Вирок № 81105410, 11.04.2019, Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Єдиний унікальний номер № 670/770/18

Провадження № 1-кп/670/16/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року смт. Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Потапова О.О.

за участю секретаря Корчової А.І.,

прокурора Козел Н.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Віньківці кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 08.09.2018 року за № 12018240100000193 про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, працюючого по найму, не одруженого, утриманців немає, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345; ч. 2 ст. 342; ч. 1 ст. 296 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 вчинив опір працівникові правоохоронного органу під час виконання цим працівником службових обов’язків за наступних обставин.

8 вересня 2018 року о 00:29 годині з метою перешкоджання законній діяльності працівникам Віньковецького відділення поліції Ярмолинецького ВП ОСОБА_3 та ОСОБА_4, пов’язаній із виконанням ними службових обов’язків направлених на запобігання насильства в сім’ї ОСОБА_1, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, в будинку № 15 по вул. Шевченка с. Петрашівка Віньковецького району і усвідомлюючи, що перед ним працівники поліції у форменому одязі, одного з яких він знав особисто, вчинив їм опір.

Намагаючись вигнати їх із приміщення, ОСОБА_1 взяв сокиру та в ході суперечки вимагав від поліцейських ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покинути будинок, при цьому наніс один удар в ділянку обличчя та вкусив за руку ОСОБА_3, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров’я. Цим перешкодив начальнику СРПП Віньковецького ВП Ярмолинецького ВП старшому лейтенанту поліції ОСОБА_3 та інспектору СРПП Віньковецького ВП Ярмолинецького ВП старшому лейтенанту поліції ОСОБА_4 В виконати покладені на них ст. 6 ч. 3 п. 2 та ст.10 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обов’язки, змусивши їх покинути територію вказаного домоволодіння. Своїми діями скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст. 342 КК України.

ОСОБА_1 умисно заподіяв працівникові правоохоронного органу легкі тілесні ушкодження у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов’язків, за наступних обставин.

8 вересня 2018 року о 00:29 годині працівники патрульної поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4, реагуючи на заяву ОСОБА_5 про насильство в сім’ї ОСОБА_5, зайшли в будинок № 15 по вул. Шевченка в с. Петрашівка Віньковецького району.

Виконуючи обов’язок захисту членів сім’ї ОСОБА_5, вели розмову з ОСОБА_6 про притягнення до відповідальності її сина ОСОБА_1 Той, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, усвідомлюючи що перед ним працівники поліції, які перебували у форменому одязі і одного з яких він знав особисто, з метою спричинення тілесних ушкоджень, в ході суперечки умисно, кулаком правої руки наніс один удар в ділянку обличчя ОСОБА_3 та вкусив останнього за передпліччя лівої руки. Своїми умисними активними цілеспрямованими діями спричинив начальнику СРПП Віньковецького ВП Ярмолинецького ВП старшому лейтенанту поліції ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді садна шкіри лівої підочної ділянки обличчя, підшкірного крововиливу нижньої повіки лівого ока, укушеної рани та саден шкіри переднє-зовнішньої поверхні лівого передпліччя на межі середньої та нижньої третини, які за своїм характером є легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров’я. Своїми діями скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст. 345 КК України.

Також ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні хуліганства за ч. 1 ст. 296 КК України, тобто грубому порушені громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, що він 08.09.2018 року близько 00 год. 32 хв., перебуваючи в с. Петрашівка Віньковецького району по вул. Шевченка, 15, вчиняючи активний опір у житловому будинку працівникам поліції: начальнику СРПП Віньковецького ВП Ярмолинецького ВП старшому лейтенанту поліції ОСОБА_3, службове посвідчення ХМП № 003815, спеціальний жетон № 0015486 та інспектору СРПП Віньковецького ВП Ярмолинецького ВП старшого лейтенанту поліції ОСОБА_4, службове посвідчення ХМП № 005140, спеціальний жетон № 00656949, вчиняючи активну фізичну протидію, вирвався від працівників поліції та, узявши в будинку у руки лопату, вийшов на подвір’я, де з хуліганських мотивів, усвідомлюючи, що за його поведінкою спостерігають сторонні особи, продовжив виражатися нецензурною лайкою та висловлювати погрози фізичною розправою в адресу працівників правоохоронних органів, з метою явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок, що супроводжувалось особливою зухвалістю, нехтуючи нормами громадської моралі, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, їх наслідки та бажаючи їх настання, підійшов до службового автомобіля СРПП «ВАЗ 2110» д.н.з. 0772, та розпочав наносити по автомобілю удари лопатою, внаслідок чого здійснив його пошкодження у вигляді тріщини зовнішнього корпусу проблискового маячка, та тріщини переднього вітрового скла. Проте це звинувачення не знайшло підтвердження у судовому засіданні.

Допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_7 частково визнав свою вину та показав, що він в той день прийшов додому в стані алкогольного сп’яніння. Спорив з мамою. Ліг спати, прокинувся від того, що хтось його по обличчю б’є і нецензурно висловлюється, стягує з ліжка. Він образився почав кричати: «Хто такі, вийдіть!». Став виштовхувати в коридор. Там побачив, що це працівники поліції. В коридорі вони його скрутили, застосовували шокер. Він бачив як вдарили маму, яка його захищала. Він вирвався і поліцейських виштовхав з хати і вони пішли. Коли виривався вкусив ОСОБА_3 Закриваючись, рукою міг його зачепити в коридорі правою рукою на рівні обличчя. Сокири не брав, її не було. Міг випадково вдарити поліцейського. В агресії кричав, щоб забрали автомобіль, що стояв в їх дворі і вдарив авто палкою один раз по криші. Приїхали інші поліцейські і виволокли його з будинку, застосовуючи шокер. До їх приїзду він телефонував в поліцію і говорив, що напали на нього невідомі. До цієї події він знав ОСОБА_3 Просить вибачити його.

Допитана в якості свідка ОСОБА_6 показала, що вони з сином ОСОБА_8 посварилась, а ОСОБА_9 пішов з дому. Вони лягли спати. До їх будинку вночі зайшли двоє поліцейських. В сінях горіло світло. Вона не вставала. Син спав в іншій кімнаті, чула щось гупнуло, запитала їх чого зайшли, яке мають право. Поліцейські відповіли, що був виклик. Вона сказала, що заяву не буде писати. В сінях була штовханина поліцейських з сином, але самого конфлікту вона не бачила і вже не пам’ятає, хто що говорив. Один із поліцейських сказав, що його за руку син вкусив. Подія опівночі була. Приїхало ще багато поліцейських, хтось її вдарив, скрутили сина в коридорі і забрали.

Допитана свідок ОСОБА_5 показала, що прибіг до неї 0 23.00 год. в трусах і голий на іншу вулицю її син ОСОБА_10 і повідомив, що біда в хаті, що ОСОБА_7 скаче, тобто дебоширить, тому вона викликала поліцію. Син її - ОСОБА_9, повідомив, що ОСОБА_6 залишилась в хаті з ОСОБА_7 і просив викликати поліцію. Саму подію правопорушення вона не бачила.

Свідок ОСОБА_9 повідомив, що вдома посварились син і його дружина, тому він пішов до своєї матері на сусідню вулицю і сказав викликати поліцію. Що відбувалось вдома він не знає. В його будинку № 15 по вул. Шевченка в с. Петрашівка світло горіло в сінях. Він не бачив, чи син бив поліцейських.

Із аналізу показань свідків – родичів обвинуваченого слідує, що о 23.00 год. до ОСОБА_5 на сусідню вулицю прибіг ОСОБА_9 без верхнього одягу в одних трусах і повідомив, що в його будинку № 15 по вул. Шевченка в с. Петрашівка біда. В хаті залишилась його дружина, з якою сварився син, а тому батько просив бабусю викликати поліцію. Вона зателефонувала поліцейським.

Із рапорту помічника чергового поліції слідує, що дзвінок прийнято о 23.17 год. 07.09.2018 року від ОСОБА_5 про насильство в сім’ї, яке вчиняє над батьками ОСОБА_1, останнім можливо потрібна швидка медична допомога. ( а.п.8).

Потерпілий ОСОБА_11 повідомив суду, що він з ОСОБА_4 виїхали на виклик в село Петрашівка. Батько обвинуваченого запросив їх до хати, першою в хату увійшла баба, повідомляв, що ОСОБА_1 б’є матір. В кімнаті мати лежала з розсіченою бровою. Запитали її, що сталося. Представились, коли зайшли і в будинку повідомили, що ведеться відео фіксація. ОСОБА_6 відмовилась будь що писати проти сина. В цей момент ОСОБА_7 встав з ліжка і підійшов до них. У обвинуваченого було розсічене обличчя. Вів себе він агресивно, схопив сокиру, замахнувся. Сокира стояла в коридорчику в кутку. Потерпілий схопив його за руку, відкинув в бік сокиру, яку потім бабка забрала. Іншою рукою обвинувачений вдарив його в обличчя і почалась боротьба, яка тривала 5 хв. Удари ОСОБА_1 він не наносив. Той вирвався від поліцейських, взяв якийсь предмет і почав ним махати на вулиці. Кричав на них. Вдарив палицею службовий автомобіль. Викликали групу. Раніше виклики поліцейських в цей будинок були неодноразові. Йому в ЦРЛ надавали медичну допомогу. Подія відбувалась у вересні 2019 року

Свідок ОСОБА_4 дав показання аналогічні показанням потерпілого.

