Рішення № 8110198, 14.01.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" січня 2010 р. Справа № 01/164-38 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Віна Лівадії”, с. Корнин, Рівненської області до Сошичненського сільського споживчого товариства, с. Сошичне, Камінь-Каширського району, Волинської області про стягнення 10083,64 грн.

                                                                                           Суддя Якушева І.О.

за участю представників:

від позивача: Веремчук Т.М. (довір. від 1.09.2009р.)

від відповідача: н/з

Суть спору: позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача 10083,64 грн., з них: 8508,50 грн. заборгованості за переданий на підставі договору поставки № 703/09 від 4.08.2009р. товар, 435,82 грн. пені, 224,46 грн. збитків, завданих інфляцією, 64,01 грн. процентів річних, 850,85 грн. штрафу.

Заявою № 01 від 4.01.2010р. позивач позовні вимоги уточнив: просив стягнути з відповідача 6508,50 грн. заборгованості за переданий на підставі договору поставки № 703/09 від 4.08.2009р. товар, 435,82 грн. пені, 224,46 грн. збитків, завданих інфляцією, 64,01 грн. процентів річних, 850,85 грн. штрафу.

В судовому засіданні 14.01.2010р. представник позивача просила провадження у справі в частині стягнення з відповідача 2000 грн. припинити у зв’язку з частковою оплатою суми заборгованості.

Відповідач в судове засідання, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений, не з’явився, відзиву на позов не подав, суми позову не оспорив.

Факт належного повідомлення відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням №43010 01156572.

Відповідно до ст.75 ГПК України у разі неподачі відзиву на позовну заяву справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату розгляду справи, проте не з’явився в судове засідання, не подав заперечень на позов, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

встановив:

4.08.2009р. між сторонами у справі було укладено договір поставки № 703/09, згідно з п.1.1. якого постачальник зобов’язується поставляти і передавати у власність покупця товар, а покупець зобов’язується приймати та оплачувати товар на умовах даного договору.

Пунктом 5.1. договору передбачено обов’язок покупця оплатити поставлений товар по ціні, що визначена в товарно-транспортних накладних, шляхом перерахунку коштів в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника або іншим не забороненим діючим законодавством способом з розстрочкою платежів на протязі 30 календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання умов договору № 703/09 від 4.08.2009р. позивач передав відповідачу товару на загальну суму 11308,50 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними № РН-0013529 від 7.08.2009р., № РН-0013533 від 7.08.2009р., № РН-0014794 від 21.08.2009р., № РН-0014799 від 21.08.2009р., № РН-0014801 від 21.08.2009р., № РН-0015503 від 28.08.2009р., № РН-0015508 від 28.08.2009р., № РН-0016065 від 4.09.2009р., № РН- 0016066 від 4.09.2009р.

Відповідач оплату товару провів частково – на суму 2800 грн.

З огляду на викладене, заборгованість відповідача на момент подачі позову (позовну заяву подано до суду 14.12.2009р.) складала 8508,50 грн.

Як встановлено в процесі судового розгляду, після подачі позову відповідачем було перераховано позивачу 2000 грн., що підтверджується виписками за особовим рахунком від 10.12.2009р, 14.12.2009р., 21.12.2009р.

А тому провадження у справі в частині стягнення 2000грн. заборгованості на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України підлягає припиненню у зв’язку із відсутністю предмету спору.

Отже, залишок заборгованості відповідача на момент розгляду справи складає 6508,50 грн. Доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її оплати відповідач суду не подав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення з відповідача 6508,50 грн. залишку заборгованості за переданий йому товар обґрунтована і підлягає до задоволення.

Як зазначено п. 5.2. договору № 703/09 від 4.08.2009р. в разі несвоєчасної оплати покупець повинен оплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від суми заборгованості та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України закріплено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, 4.08.2009р. сторони підписали та скріпили печатками договір поставки № 703/09 без будь-яких зауважень.

Отже, підписуючи договір, відповідач у відповідності з п.3 ст. 181 Господарського кодексу України погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафних санкцій.

Відповідач не скористався своїм правом, закріпленим п. 4 ст. 181 Господарського кодексу України, щодо надання протоколу розбіжностей до договору, а також п. 5 ст. 231 Господарського кодексу України, яким передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Враховуючи наведене, у зв’язку з невиконанням відповідачем взятого за договором поставки № 703/09 1 від 4.08.2009р. зобов’язання, несвоєчасною та неповною оплатою товару, з нього слід стягнути 435,82 грн. пені, нарахованої за порушення строків оплати товару, окремо за кожною накладною (розгорнутий розрахунок нарахування пені знаходиться в матеріалах справи –а.с. 8-9), 850,85 грн. штрафу.

Згідно із ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

З огляду на порушення відповідачем строків платежу, встановлених п. 5.1. договору, з нього відповідно ст.625 Цивільного кодексу України слід стягнути 224,46 грн. збитків, завданих інфляцією, 64,01 грн. процентів річних (розгорнуті розрахунки інфляційних та процентів річних, нарахованих за порушення строків оплати товару, окремо за кожною накладною, знаходяться в матеріалах справи –а.с. 8-9).

Оскільки спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, відповідно до ст. ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України на нього слід покласти судові витрати по справі.

Керуючись ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 546, 549, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст.82 – 85 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Сошичненського сільського споживчого товариства (Волинська область, Камінь-Каширський район, с. Сошичне, код ЄДРПОУ 01743542, р/р 260083353 «Райффайзен Банк Аваль», МФО 303569, ІНН № 01743542) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Віна Лівадії (Рівненська область, Рівненський район, с. Корнин, вул. Тракторна, 2, ідентифікаційний код 32362063) 6 508 грн. 50 коп. заборгованості, 435 грн. 82 коп. пені, 224 грн. 46 коп. збитків, завданих інфляцією, 64 грн. 01 коп. процентів річних, 850 грн. 85 коп. штрафу; 102 грн. витрат, пов’язаних з оплатою державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Провадження у справі в частині стягнення 2000 грн. припинити.

Суддя                                                                                                    І.О.Якушева

Дата виготовлення повного тексту рішення: 19.01.2010р.