Рішення № 81103282, 01.04.2019, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/3885/18

Провадження №2/333/174/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Єрохіної А.Б.,

позивача по первісному позову – ОСОБА_1, представника позивача по первісному позову – ОСОБА_2, відповідача по первісному позову – ОСОБА_3, представника відповідача по первісному позову ОСОБА_3 – ОСОБА_4, розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Запорізька міська рада, районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування про визнання особи такою, що втратила право на житло та визнання особи такою, що не набула право на проживання та за зустрічним позовом ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Запорізька міська рада про вселення, зобов’язання не чинити перешкоди у користуванні житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

26.07.2018 року до суду звернулась ОСОБА_1 із позовом про визнання особи такою, що втратила право на житло та визнання особи такою, що не набула право на проживання, де відповідачем є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 06.01.1989 року їй та членам її родини була надана трикімнатна квартира за адресою: м. Запоріжжя, пр. 40-річчя ПеремогиАДРЕСА_1 в порядку обміну жилих приміщень. На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 був виданий ордер № 55 від 06.01.1989 року, який і був підставою для вселення у вказану квартиру. З моменту вселення і по теперішній час позивач проживає у квартирі.

03.01.2005 року померла матір позивача – ОСОБА_7, а 10.05.2015 року – помер чоловік позивача ОСОБА_8 Квартира до теперішнього часу не приватизована і є власністю територіальної громади в особі Запорізької міської ради.

26.08.2000 року донька – ОСОБА_5 (до шлюбу ОСОБА_9) Т.В. вийшла заміж і переїхала мешкати до свого чоловіка за адресою: АДРЕСА_2. 04.02.2001 року у доньки народилась дитина – ОСОБА_5. З моменту укладення шлюбу ОСОБА_3 забрала усі свої речі і переїхала на постійне місце проживання до чоловіка, де мешкає і по теперішній час. Зі спірної квартири ОСОБА_3 не знімалась з реєстрації.

Онука – ОСОБА_5 з народження по та даний момент мешкає разом із матір’ю та батьком за адресою: АДРЕСА_2. Саме за цією ж адресою вона і була зареєстрована. У квітні 2018 року ОСОБА_3 повідомила позивача про те, що зареєструвала доньку за адресою: м. Запоріжжя, пр. 40-річчя ПеремогиАДРЕСА_1.

Позивач є пенсіонеркою, розмір пенсії не дає можливості сплачувати усі комунальні платежі у повному обсязі, тому звернулась в серпні 2015 року у відділ субсидій Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району для призначення субсидії. Інспекторами зазначеної установи був складений акт про не проживання ОСОБА_3, і тому у період з серпня 2015 року по квітень 2018 року субсидію було надано.

13.04.2018 року позивачу зателефонувала донька і попросилась переночувати, так як посварилась з чоловіком і, звісно, ОСОБА_1 дозволила, але ОСОБА_3 не приїхала. Через десять днів ОСОБА_3 знов попросилась переночувати, на що позивач погодилась. У травні 2018 року ОСОБА_3 періодично ночувала у квартирі позивача, а в інші дні за місцем свого постійного мешкання: АДРЕСА_2. За цей період ОСОБА_3 перенесла до квартири позивача деякі речі особистої гігієни, одяг, взуття. Впродовж другої половини травня і першу декаду червня 2018 року ОСОБА_3 постійно мешкала разом із своїм чоловіком, і в квартиру за адресою: м. Запоріжжя, пр. 40-річчя ПеремогиАДРЕСА_1 навіть не приходила.

З травня 2018 року набув чинності новий Порядок призначенні субсидій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 року № 848 в редакції від 27.04.2018 року. У зв’язку з цими змінами при зверненні до відповідного органу із заявою про призначення житлової субсидії необхідно долучати Декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулись за призначенням житлової субсидії, в якій необхідно відобразити дані про всіх зареєстрованих осіб, і інші їх дані. Тобто, необхідно було надати дані (анкетні та паспортні дані, відомості про їх доходи) про доньку, онуку і зятя. Так як, зазначені дані надати ОСОБА_1 не змогла у зв’язку із відмовою їх повідомити донькою, зятем і онукою, то у надання субсидії було відмовлено. Внаслідок цього виникли непорозуміння між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, остання 09.06.2018 року забрала з квартири № 11 в будинку 23 по пр. 40-річчя Перемоги в м. Запоріжжі усі свої речі, які принесла у квітні 2018 року. Інші речі як ОСОБА_3 так і ОСОБА_5 у квартирі відсутні, а онука взагалі не мешкала у спірній квартирі.

Відповідачі не беруть участі в утриманні квартири, але зніматися добровільно з реєстрації не бажають. Через наявність вказаної реєстрації ОСОБА_1 не може оформити субсидію, а сплата комунальних платежів в повному обсязі ставить її у тяжке матеріальне становище. Вважає, що ОСОБА_3 після одруження 26.08.2000 року залишила місце свого проживання і реєстрації і переїхала на постійне місце проживання в квартиру чоловіка - АДРЕСА_2, тобто втратила право на проживання у спірній квартирі з дня вибуття, оскільки відповідно до вимог ст. 107 ЖК України, наймач або член його сім’ї, який вибув на постійне місце проживання, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття. При цьому, якщо ОСОБА_3 є такою, що втратила право користування з моменту переїзду, тобто з 26.08.2000 року, то ОСОБА_5 не могла бути вселена в квартиру в порядку ст. 65 ЖК України, тобто не могла набути те право, яке було відсутнє у ОСОБА_3

У зв’язку з викладеними обставинами, ОСОБА_1 просить суд визнати: ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням квартирою № 11 в будинку № 23 по пр. 40-річчя Перемоги в м. Запоріжжя; ОСОБА_5 такою, що не набула право на користування житловим приміщенням квартирою № 11 в будинку № 23 по пр. 40-річчя Перемоги в м. Запоріжжя; а також стягнути з ОСОБА_3 понесені судові витрати.

30.07.2018 року матеріали позовної заяви були залишені без руху.

04.09.2018 року після усунення вказаних недоліків ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. В цей же день задоволено заяву ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору.

16.10.2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_3, в якому зазначено, що вона заперечує проти задоволення позову, вважає його необґрунтованим і безпідставним.

ОСОБА_3 також категорично заперечує, що вона виїхала із спірної квартири на постійне місце проживання до іншого житла, так як після одруження вона тимчасово переїхала до житла чоловіка, яке на праві власності належить його батькам. Стосунки з чоловіком були постійно напружені, декілька разів сварки доходили до застосування фізичної сили, про що ОСОБА_1 була обізнана. Неодноразово ОСОБА_3 повідомляла позивача про намір переїхати до житла де прописана, та проживає з чоловіком тимчасово.

Крім того, ОСОБА_3 протягом усього часу не проживання за місцем реєстрації частково сплачувала комунальні платежі, які нараховувались як на зареєстровану особу. Неодноразово зверталась до позивача з пропозицію приватизувати житло, проте ОСОБА_1 відмовлялась. Тобто, позивач має на меті зняти з реєстрації всіх зареєстрованих собі і приватизувати житло лише на себе. Протягом усього часу, тобто з моменту одруження ОСОБА_3 відвідувала свою матір, допомагала утримувати квартиру, прибирати в ній. ОСОБА_1 була обізнана, що інтерес до житла з її сторони не втрачено, оскільки ОСОБА_3 не мала ніяких прав на житло, у якому мешкала зі своїм чоловіком.

13.04.2018 року ОСОБА_3 зателефонувала матері, повідомила про чергову сварку з чоловіком і попросилась переїхати до неї, але ОСОБА_1 відмовила.

20.04.2018 року вона знов вимушена була звернутись до ОСОБА_1, так як проживати з чоловіком вже не мала змоги, матір погодилась. З 20.04.2018 року ОСОБА_3 переїхала до матері та перевезла усі свої речі. Протягом місяця проживала разом з ОСОБА_1, тобто мешкала у своїй квартирі, так як вважала, що має на неї права і крім того, сплачує комунальні послуги. 23.05.2018 року ОСОБА_1 вигнала її з квартири, а перед цим створила такі умови, що знаходитись у квартирі фізично було неможливо.

Категорично заперечує проти посилання ОСОБА_1 на те, що вона та її чоловік не надали їй своїх даних для заповнення декларації по отриманню субсидії, тому що позивач просила надати її паспорт. Так як вважала, що це позивачу необхідно для зняття її з реєстрації зі спірної квартири, тому вона і відмовила у наданні паспорту.

01.06.2018 року ОСОБА_3 вийняла квартиру і переїхала від матері, вивезла свої речі. Протягом всього часу, починаючи з червня 2018 року ОСОБА_3 намагається вселитись до квартири, але через негативне відношення матері не має можливості. Просить у позові відмовити.

16.10.2018 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Запорізька міська рада про вселення, зобов’язання не чинити перешкоди у користуванні житловим приміщенням.

Позов обґрунтований тим, що квартира за адресою: м. Запоріжжя, пр. 40-річчя ПеремогиАДРЕСА_1 не приватизована, в ній зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 У квітні 2018 року ОСОБА_3 зателефонувала матері, повідомила про чергову сварку з чоловіком і попросилась переїхати до неї. 20.04.2018 року вони дійшли згоди і вона переїхала до матері та перевезла усі свої речі.

Протягом місяця вона проживала разом з ОСОБА_1, тобто мешкала у своїй квартирі, так як вважала, що має на неї права і крім того, сплачує комунальні послуги. Кожного дня звідти ходила на роботу, по справам, постійно ночувала.

23.05.2018 року ОСОБА_1 вигнала її з квартири, а перед цим створила такі умови, що знаходитись у квартирі фізично було неможливо.

01.06.2018 року ОСОБА_3 вийняла квартиру і переїхала від матері, вивезла свої речі. Протягом всього часу, починаючи з червня 2018 року ОСОБА_3 намагається вселитись до квартири, але через негативне відношення матері не має можливості.

В даний час ОСОБА_3 зареєстрована у спірній квартирі, оплачує комунальні послуги, іншого житла не має. Вважає, що має право на користування спірною квартирою, тому просить суд вселити її та її неповнолітню доньку – ОСОБА_5 у квартиру за адресою: м. Запоріжжя, пр. 40-річчя ПеремогиАДРЕСА_1, а також зобов’язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди у користуванні зазначеною квартирою.

24.10.2018 року ОСОБА_1 надала до суду відповідь на відзив. У відповіді зазначила, що свої позовні вимоги вона обґрунтовує положеннями ст. 107 ЖК України і посилається на те, що ОСОБА_3 необхідно визнати такою, що втратила право користування житловим приміщенням з дня вибуття, тобто з 26.08.2000 року. Також, зазначає, що твердження ОСОБА_3 щодо прийняття участі у догляді за квартирою спростовуються документами, які свідчать про проведення ремонту саме нею - ОСОБА_1, в тому числі заміні вікон і дверей, проведення будівельних робіт та їх оплатою. Зазначає, що ніколи не заперечувала проти того, щоб донька переночувала у квартирі, і деякий час впродовж травня ОСОБА_3 ночувала інколи у спірній квартирі.

Ухвалою суду від 01.11.2018 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Запорізька міська рада про вселення, зобов’язання не чинити перешкоди у користуванні житловим приміщенням прийнято до спільного розгляду із позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи, що не заявляє самостійних вимог: Запорізька міська рада, районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування про визнання особи такою, що втратила право на житла, визнання особи такою, що не набула право на проживання. Вказаної ухвалою вирішено на підставі ч.4 ст.193 ЦПК України перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та було призначено підготовче засідання по об’єднаній справі.

14.11.2018 року до суду від представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 надійшли заперечення. Вважає, що посилання позивача за первісним позовом на проведення ремонту у квартирі як спростування доводів, викладених у відзиві є недопустимими, тому що долучені ОСОБА_1 документи не можуть прийматись до уваги, оскільки є неналежними доказами. Долучений «План работ у договору №» не містить посилання на договір, який став підставою складання даного плану. Крім того, план не містить реквізитів сторін угоди та підписів. Документ із заголовком «Материалы» взагалі не містить жодних посилань на їх призначення, з документу неможливо встановити, хто його складав, з якою метою, та що він може підтвердити. Також низка інших долучених до відповіді документів не містять необхідних реквізитів і вони не можуть прийматись як належні та допустимі докази. Щодо посилання ОСОБА_1 на те, що вона не заперечувала, щоб ОСОБА_3 переночувала у її квартирі, а не дозволяла їй там жити, це є абсурдом, так як позивач звернулась із позовом про визнання осіб такими, що втратили право користування з метою у подальшому приватизувати житло лише на себе.

15.11.2018 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву. У відзиві зазначено, що ОСОБА_1 заперечує проти зустрічного позову. Визнає той факт, що у квартирі дійсно зареєстровані: вона, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 При цьому, онука – ОСОБА_5 зареєстрована без її згоди і будь-якого повідомлення. Про факт реєстрації останньої дізналась лише з квитанцій, які надходили з комунальних служб, а відтак платежі необхідно було здійснювати, виходячи із загальної кількості зареєстрованих осіб.

Визнає той факт, що ОСОБА_3 частково допомагала сплачувати комунальні послуги в тих ситуаціях, коли платежі розраховувались, по кількості зареєстрованих осіб. Так, частково оплачувались послуги з надання та споживання газу, який надавався відповідною організацією для приготування їжі і кількість споживання, якого розраховувалась по загально-будинковому лічильнику з урахуванням кількості осіб, що зареєстровані в житловому приміщенні, незалежно від того, чи був реально спожитий цей газ, чи ні, і мешкають зареєстровані особи чи ні. ОСОБА_3, надаючи часткову допомогу в оплаті комунальних послуг сплачувала лише за себе, хоча і зареєструвала, не повідомивши і онуку. Більш ніякі платежі ОСОБА_3 не здійснювала, усі витрати по оплаті комунальних послуг та обслуговуванні квартири несла ОСОБА_1 впродовж дев’яти років самостійно.

ОСОБА_1 не погоджується з наведеним у зустрічному позові твердженням про те, що вона вигнала доньку з квартири, так як цього не могло бути, тому що ОСОБА_3 приїхала переночувати деякий час до тих пір, поки в неї не наладяться відносини з чоловіком, а при виїзді з квартири влаштувала незрозумілий скандал і повідомила усім, що я її нібито вигнала. При цьому, ОСОБА_3 погрожувала, що звернеться до суду з позовом про розподіл особових рахунків, вселиться у квартиру, а потім здасть її циганам, які створять умови, неможливі для спільного проживання.

Вважає, що позивачем за зустрічним позовом не наведено доказів, які б підтверджували реальну наявність спірних правовідносин та ті обставини, котрими обґрунтовує позов. ОСОБА_3 вибула зі спірної квартири та обрала інше постійне місце свого проживання в зв’язку з утворенням сім’ї в іншому місці, про що свідчать повідомлення про це в листах, перевезення майна в інше жиле приміщення тощо, просить у задоволенні зустрічного позову відмовити.

21.11.2018 року від представника органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району ОСОБА_10 надійшли пояснення, в яких вважають, що прийняте судом рішення про визнання неповнолітньої особи – ОСОБА_5В такою, що втратила право користування житловим приміщенням призведе до порушень її права користування на житло, що визначені та охороняються чинними нормативно-правовими актами України та міжнародними угодами, тобто суттєво призведе до порушення права неповнолітніх осіб на збереження житлових прав. Просять при ухвалення рішення врахувати їх пояснення та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову. Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про вселення розглянути без їх участі, враховувати при ухваленні рішення надані пояснення.

23.11.2018 року від представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 до суду надійшла відповідь на відзив. ОСОБА_3 заперечує інформацію викладену у відзиві, та вважає, що саме ОСОБА_1 вводить суд в оману. Вона ніколи не погрожувала матері судом, а навпаки, остання дізнавшись про її намір розлучитись з чоловіком зрозуміла, що вона повернеться до неї і приватизувати квартиру лише на себе їй не вдасться. З цих підстав ОСОБА_1 вчинила сварку з вживанням ненормативної лексики, говорила, що всі дії вчиненні нею навмисно. Після сварки з чоловіком, ОСОБА_1 замість того, щоб підтримати її у складний час, навпаки вчиняла сварки і створювала умови для неможливості подальшого сумісного проживання. За комунальні послуги оплату здійснювала за двох осіб, сплачувала лише за воду, оскільки на той момент у матері були відсутні лічильники. Щодо неповноти оплати, зазначає, що не мала наміру оплачувати світло і воду, якими не користувалась, та завжди платежі, які здійснювала за комунальні послуги узгоджувала з матір’ю. Після переїзду до ОСОБА_1, у квітні 2018 року, повідомила матір про намір сплачувати за квартиру в повному обсязі, проте остання зауважила, що не треба, так як вона отримує субсидію і наполегливо просила, щоб її не бачили сусіди і не знали, про те, що вона мешкає наразі у квартирі. Про кількість зареєстрованих осіб ОСОБА_1 завжди знала. Категорично заперечує проти показань ОСОБА_1, що начебто вона прийшла до неї тільки переночувати, так як вона повідомила про сварку з чоловіком і намір уїхати від нього, потім на протязі чотирьох днів переносила з донькою речі в спірну квартиру. З 20.04.2018 року по 23.05.2018 року вона мешкала у спірній квартирі. Доки її не вигнала матір. Просить зустрічний позов задовольнити, а відзив на позовну заяву, наданий ОСОБА_1 залишити без уваги, так як він не містить обґрунтованої інформації.

05.12.2018 року ОСОБА_1 надала до суду заперечення на відповідь на відзив від 22.11.2018 року. У запереченні зазначено, що представником ОСОБА_3 – ОСОБА_4 складено відповідь на відзив, який не відповідає вимогам ст. 179 ЦПК України, тобто відсутні міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення; правова оцінка обставин, наданих ОСОБА_1, як позивачем. У зв’язку з викладеним, ОСОБА_1 відповідь на відзив не визнає, вважає, що зазначені дані не підтверджені належними доказами.

Ухвалою суду від 13.12.2018 року підготовче засідання закрито, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримала, заперечувала проти зустрічного позову. Суду пояснила, що вона є основним квартиронаймачем житла за адресою: м. Запоріжжя, пр. 40-річчя ПеремогиАДРЕСА_1. У квартирі були зареєстровані вона, чоловік, її матір і її донька (ОСОБА_3В.). Матір і чоловік померли. ОСОБА_11 у 2000 році вийшла заміж і переїхала жити до свого чоловіка, вивезла туди усі свої речі. Завжди з донькою підтримували добрі стосунки. Іноді донька допомагала сплачувати за комунальні послуги за вивіз сміття, газ і воду, доки не встановила лічильник. Неодноразово піднімалось питання щодо приватизації квартири, але згоди з донькою не могли дійти.

У ОСОБА_3 народилась донька – ОСОБА_12, яка мешкала разом зі своїми батьками і була зареєстрована за місцем проживання і реєстрації свого батька – по вул. Новокузнецькій у м. Запоріжжі. Так як, вона є пенсіонеркою, отримує невелику пенсію, тому вимушена була оформити субсидію. Для цього складались акти про не проживання доньки у квартирі. Але у квітні 2018 року відбулись зміни у законодавстві і для оформлення субсидії необхідно також заповнити декларацію, де зазначити усіх осіб, які зареєстровані у квартирі, їх дані і, якщо ці особи у шлюбу, то дані і їх чоловіка (дружини). Зазначених даних у неї не було, тому вона звернулась до доньки і зятя з проханням їх надати. Зять – ОСОБА_13 надав їй усі дані, а ОСОБА_3 категорично відмовила у цьому проханні. Цей факт став причиною у не наданні субсидії, що поставило її у тяжке матеріальне становище. В Управлінні соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району порадили звернутись з позовом до суду і визнати зареєстрованих осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

13.04.2018 року зателефонувала донька, повідомила, що посварилась зі своїм чоловіком і хоче декілька днів переночувати, звісно вона погодилась, але ОСОБА_3 так і не прийшла. 16.04.2018 року зателефонувала зятю, дізнатись, що в них трапилось, останній повідомив про сварку і сказав, що вони самі вирішать цей конфлікт.

Через тиждень знов зателефонувала донька і повідомила, що прийде переночувати. Тетяна прийшла разом з онукою, залишили рюкзаки і пішли, повідомили, що принесуть ще сумку з речами. На початку травня 2018 року донька прийшла і залишилась переночувати, вранці пішла на роботу і вже ввечері не повернулась. Потім, ще декілька разів залишалась переночувати і уходила. Телефоном повідомила, що вона пішла до чоловіка, тому що треба варити їжу і прибратись. Декілька разів приходила, шукала в сумках, якісь свої речі і уходила. У черговий раз, прийшла, вчинила сварку, образила і пішла. 10.05.2018 року вона приготувала поминальний обід і запросила доньку з онукою, але вони не прийшли.

02.06.2018 року чи 09.06.2018 року (точної дати не пам’ятає) ОСОБА_3 прийшла, забрала свої речі, повідомила, що не збиралась жити разом з нею, вчинила сварку, також зазначила, що має намір звернутися до суду і розділити особові рахунки, заселити в квартиру квартирантів. Після сварки у неї стався приступ, після чого вона себе почувала погано, тому покликала сусідку, яка була з нею до ночі.

З квитанцій по комунальним платіжкам з’ясувала, що у квартирі зареєстровані три особи, як стало потім зрозуміло, що донька у травні 2018 року зареєструвала онуку – ОСОБА_5 і навіть не повідомила про це.

Так як їй необхідно оформити субсидію, то вона звернулась до суду із відповідним позовом. Заперечує проти зустрічного позову, так як вважає, що донька виїхала з квартири ще у 2000 році. Вона самостійно тривалий час утримує житло, сплачує комунальні послуги, робить ремонт. Таким чином, позивач вважає, що донька втратила право на користування житлом з моменту вибуття, а отже неправомірно прописала онуку, тому, підстави для вселення відповідачів по первісному позову у спірне житло відсутні.

Представник позивача – ОСОБА_2 у суді первісний позов підтримав, проти зустрічного заперечував. Суду пояснив, що спірна квартира отримана у 1989 році і знаходиться у комунальній власності, наймачем квартири є ОСОБА_1 З 1989 року і по теперішній час остання зареєстрована у зазначеній квартирі. Також, у квартирі були зареєстровані чоловік позивача, її матір і донька.

26.08.2000 року донька позивача – ОСОБА_3 вийшла заміж і переїхала жити до свого чоловіка за адресою: АДРЕСА_2. ОСОБА_3 забрала усі свої речі, холодильник, килим і перевезла за місцем мешкання. У подальшому у подружжя народилась дитина, яку вони зареєстрували за адресою: АДРЕСА_2. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 постійно мешкали за вказаною адресою, туди отримували кореспонденцію, викликали лікаря, сплачували комунальні послуги, дитина за місцем мешкання відвідувала садочок, а у подальшому і школу. З 1995 року і по теперішній час ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: м. Запоріжжя, пр. 40-річчя ПеремогиАДРЕСА_1, а ОСОБА_5 спочатку зареєстрували за місцем проживання - АДРЕСА_2 і лише наприкінці травня 2018 року ОСОБА_3 зареєструвала за доньку за місцем своєї реєстрації, при цьому навіть не повідомила про це ОСОБА_1

Позивач є пенсіонеркою, отримує невелику пенсію за віком, тому неодноразово зверталась в Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району і оформлювала субсидію, при цьому складались акти про не проживання ОСОБА_3, яка зареєстрована в квартирі, але не мешкає. У 2018 році набув чинності новий Порядок призначенні субсидій і при зверненні до відповідного органу із заявою про призначення житлової субсидії необхідно долучати Декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулись за призначенням житлової субсидії, в якій необхідно відобразити дані про всіх зареєстрованих осіб, і інші їх дані. На прохання ОСОБА_12 надати їй таку інформацію для заповнення Декларації, донька відповіла категоричною відмовою. ОСОБА_13 - чоловік ОСОБА_3, у телефонній розмові повідомив свої дані, проте це не вирішило ситуацію.

Вважає, що на підставі ст. 107 ЖК України ОСОБА_3 втратила право користування житловим приміщенням з моменту вибуття на інше постійне місце проживання, тобто з 26.08.2000 року, а тому звісно і не мала правових підстав реєструвати ОСОБА_5 за адресою: м. Запоріжжя, пр. 40-річчя ПеремогиАДРЕСА_1 без згоди основного наймача.

У квітні 2018 року ОСОБА_1 зателефонувала ОСОБА_3, яка попросилась переночувати у зв’язку з тим, що посварилась з ОСОБА_13 ОСОБА_1 не заперечувала проти цього. ОСОБА_3 разом із донькою ОСОБА_10 перенесли деякі речі у спірну квартиру. Тобто, фактичного переїзду не було, речі (постільна білизна і іграшка) були принесені для тимчасового перебування. Під час знаходження ОСОБА_3 у квартирі за адресою: м. Запоріжжя, пр. 40-річчя ПеремогиАДРЕСА_1 остання навіть не приймала душ, не готувала їжу. ОСОБА_1 знов попросила доньку надати їй документи для оформлення субсидії, але ОСОБА_3 відмовлялась, вчиняла сварки, постійно зауважувала, що ОСОБА_1 її виганяє.

На початку червня 2018 року ОСОБА_3, разом зі своєю подругою і донькою забрали речі зі спірної квартири, відповідач за первісним позовом знов вчинила сварку, повідомила, що має намір розділити особові рахунки і вселити у квартиру квартирантів, тоді їй не буде необхідності повідомляти свої особисті дані.

Вважає, що є всі правові підстави і докази того, що ОСОБА_3 втратила право користування житловим приміщенням саме з моменту виселення на інше місце проживання і, відповідно, остання не мала права реєструвати дитину у спірній квартирі. У квітні 2018 року як такого вселення ОСОБА_3 у спірну квартиру не відбулося, а її короткострокове проживання мало тимчасовий характер. ОСОБА_1 не давала свою згоду на постійне вселення ОСОБА_3, а остання штучно створила такі обставини, щоб заселитися.

