) укладено договір поставки товару №0604/06 від 21.11.2006 року, предметом якого були лікарські засоби та вироби медичного призначення (надалі –товар).

Згідно з п.п. 3.1., 3.2 договору та накладними, покупець оплачує кожну поставлену партію товару в безготівковому порядку протягом 30 календарних днів з дати постачання. Оплата за отриманий товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, згідно способу оплати вказаного у п.3.1 даного договору не пізніше строку, вказаного в накладних.

Станом на 21.01.2010 року основний борг відповідача перед позивачем, за підрахунком останнього, становить 4 447,93 грн.

Згідно п.7.1, 7.2, 7.3 договору, у зв”язку із простроченням оплати за отриманий товар з вини відповідача, останній повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та штраф у розмірі 10% від суми, несплаченої в строк за отриманий товар. За прострочення оплати товару, за підрахунком позивача, сума пені складає 120,49 грн, штрафу –444,79 грн.

Також позивачем нараховано 3% річних з простроченої суми в розмірі 17,60 грн.

Крім того, згідно п.7.1 договору, відповідач повинен відшкодувати витрати, понесені позивачем, які пов”язані з юридичним забезпеченням повернення заборгованості та відновлення порушеного права, а саме, згідно п.3.1 договору №8/1-1 від 04.01.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Аптека Біокон” сплатило ПП “Юридична фірма “Евіденс” суму в розмірі 675,00 грн. за юридичні послуги по поверненню суми заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням про сплату юридичних послуг №15 від 21.01.2010 року.

18.02.2010 року за вх.№3263 від позивача надійшло клопотання про зменшення суми заборгованості, у зв”язку з частковою оплатою боргу відповідачем в розмірі 999,71 грн. та про розгляд справи у відсутності представника позивача за наявними в справі матеріалами.

Отже, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, з урахуванням уточнень позивача, становить 4 746,13 грн.

У порушення норм чинного законодавства та умов договору, відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав, позивачем представлено суду докази часткового погашення боргу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем нараховано пеню, яка, відповідно до розрахунку, складає 120,49 грн. та штраф в розмірі 444,79 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, позивач подав докази часткового погашення боргу відзив на позов не представив, проти позовних вимог у встановленному чинним законодавством України порядку не заперечив, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення” суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека Біокон” (м.Київ) до Приватного підприємства “Біо-Захід” (м.Львів) в частині стягнення заборгованості в сумі 4 746,13 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

У зв”язку з добровільною сплатою частини боргу, суд дійшов висновку, що провадження в частині стягнення заборгованості в розмірі 999,71 грн. слід припинити.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов”язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов”язаних з розглядом справи.

Як доказ оплати по договору №8/1-1 від 04.01.2010 року, представник позивача подав платіжне доручення №15 від 21.01.2010 року на суму 675,00 грн.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №41 від 27.01.2010 року на суму 102,00 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №42 від 27.01.2010 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути Приватного підприємства “Біо-Захід” (79010, м.Львів, вул.Некрасова,23/5; р/р 260020103176 в ЗАТ “Прокредит Банк” м.Київ, МФО 320984, код ЄДРПОУ 31879777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека Біокон” (02098, м.Київ, вул.Березняківська,29; р/р 260040234800 в АБ “Брокбізнесюанк” м.Києва, МФО 300249, код ЄДРПОУ 30263519) –3 448 (три тисячі чотириста сорок вісім) грн. 22 коп. –основного боргу, 120 (сто двадцять) грн. 49 коп. – пені, 444 (чотириста сорок чотири) грн. 79 коп. –штрафу, 17 (сімнадцять) грн. 60 коп. –3% річних, 675 (шістсот сімдесят п”ять) грн. 00 коп. - витрат на оплату юридичних послуг, 102 (сто дві) грн. 00 коп. –сплаченого державного мита та 236 двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення боргу в розмірі 999 (дев”ятсот дев”яносто дев”ять) грн. 71 коп. –провадження припинити.

4.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя