Рішення № 81102544, 29.03.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9548/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участю секретаря Рабош А.О., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 29 березня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 08 квітня 2019 року.

ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці ДФС про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про порушення митних правил.

Свої вимоги мотивує тим, що 14 серпня 2018 р. Закарпатською митницею Державної Фіскальної служби України в особі заступника начальника Закарпатської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_4 було винесено постанову у справі про порушення митних правил № 2629/30500/18 відповідно до якої її, ОСОБА_1, було визнано винною у вчиненні правопорушення передбаченого ч.3. ст.470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Однак, вважає, що вищевказана постанова винесена без повного та належного дослідження всіх обставин справи, з порушенням строків притягнення до адміністративної відповідальності, а тому є незаконною, і підлягає скасуванню.

А тому позивач просить: визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 2629/30500/18 від 14 серпня 2018 року заступника начальника Закарпатської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_4 про визнання гр. ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення передбаченого ч.3 статті 470 Митного кодексу України та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на суму 8 500 (вісім тисяч п’ятсот) грн.

Позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити. Пояснила при цьому, що особи які були присутні під час складання відносно неї протоколу про порушення митних правил допитані в якості свідків не були.

Представника позивача ОСОБА_2, вказав, що постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Представник відповідча в судовому засіданні проти задоволення позову зачеречував.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

Стаття 1 Митного кодексу України встановлює, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, пов’язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною ОСОБА_2 України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Згідно частини 4 статті 3 Митного кодексу України у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян. Імператив статті 487 Митного кодексу України вказує, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил, статті 488 Митного кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 494 Митного кодексу України, Про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Докази у справі про порушення митних правил визначаються статтею 495 Митного кодексу України. Дана норма закону передбачає, що доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Як вбачається з матеріалів справи, відносно гр. України ОСОБА_1 за ознаками правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 МК України було складено протокол про порушення митних правил №2629/30500/18 від 09.06.2019 року.

14 серпня 2019 року справу розглянуто у присутності особи яка питягається до відпвідальності ОСОБА_1, та її представника, ОСОБА_2 та винесено постанову №2629/30500/18 за якою останню визнано винною та накладено адміністративне стягнення у розмірі 8500 грн.

Зі змісту постанови та протоколу про ПМП встановлено, що 09.06.2018 року о 07 год. 34 хв. в зону митного контролю на ділянку “Виїзд” митного посту «Тиса» Закарпатської митниці ДФС заїхав автобус марки«Mercedes-Benz», моделі «0350 TOURISMO», реєстраційний номерний знак України А03555ВН, де в якості пасажира слідувала гр.України ОСОБА_5., яка прямувала із України в Словаччину у приватних справах. Також вказується, що під час проведення аналітично-перевірочних заходів з використанням баз даних, а саме: АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України, встановлено, що 14.02.2016 року через митний пост «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС гр. України ОСОБА_1 в режимі «транзит» ввезено транспортний засіб марки «AUDI» модель «80» ідентифікаційний номер кузова WAUZZZ8АZМА096480, реєстраційний номерний знак ОСОБА_6 SZ40127.

Згідно з п.1 ст.95 Митного кодексу України, а також п.2.2 § IV наказу Держмитслужби України від 17.11.05 р. № 1118 “Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, зареєстрованого в Мінюсті України 25.11.05 №1428/11708, встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: - для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Однак станом на 09.06.2018 року термін перебування вищевказаного транспортного засобу на митній території України, ввезеного гр. України ОСОБА_5 з метою транзиту, перевищено більше, ніж на десять діб.

Відповідно до даних Диспетчера ЗМК та Пасажирського пункту пропуску (копія яких долучена до матеріалів справи) 14.02.2016 року в напрямку вїзд ОСОБА_1 ( Ужгород, Набережна Незалежності, 31) в режимі транзит перетнула державний кордон у транспортному засобі «AUDI» модель «80» ідентифікаційний номер кузова WAUZZZ8АZМА096480, реєстраційний номерний знак ОСОБА_6 SZ40127.

Відповідно до ст. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України. Відповідно до ст. 90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Згідно п.1 ст.95 Митного кодексу України, а також п.2.2 § IV наказу Держмитслужби України від 17.11.05 р. № 1118 “Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, зареєстрованого в Мінюсті України 25.11.05 № 1428/11708, встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб). Відповідно до вимог ст. 93 Митного кодексу України товари, транспортні засоби, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: 1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; 2) не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; 3) бути доставленими у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 102 Митного кодексу України митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів, поміщених у цей режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення. Відповідно до ч. 5 ст. 102 Митного кодексу України для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, органу доходів і зборів призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту, та митна декларація або інший документ, визначений статтею 94 цього Кодексу. Відповідно до ст.ст.95, 192 МК України, до строку перебування транзитних товарів і транспортних засобів на митній території України не включається час дії аварії чи обставин непереборної сили.

Частиною 1 ст. 366 МК України встановлено, що двоканальна система - це спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України.

Канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари і транспортні засоби у відповідних обсягах (ч.2 ст. 366 МК України): не підлягають оподаткуванню митними платежами ; не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території ; не підлягають письмовому декларуванню. Громадяни, які проходять (проїжджають) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов’язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України (ч.6 ст. 366 МК України).

Роздруківка інформації з центральної бази даних ЄАІС ДФС, яка є у матеріалах справи, засвідчує, що ТЗ марки «AUDI» модель «80» ідентифікаційний номер кузова WAUZZZ8АZМА096480, реєстраційний номерний знак ОСОБА_6 SZ40127, був переміщений по «зеленому коридору», що є елементом двоканальної системи проходження митного контролю. Разом із тим прізвище водія вказано як ОСОБА_1.

Відповідно до п. 14 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 451 від 21.05.2012 року, митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів, що переміщуються смугами руху, позначеними символами зеленого кольору ("зелений коридор"), у пункті пропуску здійснюється у спрощеному порядку, з однією зупинкою автомобільного транспортного засобу на смузі руху та, як правило, без виходу з нього водія та пасажирів. Відповідно до п. 11 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року N 451 для здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів і товарів декларант, уповноважена ним особа або перевізник подають митним органам документи в паперовій або електронній формі, що містять відомості про автомобільні транспортні засоби і товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про їх пропуск через митний кордон України.

Згідно п.1.1 § IV наказу Держмитслужби України від 17.11.05 р. № 1118 “Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, зареєстрованого в Мінюсті України 25.11.05 № 1428/11708 у разі ввезення транспортних засобів на митну територію України з метою транзиту власник (або уповноважена особа) пред'являють його митному органу для проведення митного огляду й подають оригінали та ксерокопії таких документів: що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб; паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання);посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо. У разі ввезення громадянином-резидентом з метою транзиту на митну територію України ТЗ, зареєстрованого у відповідному реєстраційному органі іноземної держави, та який йому належить, що підтверджується відповідним документом про право власності на такий транспортний засіб та реєстраційним документом, декларування такого ТЗ здійснюється в усній формі.

Митне оформлення транспортного засобу здійснювалось відповідно до вимог ст. 335 Митного кодексу України, Постанови Кабінету міністрів України №451 від 21.05.2012 року, наказу Держмитслужби України від 17.11.2005 року №1118. Згаданими нормативними актами, що регулюють митну справу визначено, що оформлення транспортного засобу здійснюється не на водія, а на власника автомобіля або уповноважену ним особу. Тому, при оформленні зобов’язання про транзит визначальним є не факт знаходження особи за кермом автомобіля, а факт зазначення такої особи у поданих документах, власником транспортного засобу або уповноваженою особою. Подання для митного контролю посвідчення водія чинним законодавством, що регулює митну справу не передбачено.

Стаття 470 Митного кодексу України передбачає відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів - від одного підрозділу цього органу до іншого), митних або інших документів на ці товари, транспортні засоби.

Відповідно до п.57 ч.1 ст.4 МК України товари – це будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.

Пункт 58 ч.1 ст.4 МК України, поділяє транспортні засоби на транспортні засоби комерційного призначення, транспортні засоби особистого користування, трубопроводи та лінії електропередачі.

Таким чином, до терміну «товари», який використовується в Митному кодексі України, включаються будь-які речі, у тому числі транспортні засоби особистого користування.

Матеріали справи містять письмові пояснення позивача, в яких вона підтвердила факт перетинання кордону 14.02.2016 року. Однак стверджувала, що перебувала у автомобілі «AUDI» модель «80» ідентифікаційний номер кузова WAUZZZ8АZМА096480, реєстраційний номерний знак ОСОБА_6 SZ40127, в якості пасажира, а не водія, окрім того в неї взагалі відсутнє посвідчення водія, про те чому при митному оформленні її зазначено як водія їй не відомо.

Окрім того, позивач вказує, що жодного відношення до автомобіля не має, його місце перебування їй не відомо.

Разом з тим, в обґрунтування своїх позовних вимог, позивач вказує на те, що відповідачем не було вповній мірі зясовано всіх обставин справи. Зокрема: не проводилися заходи по встановленню особи, яка фактично керувала транспортним засобом і здійснила його ввезення на митну територію України, не було здійсено запитів до компетентних органів ОСОБА_6 щодо власника транспортного засобу «AUDI» модель «80» реєстраційний номерний знак ОСОБА_6 SZ40127.

При цьому ОСОБА_1 в позові зазначає і про те, що оскільки вона постраждала від протиправних дій невстановлених осіб, нею з цього приводу 18.06.2018 року подана відповідна заява до Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області, що підтверджується талоном-повідомленням № 1682, що не було враховано митним органом при винесені постанови.

Зі змісту відзиву поданого представником відповідача вбачається, що відповідно до інформації відділу технічних систем митного контролю в митниці відсутні архівні записи системи відеоспостереження пункту пропуску «Ужгород-Вишнє Немецьке» за 14.02.2016 року. Громадянин ОСОБА_7 для надання пояснень до Закарпатської митниці ДФС не прибув. Посадова особа митниці, яка здійснювала митний контролю та митне оформлення вищевказаного транспортного засобу з 09.06.2018 року по 05.09.2018 перебувала в стані тимчасової непрацезда.

При чому, причин не можливості в подальшому відібрати у такого пояснення відзив не містить.

Відповідно до ч.1 статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі.

Відповідно до статті 498 МК України особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Суд констатує, що органом яким було притягнуто до відповідальності ОСОБА_1, не в повному обсязі досліджено обставини справи. Відповідачем у поданному відзиві визнано, що ним неопитано посадову особу митниці, яка здійснювала митний контролю та митне оформлення вищевказаного транспортного засобу. Окрім того, відсутні архівні записи системи відеоспостереження пункту пропуску «Ужгород-Вишнє Немецьке» за 14.02.2016 року, які могли б підтвердити чи спростувати додоводи позивача, що вона не перебувала за кермом автомобіля «AUDI» модель «80», реєстраційний номерний знак ОСОБА_6 SZ40127, не було допитано свідків події.

Разом із тим у зазначених вище копіях витягів з ЄАІС ДФС від 09.06.2018 року та АСМО Інспектор від 09.06.2018 року як водія зазначено як ОСОБА_1, тоді як протокол про порушення митних правил та відповідно постанова в справі про порушення митних правил №2629/30500/18 складено відносно ОСОБА_8, тобто іншої особи.

З приводу вказаних розбіжностей жодних пояснень представник відповідача не надав. не вказано яким чином спростовано відмінності у прізвищі водія вказаного в роздруківці інформації з центральної бази даних ЄАІС ДФС а саме «Головачко», а не прізвище особи відносно якої було складено протокол. Стосовно таких відмінностей посадову особу митниці, яка здійснювала митний контролю та митне оформлення вищевказаного транспортного засобу не було опитано. В судовому засіданні вказні розбіжності спростовано не було.

Тобто такі розбіжності не були з’ясовані посадовою особою при винесенні оскаржуваної постанови також.

Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до положень ст.9 Конституції Українитаст.17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною ОСОБА_2 України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. Згідно вимог ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п. 2 ст. 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» (Eur.Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgmentof 2September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинуваченняі, отже ст. 6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку та на підставі законно добутих доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що зазначені обставини призвели до необ'єктивного розгляду справи посадовою особою, що в свою чергу не дає належної можливості, для перевірки доводів позовної заяви та прийняти за наслідком розгляду законного рішення, яке б ґрунтувалося на вимогам закону, без порушення права на захист, тому постанова винесена заступником начальника Закарпатської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_4 у справі про порушення митних правил № 2629/30500/18, якою ОСОБА_1, визнано винною в порушенні митних правил за ч.3 ст. 470 МК України, не ґрунтується на доказах та їх аналізі, а тому підлягає скасуванню.

Суд звертає увагу на те, що висновок про виявлення факту правопорушення митних правил, що є підставою для порушення справи про порушення митних правил, повинен робитись виключно за умови достатності даних, що вказують на наявність складу правопорушення, елементом якого є винні дії суб'єкта правопорушення. Такі дані можуть бути отримані тільки за результатами всебічного аналізу обставин митного оформлення і ретельної перевірки дій під час цього процесу як з боку декларанта, так і з боку працівників митного органу, що беруть у ньому участь.

Так, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право зокрема скасувати рішення субєкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

Враховуючи вищенаведене, аналіз досліджених у справі доказів свідчить, що позивачем доведено наявність тих обставин, на які він посилається як на підстави скасування постанови про порушення митних правил та направлення справи на новий розгляд до Закарпатської митниці ДФС, тому позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8-10, 238, 71, 241-242, 246, 275, 286 Кодексу Адміністративного Судочинства України, суд, –

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил – задовольнити частково.

Постанову заступника начальника Закарпатської митниці ДФС – начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної протидії ОСОБА_4 у справі про порушення митних правил №2629/30500/18 від 14 серпня 2018 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі п’ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян – на суму 8500 (вісім тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. на громадянку України ОСОБА_1– скасувати і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

В решті позовних вимог відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_9