Рішення № 81112003, 02.04.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2019 р.

м. Київ

Справа № 911/2600/18

Суддя Черногуз А.Ф. за участі секретаря Браги Л.К. розглянув в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Богуславська Сільгосптехніка" (08801, Київська обл., Миронівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, буд. 143, код ЄДРПОУ 36215146)

до Комунального підприємства теплових мереж "Миронівкатепломережа" (08800, Київська обл., Миронівський район, м. Миронівка, вул. Коцюбинського, буд. 5, код ЄДРПОУ 20595254)

про заборону вчиняти перешкоди у користуванні майном,

за участю представників:

позивача: не з’явився;

відповідача: ОСОБА_1 (ордер серія: КВ №741870 від 21.12.2018)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява №263 від 06.11.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю торгового дому "Богуславська Сільгосптехніка" до Комунального підприємства теплових мереж "Миронівкатепломережа" про заборону вчиняти перешкоди у користуванні майном.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.11.2018 вказану позовну заяву залишено без руху.

12.12.2018 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла заява № 286 від 07.12.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Богуславська Сільгосптехніка" про забезпечення позову.

Ухвалою від 14.12.2018 вказану заяву повернуто заявнику.

12.12.2018 через канцелярію Господарського суду Київської області позивачем також подано заяву №285 від 07.12.2018 про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.12.2018 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання призначено на 14.01.2019, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

26.12.2018 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшов відзив відповідача на позов.

28.12.2018 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшли заперечення відповідача на заяву про забезпечення позову. Вказані заперечення не розглядались судом, позаяк заяву про забезпечення позову повернуто заявнику ухвалою від 14.12.2018.

14.01.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла заява позивача про зміну предмету позову. Крім того, позивачем подано клопотання про відкладення судового засідання.

В судовому засіданні 14.01.2019 суд заслухав пояснення представника відповідача, позивач в судове засідання не з’явився, суд задовольнив клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання, відклав підготовче засідання на 28.01.2019, прийняв до розгляду заяву позивача про зміну позовних вимог, постановив розглядати позовні вимоги у новій редакції, а саме:

1. Усунути перешкоди в користуванні позивачем орендованими приміщеннями котельні за адресою: м. Миронівка, вул. Пироженка, 1в, шляхом заборони відповідачу від’єднувати котли (опалювальні установки) позивача від димових труб котельні в м. Миронівка, вул. Пироженка, 1в.

23.01.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області позивачем подано клопотання про витребування документів та призначення у справі будівельно-технічної експертизи.

В судовому засіданні 28.01.2019 суд заслухав пояснення представників сторін, відмовив в задоволенні клопотання позивача в частині витребування документів, позаяк позивачем не наведено обставин, що унеможливлюють самостійне отримання вказаних доказів позивачем.

04.02.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області позивачем повторно подано клопотання про витребування документів. Крім того, позивачем подано клопотання про перенесення судового засідання.

04.02.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області відповідачем подано заперечення на клопотання позивача про витребування документів та призначення у справі будівельно-технічної експертизи.

В судовому засіданні 04.02.2019 суд заслухав пояснення представників сторін, відклав розгляд клопотань позивача про витребування доказів та про призначення експертизи до наступного судового засідання, постановив ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 18.02.2019.

13.02.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшли пояснення відповідача по суті спору з доданими до них доказами.

В судовому засіданні 18.02.2019 суд заслухав пояснення представників сторін, частково задовольнив клопотання позивача про витребування документів, витребував у Комунального підприємства теплових мереж "Миронівкатепломережа" правовстановлюючі документи на приміщення котельні за адресою: м. Миронівка, вул. Пироженка, 1 в; правовстановлюючі документи на димову трубу за адресою: м. Миронівка, вул. Пироженка, 1 в; технічний паспорт на димову трубу за адресою: м. Миронівка, вул. Пироженка, 1, відклав розгляд клопотання про призначення експертизи, оголосив перерву у підготовчому засіданні до 04.03.2019.

В судовому засіданні 04.03.2019 суд заслухав пояснення представників сторін, оголосив перерву у підготовчому засіданні до 05.03.2019.

05.03.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області відповідачем подано витребувані документи.

Оглянувши вказані документи, суд дійшов висновку про відсутність необхідності у призначенні у справі будівельно-технічної експертизи, оскільки за змістом ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі, зокрема, за умови необхідності з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Водночас, питання запропоновані позивачем для встановлення експертом, а саме встановлення факту приналежності димової труби до будівлі котельні, визначення функціонального призначення вказаної димової труби, не потребують спеціальних знань та можуть бути встановлені судом на підставі наявних у матеріалах справи документів та норм матеріального права.

В судовому засіданні 05.03.2019 суд заслухав пояснення представників сторін, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті на 18.03.2019.

07.03.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області позивачем подано заперечення на пояснення відповідача.

В судовому засіданні 18.03.2019 суд заслухав пояснення представників сторін, оголосив перерву в судовому засіданні до 02.04.2019.

02.04.2019 позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання сторонам часу на мирне врегулювання спору.

В судовому засіданні 02.04.2019 суд заслухав пояснення представника відповідача, він проти позову заперечив, позивач в судове зсідання не з’явився, суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи з метою надання сторонам часу на мирне врегулювання спору, оскільки представник відповідача проти вказаного клопотання заперечив та зазначив, що в нього відсутня інформація щодо вчинення його довірителем дій, направлених на укладення мирової угоди.

Позові вимоги обґрунтовані наступним:

- відповідно до договору оренди від 04.03.2014 позивач отримав в оренду нежитлове приміщення для виробництва та постачання теплової енергії з альтернативних видів палива (з використання нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії);

- відповідно до договору оренди від 16.09.2014 позивач отримав в орендуобладнання котелень а саме: димову трубу; ємкість для води 3 м.куб.;

- відповідач звернувся до позивача з листом № 190 від 11.09.2018, в якому він повідомив про те, що у зв’язку з припиненням 16.08.2017 строку дії договору оренди димових труб, пропонує в строк до 01.10.2018 від’єднати від вказаного об’єкту теплові установки Товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Богуславська Сільгосптехніка";

- позивач стверджує, що відповідно до договору оренди від 04.03.2014 орендує у відповідача частину приміщення котельні, де встановлені котли для виробництва теплової енергії з альтернативних видів палива. Позивач посилається на положення ст.ст. 186-188 Цивільного кодексу України та зазначає, що орендована ним котельня та труба є однією річчю в розумінні Цивільного кодексу України, а використання приміщень котельні для виробництва теплової енергії за допомогою теплових котлів без використання димових труб є неможливим. Отже, на думку позивача, на момент подання цього позову відповідач фактично вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання позивачу в подальшому продовженні користування орендованим майном.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що за своєю суттю димова труба та частина приміщення котельні, які орендує позивач, не пов’язані між собою, разом, як єдиний об’єкт, використовуватись не можуть в силу свого різного призначення. Крім того, димова труба та частина приміщення котельні, які орендує позивач, є окремими об’єктами цивільних прав та обов’язків, про що свідчить існування двох різних договорів оренди для кожного з об’єктів. Таким чином, позивач не отримав прав на димову трубу у зв’язку із укладенням договору оренди нежитлового приміщення, а отже до даних правовідносин положення ст.ст. 186-188 Цивільного кодексу України. Серед іншого, відповідач зазначає, що не вчиняв жодних дій, які б порушували права позивача, тоді як лист відповідача № 190 від 11.09.2018 є правомірною вимогою про зупинення безпідставного використання комунального майна у зв’язку із закінченням строку дії договору.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб’єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

04.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю торговий дім "Богуславська Сільгосптехніка" (орендар) та Комунальним підприємством теплових мереж "Миронівкатепломережа" (орендодавець) укладено договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень)комунальної власності територіальної громади Миронівського району.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору орендодавець на підставі протоколу засідання комісії по проведенню конкурсу щодо здачі в оренду від 03.03.2014 передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення за адресою: вул. Пироженка, буд. 1, для виробництва та постачання теплової енергії з альтернативних видів палива (з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії).

Згідно з п. 2.1. договору об’єктом оренди є нежитлове приміщення загальною площею 105,5 кв.м., устаткування, інвентар та інше майно згідно з переліком, що є невід’ємною частиною цього договору (додаток № 4). Вказаний додаток в матеріалах справи відсутній.

