Рішення № 81108044, 11.04.2019, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/6331/18

Провадження № 2/591/808/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2019 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Кривцової Г.В.

секретаря судового засідання Кальченко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу № 591/6331/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Сумської міської ради, про визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ :

23.10.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що з 18.04.2008 року по 17.02.2010 року перебувала в шлюбі з відповідачем, сторони мають спільну дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу сторони проживають окремо, дитина проживає з матір’ю. На даний час позивач проживає сім’єю з другим чоловіком ОСОБА_4, їх спільною молодшою донькою ОСОБА_5 та старшою донькою ОСОБА_3 В сім’ї гарні стосунки, старша дитина ставиться до другого чоловіка матері як до батька, хоч і знає про існування свого біологічного батька. Позивач вказує, що відповідач як біологічний батько не цікавиться дитиною, ухиляється від сплати аліментів, та вироком суду від 16.04.2013 року був визнаний винний у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 164 КК України (умисне ухилення від сплати аліментів). Вирок не вплинув на свідомість відповідача, заборгованість по аліментам накопичувалась, і лише у серпні 2018 року основна сума заборгованості 35762 грн. була погашена братом відповідача завдяки активним діям державної виконавчої служби. Позивач вказує, що відповідач характеризується з негативної сторони, зловживає спиртними напоями, притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 296 КК України. Позивач вважає, що за таких умов місце проживання дитини необхідно визначити з нею – матір’ю дитини, оскільки виключно вона займається донькою.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи у відсутність позивача та представника. Підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, будь-яких заяв не подавав, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем проживання (а.с.17, 29).

Третя особа, служба у справах дітей Сумської міської ради направила до суду висновок про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3, в якому вважає за можливе визначити місце проживання дитини разом з матір’ю ОСОБА_1 (а.с. 34-35).

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони перебували в шлюбі з 18.04.2008 року по 17.02.2010 року.

Сторони мають спільну дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

Дитина зареєстрована за місцем реєстрації матері: м. Суми вул. Токарівська, 7, корп. 9 (а.с.7).

Як вбачається з позову, і дана обставина підтверджена висновком служби у справах дітей, батьки дитини проживають окремо один від одного, а дитина проживає з матір’ю (позивачкою), вітчимом та меншою сестрою (а.с.7, 34).

Службою у справах дітей Сумської міської ради з урахуванням всіх обставин справи було надано висновок про визначення місця проживання дитини, де служба зазначила, що на час проведення спеціалістом служби обстеження умов проживання позивачки за адресою реєстрації проживають позивачка ОСОБА_1, донька ОСОБА_3, чоловік позивачки ОСОБА_4, донька ОСОБА_5, батьки позивачки ОСОБА_6, ОСОБА_7 Зазначено, що будинок належить батькам позивачки, створені всі умови для проживання дітей (а.с.34).

У висновку вказано, що спеціаліст служби у справах дітей неодноразово телефонував батьку дитини – відповідачу ОСОБА_2, одна конструктивно поспілкуватись не вдалось. Відповідач постійно говорив нецензурною лексикою, висловлював погрози в сторону позивачки, склалось враження, що він перебував у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння. Відповідач повідомив, що він не заперечує, щоб його донька ОСОБА_3 проживала з матір’ю, однак для подальшого обговорення цього питання до служби у справах дітей не з’явився. По місцю проживання відповідача двері ніхто не відчинив (а.с.34-35).

Згідно пояснень матері дитини, яка вона надавала представнику служби у справах дітей, з 2017 року дитина ОСОБА_3 проживала з сім’єю в Польщі в м. Кошалин, має дозвіл на проживання (побутову карту). Влітку 2018 року родина не змогла виїхати до початку навчального року в Польщу, як планувала, через те, що батько ОСОБА_8 – відповідач ОСОБА_2 не надав дозвіл на виїзд дитини за кордон. Зі слів матері дитини, відповідач ОСОБА_2 не приймає участі у житті дитини, не намагається спілкуватися з донькою, та шантажує позивачку тим, що дозвіл на виїзд дитини за кордон він надасть лише в тому випадку, якщо позивачка відмовиться від заборгованості по аліментам на дитину (а.с.34).

Пізніше мати дитини повідомила представника служби, що 28.11.2018 року відповідач надав дозвіл на виїзд дитини за кордон і вся родина повертається до Польщі (а.с.34, зворот).

