Рішення № 81112257, 04.04.2019, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 квітня 2019 рокуСправа № 921/541/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. за участю секретаря судового засідання Карпи М.Ю.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом: Фермерського господарства “Ніка-Фенікс”, вул. Леніна, буд.143, с. Нові Каплани, Арцизький р-н., Одеська обл., 68410 (адреса для листування: АДРЕСА_1, 21008)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ОРГАНІК ПАРТНЕР”, вул. Соломії Крушельницької, буд.18, м. Тернопіль, 46400

про стягнення заборгованості у сумі 153 371 грн 35 коп. з яких: 100 699 грн 96 коп – заборгованість за Договором, 29 681 грн 59 коп. – пеня, 17 518 грн 60 коп. - втрати від інфляції, 5 471 грн 20 коп. – проценти за користування чужими грошовими коштами.

За участю представників:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: не з'явився.

1. Судові процедури.

1.1. Повідомлення учасників про справу.

У судовому засіданні 05 лютого 2019 року представнику позивача роз'яснено права та обов'язки учасників та сторін справи, форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи згідно до вимог ГПК України.

Сторони, за правилами статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином у встановленому законом порядку.

1.2. Фіксування судового процесу.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (звукозапис), а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд" на CD-R, серійний номер N126VL28D8192259B2.

1.3. Суть справи.

Позивач - Фермерське господарство “Ніка-Фенікс” звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою №01/12юр від 15.12.2018 (Вх.№686 від 19.12.2018) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ОРГАНІК ПАРТНЕР”, у якій просить суд, з урахуванням клопотання вих.№02/03/юр від 29.03.2019 (вх.№5894 від 04.04.2019) про уточнення розрахунку позовних вимог,стягнути з відповідача заборгованість у сумі 153 371 грн 35 коп. з яких: 100 699 грн 96 коп – заборгованість за Договором, 29 681 грн 59 коп. – пеня, 17 518 грн 60 коп. - втрати від інфляції, 5 471 грн 20 коп. – проценти за користування чужими грошовими коштами.

1.4. Залишення позовної заяви без руху та відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 26.12.2018 позовну заяву № 01/12юр від 15.12.2018 (Вх.№686 від 19.12.2018) Фермерського господарства “Ніка-Фенікс” залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали про залишення позовної заяви без руху.

08 січня 2019 року через канцелярію суду від Фермерського господарства “Ніка-Фенікс” надійшло клопотання Вих.№01/01/юр від 04.01.2019, з якого вбачається, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про які зазначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 26 грудня 2018 року.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 09 січня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду. Судове засідання призначено на 05 лютого 2019 року.

Відповідно до частини 3 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частини 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на те, що ціна позову у даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та враховуючи незначну складність справи, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.

1.5.Розгляд справи.

У судовому засіданні 05.02.2019 суд протокольною ухвалою відклав судове засідання з розгляду справи на 19.02.2019.

У судовому засіданні 19.02.2019 судом відкладено судове засідання з розгляду справи на 05.03.2019.

Ухвалою суду від 05.03.2019 суд відклав судове засідання на 26.03.2019 та розгляд справи №921/541/18 по суті почато спочатку в порядку частини 5 статті 216 ГПК України.

У судовому засіданні 26.03.2019 суд протокольною ухвалою відклав судове засідання з розгляду справи на 04.04.2019.

При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд з'ясував обставини справи та дослідив наявні у справі докази, заслухав пояснення представника позивача.

У призначене судове засідання 04.04.2019 представники учасників справи не з’явилися. Позивач на адресу суду надіслав клопотання вих.№02/03/юр від 29.03.2019 (вх.№5894 від 04.04.2019) про уточнення розрахунку позовних вимог, яке суд прийняв до розгляду.

Таким чином, предметом розгляду у справі є стягнення заборгованості у сумі 153 371 грн 35 коп., з яких: 100 699 грн 96 коп – заборгованість за Договором, 29 681 грн 59 коп. – пеня, 17 518 грн 60 коп. - втрати від інфляції, 5 471 грн 20 коп. – проценти за користування чужими грошовими коштами.

