Рішення № 8110499, 28.01.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" січня 2010 р. Справа № 7/132-38 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «М 15», м.Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Сматр Логістік», с.Зміїнець Луцького р-ну

про стягнення 20777,76 грн.

Суддя          Шум М.С.

За участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

Суть спору: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «М 15» просив стягнути з відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю «Сматр Логістік» 20777,76грн., заборгованості за отриманий товар на підставі договору поставки №12/01-09 М-СЛ від 12.01.2009р.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, проте до господарського суду надійшла заява у якій позивач просить розгляд справи проводити без участі представника позивача за наявними матеріалами.

Відповідач в судове засідання не з’явився, обґрунтованих пояснень по суті позовних вимог суду не подав, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового розгляду за його адресою, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 04301001342600.

Враховуючи те, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, письмові докази міг відправити поштою і вправі був забезпечити явку представника на власний розсуд, поважності причин неявки не навів, господарський суд, визнав подані матеріали достатніми для розгляду спору за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, - ВСТАНОВИВ: 12 січня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «М 15»(постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Сматр Логістік» (покупець) укладено договір поставки №12/01-09 М-СЛ

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

У відповідності до умов зазначеної угоди постачальником взято на себе зобов’язання систематично поставляти та передавати у власність покупця товар.

На виконання умов вказаного договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 39060 грн.

02.07.2009р. відповідно до видаткової накладної відповідачем повернуто позивачу товар на загальну суму 18282,24 грн.

Вартість отриманого товару відповідач у відповідності до п. 3.2 договору поставки повинен здійснити протягом 28 к.д. з моменту отримання товару.

Викладене підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи видатковими накладними та іншими документами.

Проте, відповідач взяті на себе згідно угоди №12/01-09 М-СЛ від 12.01.2009р. зобов’язання, зокрема, в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті вартості отриманого товару (у строки, порядку та розмірах, визначених договором) не виконав, вартість товару в повному обсязі не оплатив. У зв’язку з викладеним у відповідача виникла заборгованість, котра на момент розгляду справи у суді складає 20777,76 грн., яка відповідачем не оспорена. Доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її оплати відповідач суду не подав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору поставки, поставку відповідачу товару, отримання останнього відповідачем та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості, підставні і підлягають до задоволення.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати, що пов’язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи господарським судом (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), які поніс позивач, підлягають відшкодуванню у відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 144, 173,193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сматр Логістік» (юр. адреса: с. Зміїнець, Луцького р-ну Волинської області, вул.. Березова, 22, пошт. Адреса: м. Луцьк, вул.. Карбишева, 1, код ЄДРПОУ 35607079) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «М 15»(столичне шосе, 100, м. Київ, код ЄДРПОУ 31593859) 20777,76 грн. заборгованості, 207,78 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Суддя