Крім того, ОСОБА_3 на цей час проживає разом з ОСОБА_13 та донькою як одна сім’я. Про це свідчить поведінка останніх: спільний приїзд на судові засідання, спільний відпочинок у Єгипті восени 2018 року, що підтверджується інформацією з сторінки ОСОБА_5 у мережі Інтернет, а також пояснення самої ОСОБА_3, яка зазначала, що і на цей час передає показання лічильників у квартирі за місцем проживання її чоловіка та доньки.

Враховуючи викладене, вважає, що зустрічний позов не має належних доказів і підстави для його задоволення відсутні. Звертає увагу, що тільки після звернення із позовом до суду і завдяки подачі зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_1, ознайомившись з матеріалами справи, зняла фотокопії із окремих документів, тому і отримала необхідну інформацію для оформлення субсидії.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 категорично заперечувала проти задоволення первісного позову, підтримувала свій позов і просила його задовольнити. Надала додаткові пояснення, за якими квартиру за адресою: м. Запоріжжя, пр. 40-річчя ПеремогиАДРЕСА_1 отримала її матір у 1989 році. В ордері матір була зазначена наймачем, але в ордері були вказані інші члени сім’ї, у т.ч. і вона.

У 2000 році вона вийшла заміж, а 04.02.2001 року народила доньку - ОСОБА_5. Після весілля переїхала до квартири за адресою: АДРЕСА_2, де мешкав її чоловік – ОСОБА_13, але вказана квартира належала батькам останнього. За вказаною адресою була зареєстрована тільки дитина, так як свекрів була проти її реєстрації. Після переїзду до квартири чоловіка вона перевезла лише свої особисті речі, а саме: холодильник, який на весілля подарувала матір та килим, який був подарунком бабусі.

З березня 2001 року по листопад 2016 року ОСОБА_5 була зареєстрована у спірній квартирі. З 29.11.2016 року по 28.05.2018 року дитина була зареєстрована за місцем проживання батька: АДРЕСА_3, а 29.05.2018 року вона знову зареєструвала ОСОБА_5 у квартирі № 11 будинку №23 по пр. 40-річчя Перемоги у м. Запоріжжі. У 2018 році вони перереєструвала дитину, так як у її чоловіка з донькою були важкі відносини і ОСОБА_13 неодноразово виказував, що коли ОСОБА_5 виконається 18 років, нехай вона йде на всі чотири сторони. Тому, вона боялася, що це колись відбудеться і ОСОБА_5 взагалі залишиться на вулиці, без житла.

Комунальні послуги за квартиру № 11 будинку 23 по пр. 40-річчя Перемоги в м. Запоріжжі вона сплачувала за себе – за воду, сміття і газ, коли встановили лічильник води, то у подальшому сплачувала лише за сміття і газ. Сплачувала не систематично, тому що мала дитину і коштів іноді не вистачало. З чоловіком завжди знаходилась в напружених стосунках, часто виникали сварки, ОСОБА_13 застосовував фізичне насильство і вона зверталась із заявами до поліції. Під час сварок вона іноді по декілька тижнів ночувала у матері, наприклад, у серпні – вересні 2006 року.

З грудня 2017 року вона хоча і мешкала у квартирі по вул. Новокузнецькій, але перестала жити з ОСОБА_13 як з чоловіком. Останній не мешкав у вказані квартирі та ночував на базі відпочинку, де він працює директором. У квітні 2018 року він повернувся та під час однієї з розмов вказав, щоб вона подавала документи на розлучення та йшла жити до своєї матері.

13.04.2018 року вона зателефонувала матері, повідомила про черговий конфлікт з чоловіком і попрохала пожити у неї, на що ОСОБА_1 погодилася. 20.04.2018 року вона забрала усі свої речі від чоловіка і переїхала жити до матері у спірну квартиру, при цьому повідомила, що буде сплачувати половину усіх комунальних послуг. Матір попрохала, щоб її менше бачили сусіди, для того, щоб у подальшому не виникали питання про зняття субсидії. Тому, вона була змушена раніше виходити на роботу з метою уникнути зустрічей з сусідами. За адресою: м. Запоріжжя, пр. 40-річчя ПеремогиАДРЕСА_1 вона мешкала до 23.05.2018 року. За цей період вона лише два дні не жила за вказаною адресою, так як ночувала за місцем мешкання дитину по вул. Новокузнецькій, коли батька не було за цієї адресою. Але, у подальшому вона не могла мешкати, так як матір їй створила неможливі умови: ОСОБА_14 постійно втручалась в їх з чоловіком особисті справи, намагались їх примирити, коли вона зрозуміла, що з чоловіком вони миритися не збираються.

Також з ОСОБА_1 у неї виник конфлікт з приводу ненадання паспорта останній. У подальшому стало відомо, що ОСОБА_1, зі слів останньої, необхідні були дані для отримання субсидії, але вона вважає, що це був лише привід вигнати її з квартири та пред’явити цей позов.

У зв’язку з тим, що з ОСОБА_1 у неї постійно виникали сварки, ініціатором яких була остання, і проживання у спірній квартирі стало неможливим, вона з 01.06.2018 року орендувала квартиру, а 02.06.2018 року виїхала, забрав усі свої речі і за вимогою матері залишила ключі від квартири.

Після цього, дізналась про наявність спору у суді, тому вирішила захищати своє право і подала до суду зустрічний позов про вселення, так як вважає, що має право користуватись спірною квартирою вона не втратила. Свою доньку, вважає, що зареєструвала на законних підставах, так як дитина реєструється за місцем реєстрації одного із батьків і для цього дозволу наймача не потрібно.

Вважає, що уся ця ситуація виникла через бажання ОСОБА_1 особисто приватизувати квартиру, остання дуже хотіла, щоб вона виїхала з квартири, і тоді квартиру матір змогла б приватизувати лише на себе.

Представник ОСОБА_3 – ОСОБА_4 повністю підтримав усі заперечення, викладені у відзиві на первісний позов, відповіді на відзив по зустрічному позову. Висловив думку щодо первісного позову і вважав його таким, що не підлягає задоволенню, так як у позові ОСОБА_1 містяться посилання на дві норми права – ст. 71 ЖК України та ст. 107 ЖК України, що суперечить матеріальним нормам права. Вважає, що його довіритель – ОСОБА_3 не втратила право користування житловим приміщенням, так як у квітні 2018 року вона повернулась мешкати у спірну квартиру за згодою матері. Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім’ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу. При цьому, ОСОБА_1 вигнала доньку зі спірної квартири, забрала у неї ключі, тобто обмежила доступ, що є перешкодою у користування житловою площею. Вважає, що єдиною метою ОСОБА_1 з позовом до суду є позбавлення можливості ОСОБА_3 приймати участь у приватизації квартири і набути її частину у власність. Звертає увагу, що ОСОБА_3 не має іншого житла, а з чоловіком стосунки відсутні, тому вона не може мешкати разом із ним. Причиною звернення до суду із зустрічним позовом є наявні перешкоди зі сторони ОСОБА_1 у користуванні спірною квартирою, тому просить зустрічний позов задовольнити.

У суді відповідач ОСОБА_5 пояснила, що матір з батьком часто сваряться, і навесні 2018 року батько вигнав матір з квартири за адресою: АДРЕСА_2, де вони спільно проживали. Тоді, мама забрала свої речі і переїхала жити до бабусі, при цьому, вона матері допомагала переносити речі. Вона вирішила залишитись проживати разом із татом, тому що вже звикла мешкати у квартирі по вул. Новокузнецькій ум. Запоріжжі. 23.05.2018 року мама розповіла їй, що посварилась з бабусею – ОСОБА_1, яка вигнала матір.

Допитаний у суді свідок ОСОБА_15 повідомив, що ОСОБА_1 є його сусідкою, якій він часто допомагав щось підремонтувати вдома. ОСОБА_3 знає як доньку ОСОБА_1, але вона вже більше двадцяти років не мешкає разом з нею, так як вийшла заміж і проживає з чоловіком. У квартирі сторонніх речей не бачив, тільки речі ОСОБА_1 Приблизно у квітні-травні 2018 року у ОСОБА_1 зламався замок і він його чинив. Також, вона в цей період просила відремонтувати розетку у кімнаті, у квартирі нікого не було і інших речей чи сумок він не бачив.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що мешкає з ОСОБА_1 на одній площадці, підтримують сусідські відносини. В серпні 2000 року ОСОБА_3 вийшла заміж і потім виїхала з квартири, так як переїхала до свого чоловіка. Останню вона бачила дуже рідко, ОСОБА_1 казала, що вони спілкуються практично тільки по телефону. Часто приходить до ОСОБА_1 у гості, але ніколи не бачила там ОСОБА_9 чи онуку, а тим паче їх речей. Зі слів ОСОБА_1 знає, що між нею і донькою виникла сварка з приводу оформлення субсидії, після якої ОСОБА_1 себе погано почувала, і навіть, була в лікарні.

ОСОБА_17, допитана у суді свідком, повідомила, що знайома з ОСОБА_1 майже 3,5 роки, вони підтримують дружні стосунки, влітку ходять на р. Дніпро купатися. ОСОБА_11 – ОСОБА_3, ходила разом з її сином до школи. ОСОБА_3 вийшла заміж та почала проживати разом із чоловіком. У квітні 2018 року дізналась про те, що ОСОБА_3 ночує у ОСОБА_1 Приблизно у цей період ОСОБА_3 приходила до неї і просила, щоб вона підтвердила факт сварку між ОСОБА_3 і ОСОБА_1, а також, що остання вигнала ОСОБА_3 з квартири, але це вона зробити не може, так як не була присутня при цьому.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_18 повідомив, що мешкає за адресою: м. Запоріжжя, пр. 40-річчя ПеремогиАДРЕСА_4 більше двадцяти років. Знає сім’ю ОСОБА_1 тривалий час. ОСОБА_11 ОСОБА_1 – ОСОБА_3 після одруження виїхала з квартири. У травні 2018 року він бачив декілька разів ОСОБА_3 біля спірної квартири, попитав, чи вона переїхала до матері, на що остання відповідала «ні». Декілька разів чув сварки між ОСОБА_1 і ОСОБА_3, і після сварки до ОСОБА_1 приїжджала «швидка» допомога. Приблизно у цей же час він був в гостях у ОСОБА_1 та бачив, що в квартирі розіслала ще одна постіль на полу і стоять сумки. Остання пояснила, що це Тетянині речі.

Свідок ОСОБА_19 суду пояснив, що знайомий з ОСОБА_1 більше шести років, за цей час ніколи нікого не бачив у неї вдома. Був декілька разів, допомагав переносити диван, але жодних осіб у квартирі у той час, крім позивача по первісному позову, не бачив.

Допитаний свідком ОСОБА_20 пояснила, що вона є подругою ОСОБА_3, підтримують дружні стосунки близько 15 років. У квітні 2018 року ОСОБА_3 посварилась з чоловіком, забрала усі свої речі і переїхала жити до матері. Речей було багато – 2 великих рюкзаки, 1 чемодан і багато пакетів, усі речі в машину не вмістились, так як вона допомагала їх перевозити. Також, речі допомагала переносити ОСОБА_14 – донька ОСОБА_3, яка залишилася проживати з батьком – ОСОБА_13 У квартиру ОСОБА_1 вона приходила декілька разів в гості до ОСОБА_3, остання розповідала про конфлікти з матір’ю, хоча ОСОБА_3 не конфліктна людина.

У судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_21 пояснила, що вона знайома з ОСОБА_3 з 2014 року, вони підтримують дружні стосунки. Зі слів ОСОБА_3, знає, що з кінця 2017 року у неї погіршились подружні стосунки з ОСОБА_13, а в середині квітня 2018 року знов між подружжям відбувся конфлікт, після якого ОСОБА_3 забрала всі свої речі і виїхала з квартири чоловіка до матері. ОСОБА_22 залишилась проживати з батьком. Вже в травні 2018 року на фоні постійних конфліктів матір вигнала ОСОБА_3 з квартири. Так як, у ОСОБА_3 було тяжке матеріальне становище, то вона запропонувала їй мешкати у їх з чоловіком квартирі, і з 01.09.2018 року ОСОБА_3 мешкає у їхній квартирі. Але вказана квартира без ремонту, тому жодних грошових коштів вона від ОСОБА_3 за оренду не брала.