В судовому засіданні 04.04.2019 суд видалився до нарадчої кімнати та прийняв рішення у справі, про що суддею виготовлено та підписано скорочене рішення (вступну та резолютивну частини рішення).

2. Інші процесуальні дії у справі.

Розгляд заяви про збільшення розміру позовних вимог.

26.03.2019 до Господарського суду Тернопільської області надійшла заява вих. № 01/03/юр від 25.03.2019 (вх.№5268 від 26.03.2019) від позивача про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 156 515 грн 74 коп. з яких: 100 699 грн 96 коп – заборгованість за Договором, 29 681 грн 59 коп. – пеня, 19 834 грн 70 коп. - втрати від інфляції, 6299 грн 49 коп. – проценти за користування чужими грошовими коштами.

Протокольною ухвалою від 26.03.2019 року суд не прийняв до розгляду вказану заяву з огляду на таке.

Відповідно до частин 1,2 статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 2 пункту 2 статті 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 5 статті 216 ГПК України якщо розгляд справи було відкладено, суд продовжує провадження у справі зі стадії, на якій розгляд справи було відкладено. У випадку відкладення розгляду справи під час її розгляду по суті суд може почати розгляд справи по суті спочатку.

Ухвалою суду від 05.03.2019 судом відкладено судове засідання у справі на 26 березня 2019 року о 10 год. 30 хв. та розгляд справи по суті розпочато спочатку.

У зв’язку з тим, що заяву про збільшення розміру позовних вимог позивачем подано уже під час розгляду справи по суті, а не до початку першого судового засідання, як це передбачено частиною 2 пунктом 2 статті 46 ГПК України, суд не прийняв до розгляду вказану заяву.

А тому, предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості у сумі 153 371 грн 35 коп. з яких: 100 699 грн 96 коп – заборгованість за Договором, 29 681 грн 59 коп. – пеня, 17 518 грн 60 коп. - втрати від інфляції, 5 471 грн 20 коп. – проценти за користування чужими грошовими коштами.

3. Аргументи сторін.

3.1. Правова позиція позивача.

Підставою звернення до суду із вказаним позовом, як стверджує позивач, є те, що: позивачем поставлено відповідачу товар, про що свідчать видаткова та товарно-транспортна накладні, а відповідач прийняв товар та здійснив часткову оплату товару, про що свідчать банківські виписки.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просить суд задоволити позов.

3.2. Заперечення відповідача.

Представник відповідача у судові засідання не з'являвся, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав, жодних клопотань не заявляв, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак своїми процесуальними правами відповідач не скористався.

Як вбачається із матеріалів справи, усі процесуальні документи у справі №921/541/18, надсилались судом на юридичну адресу відповідача, зазначену в ЄДР (вул. Соломії Крушельницької, буд.18, м. Тернопіль, 46400), яка співпадає з адресою вказаною позивачем у позовній заяві, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення (містяться в матеріалах справи).

При цьому, поштова кореспонденція суду, а саме ухвала від 05.02.2019 отримувалась відповідачем, про що свідчить відмітка пошти на ній про отримання поштового відправлення. Інша поштова кореспонденція суду - ухвали з повідомленням про судові засідання поверталися на адресу суду по причині: “інші причини, що не дали змоги виконати обов’язки щодо пересилання поштового відправлення ” та “за письмовою заявою відправника, одержувача”.

Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

В разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. Аналогічна правова позиція викладена і у п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”.

У разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

(Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 № 916/2349/17).

Неналежне повідомлення відповідача про розгляд та рух справи було підставою для неодноразового відкладення розгляду справи та розгляду її по суті спочатку.

Також, з метою своєчасного повідомлення відповідача про рух справи, ухвали суду від 05.03.2019, 26.03.2019 додатково судом були направлені відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю “ОРГАНІК ПАРТНЕР” на адреси: вул. Соломії Крушельницької, буд.18, м. Тернопіль, 46400 (адреса зазначена в ЄДР); м. Вінниця, вул. Пирогова, будинок 115 А, квартира 131 (адреса засновника); м. Вінниця, вул. Пирогова, 37, 21018 (адреса досилання поштою із відміток пошти).

