Рішення № 81110542, 11.04.2019, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/3006/19

Провадження № 2/750/1089/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2019 року м. Чернігів

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІГОВА

в складі судді Коверзнева В. О.;

учасники судового процесу:

секретар судового засідання – Хамайко С. В.,

позивач – ОСОБА_1,

представник позивача – адвокат ОСОБА_2,

представник відповідача – ОСОБА_3;

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про встановлення неправильності запису про національність в актовому запису цивільного стану про шлюб та зобов’язання вчинити дії.

ОСОБА_4 СПОРУ

1.1. 19.03.2019 ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Чернігівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі – відповідач) про встановлення неправильності запису про національність позивача в актовому запису цивільного стану про шлюб від 06.02.1971 № 2, складеному Супоївською сільською радою Яготинського району Київської області, та зобов’язання відповідача внести зміни до вказаного вище актового запису цивільного стану в частині зміни національності позивача з «українець» на «поляк».

1.2. В обґрунтування позову вказує, що він народився в родині українця і полячки, виховувався та сповідував польські національні традиції та культуру, тому усе своє життя вважав себе поляком; у таких саме традиціях виховував своїх синів. Утім, в актовому запису цивільного стану про шлюб невірно вказано національність «українець» замість «поляк».

Через відмову відповідача внести зміни до актового запису про шлюб, змушений захищати свої права та відновлювати національну приналежність у судовому порядку.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В СПРАВІ

2.1. Ухвалою судді від 21.03.2019 відкрито провадження в цивільній справі, яку призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, та запропоновано сторонам надіслати суду процесуальні заяви по суті справі (відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та заперечення; а.с. 23, 24).

ІІІ. ОСОБА_5 ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. У судовому засіданні позивач і представник позивача пред’явлений позов підтримали та наполягали на задоволенні.

3.2. Представник відповідача проти задоволення позову заперечень не висловила.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ЯКІ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

4.1. Як випливає з відміток у паспорті та копій свідоцтв про народження і про одруження (а.с. 12-15), позивач народився 19.10.1947 в с. Федорівка Поліського району Київської області; батьком позивача був ОСОБА_6 (національність – українець), а матір’ю – ОСОБА_7 (національність – полячка); у свідоцтві про одруження, виданому Супоївською сільською радою Яготинського району Київської області на підставі актового запису цивільного стану про шлюб від 06.02.1971 № 2, записано національність позивача «українець».

4.2. За зверненням позивача, 09.03.2019 відповідач склав письмовий висновок про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану про шлюб, у частині зміни національності нареченого (позивача) з «українець» на «поляк».

Підставою для відмови є те, що в актовому запису про народження позивача зазначено різні національності його батьків – батько «українець», а матір «полячка» (а.с. 16).

4.3. В якості доказу приналежності до польської національності позивач посилається на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.04.2014 (адміністративна справа № 825/1041/14), мотивувальна частина якого містить висновок про те, що позивач за національністю є поляком (а.с. 18).

V. ОСОБА_8 ПРАВА, ЩО РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ОСОБА_9 СУДУ

5.1. Відповідно до статей 3, 6 Закону України «Про національні меншини в Україні» (далі – Закон) до національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою. Держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Згідно зі статтею 11 Закону громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність.

5.2. В енциклопедичній літературі національність розглядається як приналежність особи до певної нації або народу, що має юридичне, політичне, етнологічне, культурологічне та повсякденно-правове значення.

5.3. Суд констатує, що чинне законодавство України не визначає критерії приналежності особи до певної нації або народу, що, з урахуванням положень статті 11 Закону, дає підстави для висновку про самостійне визначення особою своєї національної приналежності.

5.4. Кодекс про шлюб та сім’ю Української РСР (1969 р.) в редакції, що діяла на час реєстрації шлюбу позивачем з ОСОБА_10 та складання актового запису цивільного стану про шлюб від 06.02.1971 № 2, встановлював, що укладення шлюбу відбувається по закінченню місячного строку, після подачі бажаючими одружитися заяви в державний орган запису актів громадянського стану (ст. 14).

Отже, звертаючись до державного органу запису актів громадянського стану із заявою про укладення шлюбу позивач самостійно та вільно визначив свою національну приналежність (українець), яка й була відображена особою, яка складала актовий запис цивільного стану про шлюб позивача та оформлювала свідоцтво про одруження.

5.5. Будь-яких доказів того, що актовий запис про одруження позивача містить помилку або невірне волевиявлення позивача останнім суду не надано.

Послання позивача на свідоцтво про народження не є беззаперечним доказом приналежності позивача включно до польської нації, через різну національність приналежність його батьків.

5.6. За приписом частини другої статті 50 КАС України у разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред’явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред’явленого цією третьою особою до такої сторони.

Як випливає з тексту постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.04.2014 (адміністративна справа № 825/1041/14; а.с. 17-20), позивач не був залучений судом до участі в справі в якості сторони або третьої особи, а висновок адміністративного суду про приналежність позивача до польської нації зроблено на підставі допиту самого ж позивача та дослідження свідоцтва про його народження.

З урахуванням наведеного та положень частини другої статті 50 КАС України, зроблений Чернігівським окружним адміністративним судом висновок щодо національної приналежності позивача не створює для нього юридичних наслідків, при цьому не має преюдиційного значення в цій справі, а тому не приймається судом до уваги.

5.7. За таких обставин, пред’явлений позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 258, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України,

с у д в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Чернігівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про встановлення неправильності запису про національність в актовому запису цивільного стану про шлюб та зобов’язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів від дня його проголошення, через Деснянський районний суд м. Чернігова.

Суддя В. О. Коверзнев