Відповідно до акту прийому-передачі об’єкта оренди від 04.03.2014 орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове строкове платне користування належне орендодавцю нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення котельні за адресою 08800, м. Миронівка, вул. Пироженка, буд. 1, площа 105,5 кв.м. Сторони зафіксували, що на момент складення цього акту орендоване майно знаходиться у придатному для використання за цільовим призначенням стані, який орендаря задовольняє. Технічній та пожежобезпечний стан майна, що передається у тимчасове володіння та користування, задовільний та відповідає вимогам аналогічного майна. Копія підписаного сторонами акту міститься в матеріалах справи.

Крім того, 16.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю торговий дім "Богуславська Сільгосптехніка" (орендар) та Комунальним підприємством теплових мереж "Миронівкатепломережа" (орендодавець) укладено договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Миронівського району. Відповідно до п. 1.1. вказаного договору орендодавець на підставі протоколу засідання комісії по проведенню конкурсу щодо здачі в оренду від 15.09.2014 № 1 передає, а орендар приймає в оренду обладнання котелень за адресою: вул. Пироженка, буд. 1, для виробництва та постачання теплової енергії з альтернативних видів палива (з використання нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії).

Згідно з додатком № 4 до договору від 16.09.2014 в оренду передано наступне устаткування: димова труба, за адресою: 08800, м. Миронівка, вул. Пироженка, буд. 1, - 1 шт.; ємкість для води 3 м.куб., за адресою: 08800, м. Миронівка, вул. Пироженка, буд. 1, - 1 шт.

Відповідно до акту прийому-передачі об’єкта оренди від 16.09.2014 орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове строкове платне користування належне орендодавцю майно, а саме: димова труба, за адресою: 08800, м. Миронівка, вул. Пироженка, буд. 1, - 1 шт.; ємкість для води 3 м.куб., за адресою: 08800, м. Миронівка, вул. Пироженка, буд. 1, - 1 шт.

05.12.2016 сторони уклали договір про внесення змін до договору договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Миронівського району від 04.03.2014, яким доповнили договір пунктом 9.1.2. наступного змісту: «Сторони домовилися продовжити строк дії даного договору з 04.02.2017 по 03.01.2020».

Крім того, рішенням Виконавчого комітету Мировнівської міської ради від 16.08.2018 № 163 визначено надати нежитловим будівлям, що належать Комунальному підприємству теплових мереж «Миронівкатепломережа» і знаходяться в м. Миронівка поштові адреси, зокрема, нежитловій будівлі (котельні) – м. Миронівка, вул. Пироженка, 1в, замість попередньої – вул. Пироженка, 1.

Підставою позову стало те, що відповідач звернувся до позивача з листом № 190 від 11.09.2018, в якому він повідомив про те, що у зв’язку з припиненням 16.08.2017 строку дії договору оренди димових труб, зокрема, труби, що знаходиться за адресою: м. Миронівка, вул. Пироженка, 1в, пропонує в строк до 01.10.2018 від’єднати від вказаного об’єкту теплові установки Товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Богуславська Сільгосптехніка" у зв’язку з відсутністю договірних відносин між сторонами. Крім того, відповідач повідомив, що в разі не від’єднання теплових установок позивачем вказані роботи будуть здійснені відповідачем.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що такі дії відповідача порушують права та інтереси позивача. Позивач стверджує, що відповідно до договору оренди від 04.03.2014 орендує у відповідача частину приміщення котельні, де встановлені котли для виробництва теплової енергії з альтернативних видів палива. Позивач веде господарську діяльність з постачання тепла споживачам та використовує орендовані приміщення за цільовим призначенням, визначеним умовами договору оренди. Позивач посилається на положення ст.ст. 186-188 Цивільного кодексу України та зазначає, що орендована ним котельня та труба є однією річчю в розумінні Цивільного кодексу України, а використання приміщень котельні для виробництва теплової енергії за допомогою теплових котлів без використання димових труб є неможливим. Отже, на думку позивача, на момент подання цього позову відповідач фактично вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання позивачу в подальшому продовженні користування орендованим майном. У зв’язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогою про усунення перешкод в користуванні позивачем орендованими приміщеннями котельні за адресою: м. Миронівка, вул. Пироженка, 1в, шляхом заборони відповідачу від’єднувати котли (опалювальні установки) позивача від димових труб котельні в м. Миронівка, вул. Пироженка, 1в.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що за своєю суттю димова труба та частина приміщення котельні, які орендує позивач, не пов’язані між собою, разом, як єдиний об’єкт використовуватись не можуть в силу свого різного призначення. Крім того, димова труба та частина приміщення котельні, які орендує позивач, є окремими об’єктами цивільних прав та обов’язків, про що свідчить існування двох різних договорів оренди для кожного з об’єктів. Таким чином, позивач не отримав прав на димову трубу у зв’язку із укладенням договору оренди нежитлового приміщення, а отже до даних правовідносин положення ст.ст. 186-188 Цивільного кодексу України. Серед іншого, відповідач зазначає, що не вчиняв жодних дій, які б порушували права позивача, тоді як лист відповідача № 190 від 11.09.2018 є правомірною вимогою про зупинення безпідставного використання комунального майна у зв’язку із закінченням строку дії договору.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та пояснення сторін, встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1. ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п’ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Відповідно до ч. 1 ст. 773 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Відповідно до договору оренди від 04.03.2014 позивач отримав в оренду нежитлове приміщення котельні за адресою 08800, м. Миронівка, вул. Пироженка, буд. 1, площа 105,5 кв.м., для виробництва та постачання теплової енергії з альтернативних видів палива (з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії).