При цьому, ухвала суду від 05.03.2019 про відкладення судового засідання на 26.03.2019 та про початок розгляду справи по суті спочатку, яка надіслана відповідачу на на адресу досилання (м. Вінниця, вул. Пирогова, 37, 21018), отримана представником відповідача завчасно за декілька днів до засідання, а саме - 21.03.2019. Про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи.

Ухвала від 26.03.2019, якою повідомлялося сторін про відкладення судового засідання на 04.04.2019, яка надіслана відповідачу на адресу досилання (м. Вінниця, вул. Пирогова, 37, 21018), отримана представником відповідача завчасно за декілька днів до засідання, а саме - 29.03.2019. Про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи.

Враховуючи вище зазначене, правову позицію ВС, а також те, що судом було направлено ухвали з повідомленням про судові засідання за адресою місцезнаходження ТОВ “ОРГАНІК ПАРТНЕР”, яка зазначена позивачем у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також надіслано і на інші адреси відповідача і такі повідомлення отримані його представником завчасно, суд вважає, що ним належно виконано процесуальні вимоги щодо належного повідомлення про судові засідання відповідача - ТОВ “ОРГАНІК ПАРТНЕР”.

Водночас суд зазначає, що за змістом статті 2 ОСОБА_1 України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим ОСОБА_1. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина 2 статті 3 ОСОБА_1 України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із частиною 1 статті 4 ОСОБА_1 України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, відповідач не позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду щодо даної справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

(Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 № 916/2349/17).

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частинами 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Тому, застосовуючи принципи змагальності, диспозитивності та пропорційності господарського судочинства, що закріплені в пункті 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статей 13-15 ГПК України, та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у ній матеріалами.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Фермерське господарство “Ніка-Фенікс” (надалі - Позивач) поставило товар - Товариству з обмеженою відповідальністю “ОРГАНІК ПАРТНЕР” (надалі - Відповідач).

Дані обставини стверджуються видатковою та товарно-транспортною накладними (містяться в матеріалах справи).

Відповідачем оплачено поставку продукції частково, про що свідчать банківські виписки (містяться в матеріалах справи).

Так, 29.11.2017 року позивач виставив відповідачу рахунок №25 на оплату товару на суму 300699, 96 грн та передав товар, який відповідав умовам договору, в кількості 9,7 тони на суму 300699, 96 грн, що підтверджується видатковою накладною №25 від 29.11.2017, підписаною сторонами договору, довіреністю ТОВ “ОРГАНІК ПАРТНЕР” №4 від 29.11.2017, товарно-транспортною накладною №105032 від 29.11.2017.

Відповідно до умов договору, 29.11.2017 відповідач не провів розрахунок з позивачем за отриманий товар в сумі 300699, 96 грн.

В період з 30.11.2017 по 15.12.2018 відповідач провів часткові розрахунки з позивачем.

01.12.2017 відповідач перерахував на поточний рахунок позивача 100 000,00 грн (виписка банку від 01.12.2017).

13.06.2018 відповідач перерахував на поточний рахунок позивача 50 000, 00 грн (виписка банку від 13.06.2018).

28.11.2018 відповідач перерахував на поточний рахунок позивача 50 000, 00 грн (виписка банку від 28.11.2018).

Отже, як стверджує позивач та зазначене не спростовано відповідачем, ТОВ “ОРГАНІК ПАРТНЕР” на момент звернення з позовом до суду не оплатив суму боргу за отриманий товар в розмірі 100699,96 грн.

5. Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.

Розглянувши та оцінивши подані позивачем обґрунтування позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем є правовідносинами з поставки (купівлі-продажу) товару, згідно з якими у відповідача, внаслідок передання йому постачальником товару, виник обов'язок оплатити його.

6. Норми права, які застосував суд.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтями 655, 692 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями525-527 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 1 ОСОБА_1 України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 статті 9 ОСОБА_1 України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні вимоги, яким повинні відповідати первинні документи, містяться і у п. 2.4 наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із нормами статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 стаття 550 Цивільного кодексу України).

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити уразі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Чинне законодавство поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого неустойка стягується і конкретний її розмір.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

ОСОБА_1 України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього ОСОБА_1 платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Аналогічна правова позиція визначена в пункті 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до якого роз'яснено - даним приписом (частиною 6 статті 232 ГК України) передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

7. Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.

