Рішення № 81111225, 27.03.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/151/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2019 Справа № 908/2703/18

м.Запоріжжя

За позовом Акціонерного товариства “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” (53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, 62)

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “Азовкабель” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Промислова, 2-і)

про стягнення суми 322565,47 грн.,

Суддя Колодій Н.А.

При секретарі: Лола Н.О.

За участю представників сторін:

Від позивача – ОСОБА_2, адвокат, довіреність № 30/4 від 02.01.2019.

Від відповідача – ОСОБА_3, адвокат, ордер ЗП № 005270 від 02.01.2019.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

13.12.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” до ОСОБА_1 акціонерного товариства “Азовкабель” про стягнення суми 322565,47 грн., з яких: сума 209685,25 грн. – пеня, сума 112880,22 грн. – штраф.

Ухвалою суду від 18.12.2018 відкрито загальне провадження у справі №908/2703/18, підготовче засідання призначено на 17.01.2019. Ухвалою суду від 17.01.2019 закрито підготовче провадження судове засідання по суті призначено на 18.03.2019. У судовому засіданні 18.03.2019 оголошено перерву до 27.03.2019.

Між тим, 18.03.2019 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 908/2703/18 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку господарського судочинства до набрання законної сили судовим рішенням у ній.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у випадку об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Обґрунтовуючи клопотання про зупинення відповідач зазначив, що ухвалення рішення по цій справі про стягнення штрафних санкцій буде передчасним, оскільки ПАТ “Азовкабель” була подана позовна заява до господарського суду Дніпропетровської області про визнання недійсним договору поставки № 14 від 16.01.2018. При цьому, на підтвердження зазначених обставин відповідачем надано лише копію позовної заяви з відтиском штемпелю «Одержанно» Господарського суду Дніпропетровської області. Ухвали про відкриття провадження у справі за даною позовною заявою відповідачем надано не було. У судовому засіданні 27.03.2019 представник відповідача в усній формі пояснив, що позовну заяву ухвалою суду було залишено без розгляду і після усунення недоліків, зазначених в ухвалі, господарським судом Дніпропетровської області буде відкрито провадження у справі про визнання недійсним договору № 14 від 16.01.2018.

З приписів ст.ст. 73, 74 ГПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, в тому числі поданих до суду клопотань. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Пункт п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України встановлює обов’язок для суду зупинити провадження у справі до розгляду іншої пов’язаної справи, яка вже розглядається, а не буде розглядатися в майбутньому. Оскільки відповідачем не надано доказів розгляду господарським судом Дніпропетровської області справи про визнання недійним договору поставки № 14 від 16.01.2018, підстави для зупинення провадження у даній справі №908/2703/18 відступні.

У задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі судом відмовлено.

У судовому засіданні 27.03.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги, зазначивши наступне. 16.01.2018 між сторонами був укладений договір поставки № 14 від 16.01.2018, за яким відповідач зобов’язався поставити позивачу товар у визначений договором строк, а останній зобов’язався оплатити його. Оскільки відповідач порушив строки поставки товару, позивач просить стягнути з нього пеню в розмірі 209685,25 грн. та штраф в розмірі 112880,22 грн.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Відповідач визнає порушення строків поставки товару, але вважає, що позивачем неправильно розраховано штрафні санкції. Крім того, за договором банківської гарантії № 325PBG/UAH/3607 від 31.01.2018 відповідачем 27.06.2018 була сплачена сума 169200 грн. за порушення зобов’язань за договором поставки № 14 від 16.01.2018. А отже має місце подвійне стягнення штрафних санкцій за одне і те саме правопорушення. Також відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій з двох підстав: - оскільки вже було сплачено гарантійний платіж в розмірі 169200 за порушення відповідачем зобов’язань; - оскільки штрафні санкції є занадто великими та не спричинили позивачу збитків.

