Рішення № 81111921, 28.03.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2019Справа № 910/13543/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Бородині В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Національного банку України

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -

1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Л-Сервіс»,

2)Акціонерний банк "Банк регіонального розвитку"

про визнання договору недійсним та застосування наслідків його недійсності

Представники:

від позивача: Порало Т.І., Бірюкова О.А.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національний банк України (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" (далі-відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" (далі-відповідач 2) про визнання недійсним договору №059 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" за кредитним договором № 14/10-94 від 26.06.2007; зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" документи, отримані згідно договору № 059 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" за кредитним договором № 14/10-94 від 26.06.2007.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 (управитель за договором про передавання в управління непроданих актів від 20.11.2013) укладаючи оспорюваний договір цесії допустив порушення Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою правління Національного банку України від 28.08.2001 № 369 та умови договору про управління, вийшовши за межі своїх повноважень, що на думку позивача є підставою для визнання договору недійсним та застосування наслідків його недійсності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2018 позовну заяву Національного банку України залишено без руху. Встановлено Національному банку України строк протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду докази направлення на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" копії позовної заяви № 12-0007/53639 від 05.10.2018.

19.10.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Національного банку України надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22.11.2018.

08.11.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 зазначає, що майно (активи) банку не було реалізовано на першому та повторному аукціоні, у зв'язку з чим 30.09.2015 між відповідачами укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором № 14/10-94 від 26.06.2007. Відповідно до оцінки активу банку, його вартість склала одну гривню, в той час як за договором даний актив було продано за сто гривень. Крім того, відповідач-1 зазначає, що за результатами проведеної НБУ планової перевірки, будь-яких порушень процедури продажу активів не виявлено, при цьому встановлено, що від продажу активів на рахунок Управителя в НБУ надійшли кошти у розмірі 165 784, 64 грн., в яких від відповідача - 135 984, 64 грн.

12.11.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 зазначає, що кредитний договір укладено в простій письмовій формі, тому відповідно до ст. 513 Цивільного кодексу України договір про відступлення права вимоги за таким договором вчинений в тій самій формі, що й кредитний договір.

14.11.2018 представник позивача через відділ автоматизованого документообігу суду подав відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М", в якій позивач зазначає, що Національний банк України своїми рішеннями погодив відповідача-1 як управителя, чіткі умови, порядок та ціну продажу активів банку, в свою чергу відповідач-1 мав здійснити продаж активів банку за ціною не нижче 1 639 013, 00 грн. та 322 463, 00 грн., відповідно до процедури встановленої Національним банком України у рішеннях № 255 від 25.05.2015 та № 414 від 05.08.2015. Тож, як зазначає позивач, будь-яке зниження вартості активів та/або неналежне виконання управителем своїх зобов'язань за договором про управління має наслідком порушення прав та майнових інтересів вигодонабувачів в частині одержання суми коштів на які останні мають право розраховувати.

20.11.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант", в якій позивач зазначає, що згідно оспорюваного договору відповідач-1 передав відповідачу-2 право вимоги як за кредитним договором, так і за договорами забезпечення до нього, тобто якщо первинний договір потребує нотаріального посвідчення чи державної реєстрації, то договір відступлення права вимоги належить також посвідчувати нотаріально чи реєструвати, чого відповідачами не здійснено, що свідчить про недодержання сторонами законодавчо установлених вимог до укладення правочинів.

22.11.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача-2 подав клопотання про залучення третіх осіб, в якому відповідач-2 просить суд залучити до участі у справі, у якості третіх осіб на стороні позивача фізичних осіб - вигодонабувачів, вимоги яких відносяться до 4 черги, відповідно до додатку № 2 до договору про передавання в управління непроданих активів.

22.11.2018 представник позивача через відділ автоматизованого документообігу суду подав клопотання про об'єднання позовних вимог, в якому просить суд об'єднати справи № 910/13304/18 та № 910/13543/18 в одне провадження у справі № 910/13543/18.

Також, 22.11.2018 представник позивача подав клопотання про витребування доказів, в якому просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" для огляду оригінал договору № 059 від 30.09.2018 про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант» про відступлення права вимоги за Кредитним договором №14/10-94 від 26.06.2007 року; витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" оригінал Кредитного договору №14/10-94 від 26.06.2007 року зі всіма додатками та додатковими угодами для огляду судом та належним чином завірену копію для залучення до матеріалів справи.

Суд відклав розгляд клопотань про об'єднання позовних вимог та залучення третіх осіб на наступне судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 клопотання Національного банку України про витребування доказів задоволено. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" надати суду оригінал договору № 059 від 30.09.2018 про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант» про відступлення права вимоги за Кредитним договором №14/10-94 від 26.06.2007 року, для огляду у судовому засіданні. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" надати суду належним чином засвідчену читабельну копію кредитного договору №14/10-94 від 26.06.2007 року з усіма додатками та додатковими угодами до нього для долучення до матеріалів справи та оригінал для огляду у судовому засіданні. Підготовче засідання відкладено на 20.12.2018.

27.11.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача-1 подав письмові заперечення, в яких відповідач-1 зазначає, що Національний банк України своїми рішеннями № 255 від 25.05.2015 та № 414 від 05.08.2015 надав дозвіл на проведення продажу активів банку за ціною останнього аукціону.

29.11.2018 представник відповідача-2 через відділ автоматизованого документообігу суду подав письмові заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач-2 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

20.12.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 22.11.2018.

20.12.2018 представник позивача через відділ автоматизованого документообігу суду подав заяву про залучення третьої особи, в якій просить суд залучити до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Л-Сервіс».

У судовому засіданні 20.12.2018 розглянувши клопотання Національного банку України про об'єднання справ в одне провадження, суд зазначив, що предметом спірних правовідносин сторін є різні договори про відступлення права вимоги (цесії), ідентичність оформлення доказів, що мають бути подані до суду під час розгляду даних справ, не свідчить про їх тотожність, а тому в розумінні ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України дані справи не можуть вважатись пов'язаними поданими доказами, оскільки до кожної справи позивачем надано різні договори та додатки до них.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання Національного банку України про об'єднання справ № 910/13304/18, № 910/13543/18 в одне провадження у справі № 910/13543/18.