В суді свідок ОСОБА_23 повідомив, що знайомий з ОСОБА_3 більше двадцяти років, між ними дружні стосунки. Він мешкає у сусідньому будинку по пр. 40 років Перемоги в м. Запоріжжі. У травні 2018 року вранці він практично щодня бачив ОСОБА_3, яка разом з ним на маршрутці їздила на роботу: він на АТ «Мотор-Січ», а ОСОБА_3 – на ДП «Івченко-прогрес». Остання пояснила, що тимчасово мешкає у матері, тому що вдома ремонт. У цей час він ще бачив як ОСОБА_3 заходила до під’їзду, де мешкає її матір.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що він є чоловіком ОСОБА_3 З моменту одруження – з 2000 року він з ОСОБА_3 мешкали у квартирі його батьків за адресою: АДРЕСА_3. В цій квартирі мешкала і їх спільна донька – ОСОБА_5. Приблизно 13.04.2018 року він посварився з ОСОБА_3 та фактично вигнав її із вказаною квартири: тобто запропонував ОСОБА_3 переїхати до своєї матері – ОСОБА_1 Після цього, ОСОБА_3 дійсно зібрала усі свої речі і переїхала до матері. Він деякий час мешкав на базі відпочинку, а на цей час з ОСОБА_5 постійно мешкає за адресою своєї реєстрації. Анастасія вирішила мешкати разом з ним, так як з ОСОБА_1, зі слів останньої, проживати разом неможливо.

17.04.2018 року він зустрічався з ОСОБА_1, у подальшому вони разом із останньою їздили на кладовище, у цей період ОСОБА_3 мешкала вже у матері. ОСОБА_1 декілька разів телефонувала та прохала повідомити їй деякі дані для заповнення декларації на оформлення субсидії, він по телефону продиктував, все що було необхідно.

ОСОБА_3 мешкала у ОСОБА_1 у період з 13.04.2018 року по 24.05.2018 року. Так як, стосунки між ним і дружиною не наладилися на цей час його дружина не проживає по вул. Новокузнецькій, а де саме, йому невідомо.

Суд, заслухавши сторони, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до такого.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Згідно з п.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст.ст. 76,81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

На час звернення до суду спірна квартира, розташована за адресою:м. Запоріжжя, пр. 40-річчя ПеремогиАДРЕСА_1 не приватизована (т.1, а.с. 29).

06.01.1989 року на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів ОСОБА_1 та членам її родини: матері, чоловіку і доньці - ОСОБА_9 (після одруження ОСОБА_3В.) була надана трикімнатна квартира за адресою: м. Запоріжжя, пр. 40-річчя ПеремогиАДРЕСА_1 в порядку обміну жилих приміщень (т. 1, а.с. 28).

Згідно з вимогами ст. 58 ЖК України ордер є єдиною підставою для вселення на надане житлове приміщення, після якого особа набуває право користування жилим приміщенням.

Позбавлення такого права або виселення особи можливе лише з підстав, передбачених законом, зокрема, статтями 59, 72, 107, 109 ЖК України.

Виключно з підстав і в порядку, передбачених законом, може здійснюватися обмеження права користування жилим приміщенням (частина 4 статті 9 ЖК України).

У 2005 році померла мати позивача по первісному позову - ОСОБА_24 (т. 1, а.с. 27), а у 2015 помер чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_8 (т.1, а.с. 26), які у зв’язку зі смертю були зняті з реєстраційного обліку у спірній квартирі.

Позивач по первісному позову ОСОБА_1 є наймачем квартири за адресою: м. Запоріжжя, пр. 40-річчя ПеремогиАДРЕСА_1.

Станом на 31.08.2019 року у зазначеній квартирі зареєстровані: наймач ОСОБА_1 та відповідачі – ОСОБА_3 і ОСОБА_5 (т.1, а.с. 54,55).

26.08.2000 року було зареєстровано шлюб між відповідачем по первісному позову ОСОБА_3 та ОСОБА_13 (т.1 а.с. 94). 04.02.2001 року у подружжя народилась дитина – ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 96).

З березня 2001 року по листопад 2016 року ОСОБА_5 була зареєстрована у квартирі № 11 будинку №23 по пр. 40-річчя Перемоги у м. Запоріжжі. З 29.11.2016 року по 28.05.2018 року остання була зареєстрована за місцем проживання батька: АДРЕСА_3, а 29.05.2018 року ОСОБА_5 знову була зареєстрована у спірній квартирі (т.1 а.с. 55, т.2 а.с. 131).

Відповідно до акту від 06.08.2015 року, відповідачі по первісному позову з 2001 року не мешкають за адресою: м. Запоріжжя, пр. 40-річчя ПеремогиАДРЕСА_1 (т.1, а.с.30).

Згідно ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

ОСОБА_3 частково здійснювала оплату за комунальні послуги за адресою: м. Запоріжжя, пр. 40-річчя ПеремогиАДРЕСА_1, про що надала наступні квитанції: дублікати квитанцій від 25.07.2017 року на суму 10 грн., від 25.07.2017 року на суму 32 грн., від 30.09.2017 року на суму 29,72 грн., від 02.10.2017 року на суму 136,36 грн., від 28.10.2017 року на суму 9,86 грн., від 30.10.2017 року на суму 58,60 грн., від 05.12.2017 року на суму 9,86 грн., від 23.12.2017 року на суму 19,72 грн., від 26.12.2017 року на суму 33,55 грн., від 29.03.2018 року на суму 9,86 грн., від 23.01.2018 року на суму 34,15 грн., від 26.02.2018 року на суму 34,15 грн., від 24.02.2018 року на суму 9,86 грн., від 29.03.2018 року на суму 34,70 грн., від 10.05.2018 року на суму 33,35 грн., від 29.05.2018 року на суму 38,00 грн., від 20.06.2018 року на суму 11,36 грн., від 20.06.2018 року на суму 61,79 грн. від 27.07.2018 року на суму 11,36 грн., від 31.07.2018 року на суму 35,00 грн. від 15.08.2018року на суму 42,96 грн., від 22.08.2018 року на суму 32,84 грн., від 19.09.2018 року на суму 51,75 грн., від 19.09.2018 року на суму 37,20 грн. (т. 1, а.с. 101-117).

Факт часткової сплати ОСОБА_3 комунальних послуг ОСОБА_1 підтверджено у судовому засіданні.

З пояснень ОСОБА_3 і наданих копій квитанцій встановлено, що вона вносила часткову сплату комунальних послуг, так як іншими не користувалась, тобто мешкала за іншою адресою разом із своїм чоловіком і донькою.

Також, суд звертає увагу, що ОСОБА_3 до суду надано квитанції про сплату комунальних послуг лише за період з липня 2017 року і по вересень 2018 року, тобто доказів про те, що в інші роки ОСОБА_3 здійснювала платежі, суду не надано.

ОСОБА_1 самостійно сплачує усі платежі, пов'язані з утриманням житла, про що надала до суду квитанції за період з 2001 року по 29.10.2018 рік включно (т. 1, а.с. 33-39, т. 2, а.с. 3-29), робить поточний ремонт квартири (т. 1, а.с. 140-151), своєчасно сплачує комунальні послуги, в тому числі і ті, що нараховуються на обох відповідачів.

