Рішення № 81102833, 10.04.2019, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/3912/18

Провадження №: 2/332/137/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 р. Заводський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого – судді Андрюшиної Л.А. за участю секретаря судового засідання Ковтуна В.І., представника позивача адвоката ОСОБА_1, розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу №332/3912/18 (провадження №2/332/137/19) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до відповідачівПугач О.В., ОСОБА_4,третя особаяка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме квартирою № 47, що розташована в будинку № 27а по вул. Радіаторній в місті Запоріжжі. В обґрунтування позову зазначено, що з 1964 року позивач зареєстрована за вказаною адресою в квартирі, яку отримав у користування її батько. Квартира не є приватизованою. На даний час у спірному житловому приміщенні зареєстровані позивач ОСОБА_2 та відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які в квартирі фактично не проживають з 2003 року. Відповідачі зібрали свої речі та добровільно залишили квартиру, пояснивши, що мають намір мешкати окремо. Перешкод для проживання позивач відповідачам ніколи не чинила. З вказаного часу відповідачі у квартирі не проживають, але добровільно знятися з реєстраційного обліку не бажають, через що позивач вимушена звернутися до суду з вказаним позовом, так як відповідачі без поважних причин не проживають у спірній квартирі понад шість місяців, не приймають участі в оплаті комунальних послуг. Ураховуючи, що відповідачі у спірній квартирі значаться зареєстрованими, але фактично в ній не проживають, у позивача виникають труднощі зі сплатою надмірних комунальних платежів, які відповідачами фактично не споживаються, але нараховуються з урахуванням їх реєстрації за вказаною адресою. Оскільки відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 не проживають в спірній квартирі більш понад 15 років, не сплачують комунальні послуги та не несуть ніяких витрат з утримання житла, вони відповідно до вимог ст. 71 ЖК України можуть бути визнані такими, що втратили право користування цим жилим приміщенням, а тому позивач звернулася до суду із вказаним позовом та просить визнати ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 та зняти відповідачів з реєстраційного обліку.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити. Суду надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві і додатково пояснила, що вона є наймачем спірної квартири, яка не є приватизованою. Відповідач ОСОБА_3 є її дочкою, яка раніше разом із своїм сином, відповідачем ОСОБА_4, проживали в квартирі, але десь у 2004 році її дочка познайомилась з молодим чоловіком, забрала сина і всі свої речі та добровільно виїхала з квартири. Особистих речей відповідачів у квартирі немає. На даний час вона з дочкою та онуком не спілкується навіть по телефону і де вони фактично проживають їй невідомо. За весь цей минулий час відповідачі ніколи не намагались знову вселитися у квартиру, ніяких перешкод в проживанні в спірній квартирі їм ніхто не чинив.

Представник позивача адвокат ОСОБА_1, який діє на підставі ордеру на надання правової допомоги серії ЗП №081786 від 28.03.2019 року, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 повторно в судове засідання не з’явилися і від них не надійшло повідомлення про причини неявки, відзивів на позовну заяву вони не подали. Про дату, час і місце судового засідання відповідачі були повідомлені своєчасно та належним чином, в установленому законом порядку шляхом надіслання судових повісток за адресою їх місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку у відповідності до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України. Положеннями п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до наданої суду інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи – відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 значаться зареєстрованими за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, на яку й було надіслано судові повістки з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, оскільки відповідачі не повідомили суду іншої адреси. Всі конверти були повернуті на адресу суду з проставленням у поштовому повідомленні відмітки «за закінчення терміну зберігання». Разом з тим, враховуючи зазначені обставини, відповідачі повідомлялися своєчасно та належним чином, в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання у відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, якою передбачено, що відповідач, місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Оголошення про виклик до суду відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 було опубліковано на офіційному веб-сайті судової влади 29.03.2019 року про явку в судове засідання, призначене на 10.04.2019 року(а.с.124). Але, незважаючи на всі передбачені законом заходи щодо повідомлення відповідачів про дату, час і місце судового засідання, відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 до суду повторно не з»явилися по невідомим причинам, відзивів на позовну заяву не подали, будь-яких заяв та клопотань від них не надходило. З урахуванням викладеного, суд, відповідно до положень ст.280 ЦПК України, дійшов до висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого позивач не заперечувала.

