Ухвала суду № 81103898, 10.04.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/2501/19

Провадження № 2/461/750/19

УХВАЛА

10.04.2019 року м.Львів

Суддя Галицького районного суду м. Львова Радченко В.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_2 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профілактика», в якому просить витребувати з незаконного володіння відповідача нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, повернути її у власність позивача та скасувати запис про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Профілактика» (ЄДРПОУ 25534576) (індексний номер 45594918 від 19.02.2019 року, номер запису про право власності 30356517).

Одночасно з поданням позову представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 20.12.2018 року вказану позовну заяву передано за підсудністю до Галицького районного суду м.Львова.

Справа надійшла до суду 22.02.2019 року та була передана судді Радченку 25.02.2019 року.

В обґрунтування поданої заяви покликається на те, що в провадженні Галицького районного суду м.Львова перебуває вищевказана цивільна справа. Зазначає, що позивачу на праві власності належить вищевказана квартира. Догляд за квартирою здійснювали його друзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 21.02.2019 року останніми було виявлено, що дверні замки на вхідних дверях у квартиру замінені невідомими особами. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.0.22019 року спірна квартира на праві власності належить ТзОВ «Профілактика». Позивач вважає, що вказана квартира незаконно вибула з його власності. Вказані обставини є причинами ризику ускладнення чи неможливості виконання рішення суду, адже фактично буде незаконно відчужено майно позивача, що зробить неможливим виконання рішення суду по даній справі.

У заяві про забезпечення позову представник позивача просить суд:

1.накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1;

2.заборонити ТзОВ «Профілактика» вчиняти дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1.

Вивчивши подану заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до положень ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч.2 ст.149 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Керуючись роз'ясненнями Верховного Суду України, викладеними у п. 4 Постанови Пленуму від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п.1 та п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов може бути забезпечено, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

При цьому, процесуальний закон не зобов’язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Головною метою забезпечення позову є негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення завдання значної шкоди заявнику.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Судом встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються наступного нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1.

Також встановлено, що вищевказана квартира належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину від 04.08.2003 року, зареєстроване в реєстрі за №5-2061, виданого Першою Львівською державною нотаріальною конторою.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №158748647 від 06.03.2019 року вбачається, що спірна квартира на праві приватної власності належить ТзОВ «Профілактика» на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, виданого 18.12.2017 року ОСОБА_1 Тобто, спірний об’єкт вибув з власності ОСОБА_1

Згідно ч.1 ст.6 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» організаційну систему державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України та його територіальні органи; суб’єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб’єкти; державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Частиною першою ст.9 цього Закону визначено, що до повноважень суб’єктів державної реєстрації прав належить: забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та зберігання реєстраційних справ, а також здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Акредитовані суб’єкти можуть здійснювати визначені у частині першій цієї статті повноваження в повному обсязі або здійснювати їх виключно в частині забезпечення прийняття та видачі документів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі договору з суб’єктом державної реєстрації прав та/або нотаріусом.

У свою чергу ч.2 ст.9 вищевказаного Закону передбачено, що акредитовані суб’єкти можуть здійснювати визначені у частині першій цієї статті повноваження в повному обсязі або здійснювати їх виключно в частині забезпечення прийняття та видачі документів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі договору з суб’єктом державної реєстрації прав та/або нотаріусом.

Відповідно до ч.1 ст.10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором є: громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб’єктом державної реєстрації прав; нотаріус; державний виконавець, приватний виконавець – у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв’язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

Таким чином, зважаючи на те, що на момент звернення представника позивача з заявою про забезпечення позову суд не має можливості пересвідчитись, що між сторонами дійсно виник спір, суд дійшов висновку, що заяву про забезпечення позову належить задоволити частково, а саме в частині заборони органам та суб’єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб’єктам – як суб’єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), вносити зміни та відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації набуття, зміни або припинення речових прав на квартиру АДРЕСА_1, з метою недопущення в майбутньому невиконання чи утруднення виконання рішення у даній справі, оскільки існують обґрунтовані підстави вважати, що відповідач може вжити заходів до відчуження вищевказаного нерухомого майна.

Керуючись ст.ст. 149-153, 157, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Заяву про забезпечення позову задоволити частково.

Заборонити органам та суб’єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб’єктам – як суб’єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), вносити зміни та відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації набуття, зміни або припинення речових прав на квартиру АДРЕСА_1.

У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову – відмовити.

Адреси сторін: позивач – ОСОБА_1, проживає: Російська Федерація, м.Москва, вул. Коненкова, 15-в/266, НОМЕР_1 1687097, виданий 20.06.2015 року органом Російської Федерації ФСМ 77208); відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Профілактика», 49083, м.Дніпро, пр. Слобожанський, 37/11, код ЄДРПОУ 25534576.

Інші відомості, передбачені ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», відсутні.

Копію ухвали скерувати до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (м.Львів, пр. Чорновола, 39) для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя: В.Є. Радченко