ОСОБА_3 не надано до суду доказів того, що вона приймала участь у поточному ремонті квартири за адресою: м. Запоріжжя, пр. 40-річчя ПеремогиАДРЕСА_1, тобто остання не приймала участі у збереженні комунального житла у відповідному стані.

Позивач за первісним позовом вказувала на те, що відповідач матеріально їй не допомагає, допомоги від держави у вигляді субсидії вона отримати не може (повідомлення про призначення субсидії на ЖКП до особової справи № 35708187 – т. 2, а.с. 35), так як в квартирі крім неї зареєстровані відповідачі.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що з часу реєстрації і до теперішнього часу ОСОБА_1 постійно проживає в квартирі за адресою: м. Запоріжжя, пр. 40-річчя ПеремогиАДРЕСА_1 та добросовісно виконує всі обов'язки наймача.

Відповідачі по первісному позову в квартирі не проживають, не користуються нею. ОСОБА_3 вибула із спірної квартири у 2000 році.

Суд звертає увагу, що факт вибуття відповідача з квартири за адресою: м. Запоріжжя, пр. 40-річчя ПеремогиАДРЕСА_1 підтверджено показаннями самої ОСОБА_3, свідків допитаних за клопотанням обох сторін. Тобто, після реєстрації шлюбу, а саме з 26.08.2000 року ОСОБА_3 виїхала зі спірної квартири на постійне місце мешкання до свого чоловіка ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_2.

Також, даний факт підтверджено фотокартками, долученими позивачем до матеріалів справи (т. 1, а.с. 152-164, т. 2, а.с. 30-34), відповіддю з КУ «Міська лікарня № 7» № 2/01-21 від 04.01.2019 року, в якій зазначено, що за період з 2000 року по 2018 рік хвора ОСОБА_3 здійснювала виклики за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2, а.с. 55-57).

Доказів, які б спростовували факт вибуття ОСОБА_3 та її представником, суду не було надано.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло.

Згідно з ч.4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням, інакше, як з підстав і порядку, передбачених законом.

За змістом статті 107 Житлового кодексу України, наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім'ї в будь-який час розірвати договір найму. У разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Як роз'яснено у пункті 11 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12.04.1985 року відповідно до ст. 107 Житлового кодексу України наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Пункт 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12.04.1985 року передбачає необхідність точного додержання норм Житлового кодексу України, маючи на увазі, що правильний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права громадян на житло, захисту прав і охоронюваних законом їх інтересів.

Враховуючи викладене, судом прийнято до уваги усі фактичні дані, які свідчать про обрання ОСОБА_3 іншого постійного місця проживання у зв’язку із реєстрацією шлюбу, тобто вибуття на інше постійне місце проживання - АДРЕСА_2, де остання мешкала з 2000 року по квітень 2018 року.

Статтею 65 ЖК України передбачено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

ОСОБА_3 зареєструвала у 2001 році неповнолітню ОСОБА_5 за адресою: м. Запоріжжя, пр. 40-річчя ПеремогиАДРЕСА_1 на підставі ст. 65 ЖК України. В зв’язку з тим, що суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 з 2000 року втратила право користування житловим приміщенням на підставі ст. 107 ЖК України, тобто з часу вибуття на постійне місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, тому остання відповідно і не мала права реєструвати дитину за адресою розташування спірної квартири.

З наданих до суду документів, а також пояснень сторін та свідка ОСОБА_13 встановлено, що ОСОБА_5 на цей час мешкає з батьком, тому суд вважає, що при задоволенні первісного позову не будуть жодним чином порушені права неповнолітньої ОСОБА_5 та вона має право на користування квартирою, що належить її батьку та де вона на цей час проживає.

Зустрічний позов ОСОБА_13 обґрунтований тим, що вона у квітні 2018 року переїхала жити до спірної квартири за згодою ОСОБА_12, де проживала майже місяць і вимушена була виїхати, так як матір чинила перешкоди та вигнала.

Факт виїзду з помешкання чоловіка і переїзд до спірної квартири підтверджений показаннями свідків, але перешкоджання ОСОБА_1 у користуванні квартирою за адресою м. Запоріжжя, пр. 40-річчя ПеремогиАДРЕСА_1 не підтверджено жодним доказом (заміна замків у спірній квартирі, заборона їй ОСОБА_1 заходити у квартиру, виклики співробітників поліції з цього приводу), не надано підтвердження неприязних стосунків з ОСОБА_1, відсутнє звернення до органу опіки та піклування з приводу забезпечення дитини – ОСОБА_25 права на проживання у спірній квартирі.

До суду надано копію договору оренди житла від 01.06.2018 року, де орендатором зазначена ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 98-100), тобто позивачем за зустрічним позовом було орендовано житло, а 01.09.2018 року зазначений договір розірвано, так як остання переїхала жити до своєї знайомої ОСОБА_21 остання була допитана у суді як свідок і даний факт підтвердила.

Водночас, суд приймає до уваги дані, отримані з фотознімків, датованих 14.10.2018 року, 18-20.10.2018 року, на яких зображені ОСОБА_3 разом із донькою ОСОБА_5, у коментарях до фото ОСОБА_5 зазначено, що це подорож до Єгипту з батьками (т. 2, а.с. 114-121). Факт подорожі разом з донькою та чоловіком не заперечувала у судовому засіданні ОСОБА_3 Крім того, ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначила, що навіть під час сварок з ОСОБА_13 часто проживала у квартирі останнього разом з донькою. Зазначені докази ставлять під сумнів той факт, що стосунки між подружжям є такі, що не дозволяють ОСОБА_3 мешкати у квартирі за адресою: АДРЕСА_3.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову ОСОБА_1 і відповідно відмови у задоволенні зустрічного позову.

Ухвалою суду від 04.09.2018 року ОСОБА_1 при зверненні до суду було розстрочене сплату судового збору на підставі ст. 36 ЦПК України. Відповідно, при ухваленні рішення суд вирішує питання про стягнення з позивача судового збору в дохід держави.

У зв’язку з тим, що вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, тому судовий збір підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 65, 107 ЖК України, ст.ст. 4,12,13,76,81,141,280,289 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Запорізька міська рада, районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування про визнання особи такою, що втратила право на житла та визнання особи такою, що не набула право на проживання – задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням квартирою № 11 в будинку № 23 по пр. 40-річчя Перемоги в м. Запоріжжя.

Визнати ОСОБА_5 такою, що не набула право на користування житловим приміщенням квартирою № 11 в будинку № 23 по пр. 40-річчя Перемоги в м. Запоріжжя.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп. в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Запорізька міська рада про вселення, зобов’язання не чинити перешкоди у користуванні житловим приміщенням – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 10.04.2019 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод