Ухвала суду № 81108127, 05.04.2019, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/9862/17

Провадження № 2-адр/592/2/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2019 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретаря судового засідання: Чайка Т. В. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 за договором адвоката ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат по адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 17.01.2018 року по справі № 592/9862/17, провадження № 2-а/592/16/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про зобов’язання вчинити певні дії було задоволено частково. Було ухвалено визнати протиправними дії Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” . Було ухвалено скасувати рішення Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області від 11.08.2017 року № 5274 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” . Було ухвалено зобов’язати Сумське об’єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП 246800155) пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-XII від 28.02.1991 року та ч. 2 ст. 46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року, починаючи з 19.06.2017 року. В задоволенні решти вимог було ухвалено відмовити. Рішення набрало законної сили 05.04.2018 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/71642242, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72129448) (а с. 48 – 53) .

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2018 року по справі № 592/9862/17 апеляційну скаргу Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17.01.2018 року по справі № 592/9862/17 за позовом ОСОБА_1 до Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії було ухвалено повернути скаржнику. Ухвала набрала законної сили 05.04.2018 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73248891) (а. с. 72) .

25.03.2019 року до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми надійшла заява представника заявника (позивача) ОСОБА_1 за договором № 4/18 від 17.07.2018 року адвоката ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат, в якій він зазначив про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебувала цивільна справа № 592/9862/17 за позовом ОСОБА_1 до Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій приправними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 17.01.2018 року у вказаній вище справі адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Було визнано протиправними дії Управління щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” . Було скасовано рішення Управління від 11.08.2017 року № 5274 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” . Було зобов’язано Управління призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ч. 2 ст. 46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” починаючи з 19.06.2017 року. В частині позовних вимог про стягнення з Управління на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у сумі 3000 грн. судом було відмовлено, оскільки представник ОСОБА_2 , який є керівником приватного підприємства Юридична компанія “ОСОБА_2 ОСОБА_3” , здійснює підприємницьку діяльність у сфері права та надає юридичні послуги, тобто не є адвокатом. На думку суду, представництво інтересів ОСОБА_1 , яке здійснювалось на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 04.09.2017 року, не свідчить про надання представником ОСОБА_2 саме професійної правничої допомоги. З матеріалів даної цивільної справи вбачається, що 29.08.2017 року та 18.09.2017 року ОСОБА_1 сплатив Юридичній компанії “ОСОБА_2 ОСОБА_3” всього 3000 грн. за послуги з правничої допомоги, яка йому надавалась у справі № 592/9862/17 згідно тарифів компанії та відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг) від 16.11.2017 року. Вказані юридичні послуги надавались ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги та представництво інтересів № 26/17 від 29.08.2017 року, укладеного з приватним підприємством Юридична компанія “ОСОБА_2 ОСОБА_3” , керуючим партнером якого є ОСОБА_2 . Додатками № 1 та № 2 до договору встановлено плату за надані послуги всього на суму 3000 грн. . Додатком № 3 до договору сторонами затверджено Акт виконаних робіт (наданих послуг) від 16.11.2017 року. Колегія судів Сумського апеляційного суду у постанові від 19.03.2019 року по справі № 592/5285/18 висловила думку про те, що витрати, які поніс позивач у зв’язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи № 592/9862/17, відносяться до судових витрат, а тому вони відшкодовуються згідно зі ст. 132 КАС України і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків у даній справі. Нормативно-правове обґрунтування щодо подання заяви про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат полягає у наступному. Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. П. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Він вважає, що на даний час, позивач має право звернутися до суду який розглянув справу із заявою про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат. Ч. 3 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду; 3) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов’язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС розмір витрат, пов’язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 132, 143, 166, 167, 252 КАС України, він просив: 1. Ухвалити додаткове рішення про відшкодування ОСОБА_1 судових витрат. 2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (вул. Степана Бандери, буд. 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 40383837) на користь ОСОБА_1 (вул. Станіславського, буд. 60, м. Суми, 40020, РНОКПП 246800155) 3000,00 грн. судових витрат, що пов’язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (вхідний № 17357/19 від 25.03.2019 року) (а. с. 80, 81) .

Ознайомившись із заявою про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат, дослідивши документи та копії документів, які містяться в матеріалах справи, враховуючи наявність судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень в режимі повного доступу, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. ч. 3, 5 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Із змісту п. 12 ч. 5 ст. 243 КАС України вбачається, що окремим документом викладаються ухвали з питань відмови в ухваленні додаткового судового рішення.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 247 КАС України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Згідно ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Тобто, з метою усунення неповноти судового рішення ч. 1 ст. 252 КАС України закріплює вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового судового рішення з дотриманням принципів верховенства права, юридичної визначеності згідно зі ст. 3, ч. 1 ст. 8 Конституції України; п/п 4.1. мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004; рішеннями Європейського суду з прав людини у справах “Bellet v. France” , “L. та V. проти Австрії” , “S. L. проти Австрії” , “Брумареску проти Румунії” (§ 61) , “Голдер проти Сполученого Королівства” , “Мушта проти України” , “Пономарьов проти України” (§ § 47, 52) , “Функе проти Франції” : - щодо однієї з позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; - суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; - судом не вирішено питання про судові витрати. В ч. 2 ст. 252 КАС України бланкетно регламентовано порядок подання заяви про ухвалення додаткового судового рішення до закінчення строку на виконання судового рішення, що базується на ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” ; ст. 14 КАС України; рішеннях Європейського суду з прав людини у справах “Immobiliare Saffi v. Italy” (§ 66) , “Бурдов проти Росії” , “Войтенко проти України” (§ 39) , “Горнсбі проти Греції” (§ 40) , “Жовнер проти України” , “Рябих проти Росії” (§ § 51, 52) , “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” , “Фуклєв проти України” ; постановах Верховного Суду України від 25.11.2014 року по справі №N 21-506а14, Верховного Суду від 07.02.2018 року по справі № 803/3805/15. При цьому за темпоральним критерієм ухвалення додаткового судового рішення потрібно відмежовувати від рішення щодо частини позовних вимог (ст. 247 КАС України) , яке не є результатом помилки суду та приймається в межах судового розгляду, а не після його завершення. Ст. 378 КАС України також регламентує право адміністративного суду визначити під час виконавчого провадження спосіб виконання судового рішення в разі відповідної вказівки в тексті відповідного судового рішення. Водночас у частині деталізації способу виконання судового рішення ухвалення додаткового судового рішення можливе не лише під час виконавчого провадження. В ч. 3 ст. 252 КАС України встановлено специфіку процедурних аспектів ухвалення додаткового судового рішення: - у тому самому складі, як при ухваленні судового рішення (ст. ст. 31, 35 КАС України) ; - протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви; - у тому самому порядку, що й судове рішення (ст. ст. 246, 248, 250 КАС України) ; - факультативний розгляд питання про ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні, із повідомленням учасників справи (ст. ст. 124 – 130 КАС України) . Водночас участь особи в судовому засіданні є її диспозитивним правом на підставі рішень Європейського суду з прав людини у справах “Engel and Others v. the Netherlands” , “Lawless v. Ireland” , “Michael Kuhnen v. Germany” , “Preda and Dardari v. Italy” , “Refah Partisi and Others v. Turkey” , “Witzsch v. Germany” , “Z’danoka v Latvia” тощо. До того ж, враховуючи нормопроектуальну техніку, застосовану при формулюванні положень ч. 1 ст. 12 та інших пов’язаних положень КАС України, можна стверджувати про першочергове значення форми спрощеного позовного провадження при розгляді та вирішенні адміністративних справ. Відтак, за загальним правилом, презюмується судовий розгляд адміністративної справи без участі особи. Принагідно в ст. ст. 371, 372 КАС України, ст. ст. 11 – 13 Закону України “Про виконавче провадження” деталізовано строк і порядок виконання додаткового судового рішення. У випадку відсутності встановлених в ч. 1 ст. 252 КАС України підстав адміністративний суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову в ухваленні додаткового рішення за правилами ст. 248 КАС України з огляду на принципи “res judicata” , юридичної визначеності, конкретизовані в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах “Мушта проти України” , “Пономарьов проти України” (§ § 47, 52) . Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені в апеляційному порядку за правилами гл. 1 “Апеляційне провадження” розд. III “Перегляд судових рішень” КАС України з урахуванням підходів, відображених у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах “Plakhteyev and Plakhteyeva v. Ukraine” , “Брумареску проти Румунії” , “Верітас проти України” (§ 28) , “Воловік проти України” (§ § 53 – 62) , “Волосюк проти України” , “Гурепка проти України” (§ § 57 – 62) , “Ґолдер проти Сполученого Королівства” , “Занд проти Австрії” , “Мушта проти України” , “Науменко проти України” , “Перетяка та Шереметьєв проти України” , “Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі” (§ 62) , “Пономарьов проти України” (§ § 47, 52) , “Праведна проти Росії” , “Радчіков проти Росії” , “Рябих проти Росії” , “Сокуренко і Стригун проти України” (§ § 24 – 29) , “ТОВ “Базальт-Імпекс” проти України” , “Трегубенко проти України” , “Устименко проти України” , “Хуліо Воу Жиберт та ОСОБА_4 і ля Мода проти Іспанії” та інших.

Із змісту п. 15 ч. 1 ст. 294 КАС України вбачається, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови ухвалити додаткове рішення.

Ухвалюючи рішення від 17.01.2018 року по справі № 592/9862/17, провадження № 2-а/592/16/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про зобов’язання вчинити певні дії, що стосується позовної вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на його користь суми сплачених витрат на правову допомогу, суд дійшов наступного висновку. Із змісту ксерокопії договору про надання правової допомоги та представництво інтересів № 26/17 від 29.08.2017 року, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань приватне підприємство Юридична компанія “ОСОБА_2 ОСОБА_3” , ксерокопії додатку № 1 до договору про надання правової допомоги та представництво інтересів № 26/17 від 29.08.2017 року, ксерокопії додатку № 2 до договору про надання правової допомоги та представництво інтересів № 26/17 від 29.08.2017 року, ксерокопії додатку № 3 до договору про надання правової допомоги та представництво інтересів № 26/17 від 29.08.2017 року (акту виконаних робіт (наданих послуг) від 16.11.2017 року, ксерокопії платіжних квитанцій від 29.08.2017 року та 18.09.2017 року вбачається, що ОСОБА_2 є керівником приватного підприємства Юридична компанія “ОСОБА_2 ОСОБА_3” , є платником єдиного внеску, який здійснює підприємницьку діяльність у сфері права та надає юридичні послуги (а. с. 10 – 12, 37 -40) . Із змісту ксерокопії нотаріально посвідченої довіреності від 04.09.2017 року вбачається, що ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 бути його представником, в судах усіх інстанцій, передбачених Законом України “Про судоустрій і статус суддів” , в тому числі в місцевих, місцевих адміністративних, апеляційних, апеляційних адміністративних, Вищому адміністративному суді України, Верховному Суді України, з усіма правами, які надано позивачу, тощо. Тобто ОСОБА_1 були надані ОСОБА_2 повноваження представника. Саме в такому процесуальному статусі ОСОБА_2 брав участь у розгляді справи. Таким чином, ОСОБА_2 брав участь у розгляді справи в якості представника за довіреністю із повноваженнями представника, передбаченими ст. 60 КАС України. Крім того, ані позивач ОСОБА_1, ані його представник ОСОБА_2 не надали суду документ про те, що ОСОБА_2 є особою, яка здійснює представництво в суді, як вид правничої допомоги (професійної правничої допомоги) . Таким чином, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на його користь суми сплачених витрат на правову допомогу, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню (а. с. 53) .

Таким чином, оскільки суд, що ухвалив судове рішення, щодо усіх позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, та щодо усіх клопотань ухвалив рішення, оскільки судом було вирішене питання про судові витрати, оскільки в даному випадку відсутні встановлені в ч. 1 ст. 252 КАС України підстави для ухвалення додаткового рішення, відтак суд дійшов висновку про те, що у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 за договором адвоката ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат по адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 143, 243, 247, 248, 250 – 252, 294, 295, 306, 328 КАС України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 за договором адвоката ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат по адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення.

Ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції – Другого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції – Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення (ухвалу) .

Головуючий: І.Г. Бичков