Свідок ОСОБА_12 повідомив суду, що бачив пошкоджений поліцейський автомобіль ВАЗ. В ньому було розбите скло та проблискові маячки. Він у складі інших працівників приїхав на виклик і побачив ОСОБА_3 на руці якого був укус, а на обличчі синець. Одежа потерпілого була розшарпана і в пилюці. Повідомив, що ОСОБА_1 вчинив непокору йому та ОСОБА_4, погрожував сокирою і лопатою, побив автомобіль. Він та ОСОБА_13 зайшли на господарство ОСОБА_1, до них вийшов ОСОБА_1 і висловлювався нецензурно, чинив опір. Його затримали і доставили у відділення поліції.

Свідок ОСОБА_13 повідомив, що йому доповіли про напад на поліцейських. Він приїхав в с. Петрашівка, зайшов на територію домоволодіння ОСОБА_1 і з коридору до нього виходив ОСОБА_1, який висловлювався нецензурно на його адресу та адресу ОСОБА_12 Останнього було затримано із застосуванням спецзасобів.

Із протоколу огляду відеодиска та його змісту (а.п. 129-131), який визнано речовим доказом, слідує, що ОСОБА_6 відмовляє поліцейським на їх пропозицію проходити медичне обстеження з метою виявлення в неї тілесних ушкоджень. В цей час ОСОБА_1 виходить з кімнати та кричить на поліцейських і вимагає покинути хату, погрожує поліцейським розправою. ОСОБА_3 просить його заспокоїтись. Той продовжує погрози. На його обличчі сліди схожі на кров в області носа. В будинку присутня бабуся – заявник. Поліцейський повідомляє, що їх викликали бабуся і батько. Обвинувачений веде себе агресивно, йде в коридор і схиляється. Чути дзвін металевого інструменту. В кадрі видно руку поліцейського, яка упереджує рух тіла обвинуваченого в сторону поліцейського. Далі діалог з використанням слів ненормативної лексики з обох сторін та шум схожий на боротьбу. Слова поліцейського: «Валєра, забери жінку». В кадрі один з поліцейських кладе на місце лопату металеву. Далі поліцейські повідомляють, що покинуть будинок і попереджають про застосування зброї, якщо обвинувачений не заспокоїться.

Із протоколу медичного обстеження ОСОБА_1 від 08.09.2019 року слідує, що о 02.00 год. він перебував у стані алкогольного сп’яніння (а.с. 16).

Висновком судово-медичної експертизи № 140 проведеної 11.09.2018 року підтверджується, що ОСОБА_3 спричинено тілесні ушкодження у вигляді садна шкіри лівої підочної ділянки обличчя, підшкірного крововиливу нижньої повіки лівого ока, укушеної рани та саден шкіри переднє-зовнішньої поверхні лівого передпліччя на межі середньої та нижньої третини, які за своїм характером є легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров’я. Вказані тілесні ушкодження виникли не менше як від однієї дії тупого твердого предмету в ділянку обличчя, яким міг бути кулак руки особи, а в ділянці лівого передпліччя виникли від дії зубів сторонньої особи.

Із аналізу цих доказів слідує, що 07 вересня 2018 року о 23.17 год. від ОСОБА_5 надійшов дзвінок про виклик поліцейських у зв’язку з насильством в сім’ї ОСОБА_5, син вчинював насильство над батьком та матір’ю. Поліцейські на пропозицію ОСОБА_9 увійшли в будинок № 15 по вул. Шевченка с. Петрашівка. Побачили ушкодження на обличчі матері, вели бесіду, вона відмовилась повідомляти про подію їх отримання та відмовилась писати заяву.

ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, висунув вимогу поліцейським покинути будинок, схопив сокиру, яку в нього силою відняв потерпілий, намагаючись його фізично стримати. В будинку відбулась боротьба між поліцейськими і обвинуваченим. Обвинувачений вирвався і вибіг на подвір’я домоволодіння. Під час фізичної боротьби він наніс рукою удар в область лівого ока ОСОБА_3 та вкусив того за ліве передпліччя, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров’я потерпілого. На подвір’ї палицею вдарив поліцейський автомобіль по верхній його частині.

Вказаний поліцейський службовий автомобіль «ВАЗ 2110» д.н.з. 0772, первісною вартістю 67100,00 грн. (а.с.76) перебуває на балансі ГУНП в Хмельницькій області та використовується Віньковецьким відділенням поліції. На ньому в’їхали на подвір’я ОСОБА_1 начальник СРПП Віньковецького ВП Ярмолинецького ВП старший лейтенант поліції ОСОБА_3 - службове посвідчення ХМП № 003815, спеціальний жетон № 0015486 ( а.с.78) та інспектор СРПП Віньковецького ВП Ярмолинецького ВП старший лейтенант поліції ОСОБА_4, службове посвідчення ХМП № 005140, спеціальний жетон № 00656949 (а.с. 77), реагуючи на заяву та в присутності ОСОБА_5

Поліцейські були у форменому одязі, екіпіровані, несли службу по забезпеченню громадського порядку 08.09.2019 року, що підтверджено дорожнім листом, Журналом виїздів, книгою нарядів, журналом інструктажів, наказом, функціональними обов’язками цих осіб (а.п. 77-101). Виїхали на виклик за адресою вул. Шевченка, 15 в с. Петрашівка.

Діяли поліцейські згідно приписів ст.18, 38,43 ЗУ « Про національну поліцію», які регламентують їх обов’язки, підстави проникнення до житла та застосування заходів примусу. Посилаючись на вказані правові норми, захисник звертає увагу суду на недопустимість доказів через порушення права ОСОБА_1 на недоторканість житла, порушення його прав при застосуванні фізичної сили та спецзасобів поліцейськими в його житлі, а також його особистих прав, серед яких право на житло та свободу сімейного життя.

Дійсно приписи статті 38 зазначеного вище Закону забороняють поліцейським проникати до житла, але в даному випадку вони діяли згідно приписів ст. 10 ЗУ України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», прийнятому пізніше вказаного Закону, а саме в 2018 році. Частина 2 цієї норми наділяє поліцейських правом і вони можуть проникати до житла особи без вмотивованого рішення суду в невідкладних випадках, пов’язаних із припиненням вчинюваного акту домашнього насильства, у разі безпосередньої небезпеки для життя чи здоров’я постраждалої особи.

Те, що відбулось домашнє насильство в будинку № 15 по вул. Шевченка, зафіксовано черговим поліції. Про це поліцейським 08.09.2019 року повідомили батько і баба ОСОБА_1 Вони їх привезли на місце вчинення насильства. Факт насильства підтверджується показаннями в в суді свідка ОСОБА_5, до якої прибіг вночі босий і в трусах батько обвинуваченого ОСОБА_9 і повідомив про біда в хаті, а саме насильство над ним і мамою. Насильство підтверджується розсіченою бровою ОСОБА_6, про що повідомляють поліцейські.

Окрім цього, працівники поліції правомірно зайшли в дім на пропозицію господаря будинку ОСОБА_9 та ОСОБА_5, які їм показали місце, де скоєно домашнє насильство.

Те, що на місці події 08.09.2018 року ОСОБА_6 відмовилась від написання заяви проти сина і що ОСОБА_9 не написав таку заяву, не говорить про відсутність самої події насильства в їх сім’ї зі сторони сина, в якого було пошкоджене обличчя і який вів себе агресивно, навіть, по відношенню до поліцейських.

Тому зібрані у справі докази відповідають приписам ст. 85, 86 КПК України, вони є належними та допустимими.

Опір працівникам правоохоронного органу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 під час виконання ними службових обов’язків доводиться показаннями цих осіб, відеофіксацією протидії поліцейським за протоколом огляду від 21.09.2018 року. Із відео слідує, що ОСОБА_1 поводив себе агресивно по відношенню до поліцейських, хватав предмети, кричав, висловлювався нецензурно, намагався застосувати проти них силу при виконанні ними обов’язків захистити від насилля його батьків, яке відбулось до приїзду поліції. Фізична протидія з боку ОСОБА_1 тобто опір працівникам правоохоронного органу в тому, що він хватає предмет, щоб припинити законні дії поліцейського, який намагається встановити факт насильства в цій сім’ї, спокійно розмовляючи з матір’ю обвинуваченого, реально сокиру намагається застосувати до працівника поліції.

