Рішення № 8110505, 03.02.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" лютого 2010 р. Справа № 1/180-38.1 Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз"

про стягнення 489 567,14 грн.

                                                                                                    Суддя Гончар М.М.

Представники сторін:

від позивача: Левицька М.І., довір. №10/10 від 12.01.2010 року

від відповідача: Гаврилюк Д.І., довір. №1276/6-3 від 28.09.2009 року

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз’яснено право відводу суддів. Відводу суддям заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу на підставі ст. 22 ГПК України роз’яснено процесуальні права та обов’язки.

          СУТЬ СПОРУ: Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" про стягнення 489 567 грн. 14 коп., в т.ч. 373754 грн. 21 коп. заборгованості по оплаті за поставлений природний газ, згідно договору поставки природного газу №06/08-601 від 14.05.2008 року, 43 863 грн. 05 коп. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за період з 11.01.2009 року по 11.07.2009 року згідно п.6.1 договору, 55 919 грн. 18 коп. інфляційних втрат за період з травня 2008 року по листопад 2009 року та 16 030 грн. 70 коп. –3% річних за період з 11.05.2008 року по 18.12.2009 року.

В обґрунтування пред'явлених позовних вимог посилається на договір поставки природного газу №06/08-601, укладений 14.05.2008 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз", у відповідності до якого відповідачу передано у власність в квітні-травні 2008 року, жовтні-грудні 2008 року природний газ.

Відповідач в поясненні №107/6-3 від 27.01.2010 року та представник відповідача в судовому засіданні позов не заперечував. Зазначив, що на даний час товариство не в змозі погасити заборгованість через тяжке матеріальне становище та великі борги споживачів за природний газ.

          Просить суд, у відповідності до ч.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, зменшити розмір пені нарахованої позивачем.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, господарський суд, -

в с т а н о в и в :

14 травня 2008 року між дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", "постачальник", та відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз", "покупець", було укладено договір поставки природного газу №06/08-601, згідно якого відповідачу передано у власність в квітні-травні 2008 року, жовтні-грудні 2008 року природний газ на загальну суму 819 540 грн.

Постачання відповідачеві природного газу у визначеній кількості стверджується долученим до матеріалів справи актами прийому-передачі природного газу від 30.04.2008 року, від 30.04.2008 року, від 31.05.2008 року, 30.04.2008 року, від 31.10.2008 року, від 30.11.2008 року, від 31.12.2008 року (а.с.23-29).

Відповідно до п.5.1. договору №06/08-601 від 14.05.2008 року оплата за газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки.

Відповідач зобов'язання по оплаті не виконав, що спричинило звернення кредитора з позовом до суду.

          Відповідно до п. п. 1, 2, ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          В силу ст.9 Цивільного кодексу України та ст.4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання визначаються Господарським кодексом України.

          Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.           Згідно ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

          Враховуючи викладене, заборгованість по оплаті за отриманий природний газ в квітні-травні 2008 року, жовтні-грудні 2008 року становить 373 754 грн. 21 коп., є підставною, підтверджується договором поставки природного газу №06/08-601 від 14.05.2008 року, актами прийому-передачі природного газу від 30.04.2008 року, від 30.04.2008 року, від 31.05.2008 року, 30.04.2008 року, від 31.10.2008 року, від 30.11.2008 року, від 31.12.2008 року (а.с.23-29), підписаним сторонами, визнана відповідачем та підлягає до стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" в силу ст.ст.193, 265 Господарського кодексу України.

          Згідно ст. ст. 230-232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

П. 6.2 договору №06/08-601 від 14.05.2008 року передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

          Вимоги позивача щодо стягнення пені за період з 11.01.2009 року по 11.07.2009 року в сумі 43 863 грн. 05 коп. підставні згідно ст. ст.230-232, 343 Господарського кодексу України, п.6.1 договору №06/08-601 від 14.05.2008 року.

          Клопотання відповідача №107/6-3 від 27.01.2010 року про зменшення розміру пені судом відхилено як необґрунтоване належними доказами згідно з вимогами ч.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України якими обумовлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 55 919 грн. 18 коп. за період з травня 2008 року по листопад 2009 року та 16 030 грн. 70 коп. 3% річних за період з 11.05.2008 року по 18.12.2009 року є підставними в силу ст.625 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Ці додаткові суми, що сплачуються боржником, є самостійним способом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов’язаннях і спрямовані на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

          Проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

          Ці способи захисту прав застосовуються незалежно від укладення письмового договору в силу ст.625 Цивільного кодексу України.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача необхідно покласти державне мито в сумі 4 896 грн. 00 коп. та стягнути з відповідача 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.          

          Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст. ст. 193, 230-232, 265 Господарського кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

вирішив:

1.Позов задовольнити в сумі 489 567 грн. 14 коп.

          2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз", м. Луцьк, вул. І.Франка, 12, код ЄДРПОУ 03339459 (п/р№260080100067 в ТОВ КБ "Фінансова ініціатива", МФО 380054) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827 (р/р№26008301970 в ВАТ "Ощадбанк", МФО 300465) 373754 грн. 21 коп. заборгованості по оплаті за поставлений природний газ, 43 863 грн. 05 коп. пені, 55 919 грн. 18 коп. інфляційних втрат, 16 030 грн. 70 коп. –3% річних, 4 896 грн. в повернення витрат по сплаті держмита та 236 грн. в повернення витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Суддя                                                                                          М.М. Гончар

Повний текст рішення підписано

          04 02.2010р.