Рішення № 81111540, 04.04.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.04.2019Справа №910/2141/19

За позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту КиєвудоТовариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Комплексні рішення"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державного підприємства Національний центр Олександра Довженкапро розірвання договору та зобов'язання повернути нерухоме майно Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Баринова О.І.Представники учасників справи:від позивача:не з'явивсявід відповідача:не з'явивсявід третьої особи:Шевель І.П.прокурор:Колодчина Р.В.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2019 року до господарського суду міста Києва надійшов позов Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Комплексні рішення", в якому прокурор просить суд:

1) розірвати укладений 19.01.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Комплексні рішення" (орендар) договір оренди №7718 нерухомого майна, що належить до державної власності;

2) зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Комплексні рішення" повернути нежитлове приміщення загальною площею 528,80 кв.м. на третьому поверсі корпусу №6 по вул. Васильківській, 1 у м. Києві за актом приймання-передачі у державну власність - Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує про систематичне невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором оренди №7718 від 19.01.2017 зі сплати орендних платежів на користь балансоутримувача орендованого майна - Державного підприємства Національний центр Олександра Довженка, що є істотним порушенням умов вказаного договору та підставою для розірвання такого договору та повернення орендованого майна.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.02.2019 відкрито провадження у справі №910/2141/19; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі Державне підприємство Національний центр Олександра Довженка в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи; підготовче засідання призначено на 19.03.2019.

18.03.2019 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких Державне підприємство Національний центр Олександра Довженка вказує, що на даний час відповідач в порушення умов Договору оренди №7718 від 19.01.2017 не використовує майно за призначенням, не здійснив ремонт об'єкту оренди, не поновив договори страхування орендованого майна, не забезпечує збереження орендованого майна, не утримує його в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, систематично порушує терміни здійснення платежів за цим договором.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2019 закінчено підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 04.04.2019.

В судове засідання 04.04.2019 прокурор, представники позивача та третьої особи з'явились, надали пояснення по суті спору, за змістом яких позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач явку свого представника у судове засіданні, призначене на 04.04.2019 не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, час та дату засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується інформацією з пошукової системи Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в мережі Інтернет, згідно якої поштове відправлення №0103049646325 (яким відповідачу було надіслано примірник позову з доданими до нього матеріалами) 29.03.2019 надійшло до відділення поштового зв'язку з індексом 49040, проте станом на 04.04.2019 не вручене під час доставки (з інших причин).

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд зазначає, що ухвала від 22.03.2019 надсилалася рекомендованим листом з поміткою "судова повістка" на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 20.

Відповідно до п. 116 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03 2009, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З пунктів 99 та 116 вказаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання" можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Враховуючи наведене, суд вважає, що неотримання судової повістки (листа з ухвалою суду від 22.03.2019) відповідачем є наслідками волевої поведінки відповідача у формі бездіяльності щодо її належного отримання.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 22.03.2019 є 29.03.2019 (дата, під час якої відправлення не було вручене Товариству з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Комплексні рішення" під час доставки згідно інформації з пошукової системи Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в мережі Інтернет).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу №910/2141/19 по суті за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Комплексні рішення".

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

В судовому засіданні 04.04.2019 судом завершено розгляд справи №910/2141/19 по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представників позивача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються правові позиції сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

19.01.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Комплексні рішення" (орендар) було укладено договір оренди №7718 нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі - Договір)., за умовами якого орендодавцем було передано у строкове платне користування орендарю державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, площею 528,80 кв.м., розміщене за адресою: 03150, м. Київ, вул. Васильківська, 1, на 3 поверсі корпусу №6 (майно), балансоутримувачем якого є Державне підприємство "Національний центр Олександра Довженка"; вартість майна визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.07.2016 становить 7 182 110,00 грн. без ПДВ (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 1.2 Договору майно передавалося в оренду з метою розміщення творчо-навчальної майстерні електроприладів, площею 39,00 кв.м.; фото школи, площею 55,30 кв.м.; проведення виставок образотворчої та книжкової продукції, виробленої в Україні, площею 145,30 кв.м.; буфету, який не здійснює продаж товарів підакцизної групи, площею 224,20 кв.м.; та організації концертів та іншої видовищно-розважальної діяльності, площею 65,00 кв.м.

В розділі 3 Договору сторони встановили порядок нарахування та сплати орендної плати, а саме: оренди за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі пункту 24 таблиці 2 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - липень 2016 року 61 138,93 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 3.6 Договору встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Тимчасово до 31 грудня 2019 року орендна плата у повному обсязі спрямовується на виконання статутних завдань балансоутримувача.

Відповідно до пункту 5.3 Договору орендар зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується призначення платежу за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди).

В пункті 3.7 Договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 10.1 Договору оренди цей договір укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 19 січня 2017 року по 19 грудня 2019 року.

На виконання своїх зобов'язань за Договором орендодавцем було передано, а орендарем прийнято спірне орендоване майно, що підтверджується підписаним представниками та скріпленим печатками орендаря, орендодавця та балансоутримувача актом від 19.01.2017 приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 1.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором зі сплати орендних платежів Державне підприємство Національний центр Олександра Довженка у серпні 2018 року звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Комплексні рішення" про стягнення 187 195,41 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.11.2018 у справі №910/10765/18 відповідний позов задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Комплексні рішення" на користь Державного підприємства Національного центру Олександра Довженка 260 504,79 грн. заборгованості за Договором, 20 563,65 грн. пені та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 216,03 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із твердженнями прокурора, позивача та третьої особи (яка неодноразово зверталась до позивача із листами про ініціювання процедури розірвання Договору та повернення майна) про істотні порушення відповідачем вказаного Договору, які полягають у систематичному невиконанні Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Комплексні рішення" своїх грошових зобов'язань за договором оренди №7718 від 19.01.2017 зі сплати орендних платежів на користь балансоутримувача, наявні правові підстави для розірвання такого договору та повернення орендованого майна.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтею 783 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 908/109/17.

Так, за умовами пункту 3.6 Договору відповідач зобов'язався перераховувати орендну плату балансоутримувачу (третій особі) не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд у своєму рішенні від 13.11.2018 у справі №910/10765/18 встановив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Комплексні рішення" орендна плата перераховувалася на третьої особи з порушенням встановлених в договорі оренди строків та не в повному обсязі. За період з 08.08.2018 по 10.09.2018 перерахування орендної плати відповідачем на користь Державного підприємства Національний центр Олександра Довженка взагалі не здійснювалися.

Таким чином, у рішенні господарського суду міста Києва від 13.11.2018 у справі №910/10765/18 встановлено, що за період з 19.01.2017 по 31.07.2018 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Комплексні рішення" наявна заборгованість з орендної плати за Договором у розмірі 260 504,79 грн., у зв'язку з чим дану заборгованість було стягнуто з відповідача, а також стягнуто з відповідача нараховану за неналежне виконання грошових зобов'язань пеню у розмірі 20 563,65 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості матеріали не містять.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, господарським судом міста Києва було встановлено систематичне неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Комплексні рішення" своїх зобов'язань зі сплати орендних платежів згідно Договору, а відтак дані обставини не підлягають повторному доведенню.

Оскільки, відповідач систематично порушував та порушує умови Договору в частині сплати орендних платежів (доказів зворотного матеріали справи не містять) та враховуючи волевиявлення позивача на розірвання договору, суд дійшов висновку про те, що наявні правові підстави для розірвання договору оренди.

Правовий висновок стосовного того, що систематичне порушення орендарем своїх зобов'язань зі сплати орендних платежів становить істотне порушення договору стороною та як наслідок є самостійною достатньою підставою для розірвання відповідного договору за ініціативою іншої сторони, міститься у постановах Верховного Суду від 18.06.2018 у справі №17/165-09-5536 та від 03.07.2018 у справі №916/2357/17.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, оскільки суд прийшов до висновку про задоволення вимоги про розірвання Договору, то відповідно такий договір буде розірвано з дня набрання чинності рішенням суду у даній справі.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вимога про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Комплексні рішення" повернути нежитлове приміщення загальною площею 528,80 кв.м. на третьому поверсі корпусу №6 по вул. Васильківській, 1 у м. Києві за актом приймання-передачі у державну власність - Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву, також підлягає задоволенню.

Щодо звернення до суду із даним позовом прокурором і інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, то суд відзначає, що ним враховано правову позицію Верховного Суду про наявність у прокурора повноважень здійснювати представництво інтересів держави у цивільному провадженні в виключних випадках, які прямо передбачені законом та з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

В свою чергу, Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" від 31.03.2005, заява №61517/00).

Водночас, Європейський суд з прав людини звертав увагу також на категорії справ, у яких підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02) Суд висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні.

Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін та чи має місце у кожній окремій справі виключний випадок, який надає повноваження прокуророві здійснювати представництво інтересів держави у цивільному провадженні.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що у даній справі має місце виключний випадок, за якого прокурор наділений правом здійснення представництва у суді інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, що зумовлює необхідність постановлення окремої ухвали із викладенням в ній таких обставин.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Комплексні рішення" про розірвання договору та зобов'язання повернути нерухоме майно підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 178, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір оренди №7718 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 19.01.2017, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 50-Г; ідентифікаційний код 19030825) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Комплексні рішення" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 20; ідентифікаційний код 37625828).

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Комплексні рішення" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 20; ідентифікаційний код 37625828) повернути нежитлове приміщення загальною площею 528,80 кв.м. на третьому поверсі корпусу №6 по вул. Васильківській, 1 у м. Києві за актом приймання-передачі у державну власність - Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 50-Г; ідентифікаційний код 19030825). Видати наказ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Комплексні рішення" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 20; ідентифікаційний код 37625828) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9; ідентифікаційний код 02910019) судовий збір у розмірі 3 842 (три тисячі вісімсот сорок два) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 11.04.2019.

Суддя Р.В. Бойко