Як вбачається з характеристики, наданої ДОП Сумського ВП ГУНП в Сумській області, ОСОБА_2 характеризується з негативної сторони, вживає спиртні напої, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 296 КК України та перебував у державному розшуку в зв’язку з ухиленням від виконання вироку суду. На ОСОБА_2 неодноразово надходили скарги від колишньої дружини щодо несплати аліментів, і він потрапляв у поле зору працівників поліції з приводу незаконного зберігання наркотичних засобів (а.с.8).

Згідно розрахунку заборгованості, наданого державним виконавцем, заборгованість по аліментам у боржника ОСОБА_2 станом на 01.09.2018 року становила 41522,50 грн. (а.с.9).

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За частинами першою, другою статті 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Так, під час розгляду справи судом встановлено, що мати має постійне місце проживання як в Україні, так і в Польщі, постійне місце роботи та джерело існування, вона створила всі умови для проживання, виховання та розвитку дитини, що підтверджується висновком служби у справах дітей (а.с.34-35).

Водночас будь-яких даних про те, що батько дитини ОСОБА_2 може створити всі умови для проживання, утримання, виховання та розвитку дитини – суду не надано, крім того, суд звертає уваги на негативну характеристику відповідача.

Суд зауважує, що статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім'ї, яке здійснюється на засадах, визначених у СК: кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (частина четверта статті 4); ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (частина п'ята статті 5); регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (частина четверта статті 7) та інше.

Неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб (п. 3.1 рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012).

Для суду є безспірним, що в даних правовідносинах при вирішенні питання про визначення місця проживання дитини з одним з батьків відбувається втручання в право сторін та їх дитини на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України.

Суд з розумінням ставиться до права на повагу до сімейного і приватного життя як позивача, так і відповідача, однак в даному випадку обов’язком суду є дослідження питання щодо забезпечення прав неповнолітніх дітей не розлучатися з батьками і врахування при цьому «найкращих інтересів дитини».

У даній ситуації суд, уважно дослідивши доводи та аргументи позивача, та дослідивши докази, керується принципом найкращих інтересів дитини, який визначений у пункті 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, згідно якому в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Цей принцип розкритий у Зауваженнях загального порядку № 14 (2013) Комітету ООН з прав дитини (про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню її інтересів), де сформульовані такі підходи:

«Найкраще забезпечення інтересів дитини» - це право, принцип і правило процедури, які засновані на оцінці всіх елементів, що відображають інтереси дитини або дітей, в конкретних обставинах. При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини з метою прийняття рішення про застосування тієї чи іншої конкретної міри належить діяти в наступному порядку:

При цьому суд бере до уваги, що весь час дитина проживала з матір’ю, звикла до свого місця проживання, сім’ї та кола спілкування.

Відповідач – батько дитини ОСОБА_2 двічі належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, однак до суду не з’явився, будь-яких пояснень не надав, відзиву на позов не надав, що свідчить про його байдуже ставлення до питання визначення місця проживання його доньки.

Вказана обставина щодо байдужості батька до питань, що стосуються життя його доньки, також підтверджується і висновком служби у справах дітей, з якого вбачається, що ОСОБА_2 відмовився конструктивно спілкуватися з представником служби у справах дітей, а на запрошення до служби не з’явився (а.с.34-35).

Тому, з урахуванням всіх вищевказаних обставин справи, маючи на меті перш за все захист інтересів дитини, суд вважає необхідним визначити місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір’ю ОСОБА_1.

Згідно ст. 141 ЦПК України, в зв’язку із задоволенням позову, з відповідача на користь позивач а підлягають стягненню понесені та документально підтверджені позивачем судові витрати: судовий збір у сумі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 161 СК України, ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 280-282 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5) третя особа: Служба у справах дітей Сумської міської ради (юридична адреса вул. Харківська, буд. 35, код ЄДРПОУ 34743343) про визначення місця проживання дитини– задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір’ю ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати розмірі 704,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Зарічним районним судом м. Суми за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку проголошення вступної та резолютивної частини – з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку проголошення вступної та резолютивної частини – з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення суду складено 11.04.2019 року.

Суддя Зарічного районного суду м. Суми Г.В. Кривцова