Рішення № 8111216, 12.02.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.10                                                                                 Справа № 8/289пд

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ,

до Господарчого товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Практик», м. Брянка Луганської області

про розірвання договору оренди та стягнення 291481 грн. 30 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Провоторовій О.В.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Кустовський О.С. –головний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність № 18-01-00011 від 08.01.09 року;

від відповідача –представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про:

стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з квітня 2009 року по листопад 2009 року у сумі 272669,46 грн., пені за період з 09.05.09 року по 09.12.09 року (з урахуванням періодів виникнення боргу) у сумі 16414,18 грн., 3% річних у сумі 2397,66 грн., нарахованих позивачем у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди державного майна №001831/09, укладеного між сторонами 18.06.04 року;

розірвання вищезгаданого договору оренди державного майна від 18.06.2004 року за №001831/09;

стягнення судових витрат;

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 05 січня до 26 січня 2010 року - у зв’язку з неявкою повноважних представників сторін та невиконанням вимог суду у частині подання витребуваних документів; та з 26 січня до 12 лютого 2010 року –у зв’язку з неявкою відповідача.

До початку судового засідання, призначеного на 12.02.10 року, представником позивача заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на надання відзиву на позов, подання витребуваних судом доказів та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений судом до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи, а саме: письмовим повідомленням оператора поштового зв’язку про вручення 22.12.09 року уповноваженій особі відповідача поштового відправлення, яке містить ухвалу суду про призначення справи до слухання.

Представник позивача не заперечив проти розгляду спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, а також те, що встановлений ч.1 ст. 69 ГПК України двомісячний термін розгляду справи закінчується 14.02.10 року, що унеможливлює подальше відкладення її розгляду, керуючись ст.ст.4-3,22.32-34,43,69 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд цього спору у даному судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

18.06.04 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди державного майна №001831/09, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування цілісний майновий комплекс Шахтодільниці №1 структурного підрозділу державного підприємства «Луганськвуглебудреструктуризація»оціночною вартістю 3274,9 тис. грн., розташований за адресою: місто Кіровськ, вул. Погуляєва, 2 Луганської області (п.1.1); з метою здійснення видобутку вугілля підземним способом (п.2.1).

Вступ у користування предметом оренди настає з моменту підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі (п.2.2). Передача майна в оренду не тягне за собою передачу орендареві права власності на нього (п.2.4).

          Майно вважається повернутим з моменту підписання акту приймання-передачі, складеного між орендарем та юридичною особою, яка приймає його від нього (п.2.6).

          Орендна плата за перший місяць оренди –квітень 2004 року становить 10916,33 грн., без ПДВ (п.3.1), а у наступні місяці підлягає корегуванню на індекс інфляції за наступні місяці (п. (п.3.2); зараховується на користь Державного бюджету України не пізніше 8-го числа місяця, наступного за звітним (п.3.3); її розмір може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін за умов, визначених п.3.4 договору.

          Орендар зобов’язаний: використовувати орендоване майно за його цільовим призначенням (п.5.2); вчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату до Державного бюджету України (п.5.3); у разі припинення або розірвання цього договору повернути орендодавцю, або вказаному ним підприємству, орендоване майно у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцю збитки у разі погіршення стану майна або його втрати (повної або часткової) (п.5.8).

          Орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання цього договору у випадку погіршення стану орендованого майна внаслідок його неналежного використання або невиконання умов цього договору (п.8.2).

          У разі порушення зобов’язань орендар несе відповідальність, встановлену договором та законом, незалежно від наявності його вини (п.10.1); у випадку несвоєчасного або не у повному обсязі перерахування орендної плати орендар відповідно до чинного законодавства сплачує до Державного бюджету України пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, а також 3% річних від простроченої суми (п.10.4).

          Договір укладено на термін з 18.06.04 року по 18.05.05 року включно (п.11.1), з можливістю пролонгації його дії за умов, визначених п.11.7 цього договору; останній може бути розірвано на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у разі невиконання умов договору, а також у інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п.11.5).

          Перелік основних засобів шахтодільниці №1 ДП «Луганськвуглебудреструктуризація», переданих згідно договору оренди, додано до договору в якості Додатка №1.

          Орендодавець 18.06.04 року передав предмет оренди орендарю, що підтверджується актом приймання-передачі.

          17.03.08 року сторони уклали договір №2 до основного договору, згідно якому встановили розмір місячної орендної плати, починаючи з лютого 2008 року, на рівні 27115,13 грн.

          25.09.08 року вони уклали договір №3 до основного договору, згідно якому встановили термін дії основного договору з 18.02.08 року до 17.02.13 року включно.

розмір місячної орендної плати, починаючи з лютого 2008 року, на рівні 27115,13 грн.

          У зв’язку з неналежним виконанням орендарем (відповідачем) умов вищезгаданого договору у період з квітня по листопад 2009 року, позивач нарахував основний борг у сумі 271246,95 грн., а на останній –пеню за вищевказаний період у сумі 16414,18 грн.; інфляційні нарахування у сумі 1422,51 грн. та 3% річних у сумі 2397,66 грн., - а всього –291481,30 грн., - які він просить стягнути з відповідача..

Останній позов не оспорив та не спростував.

          ІІ.Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини, які існують між сторонами, базуються на договорі оренди.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1. ст. 628 ЦКУ).          

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до орендних.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачу майно у користування за плату на визначений термін (частина 1 ст. 759 ЦКУ, ст. 2 Закону України від 10.04.92 року №2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна»(далі –ЗУ №2269-ХІІ).

Сторони, уклавши вищезгаданий договір, взяли на себе низку зобов’язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно умовам договору та вимогам чинного законодавства за користування майном з наймача стягується плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 ст. 762 ЦКУ).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов’язання за вказаним договором, - тобто передав орендареві предмет договору, тим самим виконавши вимоги ст.ст.795-796 ЦКУ та ст. 13 ЗУ №2269-ХІІ.

          Орендар не виконав умов договору, ст. 19 ЗУ №2269-ХІІ., а також ст.ст. 762 та 797 ЦКУ - про щомісячну сплату орендної плати за користування орендованим майном.

Інший строк оплати, ніж той, що передбачений договором, сторонами додатково узгоджено не було.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України(далі –ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

          Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦКУ для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено річний термін.

          Вирішуючи цей спір в частині стягнення пені, суд виходить з того, що позивач при визначенні розміру пені та періоду її стягнення дотримався вимог чинного законодавства.

          При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Отже, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу та штрафних санкцій повністю відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Позивач, виходячи з того, що орендар систематично порушує умови договору, просить достроково розірвати останній.

          Його вимога у цій частині кореспондується з чинним законодавством та умовами укладеного між сторонами договору.

          Так, частиною 2 ст. 651 ЦКУ встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, а також у інших випадках, встановлених договором або законом.

          Частиною 3 ст.26 спеціального Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов’язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

          З вищецитованими нормами чинного законодавства кореспондується п. 11.5 договору, укладеного між сторонами за цим спором.

          Позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів обгрунтованість своїх позовних вимог у цій частині, а тому вони підлягають задоволенню.

          Спосіб захисту порушеного права, обраний позивачем, відповідає вимогам ст. 16 ЦКУ та ст. 20 Господарського кодексу України.

          Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в цілому підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, суд судові витрати покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

З урахуванням того, що відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету міністрів України від 21.01.1993 року №7/93 «Про державне мито»Фонд державного майна України та його регіональні підрозділи звільнені від сплати державного мита на користь Державного бюджету України у разі звернення до господарського суду з позовом в інтересах держави, - відповідно до п. «а»ч.2 ст. 3 названого Декрету за розгляд майнового спору державне мито підлягає стягненню у розмірі 1% вартості позову, але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - тобто у даному випадку –2914,81 грн.; за розгляд немайнового спору (тобто у частині розірвання договору оренди) відповідно до п. «б»ч.2 ст. 3 вищеназваного Декрету державне мито підлягає стягненню у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - тобто 85,00 грн.

Таким чином, загальна сума державного мита становить 2999,81 грн. (2914,81 грн. + 85,00 грн.).

Відповідно до розділу ІІ постанови КМУ від 05.08.09 року №285 з відповідача на користь Державного бюджету України також підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11,16, 258,509,525, 526, 530, 549,560, 610-612, 614, 623, 655, 759,762,795,796 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44, 47-1, 49 та ст.ст.75, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Господарчого товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Практик», ідентифікаційний код 21847746, яке знаходиться за адресою: місто Брянка, вул.Харківська, 15-а Луганської області, - на користь Державного бюджету України на рахунок 31111092700017 в ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 24048321, - основний борг з орендної плати у сумі 271246 (двісті сімдесят одна тисяча двісті сорок шість) грн.95 коп., пеню у сумі 16414 (шістнадцять тисяч чотириста чотирнадцять) грн.18 коп.; інфляційні нарахування у сумі 1422 (одна тисяча чотириста двадцять дві) грн. 51 коп. та 3% річних у сумі 2397 (дві тисячі триста дев’яносто сім) грн. 66 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Розірвати договір оренди державного майна №001831/09, укладений 18.06.2004 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області (орендодавець) та Господарчим товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Практик»(орендар), - предметом якого є цілісний майновий комплекс Шахтодільниці №1 структурного підрозділу державного підприємства «Луганськвуглебудреструктуризація»оціночною вартістю 3274,90 тис. грн., розташований за адресою: місто Кіровськ, вул. Погуляєва, 2 Луганської області.

          4.Стягнути з Господарчого товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Практик», ідентифікаційний код 21847746, яке знаходиться за адресою: місто Брянка, вул.Харківська, 15-а Луганської області,, - на користь Державного бюджету України на рахунок:

31118095700006, банк: ГУ ДК України у Луганській області, одержувач –УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, КБК: 22090200; ОКПО: 24046582; символ звітності банку –095, - державне мито у сумі 2999 (дві тисячі дев’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 81 коп.;

31211259700006, банк: ГУ ДК України у Луганській області, одержувач –УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, КБК: 22050000; ОКПО: 24046582; символ звітності банку –259, - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          Видати наказ Державній податковій інспекції у місті Брянка Луганської області.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 12.02.10 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 15 лютого 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа