Рішення № 81111636, 01.04.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 010419

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2019 Справа № 908/338/19

м.Запоріжжя

За позовом Концерну “Міські теплові мережі” (69065, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Ластівка” (69096, м. Запоріжжя, вул. Бородінська, 4-А)

про стягнення суми 529622,60 грн.

Суддя Колодій Н.А.

При секретарі: Лола Н.О.

За участю представників сторін:

Від позивача – не з’явився

Від відповідача – ОСОБА_2 (дов. № 01/04 від 01.04.19) адвокат

СУТНІСТЬ СПОРУ:

13.02.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну “Міські теплові мережі” до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Ластівка” про стягнення суми 529622,60 грн., з яких: сума 429570,53 грн. – основний борг, сума 41524,05 грн. – інфляційні втрати, сума 13086,49 грн. – 3% річних, сума 45441,53 грн. – пеня.

Ухвалою суду від 18.02.2019 відкрито спрощене провадження у справі №908/338/19, судове засідання призначено на 18.03.2019. Ухвалою суду від 18.03.2019 розгляд справи відкладено на 01.04.2019.

У судове засідання 01.04.2019 представник позивача не з’явився. Позовні вимоги обґрунтовані наступним. На виконання умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100017 від 01.09.2006, позивач у лютому, березні, жовтні, листопаді 2017, січні – квітні 2018, листопаді та грудні 2018 поставив відповідачу теплову енергію на суму 592756,55 грн. Відповідач, в свою чергу, зобов’язання за договором належним чином не виконав, оплату за спожиту теплову енергію здійснив частково на суму 163186,02 грн. Несплаченою залишилась сума 429570,53 грн. У зв’язку з чим, на підставі ст. ст. ст. 11, 16, 258, 525, 526, 530, 549-551, 612, 625, 714 ЦК України, ст. ст. 193, 216-218, 231, 275-277 ГК України, позивач просить стягнути з відповідача суму 429570,53 грн. основного боргу, суму 41524,05 грн. інфляційних втрат, суму 13086,49 грн. – 3% річних та суму 45441,53 грн. пені.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.04.2019 пояснив, що на даний час заборгованість за теплову енергію становить 339070,53 грн., про що сторонами складено акт звірки станом на 19.03.2019. Також відповідач зазначив, що 04.06.2017 вступив в силу Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Відповідно до даного закону, гуртожитки включені до статутних капіталів товариств передаються у власність територіальних громад. Підприємство відповідача підпадає під дію даного закону. Тобто фактично підприємство позивача зобов’язано обслуговувати гуртожиток до моменту передачі його до комунальної власності, приймаючи на себе всі борги його мешканців, при цьому жодних дієвих санкцій до споживачів комунальних послуг позивач застосувати не може. У зв’язку з чим, просить суд зменшити суми нарахованим штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За приписами ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача на підставі наявних в справі матеріалів.

У судовому засіданні 01.04.2019 після закінчення з’ясування обставин та перевірки їх доказами, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2006 між Концерном “Міські теплові мережі” (теплопостачальна організація, позивач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Ластівка” (споживач, відповідач) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100017, відповідно до умов якого теплопостачальна організація бере на себе зобов’язання відпустити теплову енергію в гарячій воді для опалення та надати послугу з централізованого постачання гарячої води споживачу, а останній зобов’язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в термін та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід’ємними частинами (п. 1.1).

Відповідно до п. 10.1, п. 10.4 договору він набирає чинності з 01.09.2006 і діє до моменту укладання сторонами письмової угоди про його розірвання. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік від дати, вказаної у п. 10.1.

Пунктом 3.2.6 договору споживач зобов’язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються споживачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим. (п.п. 6.2, 6.3).

За умовами пункту 6.6 договору, в редакції додаткової угоди № 9 від 26.01.2015, споживач з 10 по 12 числа місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок; акт приймання-передачі теплової енергії. Отриманий акт споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п’яти днів з дати отримання. У разі не отримання теплопостачальною організацією підписаного акту, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у встановлений договором термін, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у лютому, березні, жовтні, листопаді 2017, січні – квітні 2018, листопаді та грудні 2018 поставив відповідачу теплову енергію на суму 592756,55 грн.

Відповідачем, в свою чергу, була здійснена лише часткова оплата послуг в сумі 163186,02 грн. Несплаченою залишилась сума 429570,53 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що в ході розгляду справи відповідачем сплачено суму 90500 грн. основного боргу. Зазначене підтверджується платіжними дорученнями, наданими відповідачем.

Враховуючи, що відповідачем сплачено суму 90500 грн., то провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Таким чином, станом на день слухання справи, заборгованість відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100017 від 01.09.2006 становить 339070,53 грн.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію в розмірі 339070,53 грн. підтверджується матеріалами справи. Зазначена заборгованість визнана сторонами в акті звірки взаємних розрахунків № 100017 від 19.03.2009.

На підставі викладеного, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму основного боргу в розмірі 339070,53 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму 13086,49 грн. – 3% річних за загальний період з 20.03.2017 по 31.01.2019 та суму 41524,05 грн. інфляційних втрат за загальний період з квітня 2017 по грудень 2018.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань суд встановив, що їх зроблено вірно.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми 13086,49 грн. – 3% річних та суми 41524,05 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 45441,53 грн. за загальний період з 20.11.2017 по 31.01.2019.

Пунктом 7.2.8 договору сторонами погоджено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Факт порушення грошових зобов’язань відповідачем є доведеним, перевіривши розрахунки пені, суд встановив, що його зроблено вірно.

Отже, позовні в частині стягнення суми 45441,53 грн. пені підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пен, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 ст. 233 ГК України також передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Тобто, зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Відповідачем, в обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафу, не надано жодного доказу на підтвердження існування виняткових обставин, які ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення суду, а також інших обставин. Крім того, посилання на мешканців гуртожитку, які не оплачують комунальні послуги безпосередньо відповідачу, не є винятковою обставиною для зменшення розміру пені, оскільки неналежне виконання обов’язків перед відповідачем не повинно впливати на господарську діяльність позивача.

У задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені судом відмовлено.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 202, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 233, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі № 908/338/19 в частині вимог про стягнення суми 90500 грн. основного боргу за відсутністю предмету спору.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Ластівка” (69096, м. Запоріжжя, вул. Бородінська, 4-А; код ЄДРПОУ 32068520) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69061, м. Запоріжжя, вул. Гвардійська, 137; код ЄДРПОУ 32121458) суму 339070 (триста тридцять дев’ять тисяч сімдесят) грн. 53 коп. основного боргу.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Ластівка” (69096, м. Запоріжжя, вул. Бородінська, 4-А; код ЄДРПОУ 32068520) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69061, м. Запоріжжя, вул. Гвардійська, 137; код ЄДРПОУ 32121458) суму 13086 (тринадцять тисяч вісімдесят шість) грн. 49 коп. – 3% річних, суму 41524 (сорок одну тисячу п’ятсот двадцять чотири) грн. 05 коп. інфляційних втрат, суму 45441 (сорок п’ять тисяч чотириста сорок одну) грн. 53 коп. пені, суму 7944 (сім тисяч дев’ятсот сорок чотири) грн. 34 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Повне судове рішення складено 12.04.2019.

Суддя Н.А. Колодій