Крім того, сторонами укладено договір оренди від 16.09.2014, за умовами якого позивач отримав в орендуобладнання котелень за адресою: вул. Пироженка, буд. 1, а саме: димову трубу, за адресою: 08800, м. Миронівка, вул. Пироженка, буд. 1, - 1 шт.; ємкість для води 3 м.куб., за адресою: 08800, м. Миронівка, вул. Пироженка, буд. 1, - 1 шт, для виробництва та постачання теплової енергії з альтернативних видів палива (з використання нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії. Строк дії вказаного договору з 16.09.2014 по 16.08.2017.

Відповідно до п.п. 3.6., 9.3.1. ДБН В.2.5-77:2014 «Котельні», затверджених наказом Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.09.2014 № 252, котельня (котельна установка) – це приміщення, будівля, споруда чи їх комплекс, у яких розміщено сукупність обладнання та пристроїв (у тому числі теплогенератори на основі водонагрівачів, допоміжне устаткування), призначені для вироблення теплової енергії та передавання її теплоносію (водяна пара або гаряча вода) з метою теплозабезпечення споживачів. Кількість димових труб для котельні визначають з урахуванням вимог заводів-виробників котельного обладнання або за техніко-економічного обґрунтування.

Отже, за змістом зазначених будівельних норм котельня – це приміщення, будівля, споруда чи їх комплекс, у яких розміщено сукупність обладнання та пристроїв, призначених для вироблення теплової енергії та передавання її теплоносію з метою теплозабезпечення споживачів, що обладнано димовими трубами, кількість яких визначається з урахуванням вимог заводів-виробників котельного обладнання або за техніко-економічного обґрунтування.

Відповідно до рішення Київської обласної ради від 19.09.2002 № 033-03-XXIV на баланс Комунального підприємством теплових мереж "Миронівкатепломережа" передано котельню, яка знаходиться не території обласної лікарні відновного лікування (м. Миронівка, вул. Пироженка, 1) та перебувала на її балансі згідно з додатком № 5. Відповідно до переліку переданого майна згідно з додатком № 5 до вищезазначеного рішення, на баланс відповідача передано зовнішні траси, котельню, обладнання.

Вбачається, що в контексті даного рішення Київської обласної ради котельня передається як єдине ціле без виокремлення окремого приміщення для обладнання і окремо труби димовивідної.

Відповідно до технічного паспорту не нежитлову будівлю (котельня) по вул. Пироженка, 1в (інвентаризаційна справа № 04718, станом на 15.05.2018) вказана котельня обладнана однією трубою димовивідною.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню (ст. 187 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1. ст. 188 Цивільного кодексу України якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ).

З аналізу вищезазначених документів та положень законодавства, можна зробити висновок, що котельня за своєю правовою природою є складною річчю, до складу якої, зокрема, входить димовивідна труба та приміщення, в якому знаходиться обладнання для виробництва теплової енергії. Вказаний висновок узгоджується із положеннями ДБН В.2.5-77:2014 «Котельні», згідно яких котельня – це приміщення, будівля, споруда чи їх комплекс, у яких розміщено сукупність обладнання та пристроїв, призначених для вироблення теплової енергії та передавання її теплоносію з метою теплозабезпечення споживачів. Тобто, використання котельні за цільовим призначенням - вироблення теплової енергії та передавання її теплоносію, є неможливим без використання її складової – димовивідної труби.