Крім того, розглянувши подане відповідачем-2 клопотання про залучення третіх осіб, а саме фізичних осіб - вигодонабувачів, вимоги яких відносяться до 4 черги, відповідно до додатку № 2 до договору про передавання в управління непроданих активів, суд відмовив у його задоволенні, оскільки викладені у клопотанні обставини не свідчать, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки вказаних третіх осіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 заяву Національного банку України про залучення третьої особи - задоволено. Залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Л-Сервіс». З власної ініціативи залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Акціонерний банк "Банк регіонального розвитку". Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Л-Сервіс» та Акціонерний банк "Банк регіонального розвитку" у строк до 29.01.2019 надати суду письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог та докази на підтвердження викладених обставин, з урахуванням положень ч. 3-7 ст. 165 ГПК. Продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/13543/18 на 30 днів. Підготовче засідання відкладено на 31.01.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/13543/18 призначено на 28.02.2019.

27.02.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" надійшла заява про розмір витрат, які сторона понесла у зв'язку з розглядом справи.

Також, 27.02.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" надійшла заява про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У судовому засіданні 28.02.2019 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи по суті на 28.03.2019.

21.03.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Національного банку України надійшли заперечення на заяву відповідача-1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

27.03.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" надійшла заява про розмір витрат пов'язаних з наданням професійну правничу допомогу.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача-2 у судове засідання також не з'явився, через відділ автоматизованого документообігу суду подав заяву про перенесення розгляду справи, в якій повідомляє про неможливість представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" прийняти участь у судовому засіданні, призначеному на 28.03.2019, у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі, а тому просить суд перенести розгляд справи на іншу дату.

Відповідно до приписів ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Тож, у разі неможливості взяти участь у судовому засіданні одного представника позивач може вжити інших заходів щодо забезпечення свого правового захисту в судовому засіданні, а саме направити у судове засідання директора товариства, а тому суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача-2 про перенесення розгляду справи.

Представники третіх осіб у судове засідання також не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.

Суд відзначає, що треті особи повідомлялися ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте письмові пояснення на позовну заяву не подали, у судове засідання представників не направлено.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

В силу положень ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення третіх осіб про розгляд справи судом та про їх право подати письмові пояснення на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду від 20.12.2018, від 31.01.2019, від 28.02.2019 та від 28.03.2019 були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження третіх, зазначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте, до суду повернулися конверти з ухвалами суду від 20.12.2018, від 31.01.2019, від 28.02.2019 та від 28.03.2019 з відмітками: «за закінченням встановленого строку зберігання».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що треті особи мали право та дійсну можливость ознайомитись, з ухвалами суду від 20.12.2018, від 31.01.2019, від 28.02.2019 та від 28.03.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Приймаючи до уваги, що представники відповідача-1, відповідача-2 та третіх осіб були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача-1, відповідача-2 та третіх осіб не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 28.03.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.12.2009 постановою правління Національного банку України №713 "Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" прийнято рішення з 07.12.2009 відкликати банківську ліцензію у АБ "Банк регіонального розвитку" та ініційовано процедуру ліквідації банку.

20.11.2013 року між Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" (установник управління, сторона 1), Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "ДЕЛЬТА М" (управитель, сторона 2) та Національним банком України (сторона 3) укладено договір про передавання в управління непроданих активів (далі - договір управління), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та зареєстрований за №3960, умовами якого передбачено, що установник управління передає в управління управителеві активи, наявні на балансі установника управління на дату укладення цього договору (активи), а управитель приймає в управління активи і зобов'язується вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів установника управління (вигодонабувачі) відповідно до переліку (реєстру) вимог кредиторів за рахунок активів, перелік яких наведено в додатку 1 до цього договору. Вигодонабувачами за договором є кредитори установника управління, які на дату підписання договору внесені до переліку (реєстру) вимог кредиторів установника управління (перелік вигоднабувачів) та розрахунки з якими не проведені. Перелік вигодонабувачів з визначеною черговістю задоволення їх вимог наведено в додатку 2 до цього договору.

Згідно з п.1.2 договору управління, управитель є довірчим власником отриманих в управління активів. До управителя не переходить право власності на активи. Обмеження права довірчої власності управителя встановлюється цим договором і законодавством України.

За змістом п.п. б п. 2.2 договору управління, управитель зобов'язується здійснювати належне та ефективне управління активами особисто та виключно в інтересах вигодонабувачів.

Управитель має право: володіти, користуватися і розпоряджатися активами відповідно до законодавства України та цього договору; бути процесуальним правонаступником установника управління в справах, однією із сторін (учасників) яких є установник управління, а також правонаступником у виконавчих провадженнях, однією із сторін (учасників) яких є установник управління; на отримання винагороди та відшкодування витрат, які виникли в процесі управління активами, за рахунок одержаних від управління цими активами коштів у порядку та розмірах, визначених цим договором (п. 2.4 договору управління).

Відповідно до п 2.5 договору управління, Національний банк України зобов'язується: відкрити управителеві накопичувальний рахунок для зарахування коштів, що надходять у результаті управління активами, проведення розрахунків з вигодонабувачами, а також перерахування на поточний рахунок управителя винагороди і відшкодування суми витрат відповідно до цього договору; приймати рішення щодо погодження продажу управителем активів у двотижневий термін з дня надходження до Національного банку України відповідного звернення управителя.

Пунтом 2.6. договору управління передбачено, що Національний банк України має право: вимагати від управителя будь-яку інформацію, потрібну для здійснення контролю за виконанням умов цього договору; здійснювати контроль за діяльністю управителя щодо проведення процедури управління активами і задоволення вимог вигодонабувачів та з цією метою проводити перевірки його діяльності відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

Згідно з п. 3.1 договору управління, передавання активів від установника управління управителю здійснюється за актом про приймання-передавання, у якому зазначається назва боржника, вид активу, його балансова вартість, вартість відповідно до виконавчих документів та за результатами незалежної оцінки, якщо така визначалася, перелік документів, які підтверджують право власності на активи, є підставою для стягнення коштів (договори, векселі тощо), свідчать про проведену установником управління претензійно-позовну роботу.

У відповідності до п. 4.1 договору управління продаж, відступлення права вимоги, переведення боргу щодо активів, переданих в управління за цим договором, здійснюються лише за попереднім погодженням із Національним банком України.

Цей договір вважається укладеним з моменту підписання і діє протягом 3 (трьох) років. У разі якщо на дату закінчення дії договору інший управитель Національним банком України не визначений, термін дії договору продовжується до моменту передачі активів новому управителю ( п.п. 9.1, 9.5 договору управління).

Додатком №1 до договору про передавання в управління непроданих активів від 20.11.2013, погоджено перелік непроданих активів, що передаються в управління іншій юридичній особі, відповідно до якого визначено передачу управителю прав кредитора за кредитними договорами фізичних та юридичних осіб - боржників банку у кількості 88 договорів загальною сумою вимог у розмірі 87 731 589,17 грн., в тому числі за кредитним договором № 14/10-94 від 26.06.2007, укладеним між Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Л-Сервіс».

30.09.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "ДЕЛЬТА М" (далі - управитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "ГАРАНТ" (далі - новий кредитор) укладено договір №059 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором № 14/10-94 від 26.06.2007 (далі - договір відступлення), відповідно до умов якого управитель передає права кредитора шляхом відступлення права вимоги, а новий кредитор приймає всі права вимоги і стає новим кредитором за кредитним договором № 14/10-94 від 26.06.2007, укладеним між Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Л-Сервіс» (далі - позичальник), згідно якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію та надав грошові кошти в сумі 21 000 000, 00 грн.

Відповідно до п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору відступлення, одночасно з відступленням права вимоги за кредитним договором управитель (банк) відступає, а новий кредитор набуває усі права сторони договору та стає кредитором (заставодержателем, іпотекодержателем) за всіма договорами, що забезпечують виконання зобов'язань позичальника по кредитному договору в тому числі але не виключно: договору застави від 25.12.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Макаренко Л.А., зареєстрованим в реєстрі під № 6296

За змістом пункту 1.2. договору відступлення, відступлення права вимоги за кредитним договором розповсюджується в повному обсязі та на умовах, які існуватимуть на момент відступлення права вимоги: право вимоги на суму основного зобов'язання по кредиту на момент підписання цього договору, суми нарахованих процентів за користування кредитом, пені та штрафів у разі їх нарахування та відсотків за користування кредитом у розмір та у терміни, передбачені кредитними договорами, а також на право вимоги виконання позичальником будь-яких інших обов'язків, передбачених кредитними договорами.

Підпунктом 1.2.1 пункту 1.2. договору відступлення встановлено, що на день укладення даного договору розмір зобов'язань позичальника за кредитним договором складає 70 023 067, 58 грн.

Пунктом п. 1.6 договору відступлення передбачено, що відступлення права вимоги за кредитним договором № 14/10-94 від 26.06.2007 (отриманого управителем на підставі договору про передавання в управління непроданих активів, укладеного 20.11.2013 між банком, управителем та НБУ) здійснюється на платній основі за ціною 100, 00 грн.

Після підписання цього договору новий кредитор на протязі одного місяця перераховує управителю грошові кошти в сумі 100, 00 грн. на накопичувальний рахунок №32073417901 в Головному управлінні НБУ, МФО 321024 з посиланням в призначенні платежу на реквізити цього договору (пп.1.6.1. п. 1.6 договору відступлення).

Право вимоги до позичальника за кредитним договором виникає у нового кредитора одразу після укладення даного договору (пп.1.6.2. п. 1.6 договору відступлення).

30.09.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "ДЕЛЬТА М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "ГАРАНТ" складено та підписано акт приймання-передачі до договору №059 про відступлення права вимоги (цесії) від 30.09.2015 року за кредитним договором №14/10-94 від 26.06.2007, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "ДЕЛЬТА М" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія " ГАРАНТ" в свою чергу прийняло документи за кредитним договором №14/10-94 від 26.06.2007, укладеному між Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Л-Сервіс», а саме: усі документи, які складають кредитну справу позичальника, отримані банком від позичальника (управителем від банку на підставі договору про передання в управління непроданих активів від 20.11.2013) відповідно до умов вказаних договорів, включаючи документи, на підставі яких банк здійснював оцінку платоспроможності позичальника; документи, що пов'язані із виконанням кредитного договору.

Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Національний банк України зазначає, що при укладенні договору №059 про відступлення права вимоги (цесії) від 30.09.2015 року за кредитним договором №14/10-94 від 26.06.2007 було порушено Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затверджене постановою правління Національного банку України № 369 від 28.08.2001, та умови договору про управління від 20.11.2013, у зв'язку із чим відчуження спірного активу було здійснено за нижчою вартістю, ніж було погоджено НБУ у рішеннях, яка не відповідає оціночній вартості відображеній у Звіті про оцінку. Крім того, позивач зазначає, що спірний договір не містить умов, визначених Рішенням Національного банку та Положенням щодо моменту переходу права вимоги за кредитними договорами, у зв'язку з чим просить суд визнати недійсним договір №059 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" за кредитним договором № 14/10-94 від 26.06.2007 та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" документи, отримані згідно договору № 059 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" за кредитним договором № 14/10-94 від 26.06.2007.

В свою чергу, заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідачі зазначають, що НБУ може проводити перевірки Управителя, однак, ані главою 14 Положення "Про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства", затвердженого Постановою правління Національного банку України № 369 від 28.08.2001, яке є основним нормативно-правовим актом, який регулює ліквідацію Банку, ані іншими главами вказаного Положення не передбачено право Нацбанку звертатися до суду з позовом про оскарження вчинених управителем дій чи укладених договорів. Також у рішенні № 255 від 25.05.2015 та рішенні НБУ № 414 від 05.08.2015 позивач надав дозвіл на проведення продажу активів банку за ціною останнього аукціону, за якою й здійснена реалізація активу. Також, в обґрунтування своїх заперечень відповідачі зазначали, що позивачем не наведено у позовній заяві, чим саме порушуються права та інтереси Національного банку України, за захистом яких останній звернувся до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписів ст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", за змістом якого вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом вище, 30.09.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "ДЕЛЬТА М" (далі - управитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "ГАРАНТ" (далі - новий кредитор) укладено договір №059 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором № 14/10-94 від 26.06.2007 (далі - договір відступлення), відповідно до умов якого управитель передає права кредитора шляхом відступлення права вимоги, а новий кредитор приймає всі права вимоги і стає новим кредитором за кредитним договором № 14/10-94 від 26.06.2007, укладеним між Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Л-Сервіс» (далі - позичальник), згідно якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію та надав грошові кошти в сумі 21 000 000, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За приписами ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначає позивач, договір №059 про відступлення права вимоги (цесії) від 30.09.2015 року за кредитним договором №14/10-94 від 26.06.2007 є недійсним, оскільки при укладенні вказаного договору порушено Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затверджене постановою правління Національного банку України № 369 від 28.08.2001, та умови договору про управління від 20.11.2013, у зв'язку із чим відчуження спірного активу було здійснено за нижчою вартістю, ніж було погоджено НБУ у рішеннях, та не відповідала оціночній вартості відображеній у Звіті про оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "ДЕЛЬТА М" зверталося до начальника Управління припинення діяльності банків Генерального департаменту банківського нагляду з листом-погодженням №06/06-2014 від 06.06.2014, в якому просило надати попереднє погодження на відчуження активів, переданих в управління за договором управління шляхом їх самостійного продажу третім особам, за ціною не нижчою ніж визначена у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитним договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", складеним ТОВ "Приват-Консалтинг" станом на 14.05.2014, який отриманий позивачем 10.06.2014, що підтверджується відповідним штампом на листі за вх. №526/60795.

В свою чергу, листом №55-013/34115 від 01.07.2014 позивач повідомив відповідача-1 про те, що продаж активів банку, зокрема, майнових прав за кредитними договорами фізичних та юридичних осіб, здійснюється у порядку, визначеному главою 10 розділу VI Положення №369, у зв'язку з чим повернув на доопрацювання пакет документів щодо погодження порядку продажу активів банку, наданий листом вих. №06/06-2014 від 06.06.2014.

Листом №18/07-2014 від 18.07.2014 відповідач-1 повторно звернувся до начальника Управління припинення діяльності банків Генерального департаменту банківського нагляду з листом-погодженням щодо одержання попереднього погодження на продаж активів, з якому звернув увагу на те, що визначений приписами главою 10 розділу VI Положення №369 порядок продажу активів встановлює відповідні вимоги до їх продажу ліквідатором, а не управителем, та просив надати попереднє погодження на відчуження активів, переданих в управління за договором управління шляхом їх самостійного продажу третім особам, за ціною не нижчою ніж визначена у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитним договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", складеним ТОВ "Приват-Консалтинг" станом на 14.05.2014.

Листом №55-012/46775 від 22.08.2014 Національний банк України надав відповідь на вищезазначений лист відповідача-1, в якому повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "ДЕЛЬТА М" про те, що для погодження комісією Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем відчуження майна активів Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" управителю необхідно подати до Національного банку України документи відповідно до вимог глави 10 розділу VI Положення №369, у зв'язку з чим вдруге повернув на доопрацювання пакет документів щодо погодження відчуження майна.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "ДЕЛЬТА М" у відповідності до пункту 10.7 глави 10 та пункту 13.11 глави 13 розділу VI Положення №369, звернулось до Начальника Управління припинення діяльності банків Генерального департаменту банківського нагляду із відповідною заявою вих. № 10/825-Д від 13.11.2014 про надання погодження на продаж переданих в управління ТОВ "Дельта М" майнових прав, боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами (переданого в управління кредитного портфелю АБ "Банк регіонального розвитку") у кількості 88 одиниць, до якої було додано: висновок управителя про порядок, склад, умови та строки продажу; інформацію про майно (активи), яке пропонується для продажу; звіт про оцінку майнових прав - боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами; рецензію на звіт про оцінку майнових прав - боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 27.01.2015 року відповідач-1 звернувся до позивача з заявою щодо уточнення кількості активів та погодження способу продажу активів, в якій просив:

- здійснити продаж боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 86 одиниць одним лотом через прилюдні торги (аукціон) на Українській універсальній товарній біржі за початковою ціною 2 802 119, 00 грн. (враховуючи сумарну вартість кожного кредитного договору визначену TOB "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 10.11.2014);

- у випадку, якщо зазначені вище торги не відбудуться провести повторний продаж боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 86 одиниць одним лотом через прилюдні торги (аукціон) на Українській універсальній товарній біржі за початковою ціною 1 961 483, 30 грн. (враховуючи зменшення вартості кожного кредитного договору на 30 відсотків від вартості визначеної TOB "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 10.11.2014);

- у випадку, якщо і повторні торги не відбудуться надати Управителю можливість (без додаткового погодження) здійснити продаж боргових зобов'язань через відступлення прав окремо по кожному з 86 кредитних договорів юридичним та/або фізичним особам шляхом укладання окремих договорів відступлення права вимоги за кредитним договором за ціною активу визначеною на останніх публічних торгах (за ціною, що на 30% менша від ринкової ціни визначеної TOB "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 10.11.2014).

Згідно зі Звітом про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", складеного оцінювачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Консалтинг", станом на 31.03.2015 року, було визначено, що ринкова вартість об'єкта оцінки - майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" у кількості 86 одиниць, без урахування ПДВ, становить 1 961 476,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 28.04.2015 відповідач-1 звернувся до позивача із заявою щодо внесення змін до погодження способу продажу активів у зв'язку із проведенням нової оцінки, у відповідності до якої враховуючи сплив терміну дії попередньої оцінки та отриманням нового висновку на підставі п. 4.1 Договору управління просив надати погодження на продаж активів (продаж майнових прав через відступлення права вимоги по кредитним договорам) у наступному порядку:

- здійснити продаж боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 86 одиниць одним лотом через прилюдні торги (аукціон) на Українській універсальній товарній біржі за початковою ціною 1 961 476, 00 грн. (враховуючи сумарну вартість кожного кредитного договору визначену TOB "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 31.03.2015);

- у випадку, якщо зазначені вище торги не відбудуться провести повторний продаж боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 86 одиниць одним лотом через прилюдні торги (аукціон) на Українській універсальній товарній біржі за початковою ціною 1 373 033, 20 грн. (враховуючи зменшення вартості кожного кредитного договору на 30 відсотків від вартості визначеної TOB "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 31.03.2015);

- у випадку, якщо і повторні торги не відбудуться надати Управителю можливість (без додаткового погодження) здійснити продаж боргових зобов'язань через відступлення прав окремо по кожному з 86 кредитних договорів юридичним та/або фізичним особам шляхом укладання окремих договорів відступлення права вимоги за кредитним договором за ціною актива, визначеною на останніх публічних торгах (за ціною, що на 30 % менша від ринкової ціни визначеної ТОВ "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 31.03.2015).