Активна фізична протидія поліцейським відбувалась в той момент, коли ОСОБА_3 вів розмову з матір’ю обвинуваченого про вже вчинене насильство, запитуючи чи буде вона письмово підтверджувати подію отримання ушкоджень брови. ОСОБА_1 вимагав від нього вийти з будинку і застосовував сокиру, взявши її в руки.

Доведено обвинуваченням застосування фізичної сили щодо ОСОБА_3 з боку підсудного за цих же обставин. ОСОБА_1 не заперечує факт укусу за руку поліцейського, травма на якій підтверджена висновком експерта про спричинення легких тілесних ушкоджень, що доводить об’єктивну сторону ст. 345 ч.2 КК України. А сам напад на поліцейського та удар умисний кулаком в обличчя, з метою спричинення тому тілесних ушкоджень, підтверджений відеозаписом події в будинку ОСОБА_1, показаннями свідка ОСОБА_4 Мотив цих дій – перешкодити виконанню поліцейськими своїх службових обов’язків – вигнати їх з будинку.

Тому, суд вважає доведеним вчинення опору працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов’язків і вважає вірною кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 342 КК України та за ч. 2 ст. 345 КК України як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов’язків.

Обвинувачення у вчиненні ОСОБА_7 грубого порушення громадського порядку не підтверджено в судовому засіданні належними та допустимими доказами.

Ч. 1 ст. 296 КК України передбачає грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.

Із змісту обвинувачення слідує, що ОСОБА_1 з хуліганських мотивів, в присутності сторонніх осіб, висловлюючись нецензурно, нехтуючи нормами громадської моралі, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, розпочав наносити по автомобілю СРПП «ВАЗ 2110» д.н.з. 0772 удари лопатою, внаслідок чого здійснив його пошкодження у вигляді тріщини зовнішнього корпусу проблискового маячка.

Обвинувачення не підтверджено доказами. Жодним доказом не підтверджено, що удари по автомобілю наносились лопатою. Навпаки, згідно відеозапису, лопату невстановлена особа кинула в приміщенні будинку.

В самому тексті обвинувачення зазначається про активну фізичну протидію працівникам поліції, від яких вирвався обвинувачений.

Він висловлювався нецензурно зі злості по відношенню до поліцейських, яких проганяв з подвір’я, де стояв їх автомобіль. Територія домоволодіння не є громадським місцем. Поліцейські повідомили, що уходять з території домоволодіння. Окрім членів сім’ї обвинуваченого та бабки, інших осіб там не було. Деякі члени сім’ї намагались йому допомогти, матір відштовхувала поліцейського, а бабка забрала сокиру, про що повідомляє ОСОБА_3

Безпосереднім об’єктом хуліганства - є громадський порядок в частині забезпечення спокійних умов громадської діяльності, побуту та відпочинку людей.

Ніхто із допитаних в суді членів сім’ї обвинуваченого не повідомив про порушення його права на відпочинок діями ОСОБА_1, який проганяв поліцейських з території свого домоволодіння, а проганяючи, як повідомляє обвинувачений, зі злості вдарив автомобіль палкою.

Суб’єктивна сторона хуліганства націлює на порушення громадського порядку, а об’єктивна – включає дії, що спричиняють шкоду громадському порядку та правам фізичних осіб. Майнова шкода спричинена правам юридичної особи – ГУНП в Хмельницькій обл., яка висуває вимоги в сумі 1620 грн. 75 коп. за пошкоджений ОСОБА_1 автомобіль. Жодну з фізичних осіб не визнано слідством потерпілою у справі про хуліганство, їх не виявлено в судовому процесі, оскільки таких немає. Фактично ОСОБА_1 вирвався, втік від поліцейських і вдарив зі злості палкою їх автомобіль, висловлюючись нецензурно тому, що до нього застосовувалась фізична сила і спецзасоби. Не доведено умислу в нього на порушення громадського порядку. За доведеності об’єктивної сторони (суми шкоди) його дії могли б підпадати під ознаки ст. 194 КК України умисне знищення або пошкодження майна.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, які не містять даних про фактичні обставини справи, або на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Статтею 17 КПК України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 року № 5 "Зі змінами внесеними постановами від 04.06.1993 року № 3 та від 03.12.1997 року № 12", 30.05.2008 р. № 6 «Про виконання судами України законодавства і постанов пленуму ВС України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку». У цій Постанові Пленум Верховного Суду України зазначив, що вказати судам на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності вини повинні тлумачитись на користь підсудного.

Таким чином, приймаючи рішення про виправдування ОСОБА_1 за ст. 296 ч.1 КК України на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад цього кримінального правопорушення, суд виходить із того, що представлені докази не доводять одну із складових – суб’єктивну сторону складу цього правопорушення.

Звернення захисника, пов’язані із спричиненням ОСОБА_1 поліцейськими тілесних ушкоджень були предметом розгляду в судовому засіданні, в якому досліджено висновок № 115/2018 комісії у складі 8 членів старшого офіцерського складу управління внутрішньої безпеки національної поліції. Комісія прийшла до переконання про наявність дисциплінарного проступку в діях ОСОБА_3 під час виконання ним своїх службових обов’язків 08.09.2019 року. Суд погоджується з її висновком. До 01.01.2019 року саме в такому складі органами внутрішньої безпеки проводилось розслідування дій працівників поліції. Із представлених суду доказів стороною захисту не доведено, що ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження від умисних, протиправних дій ОСОБА_3 чи ОСОБА_4, про що винесено судом ухвалу в процесі розгляду цієї справи. Поліцейські діяли в межах ст.39 КК України - крайньої необхідності, оскільки ОСОБА_1 проявляв агресію з застосуванням сокири.

Призначаючи покарання обвинуваченому, відповідно зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів.

Так, відповідно до положень ст. 12 КК України злочини, передбачені ч. 2 ст. 342 та ч.2 ст. 345 КК України, відносяться невеликої та середньої тяжкості.

Обставин, що пом’якшують покарання обвинуваченого не виявлено.

Обтяжуючою покарання обставиною суд визнає вчинення злочинів обвинуваченим у стані алкогольного сп’яніння.

Крім того, при обранні виду та міри покарання, суд враховує, що ОСОБА_14 за місцем проживання на території Петрашівської сільської ради характеризується негативно, як особа, яка схильна до вчинення адміністративних та кримінальних правопорушень (а.с. 62, 70-73), фактично не визнає себе винним, не кається, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває. Проте, свідок ОСОБА_15 повідомила суду, що останнім часом ОСОБА_7 виїжджає на роботу і правопорушень за ним не замічено.

За наведених обставин, беручи до уваги загальні засади призначення покарання, які спрямовані на забезпечення індивідуалізації, гуманності і справедливості покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції інкримінованих статей, у виді обмеження волі, як особі, яка двічі притягувалась до кримінальної відповідальност,і справи по яких закриті за примиренням (а.п. 66) та неодноразово – до адміністративної відповідальності (а.п. 61). Застосування більш м’яких видів покарання не сприятиме його виправленню та попередженню нових злочинів.

При застосуванні вимог ст.70 КК України за ідеальною сукупністю злочинів, суд, з урахуванням обставин справи та особи обвинуваченого, вважає необхідним застосувати спосіб поглинання менш суворого покарання більш суворим. При цьому у строк відбування покарання слід зарахувати період затримання ОСОБА_1 з 08 по 10 вересня 2019 року (а.с.34-35).

На думку суду, призначене обвинуваченому покарання буде справедливим, необхідним і достатнім у даному конкретному випадку для його виправлення та запобігання вчинення ним нових злочинів.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід не обирати, виходячи із постійної явки підсудного у судові засідання.

Питання про речові докази вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 370, ст. ст. 373-374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 342 та ч. 2 ст. 345 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 2 ст. 342 КК України - у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;

-за ч. 2 ст. 345 КК України - у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 5 місяців.

В силу ч. 1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді 1(одного) року 5 ( п’яти) місяців обмеження волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його реального відбування, зарахувавши у строк покарання період його затримання з 08 по 10 вересня 2018 року.

На підставі п. 3 ч.1 ст. 373 КПК України за статтею 296 ч.1 КК України ОСОБА_1 виправдати, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад цього кримінального правопорушення.

Речові докази:

-пошкоджене вітрове скло та частину проблискового маячка червоного кольору повернути користувачу - Віньковецькому ВП Ярмолинецького ВП ГУНП у Хмельницькій області;

-DVD-R диск серійний номер DR5А03-02464 зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12018240100000193;

- боді-камеру в поліетиленовому пакеті повернути Віньковецькому ВП Ярмолинецького ВП ГУНП у Хмельницькій області.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Хмельницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення через Віньковецький районний суд.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній у судовому засіданні.

Суддя О.О. Потапов