Рішення № 81111742, 01.04.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2019Справа № 910/15379/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Шепілевича Олександра Михайловича

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про відшкодування шкоди та пені в сумі 67 892,98 грн.

за участю представників сторін:

позивач: Шепілевич О.М. - реєстраційний № НОМЕР_1 від 01.11.12; ОСОБА_2 - представник за свідоцтвом № 2854 від 26.03.08 ;

від відповідача: Каракоця О.Р. - представник за довіреністю № 4543-К-О від 23.10.18

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернувся Фізична особа-підприємець Шепілевич Олександр Михайлович (далі - ФОП Шепілевич О.М., позивач) з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", відповідач) про відшкодування шкоди та пені в сумі 67 892,98 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що 27.07.2018 р. з належного йому рахунку № НОМЕР_2, відкритому в АТ КБ "Приватбанк", були несанкціоновано списані грошові кошти у сумі 61 220,00 грн. невстановленими особами. Шкода у вказаному розмірі була спричинена позивачу внаслідок бездіяльності працівників банку, що полягала у несвоєчасному блокуванні банківського рахунку позивача, чого не заперечував відповідач, проте, у поверненні коштів банк відмовив.

У позові ФОП Шепілевич О.М. просить стягнути з АТ КБ "Приватбанк" матеріальну шкоду у сумі 61 220,00 грн., яка була йому завдана внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, що потягло несанкціоноване списання коштів з рахунку № НОМЕР_2, та пеню у сумі 6 672,98 грн., що разом складає 67 892,98 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2018 р. вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, сторонам надано можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.

Відповідач, у строк, визначений законом, надав суду відзив, у якому проти позову заперечив, посилаючись на правомірність банківської операції зі списання коштів з рахунку позивача. Крім того, вказав, що позивач не довів вини банку у такому списанні, а також того, що перерахування коштів було зроблено не самим позивачем або не за його дорученням третіми особами.

До початку розгляду справи по суті представник відповідача заявив клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, мотивуючи його тим, що позовна заява підписана неуповноваженою на те особою, а саме - адвокатом ОСОБА_2, який діяв на підставі ордеру ЗП № 016847 від 09.10.2018 р., де не зазначені відомості про представництво позивача у господарському суді міста Києва.

Розглянувши вказане клопотання, заслухавши думку сторін, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 17.01.2019 р., відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Відповідно до частини 1 статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частиною 1 статті 58 ГПК України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (ч. 4 статті 60 ГПК України).

Одним із видів адвокатської діяльності є представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно з частиною 1 статті 26 вказаного Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч. 2 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ордер - це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

У даному випадку позов від імені ФОП Шепілевича О.М. був підписаний адвокатом ОСОБА_2, повноваження якого на представництво інтересів позивача у судах загальної юрисдикції підтверджені ордером ЗП № 016847 від 09.10.2018 р., виданим Адвокатським об'єднанням "Юридична практика".

Отже, до позову були додані належні докази того, що адвокат ОСОБА_2 уповноважений представляти інтереси ФОП Шепілевича О.М. у судах, у тому числі і в господарських. При цьому, посилання відповідача на те, що на час видачі ордеру судів загальної юрисдикції вже не існувало, суд відхиляє, оскільки такі доводи не узгоджуються з наведеними вище положеннями чинного законодавства в частині наявності у адвоката компетенції на звернення до господарського суду з позовом.

З урахуванням викладеного суд вважав, що позовна заява є підписаною від імені ФОП Шепілевича О.М. уповноваженою на таку дію особою і підстав для залишення позову без розгляду немає.

Також до початку розгляду справи по суті представником позивача було заявлене клопотання про витребування від ПАТ "ВФ Україна" доказів, якими підтверджується факт блокування третіми особами фінансового номеру ФОП Шепілевича О.М. (позивача) у АТ КБ "Приватбанк" (відповідача), та використання цими особами повторно виданої SIM-карти для обслуговування такого номеру (НОМЕР_3) для несанкціонованого зняття грошових коштів позивача. Вказане клопотання було задоволене ухвалою суду від 17.01.2019 р. та зобов'язано ПАТ "ВФ Україна" надати відповідну інформацію.

У судовому засіданні, під час розгляду справи по суті, позивач та його представник підтримали та обґрунтували позовні вимоги, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, вказав на безпідставність заявлених вимог, наголосивши на тому, що здійснений 27.07.2018 р. банківський переказ коштів з рахунку ФОП Шепілевича О.М. не міг відбутися без участі позивача, натомість, платіж був здійснений шляхом коректного входу в систему дистанційного обслуговування та введення достовірних даних клієнта, розголошення яких заборонена будь-яким третім особам. За таких обставин у АТ КБ "Приватбанк" були відсутні підстави для невиконання своїх зобов'язань за договором банківського обслуговування та перерахування коштів. Також зазначив, що позивач не надав доказів, які б свідчили, що ним здійснювались усі можливі дії для перешкоджання третім особам у списанні коштів. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 05.12.2013 р. ФОП Шепілевич О.М. (клієнт) звернувся до АТ КБ "Приватбанк" (банк) із заявою про відкриття поточного рахунку. У вказаній заяві позивач зазначив, що погоджується із Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками (що розміщені на сайті банку http://pb.ua), тарифами банку (далі - Умови та Правила).

На підставі зазначеної заяви від 05.12.2013 р. АТ КБ "Приватбанк" відкрив ФОП Шепілевичу О.М. поточний рахунок № НОМЕР_2 та до цього рахунку оформив платіжну карту "Універсальна Gold".

Також встановлено, що з метою обслуговування зазначених поточного рахунку та платіжної карти, у банку був зареєстрований фінансовий номер мобільного телефону ФОП Шепілевича О.М. від оператора мобільного зв'язку "Водафон Україна" НОМЕР_3 (далі - фінансовий номер).

Таким чином банком здійснювалось обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_2, відкритого ФОП Шепілевичем О.М., та його розрахункової картки на підставі договору приєднання через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення, інші), що передбачено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 3.2.2.1.16 Умов (тут і далі - станом на час укладення договору) при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперової чи електронної інформації, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Як вбачається із заяви позивача про відкриття поточного рахунку від 05.12.2013 р., клієнт, підписавши цю заяву, погоджується із Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками, що розміщені на сайті банку: www.pb.ua, тарифами банку, які разом із цією заявою та карткою із зразками підписів і відбитки печатки складають договір банківського обслуговування. Відносини між банком і клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через веб-сайт банку, смс-ресурс зазначений банком.

Відповідно до п. 1.1.2.29.1 Умов та Правил клієнт має право доручити банку заблокувати кошти, що знаходяться на відповідному картковому рахунку, звернувшись до банку особисто або за телефоном 3700.

Із матеріалів справи вбачається, що 27.07.2018 р. о 18:00 год. на електронну пошту позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 з електронної адреси відповідача - info@pbank.com.ua надійшло електронне повідомлення щодо спроби здійснити розрахунок картою "Універсальна Gold" АТ КБ "Приватбанк", зареєстрованою за позивачем.

Позивач, з метою з'ясування обставин зазначеної банківської операції, за допомогою свого фінансового номеру НОМЕР_3 намагався зв'язатись з оператором служби підтримки АТ КБ "Приватбанк" за загальним номером 3700. Однак, за результатами спроб здійснити телефонний дзвінок оператору банку позивач виявив, що фінансовий номер оператора мобільного зв'язку "Водафон Україна" НОМЕР_3 був заблокований третіми (невстановленими) особами.

Того ж дня (27.07.2018 р.) о 18:33 год. позивач за допомогою іншого телефонного номеру (який не є фінансовим) та яким, як встановив суд, був НОМЕР_4 зв'язався з оператором відповідача за номером гарячої лінії 3700. Під час такого дзвінка позивач повідомив представника банку про здійснення невідомими особами шахрайських дій із поточним рахунком № НОМЕР_2, у зв'язку із чим та з метою попередження будь-яких операцій по вказаному рахунку просив оператора заблокувати цей рахунок та банківську картку "Універсальна Gold".

Проте, оператор АТ КБ "Приватбанк" відмовив позивачу у блокуванні банківської картки, пославшись на те, що телефонний дзвінок був здійснений не з фінансового номеру, зареєстрованого позивачем до поточного рахунку № НОМЕР_2.

Разом з тим, встановлено, що 27.07.2018 р. о 18:50 год. з електронної адреси відповідача на електронну пошту позивача (які зазначені вище), надійшло друге електронне повідомлення банку про спробу здійснити платіж з рахунку № НОМЕР_2 на суму 61 000,00 грн. У цьому ж повідомленні банк вказав, що відмовив у вказаній операції у зв'язку із зазначенням недостатньої інформації у призначенні платежу.

У подальшому, після повторного дзвінка позивача, здійсненого ним о 19:50 год. (того ж дня) не з фінансового номеру на номер гарячої лінії відповідача 3700, оператором банку було заблоковано поточний рахунок № НОМЕР_2 та банківську карту позивача.

Однак, на той час, з рахунку позивача № НОМЕР_2 вже були зняті кошти у сумі 61 220,00 грн. шляхом їх перерахування на рахунок третьої особи № НОМЕР_5, відкритий у АТ КБ "Приватбанк", із призначенням платежу на господарське забезпечення, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 889 від 27.07.2018 р.

31.07.2018 р. ФОП Шепілевич О.М. листом звернувся до АТ КБ "Приватбанк", у якому додатково повідомив банк про несанкціоноване списання з його рахунку коштів у сумі 61 220, 00 грн. та просив повернути ці кошти на рахунок позивача.

Також 02.08.2018 р. ФОП Шепілевич О.М. звернувся до Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області з заявою про вчинення кримінального правопорушення за фактом викрадення невстановленими особами грошових коштів у сумі 61 220, 00 грн., яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за реєстраційним № 120180800500026555 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

05.10.2018 р. АТ КБ "Приватбанк" надав ФОП Шепілевичу О.М. відповідь (лист № 20.1.0.0.0/7-180731/1649 від 05.10.2018 р.), у якій повідомив позивача, що за наслідками проведеного службового розслідування знайшов підтвердження факт несанкціонованого списання коштів з рахунку позивача № НОМЕР_2, проте, у цій відповіді банк відмовив ФОП Шепілевичу О.М. у поверненні списаних коштів, оскільки клієнтом були порушені Умови та правила надання банківських послуг, а саме - не в повній мірі дотримано вимоги безпеки доступу до системи дистанційного банківського обслуговування Приват24 та безпеки проведення платежів.

Позивач вказує, що банк безпідставно відмовив у поверненні йому незаконно списаних грошових коштів, у той час, коли саме бездіяльністю працівників банку ФОП Шепілевичу О.М. завдано матеріальну шкоду на суму неналежно перерахованих коштів у розмірі 61 220,00 грн. третій особі.

Перевіряючи доводи сторін та вирішуючи спір по суті, суд прийняв до уваги таке.

Матеріалами справи підтверджено, що між ФОП Шепілевичем О.М. та АТ КБ "Приватбанк" виникли господарські відносини на підставі договору банківського рахунку від 05.12.2013 р.

До даних правовідносин застосовуються норми глави 72 параграфу 3 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України, спеціальні норми Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Положення "Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням", затвердженого постановою Правління Національного банку України № 223 від 30.04.2010 року, Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління НБУ № 705 від 05.11.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно з ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Правовідносини у сфері функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальність суб'єктів переказу, а також визначення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами регулюється, зокрема, Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Відповідно до ст. 1 розділу 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" терміни та поняття у цьому Законі вживаються в такому значенні:

- держатель електронного платіжного засобу - фізична особа, яка на законних підставах використовує електронний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного електронного платіжного засобу;

- еквайрингова установа (еквайр) - юридична особа, яка здійснює еквайринг;

- еквайринг - послуга технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів у платіжній системі;

- емітент електронних платіжних засобів - банк, що є учасником платіжної системи та здійснює емісію електронних платіжних засобів;

- ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу;

- платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів;

- неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

За змістом пункту 37.1 ст. 37 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" для встановлення правомірності переказу еквайр (в даному випадку - банк) за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи має право призупинити завершення переказу на час, передбачений правилами відповідної платіжної системи, але не більше ніж на дев'яносто календарних днів.

Такі ж дії еквайра передбачені в абз. 3 п. 3 Глави X Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління НБУ № 705 від 05.11.2014 р. (далі - Положення), а саме - еквайр за результатами моніторингу або в разі опротестування платіжних операцій користувачем, емітентом чи організацією платіжної системи має право ухвалити рішення про зупинення завершення переказу коштів на рахунок торговця (суб'єкта господарювання або іншої особи) для встановлення ініціатора та правомірності переказу коштів на строк, установлений правилами відповідної платіжної системи, але не більше 90 днів.

Крім того, згідно з п. 1.1.3.1.7 Умов та Правил (які запропонував банк та на які погодився позивач) у разі виникнення овердтрафту або отримання усного, або письмового повідомлення держателя або довіреної особи про втрату/крадіжку картки або про можливість несанкціонованого використання картки третіми особами, банк зобов'язаний забезпечити призупинення розрахунків з використанням картки.

Також згідно з п. 3.7.1.3.1.3 вказаних Умов та Правил банк має право затримати оплату будь-якої транзакції на термін зверху терміну відшкодування з метою перевірки достовірності платіжного засобу, за яким проведена транзакція і дотримання торговцем вказаних умов і правил надання послуг еквайринга, письмово повідомивши при цьому торговця протягом 3-х робочих днів. Перевірка здійснюється шляхом запиту копій документів товарно-касового обліку, копій чеків терміналу, пояснень співробітників торговця з приводу обставин здійснення транзакції і т. д. У разі, якщо по запиту банку-еквайєра банк-емітент підтверджує достовірність транзакції по платіжному засобу утримувача, заблокована сума повертається торговцеві.

При підтвердженні банком-емітентом або платіжною системою факту шахрайського використання рахунку платіжного засобу по заблокованій транзакції банк має право утримувати кошти до закінчення процедури Сhargeback для проведення розслідування усіх обставин здійснення транзакції без яких-небудь штрафних санкцій за затримку платежу (п. 3.7.1.3.1.3.1 Умов та Правил)

Отже, наведеними положеннями спеціального законодавства, а також Умовами та Правилами надання банківських послуг, які представляють собою договір банківського рахунку, визначаються дії емітента (відповідача) у разі опротестування переказу держателем електронного платіжного засобу (позивачем). Емітент (відповідач) наділений правом на встановлення ініціатора переказу, а також правомірності зазначеного переказу. При цьому на зазначені дії законодавець встановив граничний термін у 90 календарних днів з моменту призупинення завершення переказу.

Як вже зазначалось, 27.07.2018 р. з належного ФОП Шепілевичу О.М. рахунку № НОМЕР_2, відкритого у АТ КБ "Приватбанк", невстановленою особою за допомогою системи дистанційного банківського обслуговування Приват24 було здійснене перерахування грошових коштів у сумі 61 220,00 грн. на інший рахунок третьої особи - № НОМЕР_5, який також був відкритий у АТ КБ "Приватбанк".

При цьому, як встановив суд, про несанкціоновані дії третіх осіб із банківським рахунком позивача, з якого був здійснений неналежний платіж, ФОП Шепілевич О.М. неодноразово повідомляв банк, спочатку в усному порядку - 27.07.2018 р. за допомогою телефонного дзвінка на гарячу лінію АТ КБ "Приватбанк" за номером 3700, а в подальшому - письмово листом від 31.07.2018 р.

Суд вважає, що вказаними діями позивач фактично здійснив опротестування платіжної операції, спроба виконання якої спочатку не вдалася, але потім була виконана АТ КБ "Приватбанк" 27.07.2018 р. у вигляді перерахування з рахунку ФОП Шепілевича О.М. коштів у сумі 61 220,00 грн. на рахунок іншої особи.

Водночас, банк зі свого боку, отримавши від позивача інформацію про опротестування ним платіжної операції від 27.07.2018 р. та усне повідомлення, що спроба перерахувати грошові кошти здійснюється невласником банківського рахунку (ФОП Шепілевичем О.М.), не вчинив жодних дій із зупинення переказу для перевірки ініціатора переказу та встановлення правомірності даної транзакції.

При цьому, як свідчать матеріали справи, рахунок третьої особи, на який перераховувались кошти позивача також був відкритий у АТ КБ "Приватбанк", а тому у відповідача була можливість відразу, після отримання першого повідомлення від позивача про опротестування операції, здійснити дії із її зупинення та перевірити правомірність перерахування коштів.

Більше того, АТ КБ "Приватбанк" у подальшому, за результатами проведеного внутрішнього розслідування, виявив факт несанкціонованого зняття 27.07.2018 р. коштів з рахунку позивача, про що вказав у направленому позивачу листі № 20.1.0.0.0/7-180731/1649 від 05.10.2018 р., проте, знову будь-яких дій із повернення позивачу цих коштів не вчинив.

Отже, внаслідок бездіяльності банку, що полягала у незупиненні та неперевірці ним сумнівної транзакції з перерахування коштів з рахунку позивача у сумі 61 220,00 грн., при тому, що позивач вчинив усі дії з метою попередження такого перерахування, спричинив ФОП Шепілевичу О.М. матеріальну шкоду у вигляді втрачених коштів на суму 61 220,00 грн. у зв'язку із несанкціонованим їх зняттям невідомими особами.

Разом з тим, під час розгляду даної справи, представник АТ КБ "Приватбанк" заперечував сумнівність здійсненої транзакції, вказуючи на те, що переказ коштів 27.07.2018 р. за рахунком ФОП Шепілевича О.М. відбувся за наявності коректного входу в систему обслуговування Приват24 та введення достовірних даних, у зв'язку із чим у банку були всі підстави для виконання своїх зобов'язань із перерахування коштів, що свідчить про те, що списання коштів відбулось за дорученням самого позивача, тобто без несанкціонованого втручання третіх осіб у банківську систему.

З метою перевірки зазначених доводів відповідача та встановлення факту блокування фінансового номеру ФОП Шепілевича О.М. третіми особами для несанкціонованого зняття грошових коштів, про що вказував позивач, суд ухвалою від 17.01.2019 р. зобов'язав ПАТ "ВФ Україна" надати докази, які містять інформацію про абонентів (власників) номеру НОМЕР_3; відомостей щодо інтернет-з'єднань вхідних і вихідних міжнародних, міжміських, місцевих дзвінків та СМС повідомлень з інформацією про використання ІМЕІ терміналів і ІР-адрес, місцезнаходження мобільних телефонів з використанням номеру НОМЕР_3 із зазначенням ІМЕІ таких телефонів, з іншими абонентами за період з 27.07.2018 р. 00 год. 00 хв. по 28.07.2018 р. 00 год. 00 хв.

Із наданої ПАТ "ВФ Україна" інформації вбачається що, 27.07.2018 р. у діапазоні часу з 00:35 год. по 18:00 год. телефонний номер НОМЕР_3 використовувся мобільним пристроєм за серійним номером (ІМЕІ) НОМЕР_6, який належить позивачу та знаходився у Запорізькій області за місцем знаходження позивача.

Проте, з 18:05 год. по 19:50 год. (того ж дня), тобто з часу першого несанкціонованого входу у банківську систему АТ КБ "Приватбанк" за допомогою фінансового номеру НОМЕР_3 до часу блокування позивачем банківського рахунку, з якого були зняті кошти, використання фінансового номеру здійснювалось іншим мобільним пристроєм за серійним номером (ІМЕІ) НОМЕР_7, який знаходився у місті Кривий Ріг, Дніпропетровської області.

Тобто з наданої оператором мобільного зв'язку інформації встановлено, що у проміжок часу з 18:00 год. по 18:05 год. (5 хвилин) відбулась зміна мобільного пристрою, за яким використовувався фінансовий номер, а також місцезнаходження використання цього фінансового номера.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що вхід у систему обслуговування Приват24, хоча і відбувся за зареєстрованим позивачем у банку фінансовим номером НОМЕР_3, проте, він здійснювався не за допомогою мобільного пристрою позивача, який на той час знаходився у Запорізькій області, а третьою (невстановленою) особою за допомогою іншого мобільного пристрою, місцем знаходження якого був м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області.

Відповідно до п. 6.8 Положення "Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням", затвердженого постановою Правління Національного банку України № 223 від 30.04.2010 року, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Отже, фактично вина банку за вказаною нормою презюмується (вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 13.05.2015 року у справі № 6-71цс15).

Зі свого боку відповідач не надав суду доказів того, що позивач, як користувач банківського рахунку та платіжної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню інформації, яка дає змогу третім особам ініціювати платіжні операції за його банківським рахунком.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатні докази - які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Із урахуванням наведеного доводи відповідача про те, що списання грошових коштів у сумі 61 220,00 грн. з поточного рахунку позивача № НОМЕР_2 було ініційовано самим позивачем та зазначений переказ був належним, є припущеннями банку, оскільки суперечать наявним у матеріалах справи доказам та встановленим судом обставинам.

Відповідно до пункту 37.2 статті 37 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів.

Також згідно з пунктом 6.7 Положення "Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням", затвердженого постановою Правління Національного банку України № 223 від 30.04.2010 року, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Згідно зі ст. 22 ЦК України під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна (грошових коштів) потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом зазначеної статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки або завдавача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини.

Отже, стаття 1166 ЦК України щодо можливості відшкодування шкоди вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення, а саме - протиправної поведінки, наявність шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди.

Водночас, відповідно до частини 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.

Суд, установивши фактичні обставини справи, вважає, що невиконання відповідачем визначених законодавством зобов'язань в частині зупинення сумнівної транзакції з перерахунку 27.07.2018 р. неналежним платником із рахунку позивача № НОМЕР_2 коштів у сумі 61 220,00 грн., є винним порушенням банку спеціального закону, що призвело до втрати ФОП Шепілевичем О.М. цих грошових коштів. Тобто, матеріалами справи підтверджена наявність вини відповідача у втраті позивачем коштів шляхом несанкціонованого зняття їх третіми особами. При цьому, сам факт несанкціонованого зняття коштів з рахунку позивача, відповідачем не заперечувався (лист АТ КБ "Приватбанк" № 20.1.0.0.0/7-180731/1649 від 05.10.2018 р.).

За таких обставин суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність складу цивільного правопорушення з боку відповідача, а саме - зобов'язань банку, визначених законом, під час здійснення ним банківської операції, у зв'язку із чим позивачу була завдана матеріальна шкода у сумі 61 220,00 грн., відтак, позовні вимоги ФОП Шепілевича О.М. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумі 61 220,00 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 6 672,98 грн., нараховану на підставі п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в України".

Відповідно до п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в України" у разі встановлення емітентом, що неналежний переказ відбувся з вини ініціатора переказу, що не є платником, на емітента (відповідач), крім обов'язку щодо переказу на рахунок неналежного платника (позивача) відповідної суми грошей за рахунок власних коштів, законодавцем також покладено відповідальність у вигляді сплати пені неналежному платнику (позивачу) в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними .

Таким чином, пункт 37.2 статті 37 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачає відповідальність банку перед неналежним платником у разі здійснення неналежного переказу.

Оскільки списання грошових коштів у сумі 61 220,00 грн. з рахунку позивача було ініційовано не позивачем та зазначений переказ був неналежним, позовні вимоги щодо стягнення пені згідно наведених положень ст. 37 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" є правомірними.

Перевіривши розрахунок позивача заявленої до стягнення пені, суд прийшов до висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 6 672,98 грн., тобто у сумі, що заявлена позивачем.

За таких обставин позов ФОП Шепілевича О.М. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо питання про розподіл понесених позивачем судових витрат під час розгляду даної справи суд зазначає, що вказане питання буде вирішено в окремому порядку, визначеному господарським процесуальним законом, після ухвалення судового рішення у даній справі за заявою позивача, поданою в установленому порядку.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця Шепілевича Олександра Михайловича до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про відшкодування шкоди та пені в сумі 67 892,98 грн. задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, місто Київ, вул. Грушевського, 1-Д, ідентифікаційний код 14360570) на користь Фізичної особи-підприємця Шепілевича Олександра Михайловича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) матеріальну шкоду у сумі 61 220 (шістдесят одна тисяча двісті двадцять) грн. 00 коп., пеню у сумі 6 672 (шість тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 98 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 1 квітня року.

Повний текст рішення складений 11 квітня 2019 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.