Представник 3-ої особи,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору–Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської радив судове засідання не з’явився. Про дату, час і місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином в установленому законом порядку, про що свідчить розписка в отриманні судової повістки, що міститься в матеріалах справи(а.с.34,48,90,106,125). До суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника 3-ої особи. Заперечень проти позову не мають(а.с.35,73,91,107,126).

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача – адвоката ОСОБА_1, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права,свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором(ч.1 статті 5 ЦПК України).

Відповідно до ч.4,5 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Відповідно до довідки про склад сім*ї наймача квартири та займані ним приміщення №784 від 04.06.2018 року, виданої Комунальним підприємством «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, у квартирі загальною площею 40,719 м 2 за адресою АДРЕСА_2 значаться зареєстрованими: квартиронаймач ОСОБА_2, її дочка ОСОБА_5А, дочка ОСОБА_3, онук ОСОБА_4, онук ОСОБА_6, онука ОСОБА_7О.(а.с.56). З копії паспорта громадянина України ОСОБА_2 вбачається, що вона значиться зареєстрованою за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5).

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі №808/564/18 від 19.04.2018 року, яке набрало законної сили 22.05.2018 року, зобов*язано районну адміністрацію Запорізької міської ради по Заводському району прийняти у ОСОБА_2 пакет документів без ордера на приватизацію квартири АДРЕСА_3, відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»(а.с.51-54).

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є основним наймачем спірного житла, є зареєстрованою та проживає за вище вказаною адресою, а тому має право звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та інтересів.

Згідно інформації, наданої Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради про реєстрацію місця проживання, відповідач ОСОБА_3 з 24.10.1981 року, відповідач ОСОБА_4 з 24.02.2000 року до теперішнього часу значаться зареєстрованими за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3(а.с.11,12). Члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім’ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов’язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки(ст. 64 ЖК України).Як встановлено в судовому засіданні відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є членами сім?ї основного наймача спірної квартири, як її дочка та онук, і саме з цих підстав вони були зареєстровані в спірній квартирі.

У відповідності зі ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причинах понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а у разі спору - судом. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім’ї понад шість місяців, лише у випадках спеціально передбачених діючим житловим законодавством України. Перелік цих випадків є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Згідно ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 суду пояснила, що вона є сусідкою позивача, з якою спілкується по-сусідськи. Її дочку та онука – відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 вона також знає, але вже тривалий період часу їх не бачила, оскільки в спірній квартирі вони не проживають. Їй відомо, що ОСОБА_3 приблизно років десять тому вийшла заміж та переїхала жити до свого чоловіка разом із своїм сином. З цього часу відповідачі більш у квартирі разом із позивачем не проживали. Чи є в квартирі речі відповідачів, їй невідомо, як і невідомо чи сплачують вони рахунки за комунальні послуги, але їй відомо, що відповідачі за власним бажанням залишили це житло, ніяких сварок з цього приводу між позивачем та її дочкою не було.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що проживає по сусідству з позивачем та підтримує з нею сусідські відносини. Відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 практично не знає. Її сусідка ОСОБА_2 проживає в квартирі зі своєю другою дочкою і її дітьми. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вона вже багато років не бачила, оскільки декілька років вони до квартири не приходять, позивача не провідують та в квартирі не проживають. Зі слів позивача їй відомо, що відповідачі матеріально їй не допомагають в оплаті комунальних послуг, за квартиру не сплачують. Також їй відомо, що ОСОБА_3 вийшла заміж і вже тривалий період часу проживає десь окремо разом із чоловіком та сином.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 суду пояснив, що проживає з позивачем в одному будинку. Відповідача ОСОБА_3 знає, оскільки вони разом у дитинстві гралися у дворі будинку. Якійсь час ОСОБА_3 після народження сина ОСОБА_11 проживала у спірній квартирі разом із матір*ю, і він її часто бачив. Але згодом, років десять тому, а може й більше, ОСОБА_3 вийшла заміж та переїхала жити до чоловіка. Ніяких скандалів в сім*ї,коли відповідачі переїжджали, не відбувалось, вони самостійно виїхали з помешкання. Може підтвердити, що відповідачів він не бачив вже багато років, так як вони у квартирі з позивачем не проживають.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що позивач є її матір*ю, з якою вона разом мешкає у квартирі, відповідач ОСОБА_3 є її рідною сестрою, а ОСОБА_4 є її племінником. До 2004 року її сестра зі своїм сином проживали у квартирі за місцем реєстрації, а сама вона переїхала до помешкання у 2015 році, оскільки матері після отриманої травми потрібний сторонній догляд, а її сестра ОСОБА_3 багато років в квартирі з матір»ю не проживає. В квартирі відсутні речі відповідачів, оскільки вони їх забрали, коли виїхали проживати окремо. Її сестра ОСОБА_3 виїхала з квартири, так як вийшла заміж та стала проживати зі своїм чоловіком і сином за іншою адресою. Після переїзду відповідачі деякий час ще навідувались до квартири, але не тому, що хотіли в ній проживати та вселитися до неї, а приїжджали у гості до матері. Але вже два роки відповідачі взагалі до квартири не приїжджають і з ними не спілкуються. Відповідачам ніхто та ніколи не чинив перешкоди у користуванні квартирою та у проживанні в ній. Її сестра ОСОБА_3 за власним бажанням виїхала з квартири. Будь-яких витрат по утриманню квартири відповідачі не несуть, комунальні послуги не сплачують.