Такий висновок, так само узгоджується із відомостями, що зазначені в рішенні Київської обласної ради від 19.09.20.02 № 033-03-XXIV та технічному паспорті не нежитлову будівлю (котельня) по вул. Пироженка, 1в (інвентаризаційна справа № 04718, станом на 15.05.2018), згідно яких котельня та димовивідна труба розглядаються як єдиний об’єкт.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 Цивільного кодексу України правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.

Визначення котельні та димової труби як окремих об’єктів суперечило б цільовому призначенню котельні. Крім того, слід зазначити, що згідно з технічним паспортом не нежитлову будівлю (котельня) по вул. Пироженка, 1в, остання обладнана лише однією димовою трубою.

Отже, фактично з моменту укладення договору від 04.03.2014 позивач отримав в оренду нежитлове приміщення котельні, до складу якої, зокрема, входить димова труба, що також узгоджується і з цільовим призначенням приміщення, що зазначено в договорі, а саме, виробництво та постачання теплової енергії з альтернативних видів палива (з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії).

Тож, суд відхиляє заперечення відповідача щодо того, що димова труба та частина приміщення котельні, які орендує позивач, не пов’язані між собою, разом, як єдиний об’єкт, використовуватись не можуть, в силу свого різного призначення. Твердження відповідача, про те, що об’єкти, що орендує позивач, є окремими об’єктами цивільних прав та обов’язків, про що свідчить існування двох різних договорів оренди для кожного з об’єктів, також відхиляються судом, оскільки сам лише факт укладення сторонами двох різних договорів оренди щодо приміщення котельні та димової труби не може спростовувати висновків, викладених вище, щодо неможливості використання котельні без димової труби за її цільовим призначенням. А враховуючи, що котельня по вул. Пироженка, 1в, обладнана лише однією димовою трубою, то від’єднання обладнання від спірної труби унеможливило б використання позивачем котельні за її цільовим призначенням.

Водночас, позивачем заявлено вимогу про усунення перешкод в користуванні позивачем орендованими приміщеннями котельні за адресою: м. Миронівка, вул. Пироженка, 1в, шляхом заборони відповідачу від’єднувати котли (опалювальні установки) позивача від димових труб котельні в м. Миронівка, вул. Пироженка, 1в.

Суд, дослідивши подані матеріали, дійшов висновку, що остання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Право на звернення за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів з встановленою підвідомчістю господарських справ передбачено нормами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.

Частина 1 ст. 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Водночас, передумовою та підставою для захисту права, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами факту порушення (невизнання або оспорювання) цього права.

Позивач як на факт порушення своїх прав посилається на лист № 190 від 11.09.2018, в якому відповідач повідомив про те, що у зв’язку з припиненням 16.08.2017 строку дії договору оренди димових труб, зокрема, труби, що знаходиться за адресою: м. Миронівка, вул. Пироженка, 1в, пропонує в строк до 01.10.2018 від’єднати від вказаного об’єкту теплові установки Товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Богуславська Сільгосптехніка" у зв’язку з відсутністю договірних відносин між сторонами. Крім того, відповідач повідомив, що в разі не від’єднання теплових установок позивачем вказані роботи будуть здійснені відповідачем.

Водночас, жодних доказів вчинення відповідачем дій щодо відключення обладнання позивача від димової труби суду не надано, так само як і не наведено в позові. Про такі обставини представник позивача також не зазначав в судових засіданнях.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено факту порушення його прав, позаяк факт надсилання відповідачем листа не може свідчити про порушення прав позивача, а доказів вчинення будь-яких дій по відключенню обладнання позивача від димової труби суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом вказаних положень, захисту підлягає саме порушене право. Оскільки позивачем не доведено факту порушення його прав, суд вважає вимогу позивача про усунення перешкод в користуванні позивачем орендованими приміщеннями котельні за адресою: м. Миронівка, вул. Пироженка, 1в, шляхом заборони відповідачу від’єднувати котли (опалювальні установки) позивача від димових труб котельні в м. Миронівка, вул. Пироженка, 1в необґрунтованою, недоведеною, передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо інших тверджень сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов’язує суди обгрнутовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складене та підписане 12.04.2019.

Суддя А.Ф. Черногуз