Вирок № 81102562, 08.04.2019, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/3162/18

Провадження № 1-кп/309/200/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2019 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі головуючого судді Волощук О.Я.

при секретарі Бринзей Н.М.

за участю прокурора Молнар М.П.

обвинуваченої ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

представника потерпілої ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Хуст кримінальне провадження №12018070050001138 внесеному до ЄРДР від 23.09.2018 року відносно обвинуваченої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженої, працюючої в салоні краси «Карамель», уродженки ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 А Закарпатської області, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_5,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

22 вересня 2018 року о 17 годині ОСОБА_1, перебуваючи за адресою м. Хуст, вул. Карпатської Січі, 14 «А» під час конфлікту з ОСОБА_3, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, умисно, схопила ОСОБА_3 лівою рукою за волосся, а правою подряпала обличчя, після чого штовхнула ОСОБА_3 в сторону стіни, внаслідок чого ОСОБА_3 отримала легкі тілесні ушкодження. Згідно висновку експерта №194 від 27.09.2018 року наслідки тілесних ушкоджень у виді зчесаних саден в області обох гомілково-ступневих суглобів, виникли внаслідок дії тупих твердих предметів, що діяли по механізму удару та тертя-ковзання і кваліфікуються як легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров’я чи незначної стійкої втрати працездатності.

За вказане кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченою ОСОБА_1 передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 125 КК України.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину за обставин, зазначених у обвинувальному акті, не визнала. Суду пояснила, що з потерпілою ОСОБА_3 у них виникли непорозуміння через конкуренцію в роботі. Так, 22.09.2018 року вона знаходилась на роботі в салоні краси «Карамель». Приблизно о 12 годині вона зайшла до вбиральні, де, побачила, що шнур електричного бойлера для підігріву води, який належить потерпілій ОСОБА_3 підключений до її розетки, яка без її відома користується електроенергією, кошти за користування якою сплачує вона. Вона витягнула вилку від бойлера з розетки, заклеїла розетку, та написала на листку: «не лізь - уб’є». Побачивши, що вона зайшла до вбиральні, ОСОБА_3 швидко вийшла з приміщення. Повернулась приблизно через 3 години, зірвала наклейку та знову увімкнула вилку бойлера. Після чого до неї прийшов ОСОБА_5 і поцікавився, що сталось з розеткою. Вона відповіла, що розеткою користується вона і що ОСОБА_3 самовільно підключає до неї свій електричний бойлер. Приблизно о 17 годині прийшов її чоловік, вона розповіла йому про ситуацію із самовільним підключенням ОСОБА_3 до розетки. ОСОБА_6 чоловік пішов до дверей приміщення, де працювала потерпіла, постукав в двері, відчинив їх, не заходячи до приміщення повідомив їй, що вона повинна буде оплатити витрати за використану електроенергію, якою без дозволу користується. Після слів чоловіка ОСОБА_3 почала їх обох ображати. Зрозумівши, що потерпіла перейшла на особистості, її це розізлило, не витримавши, вона штовхнула її. В свою чергу потерпіла схопила обвинувачену за волосся, вона, у відповідь, схопила її теж за волосся, між нами почалась штовханина. В цей час чоловік обвинуваченої ОСОБА_7, схопивши ззаду обвинувачену відтягнув її в коридор. ОСОБА_3 залишилась в приміщенні наодинці, почала кричати. На її крики з другого поверху приміщення в якому вони знаходились спустились її друзі, яким вона почала розповідати, що її чоловік ОСОБА_7 її вдарив, хоча такого не було. Після завершення конфлікту вони з чоловіком пішли додому. Через півгодини повернулись, тому що забули ключі від дверей. Коли прийшли в салон, то побачили поліцію, які попросили прийти до Хустського ВП для дачі пояснень, що вони в подальшому і зробили.

Заявлений потерпілою ОСОБА_3 цивільний позов про стягнення з неї на користь потерпілої 1404,37 грн. спричиненої матеріальної шкоди та 50 000 грн. моральної шкоди не визнала. Просила суд її виправдати, оскільки потерпіла ОСОБА_3 своїми образами та нецензурною лексикою спровокувала її захистити себе.

Доказами винуватості обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України в судовому засіданні, є покази потерпілої ОСОБА_3, показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_7, протокол прийняття заяви потерпілої ОСОБА_3 про вчинене щодо неї кримінальне правопорушення ОСОБА_1 від 22.09.2019 року, висновок експерта № 194 від 27.09.2019 року .

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що 22.09.2018 року приблизно о 17 годині ОСОБА_1 із своїм чоловіком ОСОБА_7 зайшли у приміщення її салону. Ольга почала звинувачувати її в тому, що вона нібито самовільно включає електричний бойлер для обігріву води у її розетку, витрати за використану електроенергію вона повинна їй оплатити. Між ними почалась словесна перепалка, нецензурна лайка в адресу одна одної. Далі обвинувачена, яка стояла до неї обличчям, лівою рукою схопила її за волосся, а правою подряпала обличчя, шию, нанесла удар по голові, після чого штовхнула у стіну. Чоловік обвинуваченої ОСОБА_7 весь час був присутній під час конфлікту, спочатку намагався зупинити конфлікт вхопивши дружину за талію відтягував від потерпілої. В ході бійки вони переміщались по салону. Під час бійки вона впала, ударившись ногами об ковану металеву кушетку, що стояла біля вхідних дверей. ОСОБА_6 ОСОБА_7 своїм тілом притиснув її до стіни, намагаючись припинити конфлікт, проте обвинувачена продовжувала наносити їй удари по голові. Коли з другого поверху спустились її друзі – ОСОБА_5 та ОСОБА_9 обвинувачена ОСОБА_1 припинила наносити їй удари, разом із чоловіком покинули приміщення. Неприязні відносини між ними існують тривалий час, оскільки обвинувачена, яку вона працевлаштувала зводила на неї наклепи та переманювала клієнтів.

Потерпіла просила задоволити заявлений нею цивільний позов та стягнути із обвинуваченої ОСОБА_1 на її користь 1404,37 грн. спричиненої матеріальної шкоди та 50 000 грн. моральної шкоди. Міру покарання обвинуваченій призначити згідно вимог закону.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що 22.09.2018 вона була у свого перукаря ОСОБА_3. Далі пішла до своєї матері. Через деякий час зателефонувала ОСОБА_3, проте вона не піднімала слухавку. Через деякий час ОСОБА_3 перетелефонувала їй та розповіла, що знаходиться в поліції, так як її побила ОСОБА_1. Це було приблизно о 17-18 год. Наступного дня вона пішла до ОСОБА_3 на роботу і побачила, що в неї обличчя та шия в подряпинах.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що 22.09.2018 о 17 год. знаходився на роботі – на другому поверсі приміщення за адресою м. Хуст, вул. Карпатської січі, 14 А у кабінеті ОСОБА_9. В ході розмови вони почули стук, ніби щось впало. Вони спустилися, побачили ОСОБА_3 на підлозі в салоні, де вона працює, обличчя у неї було в крові. Із приміщення салону в той час вийшли ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_7. Коли ОСОБА_3 піднялася він побачив, що у неї подряпане обличчя та шия, вона була у шоковому стані. Після розмови із потерпілою ОСОБА_3 йому стало відомо, що конфлікт у них із обвинуваченою виник з приводу споживання електроенергії.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що 22.09.2018 року він із ОСОБА_5 сиділи у нього в офісі, розмовляли. Почувши сильний стук побігли вниз. Коли спустилися, побачили ОСОБА_1 та ОСОБА_7 в приміщенні салону потерпілої ОСОБА_3 на відстані приблизно 1 м від ОСОБА_3, яка сиділа на стільчику під стіною, обличчя та шия у неї були подряпані, в крові. Він запитав ОСОБА_7, що трапилось, проте не пояснивши нічого, ОСОБА_7 та його дружина ОСОБА_1 вийшли із приміщення салону.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що 22.09.2018 року він знаходився вдома. Приблизно о 16 год. 30 хв. йому зателефонувала дружина ОСОБА_1, попросила принести їй парасолю, що він і зробив. Коли вони зібрали речі і мали намір йти додому, прийшла ОСОБА_3. Він підійшов до вхідних дверей її салону, відчинив двері, не заходячи у приміщення, повідомив їй, що вона повинна заплатити за спожиту електроенергію, якою користувалася без відома його дружини, через її електролічильник. ОСОБА_3 відмовилась платити, почала виражатись нецензурними словами в його адресу та в адресу його дружини, почала провокувати дружину. ОСОБА_6 він взяв дружину за руку і вони пішли у напрямку до виходу із приміщення. ОСОБА_3 в слід їм продовжувала нецензурно висловлюватись, ображати його дружину. Не витерпівши, дружина повернулась та штовхнула ОСОБА_3. ОСОБА_6 остання вхопила його дружину за волосся, ОСОБА_1, у свою чергу, також вхопила її за волосся і між ними почалась штовханина. Він підійшов до них, відтягнув дружину за талію від ОСОБА_3 і вони вийшли на коридор. ОСОБА_3 залишилась в приміщенні свого салону, почала кричати. На її крики з другого поверху приміщення в якому вони знаходились спустились ОСОБА_10 та ОСОБА_5. Після цього вони з дружиною пішли додому. Через півгодини повернулись, тому що забули ключі в замку дверей салону. В цей час у салоні знаходились працівники поліції, вони погодились поїхати в Хустський ВП ГУНП для дачі пояснень.

Вина обвинуваченої стверджується і письмовими матеріалами справи:

- витягом з ЄРДР про внесення відомостей про злочин вчинений 22.09.2018 року відносно потерпілої ОСОБА_3 (т.1 а.с.1);

- протоколом прийняття заяви ОСОБА_3 про вчинене кримінальне правопорушення від 22.09.2018 року з проханням прийняти міри до ОСОБА_1, яка 22.09.2018 року о 16 год. 45 хв. в приміщенні салону «Бютіфул Гейр» спричинила їй тілесні ушкодження (т.1 а.с.3);

- висновком судово – медичного експерта №194 від 01.10.2018 року згідно якого при проведенні судово-медичної експертизи ОСОБА_3 виявлені наступні тілесні ушкодження: ділянка депігментації по внутрішній поверхні лівого гомілково-ступневого суглобу; згідно довідки травматолога – ЗЧМТ зі струсом головного мозку, множинні забої м’яких тканин та зчесані садна обличчя. Забійні садна в області обох гомілково-ступеневих суглобів. Діагноз травматолога ОСОБА_11 – ЗЧМТ зі струсом головного мозку невропатологом ОСОБА_12 неврологічною симптоматикою не підтверджений і тому згідно п.4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» до уваги не приймається. Вказані тілесні ушкодження виникли в результаті загоєння саден, які виникли внаслідок дії тупих предметів, що діяли по механізму удару та тертя-ковзання і вкладаються в час події, що мала місце 22.09.2018 року. Дані тілесні ушкодження потягли за собою розлад здоров’я не більше 6 днів і по цій ознаці згідно п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року їх слід кваліфікувати як легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров’я чи незначної стійкої втрати працездатності (т.1 а.с. 41-43).

Суд обгрунтовує вирок виключно на доказах, розглянутих у судовому засіданні. За допомогою дослідження на суді всіх доказів відбувається і формування внутрішнього суддівського переконання про винність або невинність обвинуваченого.

Доказування - це єдиний спосіб встановлення об'єктивної істини в кримінальному судочинстві. Поки не доведені обставини скоєння злочину, не можна сказати, що вони були, мали місце насправді.

З приводу того, що доведення є єдиним способом для встановлення істини у Кримінально процесуальному кодексі України вказано: «Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена».

Оцінюючи зібрані органом досудового розслідування та представлені суду стороною обвинувачення докази, які перевірені в даному судовому провадженні та безпосередньо досліджені судом, суд приходить до таких висновків.

Оцінивши покази обвинуваченої ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_3, дослідивши матеріали кримінального провадження, встановлено достатньо підстав обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_1 про те, що 22 вересня 2018 року о 17 годині ОСОБА_1, перебуваючи за адресою м. Хуст, вул. Карпатської Січі, 14 «А» під час конфлікту з ОСОБА_3, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, умисно, схопила ОСОБА_3 лівою рукою за волосся, а правою подряпала обличчя, після чого штовхнула ОСОБА_3 в сторону стіни, внаслідок чого ОСОБА_3 отримала легкі тілесні ушкодження. Згідно висновку експерта №194 від 27.09.2018 року наслідки тілесних ушкоджень у виді зчесаних саден в області обох гомілково-ступневих суглобів, виникли внаслідок дії тупих твердих предметів, що діяли по механізму удару та тертя-ковзання і кваліфікуються як легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров’я чи незначної стійкої втрати працездатності - у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_2 просив ухвалити виправдувальний вирок у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 і визнати її невинною у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, посилаючись на те, що ОСОБА_1 фактично знаходилась в стані необхідної оборони від ОСОБА_3, так як остання не тільки вище від неї ростом, а і вищої вагової категорії, і перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, будучи обуреною поведінкою ОСОБА_3 та з метою захисту свого законного права на життя та здоров’я від посягання з боку ОСОБА_3 відштовхнула її від себе.

Суд не може погодитися з таким твердженням, оскільки відповідно до ч.2 ст. 36 КК України кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 не вчинялись дії щодо з метою захисту охоронюваних прав від суспільно – небезпечного посягання, а спричинено умисне легке тілесне ушкодження.

Захисником обвинуваченої заявлено клопотання про визнання висновку експерта №194 від 01.10.2018 року недопустимим доказом.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (ч.1 ст. 89 КПК України).

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч.1 ст. 94 КПК України).

Суд констатує, що висновок експерта №194 від 01.10.2018 року із наведених захисником ОСОБА_2 підстав не підлягає визнанню недопустимим, оскільки проведений згідно вимог ст. 242-243 КПК України та «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року.

Дії обвинуваченої ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.1 ст. 125 КК України – умисне легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров’я чи незначної стійкої втрати працездатності.

Обираючи покарання обвинуваченій суд враховує вимоги ст. 50 КК України, про те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

При обранні покарання обвинуваченій ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину – злочин невеликої тяжкості, особу винної, її характеристику – по місцю проживання характеризується посередньо (т.1 а.с. 46), її ставлення до наслідків злочину, сприяння розкриттю злочину, висновок органу пробації.

За висновком органу пробації ОСОБА_1 не становить високої небезпеки для суспільства (т.2 а.с.37-38).

Обставин, що пом’якшують та обставин, що обтяжують покарання – суд не знайшов.

Витрати під час досудового розслідування вказаного кримінального правопорушення на проведення експертиз – відсутні.

Потерпілою ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження заявлено цивільний позов про стягнення із ОСОБА_1 на її користь заподіяної матеріальної шкоди за понесені потерпілою витрати на лікування, обстеження та придбання ліків в розмірі 1404,37 грн. та моральної шкоди в розмірі 50 000 гривень, спричиненої їй протиправними діями обвинуваченої ОСОБА_1

Суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_3

В частині стягнення матеріальної шкоди суд визначає доведеною потерпілою як спричинену саму матеріальну шкоду, так і її розмір - 1404, 37 гривень, завданої злочином ОСОБА_1

Потерпілою доведено, що діями ОСОБА_1 їй спричинено моральну шкоду у зв’язку із понесеними фізичними та душевними стражданнями, нервовою напруженістю, хвилюваннями, репутацією. Суд визначає розмір моральної шкоди завданої потерпілій у розмірі 5000 грн.

Речові докази у кримінальному провадженні – відсутні.

Керуючись ст.ст. 373-374 КПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Визнати винуватою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Запобіжний захід засудженій ОСОБА_1 не обирався.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1404,37 гривень матеріальної шкоди та 5000 гривень моральної шкоди.

Стягнути із ОСОБА_1 2689,40 грн. судового збору на користь держави.

На вирок може бути подано апеляцію на протязі 30 днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Хустський районний суд Закарпатської області.

Вирок вступає в законну силу після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

Суддя Хустського

районного суду ОСОБА_13