7.1. Аргументація виникнення суми основного боргу за поставлений товар.

Всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів справи, між Фермерським господарством “Ніка-Фенікс” і Товариством з обмеженою відповідальністю “ОРГАНІК ПАРТНЕР” було укладено договір поставки №10/11 від 29.11.2017, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити на умовах цього Договору гірчицю в кількості 10,0 тонн врожаю 2017 року на умовах франко-склад (п.1.1. договору).

Відповідно до умов договору (п.3.1.) датою поставки товару є дата фактичної передачі його покупцю на складі продавця.

Оплата товару здійснюється покупцем шляхом безготівкового переказу грошових коштів в сумі 100% вартості товару на поточний рахунок продавця протягом отримання товару зі складу (п.4.3. договору).

Так, 29.11.2017 року позивач передав товар, який відповідав умовам договору, в кількості 9,7 тони на суму 300699,96 грн та виставив відповідачу рахунок №25 на оплату товару на суму 300699, 96 грн, що підтверджується видатковою накладною №25 від 29.11.2017 року, підписаною та скріпленою печатками сторін договору, довіреністю ТОВ “ОРГАНІК ПАРТНЕР” №4 від 29.11.2017 року, товарно-транспортною накладною №105032 від 29.11.2017 року.

Зі змісту статті 692 Цивільного кодексу України вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Вказане відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 30.09.2014 у справі № 3-121-гс14.

Отже, із зазначених умов договору та норм права вбачається, що обов’язок оплати товару виник у відповідача з моменту отримання товару і підписання видаткової накладної.

Отримання товару відповідачем підтверджується і тією обставиною, що останнім здійснювалася часткова оплата отриманого товару, що підтверджується банківськими виписками.

Документи, надані позивачем є самостійними первинними документами, на підставі яких суд може встановити факт здійснення господарської операції.

Долучена позивачем до матеріалів справи видаткова накладна відповідає встановленим чинним законодавством вимогам та є підставою виникнення у відповідача обов’язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Враховуючи викладене, а також встановлені судом обставини фактичної поставки товару, стягнення вартості якого є предметом позову, суд дійшов висновку, що обов'язок відповідача оплатити товар виник з моменту прийняття товару.

Відтак, отримання товару покупцем відбулося 29.11.2017, відповідно 100% оплата вартості отриманого товару повинна була бути здійснена покупцем шляхом безготівкового переказу грошових коштів в сумі 300699,96 грн на поточний рахунок продавця 29.11.2017 року.

Відповідно до умов договору, 29.11.2017 відповідач не провів розрахунок з позивачем за отриманий товар в сумі 300699, 96 грн.

В період з 30.11.2017 по 15.12.2018 відповідач провів часткові розрахунки з позивачем.

01.12.2017 відповідач перерахував на поточний рахунок позивача 100 000,00 грн (виписка банку від 01.12.2017).

13.06.2018 відповідач перерахував на поточний рахунок позивача 50 000,00 грн (виписка банку від 13.06.2018).

28.11.2018 відповідач перерахував на поточний рахунок позивача 50 000,00 грн (виписка банку від 28.11.2018).

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, в результаті часткової оплати відповідачем суми поставленого товару, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений, згідно видаткової та товарно-транспортної накладних, товар становить 100699,96 грн.

Враховуючи викладене, відповідно до положень статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, відповідач всупереч умовам чинного законодавства свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриманий Товар не виконав.

Таким чином, позивачем підтверджено поданими ним доказами, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений, товар, становить 100699,96 грн.

Відповідач в судове засідання не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами викладених у позові доводів позивача, як і не надав доказів добровільної та повної сплати суми боргу за отриманий товар.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за товар в сумі 100699,96 грн, суд визнає обґрунтованими та правомірними.

7.2. Аргументація нарахування пені, втрати від інфляції та процентів за користування чужими грошовими коштами.

7.2.1 Щодо стягнення пені.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно пункту 5.1. Договору за порушення Покупцем оплати Товару, який вказаний у пункті 4.3 цього Договору, Покупець виплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Так, у відповідності до вищенаведених норм, позивач нарахував відповідачу 29 681 грн 59 коп. пені.

Суд, перевіривши розрахунок пені, за допомогою програми ЛІГА: ОСОБА_1, за період з 15.12.2017 по 30.05.2018, вважає його вірно обрахованим, а тому позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 29 681 грн 59 коп., правомірно заявленими та такими, що підлягають до задоволення.

7.2.2 Щодо стягнення інфляційних втрат.

Із змісту статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем належними доказами підтверджено допущене відповідачем прострочення виконання грошових зобов’язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши правильність таких нарахувань та вихідних даних, строку прострочення по оплаті, з урахуванням клопотання позивача вих.№02/03/юр від 29.03.2019 (вх.№5894 від 04.04.2019) суд констатує, що заявлені до стягнення суми інфляційних втрат, а саме: 17 518 грн 60 коп. підлягають до задоволення частково.

Згідно проведеного судом власного розрахунку за допомогою програми ЛІГА: ОСОБА_1 заявлених до стягнення інфляційних втрат, суд вважає їх вірно обрахованими та правомірно заявленими до стягнення 17413,78 грн інфляційних втрат, та такими, що підлягають до задоволення.

В іншій частині щодо стягнення 104 грн 82 коп. - інфляційних втрат, то суд вважає їх помилково нарахованими та такими, що до стягнення не підлягають.

7.2.3 Щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною третьою статті 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання (п.п. 6.1., 9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідач самостійно уклав спірний договір, погодився з умовами щодо оплати товару, які вказані в договорі, та обсягом відповідальності у випадку порушення цих умов.

Оскільки відповідачем було проведено оплату товару з порушенням строку, встановленого договором, позивачем було самостійно зараховано частину оплати вартості поставлено товару в рахунок погашення процентів за користування чужими грошовими коштами.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, у зв’язку з простроченням відповідачем оплати товару, встановивши періоди початку виникнення прострочення оплати товару в межах заявлених позовних вимог та врахувавши дати усіх здійснених відповідачем оплат, а також з урахуванням клопотання позивача вих.№02/03/юр від 29.03.2019 (вх.№5894 від 04.04.2019) суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

8. Висновки суду.

Як визначено статтею 73 ГПК України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 статті 86 ГПК України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не надав суду жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, у тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 7, 13, 42, 86, 210, 231, 233, 236-241 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ОРГАНІК ПАРТНЕР” (вул. Соломії Крушельницької, буд.18, м. Тернопіль, 46400, код ЄДРПОУ 40318658) на користь Фермерського господарства “Ніка-Фенікс” (вул. Леніна, буд.143, с. Нові Каплани, Арцизький р-н., Одеська обл., 68410, код ЄДРПОУ 35855409) - 100 699 (сто тисяч шістсот дев’яносто дев’ять ) грн. 96 коп. основного боргу, 29 681 (двадцять дев’ять тисяч шістсот вісімдесят одна) грн 59 коп. – пеня, 17 413 (сімнадцять тисяч чотириста тринадцять) грн 78 коп. - втрати від інфляції, 5 471 (п’ять тисяч чотириста сімдесят одна) грн 20 коп. – проценти за користування чужими грошовими коштами.

3. В частині стягнення з відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю “ОРГАНІК ПАРТНЕР” (вул. Соломії Крушельницької, буд.18, м. Тернопіль, 46400, код ЄДРПОУ 40318658) на користь Фермерського господарства “Ніка-Фенікс” (вул. Леніна, буд.143, с. Нові Каплани, Арцизький р-н., Одеська обл., 68410, код ЄДРПОУ 35855409) - 104 грн (сто чотири) 82 коп. втрати від інфляції, у позові відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач (Стягувач): Фермерське господарство “Ніка-Фенікс”, вул. Леніна, буд.143, с. Нові Каплани, Арцизький р-н., Одеська обл., 68410, код ЄДРПОУ 35855409;

Відповідач (Боржник): Товариства з обмеженою відповідальністю “ОРГАНІК ПАРТНЕР”, вул. Соломії Крушельницької, буд.18, м. Тернопіль, 46400, код ЄДРПОУ 40318658.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті з 256 по 257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення складено та підписано з урахуванням вихідних днів протягом п’яти робочих днів - 11.04.2019 року.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко