Рішення № 81111129, 10.04.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

10.04.2019м. ДніпроСправа № 904/17/19За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС АІК-ЕКО", м. Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання договорів частково недійсними

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Чернявська Е.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, ордер серія ЗП№107552 від 04 лютого 2019 року, адвокат, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП 001219 від 27.01.2019

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №14-334юр. від 20 вересня 2018 року, адвокат, діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №276 від 09 квітня 2013 року

В засідання присутні: ОСОБА_3, паспорт серії АН437955 виданий Синельниковським МГВУМВС України в Дніпропетровській області від 25 березня 1999 року, вільний слухач; ОСОБА_4, паспорт серії СА 588119 виданий Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області від 09 грудня 1997 року, вільний слухач

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТС АІК-ЕКО" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", в якому просить:

- визнати недійсним підпункт б) пункту 17.3 статті 17 "Матеріальна відповідальність та звільнення від неї" договору №1125 від 19.04.2017;

- визнати недійсним підпункт 14.6 пункту 14 "Відповідальність сторін та відшкодування збитків" договору №1955 від 19.07.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні пункти договорів суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки передбачають одночасне застосування штрафних санкцій за одне й те саме правопорушення. Так, позивач зазначає, що вказані пункти договору передбачаються можливість одночасного застосування штрафу та пені, які є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг", проти задоволення позову заперечує, зазначає, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що посилання відповідача на ч. 4 ст.231 ГК України та ст.627 ЦК України як на обґрунтування своєї позиції щодо можливості одночасного застосування штрафу й пені є помилковим. Позивач звертає увагу, що у ст.231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня цього виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Разом з цим, Господарський кодекс України не надає жодного визначення таким поняттям як неустойка, штраф, пеня. У той же час, зі змісту статей Цивільного та Господарського кодексів України пеня та штраф є видом одного виду юридичної відповідальності, а саме цивільно-правової, тобто пеня є повторною відповідальністю поряд зі штрафом за одне й те ж саме порушення (та навпаки), а значить ця відповідальність не може бути застосована у відповідності зі змістом ст.61 Конституції України.

В запереченнях на відповідь на відзив (а.с.26-27, т.2) Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" зазначає про помилковість висновків позивача, оскільки передбачена у спірних пунктах договорів відповідальність в повній мірі відображає сутність збалансованої міри відповідальності за порушення зобов’язань за договорами. Так, правове призначення штрафу полягає в тому, щоб слугувати засобом розумного стимулювання підрядника до належного виконання зобов’язання, а неустойки – разом з цим й до спонукання уникнення тривалого порушення ним зобов’язань. Відповідач вважає доводи позивача щодо недійсності окремих пунктів договорів №№1125, 1955, якими встановлено відповідальність (штраф та неустойка) підрядника за несвоєчасне виконання ним умов договорів такими, що не відповідають правовому призначенню штрафу та пені, як засобу стимулювання до належного виконання своїх зобов’язань. Як вбачається за результатами роботи позивача (підрядника) договорами №№ 1125, 1955, це не допомогло уникнути тривалого порушення позивачем строків виконання робіт, що є предметом розгляду судами за господарськими справами № 904/2411/18, №908/2621/18.

У поясненнях, поданих до суду 11.03.2019, позивач наполягає на тому, що спірні договори містять подвійну відповідальність, оскільки відповідач за порушення позивачем умов договору застосовує не різний набір штрафних санкцій, а кожен раз юридичну відповідальність одного виду – цивільно-правову відповідальність з обмеженнями, передбаченими ГК України. Позивач вважає, що відповідач застосує вказані санкції не з метою відшкодування збитків, а як засіб заробітку, оскільки з огляду на їх розмір у справах, які розглядаються в судах за спірними договорами при загальній вартості у 9 436 131,6 грн. розмір штрафних санкцій сягає 38 121 971,00 грн. Позивач наполягає на тому, що відповідальність у вигляді штрафу та пені за спірними пунктами договорів застосовується за одне й те саме порушення – порушення строків виконання робіт за договором, які визначені у графіках.

Також у судових засіданнях, зокрема 02.04.2019, відповідач наголошував на тому, що позивачем в обґрунтування позовних вимог до суду та відповідачу подані копії документів, які засвідчені не належним чином. Відповідач вказував, що засвідчувальний напис має бути нанесений на кожну сторінку аркушу документу, який подається до суду.

Заперечуючи проти доводів відповідача, позивач посилається на наказ №1000/5 від 18.06.2015 Міністерства юстиції України, яким введені в дію правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, зазначає, що напис про засвідчення копії складається зі слів: "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії. Сторінки копії документів (за винятком тих, що мають один аркуш) нумеруються і відмітка про засвідчення копії може доповнюватися відміткою "Всього в копії __ арк.". З урахуванням викладеного, позивач вважає, що, надаючи суду копії документів пакетом у прошитому вигляді, із зазначенням всієї інформації, ним дотримано вимоги Правил щодо належного засвідчення документів.

У судовому засіданні, яке відбулося 10.04.2019, під час дослідження доказів у справі, відповідач зауважив, що наявна у справі копія договору №1125 від 19.04.2017 не є належним доказом, оскільки вказана копія не відповідає оригінальним примірникам договорів, які є у сторін, а саме на останній сторінці копії договору не міститься відбитку печатки замовника, хоча на обох оригіналах договорів, наданих позивачем та відповідачем, відтиск печатки замовника нанесений. Таким чином, відповідач приходить до висновку, що позивачем зроблено копію не з оригіналу договору.

Судом досліджено вказані обставини та встановлено, що дійсно на оригіналах договору №1125 від 19.04.2017, які наявні у сторін, на останній сторонці міститься відтиск печатки замовника, у той час, як в залученій позивачем до матеріалів справи копії цього договору, відтиск печатки відсутній.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08 січня 2019 року відкрито провадження у справі №904/17/19, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 04.02.2019.

01 лютого 2019 року Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" подана до суду заява про роз'єднання позовних вимог та винесення окремої ухвали щодо зловживання з боку позивача процесуальними правами з метою свідомого затягування часу розгляду справ за участі ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2019 в задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про роз'єднання позовних вимог, виділення у самостійне провадження позовних вимог про визнання договору №1955 від 19.07.2017 частково недійсним, об'єднання та здійснення подальшого розгляду позовних вимог про визнання договору № 1125 від 19.04.2017 частково недійсним в межах провадження у справі № 904/2411/18 та винесення окремої ухвали щодо зловживання з боку позивача процесуальними правами – відмовлено.

Позивач, у запереченнях на клопотання відповідача про роз'єднання позовних вимог позивач просив винести окрему ухвалу стосовно представника ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" ОСОБА_2, у зв'язку із зловживанням з боку нього процесуальними правами, однак, у судовому засіданні 12.02.2019 представник позивача повідомила, що не наполягає на задоволенні клопотання щодо винесення окремої ухвали щодо представника відповідача, а тому вказане клопотання залишається судом без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2019 залишено без розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС АІК-ЕКО" про винесення окремої ухвали стосовно представника ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" ОСОБА_2.

Ухвалою господарського суду від 04.02.2019 підготовче засідання відкладено на 12.02.2019, з 12.02.2019 на 05.03.2019.

05 березня 2019 року представником відповідача ОСОБА_2 заявлено усне клопотання про залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС АІК-ЕКО" без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2019 в задоволенні усного клопотання Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС АІК-ЕКО" без розгляду - відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05 березня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу для розгляду по суті у судове засідання на 11 березня 2019 року.

У судовому засіданні 11.03.2019 представником відповідача, адвокатом ОСОБА_2, подано заяву про недовіру складу суду (відвід судді), в якій просить відвести суддю Господарського суду Дніпропетровської області Євстигнеєву Надію Михайлівну від розгляду справи №904/17/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС АІК-ЕКО" до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про визнання договорів частково недійсними.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2019 року заявлений Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (адвокат ОСОБА_2А.) відвід судді Євстигнеєвої Н.М. у справі №904/17/19 визнано необґрунтованим та зупинено провадження у справі №904/17/19 для вирішення питання щодо розгляду заяви про відвід судді Євстигнеєвої Н.М., складом суду, який визначається у порядку ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2019 (Суддя Манько Г.В.) в задоволенні заяви представника відповідача, адвоката ОСОБА_2 про недовіру складу суду (відвід судді) ОСОБА_5 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2019 поновлено провадження у справі №904/17/19, призначено судове засідання на 02.04.2019.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2019 оголошено перерву у судовому засіданні на 10 квітня 2019 року.

У судовому засіданні 10 квітня 2019 року проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

19 квітня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТС АІК-ЕКО" (підрядник) та Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (замовник) укладено договір №1125 на виконання робіт на об'єкті "Реконструкція ХВО-4 в ТЕЦ-3 на території ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" за адресою вул. Криворіжсталі буд. 1, в Металургійному районі м. Кривого Рогу" відповідно до умов якого (п. 1.1) підрядник у межах договірної ціни виконує поставку обладнання, а також власними і залученими силами (по узгодженню із замовником на умовах, передбачених п. 8.1) роботи на об'єкті: "Реконструкція ХВО-4 в ТЕЦ-3" у повному обсязі основних та супутніх робіт згідно Технічного завдання № 22-428 від 23.11.2016 (додаток №1).

Згідно п. 2.1 договору договірна ціна обладнання та робіт, доручених для виконання підряднику, розрахована на рівні конкурсної пропозиції підрядника та є незмінною і складає 9 436 131,60 (дев'ять мільйонів чотириста тридцять шість тисяч сто тридцять одна грн., 60 коп.) з ПДВ.

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє по 31.05.2018, а в частині: - порядку врегулювання спору, встановленого даним договором; - порядку застосування штрафних санкцій; - гарантійних зобов'язань; - виконання грошових зобов'язань за даним договором - до повного виконання вказаних зобов'язань (п. 19.3 договору).

Статтею 17 договору сторонами врегульовано матеріальну відповідальність та звільнення від неї.

Зокрема, п. 17.3 договору визначено, що при порушенні умов договору підрядник зобов'язаний сплатити замовникові:

а) у випадку неякісного виконання робіт (додаток №2), що не відповідає вимогам наведеним в договорі, з підрядника на користь замовника штраф у розмірі 20% від загальної вартості зобов'язань підрядника за договором, а також у погоджений письмово між сторонами строк (який в будь-кому разі не повинен перевищувати 30 календарних днів з дати виявлення даних дефектів) зобов'язаний за власний рахунок усунути виявлені дефекти, при цьому замовник в якості оперативно-господарської санкції має право відмовитися від прийняття та/або оплати робіт, у відношенні яких допущено неякісне виконання, а також залишає за собою право негайно розірвати договір в односторонньому порядку, повідомивши про це підрядника. При цьому підрядник не звільняється від відповідальності за вказане порушення. При порушенні строків усунення дефектів підрядник сплачує замовнику неустойку в розмірі 1% від загальної вартості договору, за кожний день прострочення;

б) за порушення з вини підрядника строків виконання своїх зобов'язань підрядником щодо виконання робіт, зазначених у "Графіку виконання робіт", з останнього стягується на користь замовника штраф в розмірі 20% від загальної вартості за договором одноразово, а також неустойку в наступних розмірах:

- 2% від загальної вартості договору за кожний послідуючий тиждень прострочення.

Сплата штрафних санкцій, зазначених у цьому договорі, може здійснюватись підрядником у добровільному порядку та/або шляхом зменшення замовником, сум, що підлягають оплаті на користь підрядника за даним договором або за іншими договорами, що складені між замовником і підрядником, на розмір відповідних штрафних санкцій та/або шляхом пред'явлення відповідних вимог. Сплата та/або стягнення штрафних санкцій не звільняє сторону щодо якої вони застосовані, від виконання або завершення виконання зобов’язань за цим договором. В разі, якщо підрядник виконає загальний обсяг робіт в узгоджений графіком виконання робіт термін, за згодою сторін підрядник збільшує суму остаточного рахунку на суму раніше сплаченого штрафу.

19 липня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТС АІК-ЕКО" (підрядник) та Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (замовник) укладено договір на капітальну закупівлю №1955 відповідно до умов якого (п. 1.1) підрядник зобов'язується виконати свої зобов'язання, що вказані у п.1.2 даного договору у встановлений у цьому договорі строк (строки) на об'єкті: "ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг". Центральний департамент по утриманню та ремонтам. Ремонтне виробництво. Ділянка виробництва вогнетривких та будівельних сумішей. Будівля відділення підготовки днищ. Реконструкція газоочисних установок ВЗ (іст.№340175), В6 (іст.340171) на території ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі,1. " (далі - об'єкт) у повному обсязі основних та супутніх зобов'язань згідно Технічного завдання (додаток 1 до цього договору) та Технічної пропозиції підрядника (додаток 13 до цього договору) та інших визначених цим договором умов, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити за них визначену в договорі плату.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість зобов'язань підрядника згідно цього договору (вартість договору) складає 4 439 880,00 грн. (чотири мільйони чотириста тридцять дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят гривень, 00 коп.) включаючи ПДВ в розмірі 739 980,00 грн., та складається з:

- вартості устаткування в розмірі 3 212 710,80 грн. (три мільйони двісті дванадцять тисяч сімсот десять гривень 80 коп.), включаючи ПДВ в розмірі 535 451,80 грн.;

- вартості робіт в розмірі 1 227 169,20 грн. (один мільйон двісті двадцять сім тисяч сто шістдесят дев’ять гривень, 20 коп.), включаючи ПДВ в розмірі 204 528,20 грн.;

- вартості послуг у розмірі __ грн. (__), включаючи ПДВ у розмірі ____ грн. - "не діє".

Вказана в пункті 2.1 договору вартість договору є фіксованою та не підлягає зміні (п. 2.2 договору).

Договір набирає чинності з 30.05.2017, яка є датою зеро (D-0) і діє по 25.04.2018 а в частині: - порядку врегулювання спору, встановленого даним договором; - порядку застосування штрафних санкцій; - гарантійних зобов'язань; - виконання грошових зобов'язань за даним договором - до повного виконання відповідних зобов'язань (п. 15.9 договору).

Розділом 14 договору сторонами врегульовано відповідальність сторін та відшкодування збитків.

Зокрема, п. 14.2 договору визначено, що якщо будь-який строк, визначений в додатку 2 (календарний графік виконання договору) та/або строк прибуття представників виконавця для виконання шеф-монтажних робіт, належним чином не дотриманий підрядником, замовник має право негайно вимагати від підрядника сплати неустойку в розмірі 2% від загальної вартості договору за кожний повний тиждень прострочення.

Нарахування визначених санкцій за допущене прострочення буде припинено, як тільки сторона, яка допустила прострочення, усуне таке прострочення. В будь-якому випадку, замовник має право використовувати по відношенню до підрядника всі та будь-які інші права та/або засоби, які передбачені законодавством.

Крім того, пунктом 14.6 договору передбачено, що за порушення строків виконання своїх зобов'язань підрядником щодо виконання робіт/надання послуг/поставки устаткування, матеріалів, зазначених у календарному графіку виконання договору, з останнього стягується на користь замовника штраф у розмірі 20% від загальної вартості за договором одноразово, а також неустойку в наступному розмірі:

- 2% від загальної вартості договору за кожний тиждень прострочення.

Позивач не погоджується з редакцією наведених пунктів договорів щодо відповідальності сторін, вважає їх таким, що суперечить положенням ст. 61 Конституції України та, як наслідок, статей 203, 546, 549 ЦК України, оскільки ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме порушення, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною спору.

Так, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до пунктів 1, 2, 7 постанови пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

У даному випадку позивач посилається на те, що п. б) п.17.3 ст. 17 договору №1125 від 19.04.2017 та п.14.6 договору №1955 від 19.07.2017 суперечать вимогам чинного законодавства України, оскільки зазначеними пунктами передбачається одночасне застосування однорідних штрафних санкцій за одне й те саме порушення зобов'язання, що прямо суперечать ст. 61 Конституції України та, як наслідок, ст.ст. 203, 546, 549 ЦК України.

Згідно з ч. 3 ст.215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Стаття 61 Конституції України визначає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до положень частини 1 статті 216, частини 2 статті 217 та частини 1 статті 230 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, суд доходить висновку, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17 та від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 09.11.2018 у справі №908/1661/17, від 18.12.2018 у справі №908/639/18.

Судом не приймається посилання позивача на постанову Верховного Суду від 902/1054/17 від 30.08.2018, оскільки в даній поставі встановлено, що позивачем двічі нараховано штраф за затримку поставки товару: у першому випадку за порушення на строк понад 15 календарних днів та у другому випадку - за затримку поставки товару на строк понад 30 календарних днів. Верховний Суд вказав, що фактично дане є подвійною відповідальністю за порушення зобов'язання, оскільки відповідачем прострочено зобов'язання на строк понад 30 календарних днів, і вказаний строк охоплює порушення зобов'язання на строк понад 15 календарних днів. Тому одночасне стягнення штрафу за затримку поставки товару на строк понад 15 календарних днів та за затримку поставки товару на строк понад 30 календарних днів є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання, що не узгоджується з приписами 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У справі, що розглядається умовами договору визначено різний набір відповідальності та стягується штраф – одноразово, а неустойка – у зв’язку з продовженням порушення зобов’язання.

Крім того, суд звертає увагу, про недопустимість поданих позивачем на обґрунтування позову доказів.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 91 Господарського процесуального кодексу України Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 "ДСТУ 4163-2003", відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Судом приймаються посилання позивача на Наказ Міністерства юстиції України від 18.06.2015 №1000/5 "Про затвердження Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях", відповідно до пунктів 8 та 9 глива 10 розділу ІІ Правил передбачено, що копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку. Напис про засвідчення копії складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії. Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки "Для копій". У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи. На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка "Копія". Сторінки копії документів (за винятком тих, що мають один аркуш) нумеруються і відмітка про засвідчення копії може доповнюватися відміткою "Всього в копії _____ арк.". За рішенням установи або на вимогу установи, якій надається копія документа, допускається засвідчувати копії документів поаркушно.

У той же час, як встановлено в судом під час дослідження доказів копія одного зі спірних договорів (№1125 від 19.04.2017) не відповідає наданим сторонами для огляду оригіналам цього договору, а відтак вказаний договір не може вважитися допустимим.

Виходячи з викладеного вище, позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС АІК-ЕКО" до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про визнання договорів частково недійсними - відмовити в повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору віднести на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТС АІК-ЕКО".

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.04.2019

Суддя Н.М. Євстигнеєва