Рішення № 81111900, 12.04.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.04.2019

Справа №910/1267/19

За позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю “Військторг”

до

Міністерства оборони України

про

стягнення 74426,10 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Військторг” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Міністерства оборони України заборгованості у розмірі 74426,10 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №286/2/17/6 від 28.03.2017 про закупівлю харчування (послуги щодо забезпечення харчуванням, харчовими продуктами особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно з законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах у тому числі годування штатних тварин) в частині здійснення розрахунків за надані позивачем послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 судом відкрито провадження у справі №910/1267/18; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) – протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; позивачу строк для подання відповіді на відзив – протягом п’яти днів з дня отримання відзиву на позов.

01.03.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив про те, що згідно умов укладеного між сторонами правочину позивачем були надані, а відповідачем прийняті та оплачені послуги на загальну суму 156893383,89 грн.

Проте надання послуг із забезпечення харчуванням на суму 74426,10 грн здійснено позивачем понад визначену у договорі №286/2/17/6 від 28.03.2017 ціну.

Також відповідач зазначив, що п.6.1 договору №286/2/17/6 від 28.03.2017 (в редакції додаткової угоди) визначено, що розрахунок за фактично поставлений товар проводиться замовником шляхом безготівкового розрахунку з його розрахункового рахунку протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на відвантажений товар, а отже у Міністерства оборони України відсутні підстави для оплати наданих позивачем послуг.

Позивач можливістю подання відповіді на відзив відповідно до ст.166 Господарського процесуального кодексу України не скористався.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

28.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Військторг” (виконавець, позивач) та Міністерством оборони України (замовник, відповідач) було укладено договір №286/2/17/6 про закупівлю харчування (послуги щодо забезпечення харчуванням, харчовими продуктами особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно з законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах у тому числі годування штатних тварин) (договір).

Відповідно до умов договору виконавець зобов’язується у 2017 році надати Міністерству оборони України послуги, зазначені у специфікації до цього договору, освіження продовольства, а замовник – прийняти послуги і оплатити у строки та за цінами згідно з положеннями цього договору (п.2.1), військові частини, заклади, установи (далі - військові частини), дислоковані у Рівненській, Тернопільській та Хмельницькій областях, для особового складу яких будуть надаватися послуги щодо організації харчування, а саме: А1358 м.Славута Хмельницької обл., А2375, А3730, А2007 м.Шепетівка, А0598, А3267, А4009, А2502 (В2806) м.Старокостянтинів, А3808, А4239 (В3225) (в т.ч. Хмельницький ОМВК та ОВК з РВК), А0553 (В4252), А2339, м.Хмельницький, А2738, А1527 м.Кам’янець-Подільський, А3013 с.Грузевиця Хмельницької обл., А2730, А1877 смт.Ярмолинці Хмельницької обл., А1446, А1671 (В1103), А4240 (В1298), А1573, А1994 (В0798) м.Рівне, А1519 м.Дубно Рівненської обл., А0153 м.Сарни, А4152 (В1670) с.Нова Любомирка, А4559 смт.Оржів, А1461 м.Бережани Тернопільської обл., А1915 м.Чортків Тернопільської обл., А3215 (В1428) м.Тернопіль (п.2.2), військові частини, заклади, установи (далі - військові частини), дислоковані у Рівненській, Тернопільській та Хмельницькій областях, для особового складу яких будуть надаватися послуги щодо забезпечення харчовими продуктами: А1358 м.Славута Xмельницької обл., А2375, А3730, А2007 м.Шепетівка, А0598, А3267, А4009, А2502 (В2806) м.Староконстянтинів, А3808, А4239 (В3225) (в т.ч. Хмельницький ОМВК та ОВК з РВК), А0553 (В4252), А2339, м.Хмельницький, А2738, А1527 м.Кам’янець-Подільський, А3013 с.Грузевиця Хмельницької обл., А2730, А1877 смт.Ярмолинці Хмельницької обл., А1446, А1671 (В1103), А4240 (В1298), А1573, А1994 (В0798) м.Рівне, А1519 м.Дубно Рівненської обл., А0153 м.Сарни, А4152 (В1670) с.Нова Любомирка, А4559 смт.Оржів, А1461 м.Бережани Тернопільської обл., А1915 м.Чортків Тернопільської обл., А3215 (В1428) м.Тернопіль. Послуги надаються особовому складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, іншим особам, які мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах у тому числі годування штатних тварин, зазначених в пунктах 2.2. та 2.3 цього договору в межах дислокації, а також особовому складу військових частин, що прикріплені на продовольче забезпечення, згідно із затвердженими Кабінетом Міністрів України нормами харчування та вимогами законодавства України. У разі потреби, послуги можуть надаватися в інших місцях відповідно до заявки представника замовника (п.2.3), загальна вартість послуг з ПДВ становить 136712260,16 грн (п.2.4), приймання послуг за якістю та обсягом здійснюють представники замовника відповідно до вимог чинного законодавства у присутності представника виконавця. Якість та обсяг наданих послуг щодо забезпечення харчуванням оформлюється актом приймання наданих послуг з харчування (додаток №4 до наказу №62 від 09.02.2016), який складається представником виконавця та представником замовника щоденно у трьох примірниках: перший - замовнику, другий - представнику замовника, третій - представнику виконавця. На підставі щоденно оформлених актів приймання наданих послуг з харчування, тричі на місяць (станом на 10, 20 та на останнє число місяця) складається зведений акт приймання наданих послуг із харчування (додаток №5 до наказу №62 від 09.02.2016), який підтверджує виконання своїх зобов’язань виконавцем за відповідний період, та підписується: перший примірник - замовником, представниками замовника та представниками виконавця, другий та третій - представниками замовника і представниками виконавця. Якість та обсяг наданих послуг щодо забезпечення харчовими продуктами оформлюється актом приймання послуг із забезпечення харчовими продуктами (додаток №6 до наказу №62 від 09.02.2016), який підтверджує виконання своїх зобов'язань виконавцем за відповідний період. Акт складається не частіше ніж тричі на місяць (станом на 10, 20 та на останнє число місяця), але не більше ніж 5 робочих днів з часу отримання послуг в повному обсязі: перший примірник – замовнику, другий - представнику замовника, третій - представнику виконавця та підписується: перший примірник - замовником, представниками замовника та представниками виконавця, другий та третій - представниками замовника і представниками виконавця (п.3.5), ціна цього договору становить: 136712260,16 грн (за загальним фондом) (п.4.1), розрахунки за цим договором проводяться шляхом оплати фактично наданих виконавцем та прийнятих представником замовника послуг, за умови надходження коштів з Державного бюджету України, передбачених на зазначені цілі, протягом 20 банківських діб з дня надходження до замовника наступних документів: рахунків-фактур; зведеного акту приймання наданих послуг із харчування та/або акту приймання послуг із забезпечення харчовими продуктами; підтвердження відповідно до наказу Міністра оборони України від 31.12.2016 №757 (п.5.1), договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2017 року включно, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. Відповідно до ч.5 ст.36 Закону України “Про публічні закупівлі” дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку (п.11.1).

Як зазначив позивач у позовній заяві, сторони продовжили термін дії договору до 31.12.2018.

Відповідно до наявних в справі звітів-заявок на приготування їжі за нормою харчування №5 для платних хворих за період з 27.12.2018 по 31.12.2018 військової частини А2339 м.Хмельницький виконавцем було надано, а представниками замовника прийнято відповідні послуги на загальну суму 4755,69 грн, що підтверджується зведеним актом №203/2339 приймання наданих послуг із харчування з 27.12.2018 по 31.12.2018 (включно) за платних хворих згідно з договором №286/2/17/6 від 28.03.2017 на суму 4755,69 грн.

Також представником замовника було складено повідомлення-підтвердження №15 від 02.01.2019 отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку на суму 4755,69 грн, а Товариством з обмеженою відповідальністю “Військторг” виставлено для оплати рахунок-фактуру №177 від 03.01.2019 на суму 4755,69 грн.

Крім того виконавцем було надано, а представниками замовника – військовою частиною А3808 м.Хмельницький прийнято послуги на загальну суму 19186,20 грн, що підтверджується зведеним актом №131/3808 приймання наданих послуг щодо забезпечення продовольчими пайками з 27.12.2018 по 31.12.2018 (включно) згідно з договором №286/2/17/6 від 28.03.2017 на суму 19186,20 грн.

Представником замовника було складено повідомлення-підтвердження №350/184/4/261 від 29.12.2018 отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку на суму 19186,20 грн, а Товариством з обмеженою відповідальністю “Військторг” виставлено для оплати рахунок-фактуру №174 від 03.01.2019 на суму 19186,20 грн.

Відповідно до звітів-заявок на приготування їжі за нормами харчування та додатковими нормами за період з 27.12.2018 по 31.12.2018 військової частини А4009 м.Старокостянтинів виконавцем було надано, а представниками замовника прийнято відповідні послуги на загальну суму 42141,48 грн, що підтверджується зведеним актом №54/4009 приймання наданих послуг із харчування з 27.12.2018 по 31.12.2018 (включно) згідно з договором №286/2/17/6 від 28.03.2017 на суму 42141,48 грн.

Представником замовника було складено повідомлення-підтвердження №9/1 від 02.01.2019 отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку на суму 42141,48 грн, а Товариством з обмеженою відповідальністю “Військторг” виставлено для оплати рахунок-фактуру №171 від 03.01.2019 на суму 42141,48 грн.

Відповідно до звітів-заявок на приготування їжі за нормою харчування №5 для платних хворих за період з 21.12.2018 по 26.12.2018 військової частини А2339 м.Хмельницький виконавцем було надано, а представниками замовника прийнято відповідні послуги на загальну суму 8342,73 грн, що підтверджується зведеним актом №200/2339 приймання наданих послуг із харчування з 21.12.2018 по 26.12.2018 (включно) за платних хворих згідно з договором №286/2/17/6 від 28.03.2017 на суму 8342,73 грн.

Також представником замовника було складено повідомлення-підтвердження №3588 від 27.12.2018 отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку на суму 8342,73 грн, а Товариством з обмеженою відповідальністю “Військторг” виставлено для оплати рахунок-фактуру №17106 від 28.12.2018 на суму 8342,73 грн.

11.01.2019 між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю “Військторг” підписано акт звірки взаєморозрахунків за 2018 рік, відповідно до якого позивачем у 2018 році надано послуги на загальну суму 156893383,89 грн, які були оплачені відповідачем.

Крім того в даному акті зафіксовано, що станом на 09.01.2019 позивачем надані документи, що підтверджують постачання продуктів харчування для особового складу військових частин ЗСУ понад суми договору на 2018 рік, на загальну суму 74426,10 грн (КЕКВ 2230 КПКВ 2101020/3 на суму 61327,68 грн, КЕКВ 2230 КПКВ 2101020/3 СФ на суму 13098,42 грн).

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Відповідно до частин 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч.1, ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір №286/2/17/6 від 28.03.2017 про закупівлю харчування (послуги щодо забезпечення харчуванням, харчовими продуктами особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно з законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах у тому числі годування штатних тварин) є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договору купівлі - продажу та договору про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги укладений між сторонами договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов’язків.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов укладеного між сторонами договору, позивачем було надано, а представниками відповідача у період з 21.12.2018 по 31.12.2018 прийнято послуги на загальну суму 74426,10 грн (КЕКВ 2230 КПКВ 2101020/3 на суму 61327,68 грн, КЕКВ 2230 КПКВ 2101020/3 СФ на суму 13098,42 грн), що підтверджується: зведеним актом №203/2339 приймання наданих послуг із харчування з 27.12.2018 по 31.12.2018 (включно) за платних хворих згідно з договором №286/2/17/6 від 28.03.2017 на суму 4755,69 грн, зведеним актом №131/3808 приймання наданих послуг щодо забезпечення продовольчими пайками з 27.12.2018 по 31.12.2018 (включно) згідно з договором №286/2/17/6 від 28.03.2017 на суму 19186,20 грн, зведеним актом №54/4009 приймання наданих послуг із харчування з 27.12.2018 по 31.12.2018 (включно) згідно з договором №286/2/17/6 від 28.03.2017 на суму 42141,48 грн, зведеним актом №200/2339 приймання наданих послуг із харчування з 21.12.2018 по 26.12.2018 (включно) за платних хворих згідно з договором №286/2/17/6 від 28.03.2017 на суму 8342,73 грн.

При цьому представниками замовника було складено відповідні повідомлення-підтвердження отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку на загальну суму 74426,10 грн, а Товариством з обмеженою відповідальністю “Військторг” виставлено для оплати відповідні рахунки-фактури.

В акті звірки взаєморозрахунків за 2018 рік від 11.01.2019, який підписаний між сторонами у справі, зафіксовано, що станом на 09.01.2019 позивачем надані документи, що підтверджують постачання продуктів харчування для особового складу військових частин ЗСУ понад суми договору на 2018 рік, на загальну суму 74426,10 грн (КЕКВ 2230КПКВ 2101020/3 на суму 61327,68 грн, К;ЕКВ 2230 КПКВ 2101020/3 СФ на суму 13098,42 грн).

За умовами п.5.1 укладеного між сторонами правочину розрахунки за договором проводяться шляхом оплати фактично наданих виконавцем та прийнятих представником замовника послуг, за умови надходження коштів з Державного бюджету України, передбачених на зазначені цілі, протягом 20 банківських діб з дня надходження до замовника наступних документів: рахунків-фактур; зведеного акту приймання наданих послуг із харчування та/або акту приймання послуг із забезпечення харчовими продуктами; підтвердження відповідно до наказу Міністра оборони України від 31.12.2016 №757.

Як стверджує відповідач у відзиві на позов, згідно п.6.1 договору №286/2/17/6 від 28.03.2017 (в редакції додаткової угоди) визначено, що розрахунок за фактично поставлений товар проводиться замовником шляхом безготівкового розрахунку з його розрахункового рахунку протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на відвантажений товар.

При цьому за висновками суду матеріали справи містять належним чином оформлені документи, які підтверджують фактичне надання послуг відповідачу (передання товару) та прийняття цих послуг та товару відповідачем.

Зведені акти за період з 21.12.2018 по 31.12.2018 підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень, скріплені печатками юридичних осіб, в них міститься інформація, що послуги, вартість яких вказана в актах, виконані за укладеним між сторонами договором.

При цьому, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду доказів відсутності відповідних бюджетних коштів для оплати наданих позивачем послуг та переданих товарів.

Суд зазначає, що у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18.10.2005 та у справі “Бакалов проти України” від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (п.п.48 та 40 рішень відповідно).

Отже, з урахуванням положень ст.530 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України та приписів п.5.1 договору строк виконання відповідачем грошового зобов’язання по оплаті вартості наданих позивачем та прийнятих відповідачем послуг та отриманих товарів станом на момент вирішення спору настав.

Однак, як свідчать матеріали справи, Міністерство оборони України своїх зобов’язань по оплаті вартості наданих позивачем та прийнятих відповідачем послуг та отриманих товарів належним чином та у строк, встановлений укладеним між сторонами договором та чинним законодавством України, не виконав, у зв’язку з чим у відповідача утворилась заборгованість на суму 74426,10 грн.

Згідно зі ст.ст.8, 55 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) суд зазначив: “Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права”.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: “Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах”.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що наявність та обсяг заборгованості Міністерства оборони України перед позивачем за укладеним між сторонами договором на суму 74426,10 грн підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, відповідачем спростовано не було, внаслідок чого позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь особи, яка його сплатила.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, ідентифікаційний код 00034022) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю “Військторг” (49038, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вул.Князя Ярослава Мудрого, буд.68, ідентифікаційний код 39896098) заборгованість у розмірі 74426 (сімдесят чотири тисячі чотириста двадцять шість) грн 10 коп та судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев’ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Ю.М.Смирнова