Рішенням Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем Національного банку України від 25.05.2015 №255 "Про відчуження ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" вирішено:

- погодити управителю відчуження майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", за ціною не нижчою, ніж оціночна ринкова вартість, визначена суб'єктом оціночної діяльності за станом на 31.03.2015 на загальну суму 1 639 013,00 грн. (без урахування ПДВ), а саме майнові права за кредитними договорами у кількості 76 одиниць згідно з переліком майна (активів), який зазначений в інформації про майно (активи) та наданий листом управителя від 27.01.2015, шляхом, проведення аукціону. У разі відсутності заяв щодо придбання майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" на аукціоні, управителю здійснити безпосередній продаж майна (активу) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону;

- відмовити у погодженні відчуження майнових прав за кредитними договорами: ОСОБА_6 договір від 05.12.2006 №27/10-7211, ОСОБА_7 договір від 15.12.2003 №27/10-7101, ОСОБА_8 договір від 01.11.2007 №27/10-912П та договір від 25.12.2007 №27/10-930А, ОСОБА_9 договір від 29.12.2006 №27/10-746А, ОСОБА_1 договір від 31.07.2008 №27/10-997П, ОСОБА_10 договір від 20.12.2005 №11/02-814-КІ, ОСОБА_11 договір від 22.06.2007 №11/03-28, ОСОБА_12 договір від 12.03.2007 №20/Б.в., ОСОБА_13 договір від 14.12.2006 №14/10-191.

10.06.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" (далі - замовник) та Українською універсальною товарною біржею (далі - виконавець) було укладено договір-доручення №100 на проведення аукціону, відповідно до якого сторони зобов'язалися здійснити ділове співробітництво з використанням організаційно-правових механізмів аукціонних торгів з метою створення умов для забезпечення ефективності аукціонних торгів по продажу майна, що належить Акціонерному банку "Банк регіонального розвитку", а саме: лот №1 - майнові права на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" у кількості 76 одиниць, з початковою ціною продажу у розмірі 1 639 013, 00 грн. (без урахування ПДВ).

В газеті "Голос України", випуск за 13.06.2015 №104 (6108), та в газеті "Експрес об'ява", випуск за 12.06.2015 №22 (5079), було опубліковано оголошення щодо проведення 30.06.2015 аукціону з реалізації активів АБ "Банк регіонального розвитку" за стартовою ціною лоту 1 639 013, 00 грн.

30.06.2015 року Українською універсальною товарною біржею було складено протокол №1 про хід аукціонних торгів, які не відбулися, відповідно до якого визначено, що торги по лоту №1 не відбулись в зв'язку з відсутністю заяв про участь в аукціонних торгах.

В газеті "Голос України", випуск за 03.07.2015 №117 (6121), та в газеті "Експрес об'ява", випуск за 03.07.2015 №25 (5082), було опубліковано оголошення щодо проведення 20.07.2015 повторного аукціону з реалізації активів АБ "Банк регіонального розвитку" за стартовою ціною лоту 1 147 309,10 грн.

20.07.2015 року Українською універсальною товарною біржею складено протокол №1 про хід аукціону торгів які не відбулися (копія додається), згідно якого вказано, що торги по лоту № 1 не відбулись в зв'язку з відсутністю заяв про участь в аукціонних торгах.

Рішенням Національного банку України № 414 від 05.08.2015 року "Про відчуження ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" вирішено погодити управителю відчуження майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", за ціною не нижчою, ніж оціночна ринкова вартість, визначена суб'єктом оціночної діяльності за станом на 31.03.2015 на загальну суму 322 463,00 грн. (без урахування ПДВ), а саме майнові права за кредитними договорами у кількості 10 одиниць згідно з переліком майна (активів), який зазначений в інформації про майно (активи) та наданий листом управителя від 12.06.2015, шляхом, проведення аукціону. У разі відсутності заяв щодо придбання майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" на аукціоні, управителю здійснити безпосередній продаж майна (активу) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону.

12.08.2015 року між ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Українською універсальною товарною біржею був укладений договір-доручення № 14/1 на проведення аукціону, предметом якого є продаж майна, що належить АБ "Банк регіонального розвитку", а саме: "лот № 1 - Майнові права на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" у кількості 10 одиниць, без урахування ПДВ".

14.08.2015 в газеті "Експрес об'ява" № 31 (5088) та 15.08.2015 в газеті "Голос України" № 150 (6154) були опубліковані оголошення, щодо проведення 01.09.2015 аукціону з реалізації активів АБ "Банк регіонального розвитку" за стартовою ціною лоту 322 463, 00 грн.

01.09.2015 року Українською універсальною товарною біржею був складений протокол № 1 про хід аукціону торгів які не відбулися, згідно якого вказано, що торги по лоту № 1 не відбулись в зв'язку з відсутністю заяв про участь в аукціонних торгах.

04.09.2015 в газеті "Експрес об'ява" № 34 (5091) 05.09.2015 в газеті "Голос України" №164 (6168) були опубліковані оголошення, щодо проведення 21.09.2015 повторного аукціону з реалізації активів АБ "Банк регіонального розвитку" за стартовою ціною лоту 225 724, 10 грн.

Українською універсальною товарною біржею 21.09.2015 був складений протокол № 1 про хід аукціону торгів які не відбулися, згідно якого вказано, що торги по лоту № 1 не відбулись в зв'язку з відсутністю заяв про участь в аукціонних торгах.

Суд зазначає, що в даному випадку вчинення оскаржуваного договору було здійснено відповідачем - 1 під час реалізації повноважень управителя непроданих активів Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" в межах процедури його ліквідації, а тому регулювання спірних правовідносин з огляду на положення ч. 3 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" здійснюється в т.ч. приписами Глави 70 Цивільного кодексу України, Закону України "Про банки і банківську діяльність", Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою НБУ №369 від 28.08.2001, в редакціях, що діяли до 22.09.2012 року, та умовами договору управління.

У відповідності до ч. 11 ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у разі, якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися непроданими активи банку і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначеній Національним банком України юридичній особі, яка зобов'язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів.

За змістом п.п. 13.1, 13.9 Глави 13 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою НБУ №369 від 28.08.2001, (надалі - "Положення №369") ліквідатор у разі потреби передавання активів банку, які залишаються непроданими на час закінчення процедури ліквідації банку, негайний продаж яких матиме наслідком істотну втрату їх вартості, в управління іншій юридичній особі звертається до Національного банку з відповідною пропозицією згідно зі статтею 96 Закону про банки. За результатами конкурсу між банком, Національним банком і управителем укладається тристоронній договір. Договір про передавання в управління непроданих активів від імені Національного банку підписує уповноважена посадова особа Національного банку. Договір набирає чинності з дати його підписання.

Згідно із ст. 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно. Законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя.

Частиною 5 ст. 1033 Цивільного кодексу України встановлено, що управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.

Відповідно до ч. 2 ст. 316 Цивільного кодексу України особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

З огляду на викладені положення вбачається, що з укладенням договору управління майном (майновими правами) та переданням такого майна управителю відповідна особа набуває статусу фактичного тимчасового власника такого майна, однак з обмеженими положеннями договору та закону повноваженнями щодо володіння та розпорядження ним для досягне мети укладення відповідного правочину управління.

У відповідності до ч. 1 ст. 1037 Цивільного кодексу України управитель управляє майном відповідно до умов договору. Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління.

У пункті 2 договору управління встановлено обов'язок управителя у своїй діяльності дотримуватися вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

Приписами п. 13.11 Положення №369 визначено, що управитель відповідно до укладеного тристороннього договору: відкриває в Національному банку накопичувальний рахунок у порядку, установленому нормативно-правовими актами Національного банку; набуває прав сторони (учасника) у судових справах, у якій стороною (учасником) був банк, який ліквідовано, а також прав сторони (учасника) виконавчих проваджень за участю банку; управляє активами та може відчужувати майно за погодженням з Комісією Національного банку; задовольняє вимоги кредиторів банку.

За умовами п. 4.1 договору управління продаж, відступлення права вимоги, переведення боргу щодо активів, переданих в управління за цим договором, здійснюються лише за попереднім погодженням із Національним банком України.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що за умовами укладеного договору №059 про відступлення права вимоги (цесії) від 30.09.2015 року за кредитним договором №14/10-94 від 26.06.2007 та відповідно до Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою НБУ №369 від 28.08.2001 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "ДЕЛЬТА М" з метою досягнення цілей укладення такого правочину - задоволення вимог кредиторів за рахунок таких активів повинно було отримати погодження Національного банку України при здійснені продажу або відступлення права вимоги даних активів.

Рішенням Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем Національного банку України від 25.05.2015 №255 "Про відчуження ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" вирішено:

- погодити управителю відчуження майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", за ціною не нижчою, ніж оціночна ринкова вартість, визначена суб'єктом оціночної діяльності за станом на 31.03.2015 на загальну суму 1 639 013,00 грн. (без урахування ПДВ), а саме майнові права за кредитними договорами у кількості 76 одиниць згідно з переліком майна (активів), який зазначений в інформації про майно (активи) та наданий листом управителя від 27.01.2015, шляхом, проведення аукціону. У разі відсутності заяв щодо придбання майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" на аукціоні, управителю здійснити безпосередній продаж майна (активу) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону.

Таким чином, рішенням Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем Національного банку України від 25.05.2015 №255 відчуження відповідачем-1 активів було обмежене погодженими порядком, умовами та ціною, а саме: шляхом продажу одним лотом на аукціоні із стартовою ціною у розмірі 1 639 013, 00 грн. та, виключно, у випадку якщо такий аукціон не відбудеться - шляхом безпосереднього продажу майна фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону, проте Національним банком України не було надано (погоджено) можливості зміни визначеної в рішенні ціни продажу спірного майна.

Так, у пункті 10.10 Глави 10 "Погодження Національним банком порядку продажу майна (активів) банку, його складу, умов та строків придбання" унормовано, що ліквідатор має право прийняти рішення про повторний продаж активу на аукціоні (за конкурсом), якщо актив не було продано на попередніх торгах, зі зменшенням його початкової ціни, але не більше ніж на 30 відсотків, без повторного погодження з Національним банком.

Як вбачається з матеріалів справи, у Звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 31.03.2015 року, складеному Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Консалтинг", вартість майнових прав окремо за Кредитним договором №14/10-94 від 26.06.2007 (позичальник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Л-Сервіс») визначена у розмірі 1,00 грн.

Водночас, судом встановлено, що відступлення права вимоги за кредитним договором №14/10-94 від 26.06.2007 відбулося за ціною 100, 00 грн. згідно з п. 1.6 договору відступлення.

Однак, погодження уцінки спірних активів на 30% від ринкової ціни, визначеної Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Консалтинг" у звіті, та здійснення продажу активів окремо по кожному кредитному договору, рішення НБУ №№255, 414 не містять, крім того, в матеріалах справи також відсутні докази надання позивачем відповідного погодження.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідачів щодо можливості прийняття рішення про повторний продаж активу на аукціоні, якщо актив не було продано на попередніх торгах, зі зменшенням його початкової ціни не більше ніж на 30 відсотків, без повторного погодження з НБУ з посиланням на главу 10 Розділу VI Положення № 369, оскільки відповідні повноваження належать ліквідатору банку. Так, відповідно до п.п.4.1, 4.2 глави 4 Розділу VI Положення ліквідатором може бути призначено особу, яка відповідає вимогам, установленим статтею 90 Закону про банки. Ліквідатором може бути фізична особа, яка: має досвід роботи не менше трьох років в аудиторській, юридичній або банківській сферах діяльності; була тимчасовим адміністратором цього банку.

В той же час, діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "ДЕЛЬТА М" регулюється главою 13 Розділу VI Положення № 369. Згідно з п.13.2 глави 13 Розділу VI Положення юридична особа, яка претендує здійснювати управління непроданими активами банку (далі - управитель), має відповідати таким вимогам: банк, який надає послуги з довірчого управління коштами і цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами, за умови, що він здійснює беззбиткову діяльність, дотримується економічних нормативів, забезпечує в повному обсязі формування резервів за активними операціями та не є об'єктом застосування заходів впливу щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснюваних банком операцій; юридична особа, яка здійснює професійну діяльність щодо надання аудиторських, юридичних, консалтингових, фінансових послуг не менше трьох років, веде беззбиткову діяльність і не має заборгованості перед Державним бюджетом України та місцевими бюджетами.

Таким чином, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "ДЕЛЬТА М" є управителем непроданих активів банку, а не ліквідатором, а тому глава 10 Розділу VI Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою НБУ №369 від 28.08.2001 року не розповсюджується на діяльність відповідача - 1 та не підлягає застосуванню у даному випадку. За таких підстав, при здійсненні продажу активів відповідач - 1 не був наділений правом самостійного зменшення вартості активів на 30% у разі непроведення аукціонних торгів, у зв'язку з відсутністю учасників. При цьому, рішенням НБУ № 255 було встановлено певні обмеження щодо реалізації активів банку.

Також, суд зазначає, що відповідно до пп.1.6.1 п.1.6 договору після підписання цього договору новий кредитор на протязі одного місяця перераховує управителю грошові кошти в сумі 100, 00 грн. на накопичувальний рахунок №32073417901 в Головному управлінні НБУ, МФО 321024 з посиланням в призначенні платежу на реквізити цього договору.

На підтвердження здійснення оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "ГАРАНТ" на виконання умов договору №059 про відступлення права вимоги (цесії) від 30.09.2015 року за кредитним договором №14/10-94 від 26.06.2007 було надано платіжне доручення №89 від 26.10.2018 року на суму в розмірі 4 000, 00 грн. із зазначенням призначення платежу: "оплата по договором цесії за відступлення права вимоги за кредитними договорами" та заяву про зарахування коштів по договорам відступлення права вимоги (цесії).

Проте, суд не приймає до уваги вказані докази на підтвердження здійснення оплати за спірним договором, оскільки з платіжного доручення №89 від 26.10.2018 року не вбачається здійснення оплати саме на виконання умов договору №059 про відступлення права вимоги (цесії) від 30.09.2015 року за кредитним договором №14/10-94 від 26.06.2007, а у заяві про зарахування коштів по договорам відступлення права вимоги (цесії) вказаний договір також відсутній.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідач - 2 повинен був здійснити оплату протягом одного місяця з дня підписання договору, тобто у строк по 30.10.2015 року, проте в матеріалах справи відсутні докази перерахування грошових коштів на рахунок відповідача - 1 саме за договором №059 про відступлення права вимоги (цесії) від 30.09.2015 року .

Також, як вбачається з довідки перевірки діяльності ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "ДЕЛЬТА М", якому передано в управління непродані активи Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" за період з 01.11.2014 до 01.07.2016, управителем недостатньо здійснена організація роботи з продажів, яка призвела до неотримання коштів на загальну суму 859 415, 36 грн.

Крім того, у Звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 31.03.2015 року, складеному Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Консалтинг", визначення ринкової вартості майнових прав за кредитним договором №14/10-94 від 26.06.2007 (позичальник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Л-Сервіс») для їх відчуження здійснювалося виходячи із того, що сума заборгованості за кредитом становила 24 004 795, 57 грн., проте, у п.1.2.1 договору відступлення було визначено, що розмір заборгованості за даним кредитним договором на день укладення такого договору (тобто на 30.09.2015) становить 70 023 067, 58 грн.

Таким чином, погоджуючи відчуження майнових прав за кредитним договором №14/10-94 від 26.06.2007 відповідачем - 1 здійснювалося визначення вартості такого активу виходячи із того, що розмір вимоги за ним становить 24 004 795, 57 грн., однак, за оскаржуваним договором було відчужено розмір вимоги майже втричі більший від оцінюваного (70 023 067, 58 грн.), що дає підстави для висновку про невідповідність встановленої в договорі відступлення ціни продажу реальній ринковій вартості проданого активу, адже доказів її визначення у встановленому порядку (шляхом отримання висновку оцінювача виходячи із дійсної суми заборгованості) матеріали справи не містять.

Що стосується доводів позивача про те, що договір №059 про відступлення права вимоги (цесії) від 30.09.2015 року за кредитним договором №14/10-94 від 26.06.2007 не містить умов визначених рішенням Національного банку та Положенням щодо моменту переходу права вимоги за кредитними договорами, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 10.13 Положення ліквідатор здійснює передавання майна (активів) покупцям після надходження коштів на накопичувальний рахунок або в касу банку. Ліквідатор передбачає таку умову в договорах про купівлю-продаж.

Рішеннями НБУ № 255 від 25.05.2015 та № 414 від 05.08.2015 "Про відчуження TOB "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", надано погодження на відчуження Управителем майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку". Зазначеними рішеннями визначено виключно умову, щодо вартості продажу активу, а саме: "У разі відсутності заяв щодо придбання майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" на аукціоні, Управителю здійснити безпосередній продаж майна (активу) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону).

Таким чином, в рішеннях НБУ № 255 від 25.05.2015 та № 414 від 05.08.2015 не зазначено необхідності включення в договір цесії умови щодо моменту переходу права вимоги. Крім того, з урахуванням того, що відповідач - 1 є управителем, а не ліквідатором банку, а вказані умови визначені виключно для ліквідатора, суд не приймає до уваги вказані доводи позивача.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що укладення відповідачем - 1 договору №059 про відступлення права вимоги (цесії) від 30.09.2015 року за кредитним договором №14/10-94 від 26.06.2007, тобто окремого активу, переданого в управління, здійснено з перевищенням своїх повноважень в порушення положень ст. 1037 ЦК України та п. 4.1 Договору управління та всупереч рішенню НБУ № 255, що свідчить про недодержання при укладенні Договору відступлення встановлених ст. 203 Цивільного кодексу України вимог, а тому є підставою для визнання його недійсним в силу приписів статті 215 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, позовні вимоги Національного банку України в частині визнання недійсним договору №059 про відступлення права вимоги (цесії) від 30.09.2015 року за кредитним договором №14/10-94 від 26.06.2007, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "ДЕЛЬТА М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "ГАРАНТ" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача в частині зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" документи, отримані згідно договору № 059 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" за кредитним договором № 14/10-94 від 26.06.2007, суд зазначає наступне.

За змістом ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Так, 30.09.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "ДЕЛЬТА М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "ГАРАНТ" складено та підписано акт приймання-передачі до договору №059 про відступлення права вимоги (цесії) від 30.09.2015 року за кредитним договором №14/10-94 від 26.06.2007, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "ДЕЛЬТА М" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія " ГАРАНТ" в свою чергу прийняло документи за кредитним договором №14/10-94 від 26.06.2007, укладеному між Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Л-Сервіс», а саме: усі документи, які складають кредитну справу позичальника, отримані банком від позичальника (управителем від банку на підставі договору про передання в управління непроданих активів від 20.11.2013) відповідно до умов вказаних договорів, включаючи документи, на підставі яких банк здійснював оцінку платоспроможності позичальника; документи, що пов'язані із виконанням кредитного договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Відтак, передані відповідачу - 2 оригінали документів за актом до договору №059 про відступлення права вимоги (цесії) від 30.09.2015 року за кредитним договором №14/10-94 від 26.06.2007 підлягають поверненню відповідачу - 1, оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія " ГАРАНТ" відсутні правові підстави утримувати у володінні спірні документи, а тому позовна вимога НБУ в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "ГАРАНТ" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "ДЕЛЬТА М" документи, отримані згідно з договором №059 про відступлення права вимоги (цесії) від 30.09.2015 року за кредитним договором №14/10-94 від 26.06.2007 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Що стосується заперечень відповідачів в частині недоведення позивачем порушеного права при зверненні до суду з вказаним позовом, суд відзначає наступне.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частинами 1 -3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (п. 5 постанови).

Втім, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Вирішуючи поданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.01.2017 року "Аналіз окремих питань судової практики, що виникають при застосуванні судами рекомендаційних роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"" зазначено, що під час вирішення спорів вказаної категорії у суддів виникає питання, чи будь-яка заінтересована особа вправі пред'являти позов про визнання недійсним правочину, укладеного іншими сторонами.

Цивільний кодекс України не містить визначення поняття "заінтересована особа", тобто залишає його оціночним. Тому слід враховувати, що заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Така особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів.

У зв'язку з цим виділяють декілька критеріїв визначення заінтересованості позивача в оспорюваному договорі: 1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором; 2) у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені; 3) заінтересована особа отримує що-небудь в результаті проведення реституції (права, майно).

В будь-якому разі судам необхідно враховувати, що коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Отже, вказівка в ч. 3 ст. 215 ЦК на те, що правочин може бути визнаний судом недійсним не лише за позовом однієї із сторін договору, а й за позовом заінтересованої особи, стосується тих випадків, коли заінтересована особа домагається відновлення порушеного договором її права, не вимагаючи повернення їй переданого на виконання цього договору майна, а вимагаючи повернути сторони договору до первісного стану. Таким чином, коло таких заінтересованих не є обмеженим і залежить від обставин конкретної справи.

Статтею 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто, інтерес позивача, у даному випадку стосовно визнання недійсним договору має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

При зверненні до суду з вказаним позовом Національний банк України зазначав, що оспорюваним договором порушено його права та інтереси як органу, наділеного розпорядчими та контролюючими повноваженнями. Так, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим Постановою правління Національного банку України № 369 від 28.08.2001, Законом України "Про банки і банківську діяльність" на Національний банк України покладено функції розпорядчого органу з організації ліквідаційної процедури Банку та функції з нагляду та контролю за перебігом ліквідаційної процедури та ефективної роботи ліквідатора та Управителя, що дає безпосереднє право оскаржувати правочини Управителя по відчуженню активів Банку, вчинених всупереч положенням чинного законодавства.

Крім того, як вбачається із переліку вигодонабувачів до договору управління, розмір незадоволених вимог позивача до АБ "Банк регіонального розвитку" становить 44 790 784, 57 грн., які включені до п'ятої черги задоволення вимог, у зв'язку з чим питання щодо вартості відчуження відповідачем-1 активів безпосередньо впливає на повноту задоволення вимог позивача, як кредитора АБ "Банк регіонального розвитку".

Таким чином, враховуючи положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства щодо повноважень Національного банку України як контролюючого органу, Суд вважає обґрунтованими доводи позивача про наявність підстав для звернення до суду з вимогою про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії), а тому заперечення Відповідачів в цій частині є необґрунтованими та не приймаються до уваги.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "ДЕЛЬТА М" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "ГАРАНТ" про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів.

Що стосується заяв відповідачів про розподіл судових витрат, то вказані витрати залишаються за відповідачами, у зв'язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Національного банку України задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір № 059 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" (02002, м. Київ, вул. Є.Сверстюка, 11, корпус Б; ідентифікаційний код - 35199148) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" (03164, м. Київ, вул. Підлісна, 3; ідентифікаційний код - 39971452) за кредитним договором № 14/10-94 від 26.06.2007.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" (03164, м. Київ, вул. Підлісна, 3; ідентифікаційний код - 39971452) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" (02002, м. Київ, вул. Є.Сверстюка, 11, корпус Б; ідентифікаційний код - 35199148) документи, отримані згідно договору № 059 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" (02002, м. Київ, вул. Є.Сверстюка, 11, корпус Б; ідентифікаційний код - 35199148) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" (03164, м. Київ, вул. Підлісна, 3; ідентифікаційний код - 39971452) за кредитним договором № 14/10-94 від 26.06.2007.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" (02002, м. Київ, вул. Є.Сверстюка, 11, корпус Б; ідентифікаційний код - 35199148) на користь Національного банку України (01061, м. Київ, вул. Інститутська, 9; ідентифікаційний код - 00032106) 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" (03164, м. Київ, вул. Підлісна, 3; ідентифікаційний код - 39971452) на користь Національного банку України (01061, м. Київ, вул. Інститутська, 9; ідентифікаційний код - 00032106) 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - судового збору.

6. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 08.04.2019.

Суддя Щербаков С.О.