У судовому засіданні 27.03.2019 після закінчення з’ясування обставин та перевірки їх доказами, а також після судових дебатів, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

16.01.2018 між ПАТ “Азовкабель” (постачальник, позивач у справі) та АК “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” (покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 14, відповідно до умов якого постачальник зобов’язався передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого (номенклатура, асортимент), марка, вид, сорт, кількісні та якісні характеристики, код товару за УКТ ЗЕД вказуються в Специфікаціях (додатках) до договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим договором. (п. 1.1).

Відповідно до п. 13.1 договору, він набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2018, а в частині гарантійних зобов’язань постачальника протягом усього гарантійного строку на товар.

У пункті 3.1 договору зазначено, що постачальник зобов'язується поставити покупцю товар способом і на умовах, зазначених в специфікаціях (додатках) до цього договору. Умови поставки визначається відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010.

Датою поставки товару, зокрема, є дата передачі товару постачальником покупцеві, яка зазначена в підписаній обома сторонами видатковій накладній, товарно-транспортній накладній. Зобов’язання постачальника щодо поставки товару вважаються повністю виконаними в момент підписання сторонами договору акту приймання-передачі товару за якістю (п. 3.7, п. 3.8).

16.01.2018 сторонами складено Специфікацію № 1, за якою відповідач зобов’язався поставити позивачу товар на загальну суму 1127846,02 грн.

З урахуванням додаткової угоди № 1 від 18.01.2018, термін поставки товару за Специфікацією № 1 визначено - протягом 70 календарних днів з дати відкриття акредитиву. Умови поставки товару – DDР, склад ПАТ «Марганецький ГЗК» м. Марганець (згідно Інкотермс 2010).

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, для поставки товару по Специфікації № 1, 19.02.2018р. було відкрито акредитив на загальну суму 1182981,57 грн., про що ПАТ «Азовкабель» було повідомлено шляхом відправлення 19.02.2018р. листа електронною поштою НБУ та повідомлення по системі СВІФТ на" адресу банку відповідача - ПАТ «Альфабанк».

З урахуванням зазначеного, ПАТ «Азовкабель» повинно було поставити товар по Специфікації № 1 від 16.01.2018 на загальну суму 1127846,02 грн. - до 30.04.2018 (включно).

В ході розгляду справи між сторонами виникли розбіжності щодо дати поставки товару. Так, на думку відповідача, датами поставки є дати, зазначені у видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, а саме: 05.06.2018 та 11.06.2018. Позивач стверджує, що ним отримано товар 06.06.2018 та 12.06.2018, про що свідчить відповідний запис особи, яка отримала товар. Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що датою поставки товару слід вважати день в який товар фактично отримано, тобто 06.06.2018 та 12.06.2018.

Отже відповідач здійснив поставку товару:

- 06.06.2018 на суму 641262,06 грн., що підтверджується видатковою накладною №547 від 05.06.2018 та товарно-транспортною накладною № 05/06/18-1 від 05.06.2018 (підписані представником позивача 06.06.2018), тобто з простроченням 36 календарних днів:

- 06.06.2018 на суму 270844,52 грн., що підтверджується за видатковою накладною № 549 від 05.06.2018 та товарно-транспортною накладною № 05/06/18-2 від 05.06.2018 (підписані представником позивача 06.06.2018 ), тобто з простроченням 36 календарних днів;

- 12.06.2018 на суму 216695,55 грн., що підтверджується видатковою накладною №577 від 11.06.2018 та товарно-транспортною накладною № 11/06/18-1 від 11.06.2018 (підписані представником позивача 12.06.2018 (з урахуванням коригувальної видаткової накладної № 577-К від 09.08.2018), тобто з простроченням 42 календарних дня.

Таким чином, відповідач не виконав своє зобов'язання в частині поставки товар в строк передбачений Специфікацією № 1 від 16.01.2018.

Предметом даного позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення строків поставки.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) згідно зі ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Аналогічний припис містить ст. 230 ГК України.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 11.2 договору сторони визначили, що у разі порушення термінів поставки товару за цим договором покупець має право стягнути з постачальника пеню в розмірі 0,5% від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення. У разі продовження прострочення понад 10 календарних днів покупець має право додатково стягнути з постачальника штраф у розмірі 10% від суми непоставленого (недопоставленого) товару.

За порушення відповідачем строків поставки позивачем нараховано пеню в розмірі 209685,25 грн. за загальний період з 01.05.2018 по 11.06.2018 та штраф в розмірі 112880,22 грн.

Перевіривши розрахунки пені, суд встановив, що його зроблено вірно та у відповідності до умов договору. Перевіривши розрахунок штрафу, суд встановив, що при визначені загального розміру штрафу позивачем було допущено арифметичну помилку. Так, правильною є сума 112880,21 грн. штрафу.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд зменшити розмір штрафу обґрунтовуючи це тим, що ним було сплачено гарантійних платіж в розмірі 169200 за порушення відповідачем зобов’язань та у зв’язку з тим, що штрафні санкції є занадто великими та не спричинили позивачу збитків.

Суд розглянувши дане клопотання, зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, додатком № 2 «Банківська гарантія» до договору поставки № 14 від 16.01.2018 передбачено, що з метою забезпечення зобов'язань за цим договором та специфікаціями постачальник зобов'язується оформити та надати покупцеві гарантію виконання (п.1). Серед ризиків, що покриваються гарантією є поставка товару в обумовлені терміни (п. 8). Взаємовідносини сторін по гарантії регулюються ст.ст. 560-569 ЦК України (9).

Так, статтею 560 ЦК України визначено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.

Відповідно до ст. 563 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Як зазначив відповідач, 31.01.2018 Банком-гарантом ПАТ «ОСОБА_4 Дніпро» було складено та підписано банківську гарантію № 325РВG/UAH/3607 на суму 169200 грн., умовами якої було передбачено, що у випадку не виконання постачальником обов'язків за договором № 14 від 16.01.2018, специфікації № 1 від 16.01.2018 до цього договору, строк виконання яких згідно умов договору настав до 01.05.2018 включно, банк зобов'язується виплатити покупцю будь-яку суму, що не перевищує гарантовану суму. Оскільки товар відповідачем був поставлений з порушенням обумовлених строків поставки, то позивач звернувся до банка-гаранта з вимогами про виплату гарантованої суми. Так, 27.06.2018 з рахунку відповідача була сплачена сума 169200 грн. на користь АТ «Марганецький ГЗК» з формулюванням «виконання зобов'язань за гарантією № 325РВG/UAH/3607 від 31.01.2018 ПАТ «Азовкабель» в результаті отримання вимоги № 30/380 від 30.05.2018. Бенефіціар АТ «МГЗК» (00190911) (копію виписки банку надано). Відповідач не спростував факт отримання суми 169200 грн.

Таким чином, позивачу було частково компенсовано розмір штрафних санкцій, нарахованих за порушення відповідачем строків поставки товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів

боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи те, що позивачем не надано суду доказів понесення збитків, внаслідок несвоєчасної поставки товару, а також те, що від отримав компенсацію у вигляді банківської гарантії, враховуючи інтереси відповідача та наведені ним фактичні обставини справи, суд вважає за можливим задовольнити клопотання відповідача та на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені на суму на 169200 грн., тобто, до 40485,25 грн.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 40485,25 грн. пені та суму 112880,22 грн. штрафу.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 – 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства “Азовкабель” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Промислова, 2-і; код ЄДРПОУ 31600918) на користь Акціонерного товариства “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” (53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, 62; код ЄДРПОУ 00190911) суму 40485 (сорок тисяч чотириста вісімдесят п’ять) грн. 25 коп. пені, суму 112880 (сто дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 21 коп. штрафу, суму 4838 (чотири тисячі вісімсот тридцять вісім) грн. 48 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12.04.2019.

Суддя Н.А. Колодій