Аналізуючи надані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про можливість задоволення позову та визнання відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлений і підтверджений належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами факт того, що вони без поважних причин не проживають в спірній квартирі понад 6 місяців і тривалий період часу. Втратили до цього житла будь-який інтерес, оскільки останні два роки взагалі до квартири не приходять, житлово-комунальні послуги вони не сплачують. Матеріали справи не містять доказів створення позивачем перешкод відповідачам у проживанні в спірній квартирі, також як і не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що між позивачем і відповідачем виникали конфлікти внаслідок яких останні змушені були виселитися із спірного житла та не проживати у ньому протягом такого тривалого періоду часу. Таким чином, всі вище зазначені дії відповідачів свідчать про те, що вони втратили інтерес до цього житлового приміщення і не ставляться до нього, як до свого постійного місця проживання, в зв’язку з чим вони можуть бути визнані такими, що втратили право користування ним. При цьому суд, при вирішенні спору по суті враховує вимоги ст.ст.12, 81 ЦПК України,відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідачі на неодноразові виклики в судове засідання не з’явилися, не скористалися своїми процесуальними правами учасника справи, не надали відзиву на позов та не надали суду жодних доказів, якщо у них такі малися, що спростовують доводи позивача і надані нею докази в обґрунтування позовних вимог, а тому суд, на підставі наявних у справі доказів, прийшов до переконання про можливість задоволення позову щодо визнання відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням. При вирішенні позову в частині вимог про зняття відповідача з реєстрації місця проживання за вказаною адресою, суд виходить з наступного. Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", зняття з реєстрації місця проживання особи, крім інших підстав, здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Аналіз зазначеної норми матеріального права дає змогу стверджувати, що зняття з реєстрації місця проживання є наслідком відповідного судового рішення, зокрема про позбавлення права користування житловим приміщенням. Отже, судове рішення про визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням, є підставою для зняття їх з реєстрації місця проживання.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачі у цій справі не є тими особами, які повинні відповідати за позовною вимогою про зняття з реєстрації місця проживання, оскільки відповідно до статті 3 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 207 02 березня 2016 року реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Керуючись ст.ст. 9,64,71,72 ЖК України, ст. ст. 4,5,12, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279,280-282 ЦПК України, суд , -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової катки платника податків НОМЕР_1) до ОСОБА_3(зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4,реєстраційний номер облікової катки платника податків невідомий), ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової катки платника податків невідомий), 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради(місцезнаходження: 69002, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 845, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40302133) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової катки платника податків невідомий) і ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової катки платника податків невідомий) такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_4.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволені решти частини позовних вимог.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Заводського районного суду м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 11 квітня 2018 року.

Суддя Андрюшина Л.А.