Рішення № 81113142, 11.04.2019, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/4897/15-ц

провадження № 2/0274/201/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.04.19 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Замеги О.В., за участю секретаря Павлюк - Жук А.В., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

У жовтні 2015 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. Уточнивши позовні вимоги просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № ZHB0G00000007Ж від 30.08.2004 в розмірі 43892,69 грн., в тому числі: 0 грн. – заборгованість за кредитом; 18074,06 грн. – заборгованість за процентами; 25818,63 грн. – заборгованість по пені. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно з кредитним договором відповідачка отримала кредит в сумі 16100 грн. строком до 29.08.2014, та зобов’язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими договором. За порушення зобов’язання позичальник сплачує відсотки у подвійному розмірі від суми непогашеної в строк заборгованості по кредиту. Станом на 22.09.2015 заборгованість за кредитним договором становить 53033,23 грн., від якої віднімається сума 12272,47 грн., яка була задоволена рішенням Бердичівського міськрайсуду від 04.06.2010.

У судове засідання представник позивача не з'явився, у матеріалах справи міститься клопотання, в якому він просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка у судове засідання не з'явилася. Причин не повідомила. Відзиву на позов не надала. Про день розгляду справи повідомлена належним чином.

У зв'язку з неявкою у судове засідання сторін, на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

Дослідивши докази, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 30.08.2004 ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" уклали договір № ZHB0G00000007Ж, за яким відповідачка отримала споживчий кредит у розмірі 16100 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок на строк до 29.08.2014, зі сплатою за користування кредитом 20,04 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Що стверджується кредитним договором(а.с. 12-13).

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 04.06.2010 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість станом на 12.05.2009 в сумі 12272,47 грн. У рішенні вказано, що до суми заборгованості увійшли заборгованість за кредитом, відсотками, комісією, інші витрати.

Станом на 22.09.2015 утворилась заборгованість:

0 грн. - за кредитом;

18074,06 грн. - заборгованість за відсотками;

25818,63 грн. - заборгованість пені.

Відповідно до частини першої статті 626, статей 627 та 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому, сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 ЦК України).

Статтями 526 та 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, в строк, що встановлений у договорі.

Відповідно до п. 2.2.7 Кредитного договору позичальник зобов'язується погасити заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, комісію і неустойку не пізніше дати вказаної в повідомленні банку, передбаченого п.п.2.3.1, 2.3.2 даного договору.

За несвоєчасність виконання зобов'язань п. 4.1., 4.2 договору передбачено сплату пені.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до з частини другої статті 1050 та частини другої статті 1054 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частинами позики, що залишилися, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, звернувшись до позичальника із вимогою стягнення та погашення заборгованості за кредитним договором, банк 2010 року скористався своїм правом вимоги дострокового припинення договору та виконання боргових зобов'язань боржником, а тому нарахування процентів та штрафних санкцій, які передбачені договором після дострокового стягнення боргу на вимогу кредитора є таким, що суперечить закону.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана позиція викладена у постановах Верховного суду від 11.07.2018 (справа № 545/2544/16-ц), 04.07.2018 (справа № 310/11534/13-ц), 06 лютого 2019 (справа № 175/4753/15-ц).

Отже, у даній справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені, однак таких вимог банк не заявляв, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів та пені, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору, є необґрунтованими, та безпідставними.

За вказаних обставин, оскільки у позивача було відсутнє право повторно стягувати заборгованість за відсотками та пеню, нарахованих в межах строку дії кредитного договору при наявності судового рішення про стягнення цих сум, а також проценти та неустойку після закінчення строку дії кредитного договору, а вимог про застосування наслідків, передбачених статтею 625 ЦК України, банк не заявляв, то у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі за його безпідставністю.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 7-10, 13, 141, 263-265, 268, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги можуть подаватися учасниками справи до або через відповідні суди.

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО № 305299, знаходиться за адресою: п/і 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.

Відповідач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідн.номер НОМЕР_1, паспорт: серія ВМ номер 8993338, виданий 05 серпня 2000 року Бердичівським РВ УМВС України в Житомирськй області.

Головуючий суддя О.В.Замега